Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/3438/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" березня 2023 р. Справа№ 910/3438/13 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Полякова Б.М. Пантелієнка В.О. за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С. у присутності представників сторін: від АТ "Укрексімбанк": Черей О.В. - дов. №ДП24701/22-0223 від 04.07.2022 від ОСОБА_1 : Солом`яний В.Р. - ордер серії АІ №1051680 від 09.02.2023 від ОСОБА_2 : Галь А.М. - ордер серії АА №1144011 від 01.02.2023 розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 ( Пасько М.В. ) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Коммерс" про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 відмовлено ліквідатору банкрута у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника та стягнення 523 608 628,32 грн. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора ТОВ "Фактор Коммерс" арбітражного керуючого Реверука П.К. від 19.01.2022 року про покладення солідарно субсидіарної відповідальності на ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за зобов`язаннями ТОВ "Фактор Коммерс" та стягнення солідарно 523 608 628,32 грн. В обґрунтування поданої апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 року апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., судді: Остапенко О.М., Пантелієнко В.О. 13.12.2022 року головуючим суддею Сотніковим С.В. заявлено самовідвід у справі №910/3438/13, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 13.12.2022 вказану заяву про самовідвід у справі №910/3438/13 задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 справу №910/3438/13 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Грека Б.М., суддів: Полякова Б.М., Отрюха Б.В. 14.12.2022 головуючим суддею Греком Б.М. та суддею Отрюхом Б.В. заявлено самовідвід у справі №910/3438/13, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 14.12.2022 вказану заяву про самовідвід у справі №910/3438/13 задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії у відповідності до положень ГПК України. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 року справу №910/3438/13 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Копитової О.С., Пантелієнка В.О. У зв`язку із перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2022 року для розгляду справи №910/3438/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Поляков Б.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 року вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3438/13 за заявою ТОВ "Фактор Нафтогаз" до ТОВ "Фактор Коммерс" про банкрутство. 28.12.2022 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/3438/13/6001/2022 від 28.12.2022 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 02.01.2023 року по 13.01.2023 року перебував у відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 року апеляційну скаргу АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема, надати докази сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. 25.01.2023 року, згідно зазначених на конверті відомостей, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 17.01.2023 року надано докази сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. Ухвалою суду від 31.01.2023 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 14.02.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. До початку судового засідання через канцелярію суду від ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Реверука П.К. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, а від представників ОСОБА_2. і ОСОБА_1. - про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання додаткового часу для ознайомлення з апеляційною скаргою та подання відзиву на неї. Ухвалою суду від 14.02.2023 року відкладено розгляд справи на 01.03.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України. 24.02.2023 року від представників ОСОБА_2 і ОСОБА_1. надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк". Представник АТ "Укрексімбанк" в судовому засіданні 01.03.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відповідну заяву ліквідатора задовольнити в повному обсязі. Представники ОСОБА_2. та ОСОБА_1. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. 01.03.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у даній справі - змінити, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3438/13 про банкрутство ТОВ "Фактор Коммерс", провадження у якій порушено 12.03.2013 року за заявою ТОВ "Фактор Нафтогаз". Постановою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року ТОВ "Фактор Коммерс" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року у справі №910/3438/13 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 557 688 833,40 грн. Ухвалою суду від 19.10.2015 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, провадження у справі №910/3438/13 припинено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.10.2015 у справі № 910/3438/13 скасовано, справу скеровано до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Фактор Коммерс", ліквідовано банкрута ТОВ "Фактор Коммерс", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, провадження у справі №910/3438/13 припинено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 скасовано, справу №910/3438/13 направлено для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію ліквідаційної процедури. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 року звільнено арбітражного керуючого Балєва В.П. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Фактор Коммерс" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Реверука П. К. За клопотанням ліквідатора банкрута ухвалами суду неодноразово продовжувався строк для надання на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Фактор Коммерс", ліквідовано банкрута, провадження у справі №910/3438/13 закрито. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року у справі № 910/3438/13 скасовано, справу №910/3438/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. 19.01.2022 ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просив покласти на ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Фактор Коммерс" у зв`язку із доведенням його до банкрутства шляхом солідарного стягнення на користь боржника 523 608 628,32 грн. За твердженням ліквідатора в результаті дій та бездіяльності керівника боржника та його засновників, боржник став неплатоспроможним, що призвело до банкрутства ТОВ "Фактор Коммерс" та унеможливило проведення ним розрахунків з кредиторами. В свою чергу, 20.09.2022 від представників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли заперечення на подану ліквідатором банкрута заяву та заяви про застосування строків позовної давності. За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 відмовлено у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. Місцевий господарський суд, посилаючись при прийнятті оскаржуваної ухвали на положення статті 58 Конституції України, виходив з того, що провадження у даній справі про банкрутство боржника було відкрито 12.03.2013, водночас Кодекс України з процедур банкрутства набув чинності 18.10.2018, тобто на час відкриття справи про банкрутство не існувало норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення боржника до банкрутства, а отже, за висновками суду, була відсутня цивільна відповідальність в рамках справи про банкрутство боржника. Однак, з даними мотивами судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з огляду на наступне. Як було зазначено вище, провадження у даній справі №910/3438/13 про банкрутство ТОВ "Фактор Коммерс" було порушено ухвалою господарського суду міста Києва 12.03.2013 року на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 року. Згідно ч. 5 ст. 41 наведеного Закону, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом. Отже, зазначена норма Закону про банкрутство передбачала можливість ліквідатора звернутись до суду з відповідною заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства, що, в свою чергу, спростовує відповідні висновки суду першої інстанції. 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, починаючи з 21.10.2019 року процедура банкрутства ТОВ "Фактор Коммерс" відбувається у відповідності до вимог зазначеного КУзПБ. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у січні 2022 року ліквідатор банкрута звернувся до суду в межах справи про банкрутство ТОВ "Фактор Коммерс" із заявою про покладення субсидіарної відповідальності в порядку статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства і ухвалою суду від 27.01.2022 року таку заяву було прийнято судом до розгляду. Таким чином, у поданій заяві ліквідатор правомірно зазначив діючу на момент звернення норму ст. 61 КУзПБ, згідно якої йому надано право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Колегія суддів також наголошує на тому, що питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону про банкрутство має тотожне правове регулювання, а тому відмова суду першої інстанції у задоволенні поданої ліквідатором заяви з наведених в ухвалі мотивів є безпідставною та необґрунтованою. Окрім наведеного, слід зазначити, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Фактор Коммерс", ліквідовано боржника у зв`язку із банкрутством, провадження у справі №910/3438/13 закрито. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року у справі № 910/3438/13 скасовано, справу №910/3438/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У вказаній постанові Верховний Суд вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій про повноту вжитих ліквідатором заходів для виявлення активів боржника та відсутність підстав для покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства. При цьому, скасовуючи судові акти про затвердження звіту ліквідатора, суд касаційної інстанції фактично наголосив на обов`язку ліквідатора, в силу положень ст. 61 КУзПБ від 21.10.2019 року та ст. 41 Закону про банкрутство до 21.10.2019 року, дослідити обставини щодо доведення до банкрутства боржника та, у випадку наявності вини в осіб, що здійснювали управління боржником, звернутись до суду з відповідною заявою. Господарський суд міста Києва при прийнятті ухвали від 25.10.2022 року наведені обставини також залишив поза увагою. Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, окрім зазначення про відсутність на час відкриття справи про банкрутство норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення до банкрутства, тобто відсутність цивільної відповідальності в рамкам справи про банкрутство боржника, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить жодної оцінки доданих до заяви і наявних у справі доказів, з її тексту не вбачається встановлення судом першої інстанції обставин наявності або відсутності таких складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення, а також причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної банком ухвали. Одночасно з наведеним, під час перегляду справи в апеляційному порядку, досліджуючи матеріали справи та подану ліквідатором заяву по суті заявлених в ній вимог, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо). Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення. У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11. Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом. Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство. Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника. Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство. Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ. Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування. Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України). Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності. Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17). При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами. Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16). Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення. При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини. З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20). Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору. Так, звертаючись до суду із заявою про покладення на ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника, ліквідатор зазначає, що за два роки до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника господарська діяльність ТОВ "Фактор Коммерс" була збиткова, доходу від реалізації продукції товариство не отримувало, в результаті чого стало неплатоспроможним, що в свою чергу свідчить про неналежне виконання учасниками та керівниками товариства своїх обов`язків діяти добросовісно, розумно та в інтересах товариства. За твердженням ліквідатора, визнана судом кредиторська заборгованість боржника виникла протягом 2007-2012 років, тобто протягом шести років до порушення справи про банкрутство, що свідчить про обізнаність учасників та керівників боржника з тяжким фінансовим становищем товариства, які, незважаючи на це, продовжували вживати дії (укладали договори), що призвели до збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Фактор Коммерс", внаслідок чого останнє стало неплатоспроможним і було визнано банкрутом. Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом. Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута. Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства. Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 та наявністю негативних наслідків для кредиторів. Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника. Оскільки положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 щодо доведення до банкрутства юридичної особи. Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі. Так, у поданій заяві ліквідатор цитує положення статуту боржника, зазначає перелік керівників та засновників, які у свій час приймали участь в управлінні боржником, вказує обставини виникнення заборгованості перед АТ "Укрексімбанк" та ДПІ у Печерському районі м. Києва, яка встановлена та підтверджена судовими рішенням, а також наводить перелік інших кредиторів боржника, вимоги яких були заявлені та визнані судом у справі №910/3438/13. Разом з тим, досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором не надано належних та допустимих доказів, які би достеменно підтверджували вину ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 у доведенні юридичної особи ТОВ "Фактор Коммерс" до неплатоспроможності. При поданні відповідної заяви арбітражним керуючим жодним чином не доведено, що вчинення відповідальними особами боржника дій (укладення договорів), що на думку ліквідатора призвело до збільшення кредиторської заборгованості ТОВ "Фактор Коммерс", внаслідок чого останнє стало неплатоспроможним і було визнано банкрутом, відбулось без реального наміру виконання таких правочинів з боку ТОВ "Фактор Коммерс", з метою штучного збільшення кредиторської заборгованості, а також в один і той самий період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів боржника. Як встановлено судом, ліквідатором у даній справі лише констатовано наявність заборгованості, яка виникла у певний період часу до порушення справи про банкрутство боржника, засновниками та керівниками якого були певні особи. Однак, ліквідатором не зазначено, ким конкретно та якими саме діями здійснювалось умисне погіршення фінансово-господарського стану боржника, чи була необґрунтована виплата коштів або необґрунтована та безоплатна передача майна третім особам, чи мало місце приховування засновниками (учасниками, акціонерами), керівником підприємства майна, чиї та які дії призвели до доведення до банкрутства, чи вчинялися особами, на яких пропонується покласти субсидіарну відповідальність, інші незаконні дії, що сприяли банкрутству, ким та коли приймалися нераціональні управлінські рішення, що спричинили фінансові збитки та втрати, і в чому полягає вина засновників (учасників, акціонерів), а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю вказаних вище осіб. Водночас, відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16). Крім того, як встановлено судом, в матеріалах справи міститься звіт ТОВ "Юридична група "Пріорітет" від 06.11.2020 року за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Фактор Коммерс" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства. Відповідно до висновків, викладених у пунктах 4, 5 та 6 зазначеного звіту: - в діяльності ТОВ "Фактор Коммерс" не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що станом на останню звітну дату коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами та коефіцієнт покриття не перевищує одиницю при нульовій рентабельності, а отже, ознак фіктивного банкрутства не виявлено. Також, оскільки рішення суду про порушення справи про банкрутство було прийнято за заявою кредиторів, а не за заявою службових осіб підприємства-боржника, це теж підтверджує висновок про відсутність ознак фіктивного банкрутства. - згідно даних проведеного аналізу не вбачаються ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки рівень забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами за період проведення аналізу залишався дуже низьким, розмір чистих активів товариства протягом аналізованого періоду мав від`ємне значення, значення всіх показників у проміжку трьох років були практично однаковими, що вказує на відсутність підстав для притягнення відповідальних осіб боржника чи його засновників до субсидіарної відповідальності. - відсутня інформація відносно надання боржником недостовірних відомостей про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, тобто ознаки дій з приховування банкрутства відсутні. Протоколом засідання комітету кредиторів боржника від 09.11.2020 року №09/11/20 більшістю голосів присутніх кредиторів взято до уваги відповідний звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ "Фактор Коммерс" на предмет виявлення ознак неплатоспроможності, дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства та за наслідками аналізу його висновків вирішено не заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, з огляду на відсутність на те відповідних підстав. Тобто кредиторами було висловлено власну позицію щодо питання наявності або відсутності підстав для звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника. При цьому, судом враховано, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03.11.2022 року у справі № 908/2694/20 та від 22.04.2021 року у справі №915/1624/16). Дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, в тому числі: звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, його фінансову звітність, а також заяви з кредиторськими вимогами до боржника та відповідні обставини, в тому числі правочини, на підставі яких виникли та ґрунтуються такі вимоги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що покладені в основу заяви ліквідатора обставини не доводять наявність умислу у діях колишніх керівників та учасників ТОВ "Фактор Коммерс" в доведенні до банкрутства, причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю та стійкою неплатоспроможністю банкрута, а також їх вини, що виключає можливість задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності по зобов`язаннях боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. Жодних інших доводів та доказів щодо доведення ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 боржника до стану неплатоспроможності ліквідатором не надано, так само як і не надано жодних належних доказів на підтвердження вчинення зазначеними особами умисних дій (бездіяльності), які б призвели до погіршення платоспроможності ТОВ "Фактор Коммерс". Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказів щодо підтвердження вини керівників/засновників (учасників) боржника, що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні наявності субсидіарної відповідальності керівника та/або засновника боржника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів. Судова колегія зазначає, що для визначення статусу особи як відповідача за субсидіарною відповідальністю за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд, розглядаючи заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясовуючи наявність підстав для покладення на цих осіб такої відповідальності, - дослідити сукупність правочинів та інших операцій, здійснених під впливом осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію фактичного банкрутства. При цьому, оцінюючи будь-які дії/бездіяльність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суд має відмежовувати дії та обставини, які належить до ризиків підприємницької та/або господарської діяльності (ст. 42 Господарського кодексу України). В свою чергу, не надання обґрунтованих доказів ліквідатором за поданою заявою не створило достатніх підстав щодо відмежування винних дій при субсидіарної відповідальності колишніх керівників та учасників ТОВ "Фактор Коммерс" від звичайних дій суб`єкта господарювання, які належать до звичайних ризиків підприємницької діяльності (ст. 42 ГК України), що можуть створювати настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, враховуючи наведене вище, суд вважає не обґрунтованими доводи ліквідатора, викладені в заяві про покладення субсидіарної відповідальності на засновника/керівника боржника та ініціюючого кредитора. Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія встановила, що ліквідатором не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 дій, що призвели або могли призвести до банкрутства боржника. За висновками суду апеляційної інстанції, такі дії відповідачів не є тими діями у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подальшою неможливістю боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотним збільшенням суми зобов`язань, що створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство та з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності. Таким чином, переглянувши в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих останнім та наявних у справі доказів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на ТОВ "Цукор торг плюс", ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Фактор Коммерс" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з огляду на безпідставність та необґрунтованість такої заяви і недоведеність заявлених у ній вимог. Викладені в апеляційній скарзі доводи і вимоги АТ "Укрексімбанк" щодо необхідності задоволення заяви арбітражного керуючого є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та таким, що спростовуються матеріалами справи, з огляду на що судом не встановлено підстав для її задоволення. Щодо заяв представників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності до заявлених ліквідатором вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. (Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 17.02.2022 у справі №760/16111/15-ц, від 25.01.2018 у справі №910/7394/17 та від 13.03.2018 у справі №911/1555/17). За вказаних обставин, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора з підстав її необґрунтованості та недоведеності, то в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяв представників ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків. Згідно ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Як було зазначено вище, приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд відмовив у задоволенні заявлених вимог з тим мотивів, що на час відкриття справи про банкрутство не існувало норми про притягнення керівника, засновників та третіх осіб до відповідальності за доведення боржника до банкрутства, тобто, була відсутня цивільна відповідальність в рамках справи про банкрутство боржника. Дані висновки суду першої інстанції є помилковими і апеляційним судом визнано такими, що порушують норми матеріального та процесуального права. Втім, оскільки вказані порушення Господарського суду міста Києва не призвели до прийняття неправильного по суті рішення про відмову у задоволенні заявлених ліквідатором вимог про покладення субсидіарної відповідальності, наявні правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної ухвали та викладення її в редакції, наведеній у даній постанові, в той час як в решті ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови. 3.В решті ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 року у справі №910/3438/13 залишити без змін. 4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі. 5.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови підписано 13.03.2023 року після виходу головуючого судді Остапенка О.М. з відпустки. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді Б.М. Поляков В.О. Пантелієнко