Постанова 4857 № 300/3328/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3328/22 пров. № А/857/15247/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року (головуючий суддя: Остапюк С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, встановив: ОСОБА_1 , 18.08.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди , який працює на відповідній посаді без врахування до стажу судді половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному університеті ім. Ф.Е. Дзержинського, проходження строкової військової служби в армії, стажу роботи в прокуратурі Любашівського району Одеської області, роботи на посаді старшого юрисконсульта радгоспу «Галичана» Івано-Франківського НВО «Еліта»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/120-20 від 17.03.2020, зарахувавши до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 23 дні, половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному університеті ім. Ф.Е. Дзержинського 1 рік 10 місяців 27 днів, періоду роботи на посаді слідчого в прокуратурі Любашівського району Одеської області 1 рік 2 місяці 17 днів, період роботи на посаді старшого юрисконсульта радгоспу «Галичана» Івано-Франківського НВО «Еліта», з урахуванням раніше виплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 300/2509/20 від 23.11.2020 здійснив з 19.02.2020 перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання. Однак, відповідач протиправно, при здійсненні такого перерахунку, не врахував період половини стоку навчання за денною формою навчання, період строкової служби в армії, періоду роботи на посаді слідчого в прокуратурі та період роботи старшим юрисконсультом радгоспу та зменшив відсоток від суддівської винагороди з 68% до 58%. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування ОСОБА_1 з 19.02.2020 до стажу судді період проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 23 дні, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 1 рік 10 місяців 27 днів, період роботи на посаді слідчого в прокуратурі 1 рік 2 місяці 17 днів та визначення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58 % суддівської винагороди. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/120-20 від 17.03.2020, із зарахуванням до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 23 дні, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 1 рік 10 місяців 27 днів, періоду роботи на посаді слідчого в прокуратурі 1 рік 2 місяці 17 днів, з врахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що за результатами правильності здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на виконання судових рішень, встановлено, що перерахунок суддям у відставці необхідно проводити у відповідності з внесеними змінами до чинного законодавства. Так, у червні 2021 року позивачу приведено у відповідність щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, тобто суддівський стаж становить 24 роки, що відповідає 58%, згідно ст. 142 Закону № 1402 -VIII. Розмір довічного грошового утримання судді у відставці становить 107286,08 грн (184976х58%). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що з 12.12.1992 до 05.12.2012 позивач працював суддею Городенківського районного суду Івано-Франківської області, а з 06.12.2012 до 15.12.2016 суддею Апеляційного суду Івано-Франківської області. Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області за № 342/1051/17 від 29.11.2017 зобов`язано Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 14.05.1984 до 29.04.1986 року, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1986 до 30.06.1990. Зобов`язано Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з 16.12.2016, з урахуванням раніше здійснених виплат. Цим судовим рішенням встановлено, що з 14.05.1984 до 29.04.1986 позивач проходив строкову військову службу. В 1986 році позивач вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського і в 1990 році закінчив повний курс названого інституту за спеціальністю правознавство; рішенням Державної екзаменаційної комісії від 25.06.1990 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію юриста. 01.09.1986 позивач зарахований студентом 1-го курсу денного факультету Харківського юридичного інституту, 30.06.1990 відрахований у зв`язку із закінченням інституту. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 300/2509/20 від 23.11.2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Івано-Франківського апеляційного суду №04-12/120-20 від 17.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Відповідач, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 300/2509/20 від 23.11.2020, здійснив з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/120-20 від 17.03.2020, та визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 68 % суддівської винагороди. У червні 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області визначило суддівський стаж позивача 24 роки та визначило щомісячне довічне грошове утримання позивача в розмірі 58 % суддівської винагороди. Позивач, вважаючи, що до його до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина стоку навчання за денною формою навчання, період строкової служби в армії, період роботи на посаді слідчого в прокуратурі та період роботи старшим юрисконсультом радгоспу, а розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинен ставити 68 відсотків суддівської винагороди судді, відповідно до довідки Івано-Франківського апеляційного суду за № 04-12/120-20 від 17.03.2020, звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зараховується, крім суддівського стажу, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової військової служби, а також на посадах прокурорів і слідчих. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції в частині відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді період роботи старшим юрисконсультом радгоспу «Галичина» Івано-Франківського НВО «Еліта», а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення в частині задоволеного позову. Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Судом апеляційної інстанції встановлено, що, постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області за № 342/1051/17 від 29.11.2017, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 без змін, тобто набрало законної сили, зобов`язано Тлумацьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби з 14.05.1984 до 29.04.1986 року, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах з 01.09.1986 до 30.06.1990. Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи вимоги, ч. 4 ст. 78 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що встановлені обставини у справі № 342/1051/17 є обов`язковими для застосування при розгляді цієї справи. Крім цього, за встановлених обставин справи, у контексті зазначених позивачем підстав позову, зокрема, стосовно неврахування відповідачем до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та календарного періоду проходження строкової військової служби, суд апеляційної інстанції звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі № 592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а, від 08.09.2022 у справі № 380/10696/21. Отже, проаналізувавши законодавчі акти якими мотивовано судове рішення суду першої інстанції в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії та рішення відповідача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача без урахування стажу роботи на посаді судді, зокрема: половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та період проходження строкової військової служби є протиправними. Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, стажу роботи в прокуратурі Любашівського району Одеської області, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VIII). Статтею 137 Закону № 1402-VII встановлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 № 2509-VIII, який набрав чинності 05.08.2018, стаття 137 Закону № 1402-VIII доповнена частиною 2, відповідно до якої до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18 сформовано правовий висновок, відповідно до якого ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VII слід тлумачити у такий спосіб, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення. Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 , позивача з 12.12.1992 зараховано на посаду народного судді Городенківського районного народного суду. З 05.08.1991 по 21.10.1992 працював у прокуратурі Любашівського району Одеської області. Суд апеляційної інстанції зазначає, що на момент призначення позивача на посаду судді, діяв Закон від 04.08.1989 № 328-I «Про статус суддів в СРСР» (далі - Закон № 328-I). Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 328-I встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен. Отже, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача наявне право на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на нарахування довічного грошового утримання період роботи в прокуратурі Любашівського району Одеської області, оскільки такий стаж був підставою для призначення позивача на посаду судді вперше. Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище норм викладено у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року справа № 560/499/19. Щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/120-20 від 17.03.2020, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI). Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI. Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами. Так, у вказаному рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України). Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013). Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. У зв`язку із вищевикладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли віку 65 років, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Як зазначалося вище, ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений ч. 3 Закону № 1402- VIII. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі № 620/5437/20, від 11.10.2021 у справі № 160/10640/20, від 18.05.2022 у справі № 160/415/21. Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що стаж на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає, зокрема: суддівський стаж - 24 роки 5 днів; стаж роботи на посаді судді, зокрема: період проходження строкової військової служби, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та період роботи на посаді слідчого в прокуратурі становить - 5 років 1 місяць 7 днів. Відтак розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII, становить 68% (58% за 24 роки + 10% за 5 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача, є визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування з 19.02.2020 до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 періоду проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 23 дні, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 1 рік 10 місяців 27 днів, періоду роботи на посаді слідчого в прокуратурі 1 рік 2 місяці 17 днів та визначення його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58% суддівської винагороди та зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди, згідно довідки Івано-Франківського апеляційного суду № 04-12/120-20 від 17.03.2020, із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби 1 рік 11 місяців 23 дні, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах 1 рік 10 місяців 27 днів, періоду роботи на посаді слідчого в прокуратурі 1 рік 2 місяці 17 днів, з врахуванням виплачених сум. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року у справі № 300/3328/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін