Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4357/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4357/22 пров. № А/857/18104/22 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року (ухвала прийнята у м. Івано-Франківську судом у складі головуючого судді Біньковської Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання до вчинення дій,- ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.01.2022, 07.02.2022, 06.04.2022; зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.12.2021 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 11.06.2007 по 30.05.2008, з 03.07.2008 по 26.05.2009, з 05.06.2009 по 27.01.2011, з 17.02.2011 по 25.11.2011, з 19.12.2011 по 07.11.2014, з 10.11.2014 по 25.03.2015, з 20.04.2015 по 12.04.2016, з 18.05.2016 по 13.04.2021. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року позовну заяву в частині позовних вимог повернуто позивачу. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити на продовження розгляду. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу, з дня отримання копії цієї ухвали, десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, а також приведення позовної заяви в частині суб`єктного складу учасників справи до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Від адвоката позивача Шевченко Н.П. на адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків. Заява обґрунтована тим, що вперше письмово позивача було повідомлено про відмову у призначенні пенсії листом від 27.04.2022 №0900-0202-8/39662. Раніше цієї дати позивача ніхто в належний спосіб не повідомляв про існування рішень про відмову у призначенні пенсії від 25.01.2022, від 07.02.2022 та від 06.04.2022. Відсутність належного повідомлення позивача про відмову в призначенні пенсії позбавляла його можливості оскаржувати будь-які рішення пенсійного органу до суду, адже йому не були відомі ані підстави таких відмов, ані їх нормативно-правове обґрунтування, ані спосіб та строк протягом яких такі відмови можуть бути оскаржені. Позивачу не було відомо, який саме орган Пенсійного фонду України та за яких умов приймав рішення про відмову у призначенні йому пенсії. Вважає, що повторність звернень позивача із заявами про призначення пенсії аж ніяк не може свідчити про те, що йому було відомо, що за його попередньою заявою було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. При повторному зверненні у сервісний центр пенсійного органу ніхто зі спеціалістів не надавав позивачу наручно копію такої відмови. Стверджує, що позивач скористався правом дооформлення документів, подаючи до пенсійного органу заяви від 01.02.2022 та від 23.03.2022, які були подані до спливу тримісячного строку від дати первинного звернення до Пенсійного фонду України 18.01.2022. Також зазначає, що починаючи з 24.02.2022 по сьогодні в Україні діє правовий режим воєнного стану, тому дана обставина є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Щодо суб`єктивного складу учасників справи, просить залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до участі у справі №300/4357/22 як співвідповідачів. Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). Згідно позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 вказала: «...правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду». З метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі також - Закон № 1058-IV) (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1). Статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV врегульовано, що призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку № 22-1). Апеляційним судом встановлено, що 18.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, до якої долучено копії 22 відповідних документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.01.2022 №091630009720 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності пільгового стажу. ОСОБА_1 01.02.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, до якої долучено копії 31 відповідного документу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.02.2022 №091630009720 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ОСОБА_1 23.03.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2, до якої долучено копії 34 відповідних документів. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 06.04.2022 №091630010578 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Згідно ухвали про залишення позовної заяви без руху від 02.11.2022 суд першої інстанції зазначав, що факт неотримання пенсії після 18.01.2022 (звернення до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком) та повторне звернення за призначенням пенсії із заявою від 01.02.2022 і звернення втретє із заявою від 23.03.2022 свідчить про обізнаність позивача про не призначення йому пенсії за віком за Списком №2. Адвокат позивача зазначила, що ОСОБА_1 скористався правом дооформлення документів, подаючи до пенсійного органу заяви від 01.02.2022 та від 23.03.2022, до яких долучено додаткові документи. Такі твердження не відповідають дійсності, оскільки зі змісту заяв позивача про призначення пенсії від 18.01.2022, від 01.02.2022 та від 23.03.2022 слідує, що позивач звертався саме про призначення пенсії. Кожного разу при зверненні до пенсійного органу позивачем подавався повний пакет документів у відповідності до вимог Порядку №22-1 та, як наслідок, ці заяви із сканкопіями документів були розподілені за принципом екстериторіальності між відповідними структурними підрозділами Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 1.9 Порядку № 22-1 трьохмісячний строк для надання додаткових документів застосовується тоді, коли при прийнятті заяви про призначення пенсії встановлено, що до неї додані не всі необхідні документи і в заяві про призначення пенсії робиться запис про те, які документи необхідно подати додатково (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Записи в заявах про призначення пенсії від 18.01.2022, від 01.02.2022 та від 23.03.2022 щодо надання додаткових документів для підтвердження відповідного стажу роботи відсутні. Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 07.11.2022 №0900-0202-8/39662 слідує, що про рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 25.01.2022 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.02.2022 позивач повідомлявся усно. Адвокат позивача цей факт заперечує, зазначивши, що така обставина нічим не підтверджена, адже у ОСОБА_1 мала б бути відібрана розписка про те, що йому було повідомлено про вказані рішення. Колегія суддів звертає увагу, що звернення до пенсійного органу із новими заявами 01.02.2022 та 23.03.2022 свідчать про обізнаність позивача із відмовами у призначенні йому пенсії за віком. Адвокат позивача зазначила, що вперше позивача письмово було повідомлено про відмову у призначенні пенсії листом Головного управління Пенсійного фонду України від 27.04.2022 суд зазначає, що вказаним листом позивача повідомлено про прийняте рішення за заявою від 23.03.2022. Разом з тим, письмова форма повідомлення позивача жодним чином не впливає на момент коли ОСОБА_1 повинен був дізнатися і дізнався про порушення своїх прав. Факт неотримання пенсії після 18.01.2022 (звернення до пенсійного органу вперше), свідчить про можливість, високу ймовірність ОСОБА_1 дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду за їх захистом у встановлений законом строк. Більше того, неотримання позивачем пенсії і мало наслідком звернення до пенсійного органу вдруге 01.02.2022 та втретє 23.03.2022. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.11.2022 у справі № 990/139/22 зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Позивачем не зазначено, яким чином введення воєнного стану перешкоджало саме йому звернутися до суду із цим позовом у встановлений законом строк. Враховуючи, що на території Івано-Франківської області не ведуться активні бойові дії, позивачем не зазначено та не надано доказів наявності конкретних обставин, що становили перешкоду для своєчасного звернення до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із цим позовом. Суд зауважує, що введення воєнного стану не стало перешкодою для звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 23.03.2022. На день прийняття Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та на теперішній час Івано-Франківський окружний адміністративний суд працює в штатному режимі, буд-яких обмежень щодо розгляду справ або прийому документів від учасників справи не запроваджено. Покликання позивача на введення воєнного стану на території України не може бути беззаперечно поважною причиною для поновлення строку для подання позову без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на ОСОБА_1 , що, в свою чергу, обумовило пропуск строку звернення до суду. Позивач не навів непереборних та об`єктивних обставин, що впливали на подання позову. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії від 25.01.2022 №091630009720, від 07.02.2022 №091630009720 прийняті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області і Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області самостійно, на підставі різного об`єму документів та не є взаємозалежними, а вимоги про їх скасування є окремими позовними вимогами, тому Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головне управління Пенсійного фонду Хмельницькій області не можуть бути залучені в якості співвідповідачів. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви в частині позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог у справі №300/4357/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич З. М. Матковська