Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4357/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4357/22 пров. № А/857/1531/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, суддя у І інстанції Біньковська Н.В., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення 27 грудня 2023 року, ВСТАНОВИВ : У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії від 25.01.2022, 07.02.2022, 06.04.2022; зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.12.2021 з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 01.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 11.06.2007 по 30.05.2008, з 03.07.2008 по 26.05.2009, з 05.06.2009 по 27.01.2011, з 17.02.2011 по 25.11.2011, з 19.12.2011 по 07.11.2014, з 10.11.2014 по 25.03.2015, з 20.04.2015 по 12.04.2016, з 18.05.2016 по 13.04.2021. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 29.11.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 25.01.2022, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 07.02.2022 та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 17.12.2021 повернуто позивачу, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Вказана ухвала набрала законної сили 14.03.2023. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 300/4357/22 ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції в результаті розгляду справи суд дійшов переконання, що до страхового стажу роботи ОСОБА_1 підлягають зарахуванню періоди роботи позивача на території Російської Федерації з 01.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 11.06.2007 по 30.05.2008, з 03.07.2008 по 26.05.2009, з 05.06.2009 по 27.01.2011, з 17.02.2011 по 25.11.2011, з 19.12.2011 по 07.11.2014, з 10.11.2014 по 25.03.2015, з 20.04.2015 по 12.04.2016, з 18.05.2016 по 13.04.2021. Оскільки страховий стаж ОСОБА_1 становить більше 25 років, а також позивач має 10 повних років стажу за Списком №2, відтак пенсійний вік зменшується на 4 роки від встановленого для чоловіків 60-річного віку, тобто позивач набув право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, досягнувши 56 років. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають до задоволення. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо незарахування до загального та пільгового стажу періодів роботи на території Російської Федерації, оскільки у спірні періоди позивач працював на території іноземної держави та у відповідача відсутні дані щодо сплати страхових внесків у ці періоди, як основної умови зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу. Тому нема підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу. Окрім того вважає, що належним способом захисту права є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а не зобов`язання призначити таку пенсію. Звертає увагу апеляційного суду на пропуск позивачем строку звернення до суду із заявленим позовом. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.03.2022 ОСОБА_1 у віці 56 років звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2. За змістом рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 06.04.2022 №091630010578 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Зазначено, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.2004, оскільки особами, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01.01.2004 додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільної формі) про сплату страхових внесків. Вказано, що загальний стаж роботи позивача становить 20 років 6 місяців 14 днів. Стосовно наявності пільгового стажу роботи в одному примірнику рішення вказано 8 місяців 12 днів, в іншому примірнику рішення вказано 11 років 11 місяців 6 днів. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області листом від 27.04.2022 за №0900-0209-8/13589 повідомило позивача про рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 06.04.2022 №091630010578. Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційним судом встановлено, що спір у цій справі стосується незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів роботи з 01.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 11.06.2007 по 30.05.2008, з 03.07.2008 по 26.05.2009, з 05.06.2009 по 27.01.2011, з 17.02.2011 по 25.11.2011, з 19.12.2011 по 07.11.2014, з 10.11.2014 по 25.03.2015, з 20.04.2015 по 12.04.2016, з 18.05.2016 по 13.04.2021 з тих підстав, що у пенсійного органу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Як слідує з трудової книжки позивача, ОСОБА_1 у спірний період: - 01.09.2004 прийнятий на роботу збиральником корпусів металічних суден до ОАО Пелла згідно з наказом №243-пр від 01.09.2004; - 31.08.2005 звільнений у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації; - 06.10.2005 прийнятий на роботу на посаду інженера технолога до ОАО Пелла згідно з наказом №133-пр від 24.10.2005; - 30.04.2006 звільнений в поряду переводу в ОАО Интро-Пелля за згодою працівника, пункт 5 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, згідно з наказом №117-ув від 30.04.2006; - 01.05.2006 прийнятий на роботу переводу в ОАО Интро-Пелла по переводу із ОАО Пелла на посаду