Ухвала КАС ВС № 990/139/22

УХВАЛА 24 жовтня 2022 року м. Київ справа №990/139/22 адміністративне провадження № П/990/139/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дії розпорядження та пункту рішення Європейського суду з прав людини, визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дії розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №139 від 14 березня 2022 року та пункту 91 рішення Європейського суду з прав людини №77703/01 щодо виходу Свято-Покровської громади м.Малин із рабства московського патріархату; визнання протиправним розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №72 від 11 березня 2004 року, що блокує реєстрацію статуту релігійної парафії РПЦЗ м.Малин, яка збудувала храм на місці родинного будинку рабина-богослова Вайсблат (родича рабина Баал-Шев Това), голови Рабинського суду; зобов`язання Верховної Ради України прийняти закон щодо контролю Президентом України як гарантом Конституції України виконання присяги, даної народу України, всіма державними службовцями та поновити право правозахисників захищати інтереси громадян України в судах, як у Європейському суді з прав людини та Організації Об`єднаних Націй. При вирішенні питання щодо відкриття провадження за вказаною позовною заявою Судом враховується наступне. Статтею 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Глава 2 "Адміністративна юрисдикція" КАС України регламентує правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції. Дана глава КАС України також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних судів. Так, відповідно до частини 1 статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. Згідно із частиною 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України врегульовано статтею 266 КАС України, частина 1 якої передбачає, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Отже, законодавцем встановлено перелік суб`єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: Центральна виборча комісія, Верховна Рада України, Президент України, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Кабінет Міністрів України (щодо його бездіяльності з приводу невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою). Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. При цьому, частиною 1 статті 20 КАС України визначено перелік адміністративних справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним. Решта публічно-правових спорів підсудні окружним адміністративним судам. В силу приписів частин 1 та 6 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що у ній заявлено вимоги як до Верховної Ради України, які з урахуванням положень частини 4 статті 22 КАС України можуть бути підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, так і до Житомирської обласної державної адміністрації, які не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Варто також зауважити, що при вирішенні питання підсудності цієї справи Верховному Суду як суду першої інстанції недостатньо застосовувати виключно формальний критерій шляхом визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. У зв`язку з цим, незважаючи на те, що відповідачем у справі формально визначено у тому числі Верховну Раду України (спори щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності якої підсудні Верховному Суду), виходячи з характеру спірних правовідносин, Верховний Суд не є судом, уповноваженим розглядати цей спір. Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Разом з тим, згідно з частинами 4 та 5 статті 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Частиною 6 статті 172 КАС України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №9901/430/19 вказала, що системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги. За таких обставин Верховний Суд приходить до висновку про неможливість роз`єднання заявлених позивачем вимог до Житомирської обласної державної адміністрації (щодо визнання дії розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №139 від 14 березня 2022 року та пункту 91 рішення Європейського суду з прав людини №77703/01 щодо виходу Свято-Покровської громади м.Малин із рабства московського патріархату та визнання протиправним розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №72 від 11 березня 2004 року, що блокує реєстрацію статуту релігійної парафії РПЦЗ м.Малин, яка збудувала храм на місці родинного будинку рабина-богослова Вайсблат (родича рабина Баал-Шев Това), голови Рабинського суду) та до Верховної Ради України (стосовно її зобов`язання прийняти закон щодо контролю Президентом України як гарантом Конституції України виконання присяги, даної народу України, всіма державними службовцями та поновити право правозахисників захищати інтереси громадян України в судах, як у Європейському суді з прав людини та Організації Об`єднаних Націй) з їх подальшим розглядом, оскільки заявлені вимоги не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Отже, враховуючи, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, вказаний позов в цілому не може бути прийнятий до розгляду Верховним Судом і підлягає поверненню особі, яка його подала. Водночас, слід відмітити, що ОСОБА_1 , визначивши в позовній заяві відповідачем й Президента України Зеленського Володимира Олександровича, жодних вимог до останнього не заявив. Разом з тим, відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Керуючись статтями 20 - 22, 24, пунктом 6 частини 4 статті 169, статтями 172, 248, 266 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Житомирської обласної державної адміністрації про визнання дії розпорядження та пункту рішення Європейського суду з прав людини, визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачеві з доданими до неї документами. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження. ........................... С.С. Пасічник, Суддя Верховного Суду