Постанова 4857 № 300/2233/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2233/21 пров. № А/857/13215/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - суддя (судді) в суді першої інстанції Остап`юк С.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка, студента денної форми навчання 2 роки 6 місяців 17 днів, які визначені розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року; зобов`язати зарахувати до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка, студента денної форми навчання 2 роки 6 місяців 17 днів, які визначені розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року, здійснити з 05 квітня 2021 року перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року, виданим Івано-Франківським апеляційним судом. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на час виходу позивача у відставку, у нього є право на зарахування до стажу судді який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби та половини строку навчання в університеті. Проте, оскільки станом на момент виходу позивача у відставку Апеляційним судом Івано-Франківської області помилково видано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без включення вказаних вище періодів, позивач отримав у Івано-Франківського апеляційного суду (правонаступника Апеляційного суду Івано-Франківської області) новий розрахунок, яким передбачено усі зазначені вище складові стажу судді та визначено всього 37 років 7 місяців 24 дні стажу. Долучивши даний розрахунок до заяви про перерахунок пенсії позивач просив у відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, проте, відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні спірного стужу, а також у здійсненні перерахунку та виплаті довічного грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання 2 роки 6 місяців 17 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка 2 роки 6 місяців 17 днів та здійснити ОСОБА_1 з 05 квітня 2021 року перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з виплатою різниці та з урахуванням виплачених сум. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується стаж роботи на посаді судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, що становить 1 рік 11 місяців; половину строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка, що становить 2 роки 6 місяців 17 днів. Крім того, у позивача наявне право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% суддівської винагороди, виходячи з 37 повних років стажу судді, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року. Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено зарахування проходження строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що пенсійний орган взагалі не наділений повноваженнями щодо зарахування чи незарахування стажу, а тільки зобов`язаний здійснити перерахунок на підставі достовірних документів, поданих для здійснення такого перерахунку. Наявний в матеріалах справи розрахунок стажу судді відповідачем не піддано ніякому спростуванню, відповідач не визнав його незаконним, помилковим чи неналежним доказом. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивач, ОСОБА_1 , рішенням Вищої Ради правосуддя № 2628/0/15-17 від 05 вересня 2017 року у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до пункту 4 частини 6, статті 126 Конституції України звільнений з посади судді Апеляційного суду Івано-Франківської області і наказом голови цього суду від 11 вересня 2017 року відрахований зі штату суду з 13 вересня 2017 року. У зв`язку з чим, отримав статус судді у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці № 02708. Станом на момент призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційним судом Івано-Франківської області видано розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-40/70/17 від 13 вересня 2017 року, у якому включено 32 роки 6 місяців 16 днів стажу, зокрема народний суддя, голова Калуського районного народного суду 19 років 1 місяць 1 день, суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 8 місяців 2 дні та суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області 12 років 9 місяців 13 днів. Івано-Франківським апеляційним судом позивачу видано новий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року, яким передбачено складові стажу судді: строкова військова служба 1 рік 11 місяців; половини строку навчання в Львівському державному університеті імені І. Франка, студент денної форми навчання 2 роки 6 місяців 17 днів; виконання обов`язків народного судді Калуського районного народного суду 7 місяців 21 день; народний суддя, голова Калуського районного народного суду 19 років 1 місяць 1 день, суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 8 місяців 2 дні та суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області 12 років 9 місяців 13 днів, та визначено всього 37 років 7 місяців 24 дні зазначеного стажу. 05 квітня 2021 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії долучивши розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року. 09 травня 2021 року позивач на Порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зі скаргою в якій просив надати відповідь про причини нездійснення з 05 квітня 2021 року перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджується розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року. Також, просив здійснити з 05 квітня 2021 року перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що підтверджується згаданим розрахунком № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року. 14 травня 2021 року відповідач надав відповідь № 3210-3206/Г-02/8-0900/21 про те, що зарахування періоду строкової військової служби з 19 травня 1976 року до 18 квітня 1978 року та періоду навчання з 25 серпня 1978 року до 27 вересня 1983 року у Львівському державному університеті імені І. Франка (денна форма навчання) до стажу роботи на посаді судді, законом не передбачено, тому рішенням управління пенсійного забезпечення від 06 квітня 2021 року № 79 позивачу відмовлено в зарахуванні даних періодів до стажу роботи судді. Проте, зараховано до стажу 7 місяці 21 день за період з 31 січня 1984 року до 21 вересня 1984 року виконуючого обов`язків народного судді Калуського районного народного суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Правовідносини, пов`язані з виходом судді у відставку та призначенням йому щомісячного довічного грошового утримання, регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402. Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIІІ) (в редакції на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці це вересень 2017 року) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Отже, за вибором судді у відставці може виплачуватися або пенсія, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або виплачується щомісячне довічне грошове утримання. Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. До набрання чинності Законом України № 1402-VIII дані правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-ХІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Згідно із абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. Відповідно до п. 3-1 Постанови КМУ «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» від 03 вересня 2005 року № 865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби. При цьому, згідно із ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів» від 10 липня 1995 року № 584/95 (надалі Указ Президента України № 584/95), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Враховуючи наведені норми законодавства, які були чинні на день призначення позивача на посаду судді, до його стажу роботи, що дає право на відставку судді, зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Матеріалами справи підтверджується, що: - з 19 травня 1976 року по 18 квітня 1978 року позивач проходив строкову військову службу; - з 25 серпня 1978 року по 27 вересня 1983 року навчався на денній формі юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка; - з 31 січня 1984 року по 21 вересня 1984 року перебував на посаді народного судді Калуського районного народного суду; - з 25 лютого 1985 року по 26 березня 2004 року перебував на посаді голови Калуського районного народного суду; - з 27 березня 2004 року по 29 листопада 2004 року перебував на посаді судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області; з 30 листопада 2004 року по 13 вересня 2017 року перебував на посаді судді Апеляційного суд Івано-Франківської області(а.с.16). Отже, трудовий стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача становить 37 років 7 місяців 24 дні. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці строкової військової служби 1 рік 11 місяців, половини строку навчання 2 роки 6 місяців 17 днів є протиправною. Також, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вищевказаних періодів. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 18 червня 2020 року у справі № 498/337/17, від 14 грудня 2020 року у справі № 592/4591/17. Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIIІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці позивача № 03-37/16/2021 від 02 квітня 2021 року, наданим Івано-Франківським апеляційним судом, стаж ОСОБА_1 становить 37 років 7 місяців 24 дні. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо збільшення нарахування щомісячного довічного грошового утримання позивачу, як судді у відставці у розмірі 84 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 05 квітня 2021 року, оскільки позивач звернувся до відповідача з новим розрахунком в цей день. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі № 300/2233/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 06 жовтня 2021 року.