інженера-технолога, на підставі наказу від 28.04.2006 №130-пр; - 30.04.2007 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну трудового договору, пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, згідно з наказом №203-ув від 30.04.2007; - 11.06.2007 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №177-пр від 06.06.2007; - 01.05.2008 переведений на посаду заступника директора згідно з наказом №13-п від 30.04.2008; - 30.05.2008 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №134-ув від 30.05.2008; - 03.07.2008 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №218-пр від 03.07.2008; - 26.05.2009 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №86-ув від 26.05.2009; - 05.06.2009 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №121-пр від 05.06.2009; - 27.01.2011 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №20-ув від 27.01.2011; - 17.02.2011 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №46-пр від 17.02.2011; - 25.11.2011 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №294-ув від 25.11.2011; - 19.12.2011 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №396-пр від 19.12.2011; - 07.11.2014 трудовий договір розірваний за ініціативою працівника, пункт 3 частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу №400-ув від 07.11.2014; - 10.11.2014 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №484-пр від 10.11.2014; - 25.03.2015 звільнений з роботи у зв`язку із закінченням терміну дії договору, пункт 2 статті 77 Трудового кодексу російської федерації на підставі наказу №76-ув від 25.03.2015; - 20.04.2015 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №74-пр від 20.04.2015; - 12.04.2016 трудовий договір розірваний за ініціативою працівника, пункт 3 частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу №40-ув від 12.04.2016; - 18.05.2016 прийнятий на посаду майстра дільниці до ЗАО Мидель згідно з наказом №93-пр від 18.05.2016; - 13.04.2021 трудовий договір розірваний за ініціативою працівника, пункт 3 частина 1 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, на підставі наказу №28-ув від 13.04.2021. Отже, на переконання апеляційного суду, відомостями трудової книжки позивача підтверджується стаж його роботи у спірні періоди. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV). Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV. Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що станом на час виникнення спірних правовідносин діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відповідно до пункту 1 якої передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Як слідує з матеріалів справи та достеменно досліджено судом першої інстанції, позивачем до заяви про призначення пенсії додано всі необхідні документи, які підтверджують сплату страхових внесків. Окрім того, суд першої інстанції доречно звернув увагу, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо обов`язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а отже, несплата страхувальником страховим внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Також апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача необхідного пільгового стажу його роботи та приходить до висновку, що станом на час звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу про призначення пільгової пенсії у позивача був необхідний страховий та пільговий стаж, досягнуто відповідного віку (56 років), а тому рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є протиправним та підставно скасовано судом першої інстанції. При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно зарахував спірні періоди до страхового стажу роботи позивача. Проте, зважаючи на висновок Верховного суду у постанові від 08 лютого 2024 року при розгляді справи № 500/1216/23, апеляційний суд зауважує, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення із зарахуванням до страхового стажу вказаних вище періодів роботи позивача, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що приймав рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом, то такі є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.04.2022 року позивачем отримано 05.05.2022. При цьому з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 28.10.2022. Частиною 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, однак помилився в частині визначення територіального органу Пенсійного фонду, який зобов`язаний призначити пенсію позивачу, а тому таке рішення в цій частині слід змінити. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 300/4357/22 змінити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з 23.03.2022 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення із зарахуванням до страхового стажу роботи періодів роботи з 01.09.2004 по 31.08.2005, з 06.10.2005 по 30.04.2006, з 01.05.2006 по 30.04.2007, з 11.06.2007 по 30.05.2008, з 03.07.2008 по 26.05.2009, з 05.06.2009 по 27.01.2011, з 17.02.2011 по 25.11.2011, з 19.12.2011 по 07.11.2014, з 10.11.2014 по 25.03.2015, з 20.04.2015 по 12.04.2016, з 18.05.2016 по 13.04.2021. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк