Постанова 4873 № 910/2423/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" серпня 2023 р. Справа№ 910/2423/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Остапенка О.М. суддів: Пантелієнка В.О. Сотнікова С.В. за участю секретаря судового засідання: Сивак М.С. у присутності представників сторін: від Коммерцбанк Акцієнгезельшафт: Цвєткова К.В. згідно ордера від Коммерцбанк Акцієнгезельшафт: Манойленко К.В. згідно ордера від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс": Кізленко В.А. згідно ордера від ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс": Васьківський Л.М. за довіреністю розглянувши апеляційну скаргу Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (Commerzbank Aktiengesellscgaft) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі №910/2423/23 (суддя Івченко А.М.) за заявою Коммерцбанк Акцієнгезельшафт до Приватного акціонерного товариства "Юкрейніан Кемікал Продактс" про відкриття провадження у справі про банкрутство ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23 відмовлено Коммерцбанк Акцієнгезельшафт у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс". Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Коммерцбанк Акцієнгезельшафт звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2023 року апеляційну скаргу Коммерцбанк Акцієнгезельшафт передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Сотніков С.В. Ухвалою суду від 22.05.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (Commerzbank Aktiengesellscgaft) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2423/23 за заявою Коммерцбанк Акцієнгезельшафт до ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" про відкриття провадження у справі про банкрутство. 29.05.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/2423/23/3278/2023 від 29.05.2023 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (Commerzbank Aktiengesellscgaft) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.06.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі. У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник боржника просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін. До початку судового засідання від представника скаржника надійшли додаткові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи. Заслухавши в судовому засіданні 22.06.2023 року пояснення сторін щодо суті спору, суд протокольною ухвалою оголосив перерву у справі до 17.08.2023 року на підставі положень ст. 216 ГПК України. До початку судового засідання від представників сторін надійшли додаткові пояснення по справі, які долучено судом до матеріалів справи. Представники кредитора в судовому засіданні 17.08.2023 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Представники боржника в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. 17.08.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 16.02.2023 року Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (Commerzbank Aktiengesellscgaft) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" (попереднє найменування ЗАТ "Кримський Титан") у зв`язку із неможливістю останнього погасити наявну кредиторську заборгованість у розмірі 719 512 723,71 грн., яка виникла через неналежне виконання боржником своїх зобов`язань за укладеними з кредитором Кредитними договорами від 26.05.2008 року та від 27.05.2008 року. До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та у запереченнях на відзив боржника на подану банком заяву кредитором додано низку документів у копіях, які на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 року у справі №910/2423/23 прийнято заяву Коммерцбанк Акцієнгезельшафт про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" до розгляду та призначено підготовче засідання. У поданому відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржник заперечив проти її задоволення з огляду на відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство за такою заявою, а також у зв`язку із наявністю існуючого спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора до боржника. Також боржником заявлено про застосування строків позовної давності до заявлених банком грошових вимог. За наслідками розгляду справи №910/2423/23 у підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року відмовлено Коммерцбанк Акцієнгезельшафт у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс". Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про передчасність відкриття справи про банкрутство, оскільки грошові вимоги кредитора носять спірний характер, зазначена сума боргу, строки та підстави виникнення заборгованості викликають розбіжності між сторонами, що, в свою чергу, унеможливлює їх розгляд на етапі відкриття провадження у справі про банкрутство. Коммерцбанк Акцієнгезельшафт не погоджується з відповідною ухвалою суду про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" та в поданій апеляційній скарзі вказує про помилковість висновків суду, оскільки вимоги банку до боржника підтверджуються доданими до справи доказами та є безспірними, а твердження суду про наявність спору про право щодо таких вимог не ґрунтуються на будь-яких доказах та дійсних обставинах справи. Більш того, за твердженням апелянта, спір про право може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство згідно ч. 6 ст. 39 КУзПБ лише у разі заперечень боржником щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство. А тому, за відсутності у даному випадку відповідного позову боржника, місцевий господарський суд при прийнятті спірної ухвали не дотримався вищенаведених приписів законодавства та необґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс", чим порушив право Коммерцбанк Акцієнгезельшафт, як іноземного інвестора, на захист прав у національному суді України та обмежив доступ останнього до правосуддя. Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для її скасування, з огляду на наступне. Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Суд наголошує, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства. Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів. Суд також зауважує, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження. Згідно з частиною 2 ст. 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор. Частинами першою, другою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів. Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань. За змістом частини першої статті 35 КУзПБ у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов`язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ. Відповідно до частин 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі. Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Згідно з частиною третьою статті 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів. За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 року у справі №904/3251/20). Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі. Колегія суддів зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство). Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20). Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду. При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 року у справі №911/2043/20. Таким чином, для належного відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, суд має ретельно перевірити заяву ініціюючого кредитора та додані до неї документи на предмет відповідності вимогам Кодексу України з процедур банкрутства та інших нормативно-правових актів з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів наявності заборгованості боржника та неможливості виконання боржником грошових зобов`язань і постановити таку ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство, яка має бути обґрунтованою та мотивованою, де будуть встановлені всі ознаки неплатоспроможності боржника. Так, у даній справі №910/2423/23 Коммерцбанк Акцієнгезельшафт ініціювало питання відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" з підстав наявності у боржника заборгованості за Кредитними договорами від 26.05.2008 року та від 27.05.2008 року у розмірі 719 512 723,71 грн., яку останній неспроможний погасити. Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених вимог та, як наслідок, наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, судом встановлено, що між Коммерцбанк АГ та ЗАТ "Кримський Титан" було укладено два кредитних договори: Кредитний договір від 26.05.2008 року на загальну суму кредиту до 24 250 500 євро, та Кредитний договір від 27.05.2008 року на загальну суму кредиту до 6 787 034 євро. Так, зокрема, 26.05.2008 року між боржником та кредитором укладено Кредитний договір №1 на загальну суму кредиту до 24 250 500 євро. Даній договір укладено для фінансування 85% вартості Експортного контракту, який складався з двох окремих договорів від 07.03.2007, укладених між боржником та Кеміанлагенбау Кемніц ГмбХ (найменування німецькою мовою - Chemieanlagenbau Chemnitz GmbH), на загальну суму 28 530 000 євро. 01.10.2012 року та 12.12.2012 року між боржником та кредитором укладено Додаткові угоди, згідно з пунктом С яких Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору №1, зокрема, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 замінити Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан". 28.05.2014 року між боржником та кредитором укладено Додаткову угоду №2, згідно з пунктом С якої Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору №1, зокрема, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 змінено адресу місцезнаходження Боржника з адреси: Україна, 96012, Автономна Республіка Крим, місто Армянськ, Північна Промзона; на адресу: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, літера А. 13.05.2015 року між боржником та кредитором укладено Додаткову угоду №3, згідно з пунктом С якої Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору №1, зокрема, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 замінити найменування Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс", а також змінено реквізити банківського рахунку Боржника. Відповідно до пункту 1 статті 3 Кредитного договору №1 кредити мали надаватися Кредитором пропорційно здійсненим поставкам та/або наданим послугам відповідно до Листа інструкцій безпосередньо на рахунок Експортера №1004001 в Коммерцбанк Акцієнгезельшафт, відділенні в Кемніц, банківський код 870 400 00 (IBAN: НОМЕР_1). Згідно з домовленістю сторін, кредитор був безвідклично уповноважений боржником здійснювати виплати кредиту безпосередньо на банківський рахунок Експортера, передбачений Кредитним договором №1. Ініціюючий кредитор вказує, що підставою для кожної такої виплати слугували листи Експортера за формою, що передбачена Додатком А/2 до Кредитного договору №1. У відповідь на вказані листи Кредитор підтверджував отримання відповідних документів для здійснення виплат. Як зазначив ініціюючий кредитор, Кредитним договором №1 кредитор здійснив виплати сум кредиту на загальну суму 24 250 478,52 євро. Згідно приписів п.1 ст.11 Кредитного договору №1 погашення має бути здійснено не більше, ніж 17 однаковими, послідовними, піврічними платежами. Відповідно до пункту 2 статті 11 Кредитного договору №1 перший платіж в рахунок погашення боргу зі сторони Боржника мав бути здійснений або через 6 місяців з дати надання останнім Сертифікату про Дату початку (Додаток А/З), або 01 червня 2011 року, залежно від того, яка з цих дат настане раніше. Оскільки боржник так і не надав кредитору відповідний Сертифікат про Дату початку, листом від 28.03.2011 року кредитор в односторонньому порядку, керуючись умовами Кредитного договору №1, визначив графік платежів боржника в рахунок погашення заборгованості. Відповідно до вказаного графіку перший платіж в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №1 мав бути здійснений боржником 01.06.2011 року, а останній - 03.06.2019 року. Згідно з ст. 6 Кредитного договору №1 позичальник повинен сплачувати відсотки на Кредит в останній день кожного Відсоткового періоду. На кредити нараховуються відсотки за ставкою, що складається з маржі та ЮРІБОРа. В силу положень ст.1 Кредитного договору №1: "ЮРІБОР" означає Європейську міжбанківську ставку пропозиції для депозитів у євро на період, співвідносний з відповідним Відсотковим періодом, визначену Європейською банківською асоціацією та опубліковану об 11 годині ранку (за брюссельським часом) або близько цієї години на сторінці екрану Рейтерз EURІBOR. "Маржа" означає 0,75% річних". Крім того, 27.05.2008 року між боржником та кредитором було укладено Кредитний договір №2 на загальну суму кредиту до 6 787 034 євро. Даний договір укладено для фінансування 85% вартості Експортного контракту, укладеного між боржником та Кеміанлагенбау Кемніц ГмбХ від 09.03.2007 року на загальну суму 7 984 746 євро. 27.09.2012 року та 12.12.2012 року між боржником та кредитором було укладено Додаткові угоди, згідно з пунктом С яких Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору №2, зокрема, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 замінити Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан". 28.05.2014 року між боржником та кредитором укладено Додаткову угоду №2, згідно з пунктом С якої Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору №2, зокрема, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 змінено адресу місцезнаходження боржника з адреси з адреси: Україна, 96012, Автономна Республіка Крим, місто Армянськ, Північна Промзона; на адресу: 01601, Україна, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 2, літера А. 13.05.2015 року між боржником та кредитором укладено Додаткову угоду №3, згідно з пунктом С якої Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору №2, зокрема, відповідно до пункту 4.1. розділу 4 замінити найменування Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" на Приватне акціонерне товариство "Юкрейніан Кемікал Продактс", а також змінено реквізити банківського рахунку боржника. Відповідно до пункту 1 Статті 3 Кредитного договору №2 кредити мали надаватися Кредитором пропорційно здійсненим поставкам та/або наданим послугам відповідно до Листа інструкцій безпосередньо на рахунок Експортера №1004001 в Коммерцбанк Акцієнгезельшафт, відділенні в Кемніц, банківський код 870 400 00 (IBAN: НОМЕР_1). Згідно з домовленістю сторін, кредитор був безвідклично уповноважений боржником здійснювати виплати кредиту безпосередньо на банківський рахунок Експортера, передбачений Кредитним договором №2. Підставою для кожної такої виплати слугували листи Експортера за формою, що передбачена Додатком А/2 до Кредитного договору №2. У відповідь на вказані листи Кредитор підтверджував отримання відповідних документів для здійснення виплат. Відповідно, як зазначив ініціюючий кредитор, за Кредитним договором №2 виплачено суму кредиту в загальному розмірі 6 787 034,00 євро. Згідно приписів п.1 ст.11 Кредитного договору №2 погашення має бути здійснено не більше, ніж 17 однаковими, послідовними, піврічними платежами. Відповідно до пункту 2 статті 11 Кредитного договору №2 перший платіж в рахунок погашення боргу зі сторони боржника мав бути здійснений або через 6 місяців з дати надання останнім Сертифікату про Дату початку (Додаток А/З), або 01 червня 2011 року, залежно від того, яка з цих дат настане раніше. Оскільки боржник так і не надав кредитору відповідний Сертифікат про Дату початку, листом від 28.03.2011 року кредитор в односторонньому порядку, керуючись умовами Кредитного договору №2, визначив графік платежів боржника в рахунок погашення заборгованості. Відповідно до вказаного графіку перший платіж в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №2 мав бути здійснений Боржником 01.06.2011 року, а останній - 03.06.2019 року. Згідно з п. 2 ст. 6 Кредитного договору №2 на кредити нараховуються відсотки за ставкою, що складається з маржі та ЮРІБОРа. Як зазначає заявник у поданій заяві, виконуючи умови Кредитних договорів, Коммерцбанк Акцієнгезельшафт протягом 2008 - 2011 років здійснив всі необхідні виплати в загальному розмірі 24 250 478,52 євро за Кредитним договором №1 та 6 787 034 євро за Кредитним договором №2. За твердженням кредитора, з березня 2011 року до вересня 2015 року боржник здійснював виплати по наданим кредитам, однак у подальшому припинив виконувати свої зобов`язання за Кредитними договорами, а оскільки з 2020 року між боржником та банком велись перемовини щодо реструктуризації заборгованості, які з рештою виявились безрезультатними, останній на початку 2023 року звернувся до суду із заявою про відкриття стосовно ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" провадження у справі про банкрутство. Станом на дату звернення Коммерцбанк Акцієнгезельшафт до суду заборгованість боржника перед кредитором становить 18 391 088,69 євро, що згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 719 512 723,71 грн. З цього приводу слід зауважити, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Така правова позиція викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.09.2021 у справі №910/866/20, від 27.05.2021 у справі №924/556/20, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18. Крім того, слід також зазначити, що фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності. Такий висновок кореспондується з приписами ч. 6 ст. 39 КУзПБ, згідно якої господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо, зокрема, вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Отже, з`ясовуючи питання щодо безспірності вимог заявника, суд має встановити чи існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі). При наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень ч. 6 ст. 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право (такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №910/2522/20, від 13.12.2022 у справі №910/862/22, від 26.01.2023 у справі №917/1268/21). Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Отже, встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право, характерного для справ позовного провадження, є однією із перешкод для відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим слід зазначити, що відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу заявленої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність між сторонами спору про право. Вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати наступне. Спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду. Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Отже, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкриті провадження у справі про банкрутство. При цьому законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з приводу заявленої вимоги кредитора. Правова позиція аналогічного змісту викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постановах від 13.08.2020 року у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 року у справі №922/1174/20, від 16.09.2020 року справі №911/593/20 від 25.11.2020 року у справі №910/5799/20. Про існування спору про право може свідчити, наприклад, заперечення боржника щодо дійсності правочину (договору), який є підставою виникнення грошового зобов`язання, або обґрунтоване ствердження про його нікчемність в силу закону, у тому числі заперечення боржника проти правочину, за умовами якого до заявника - кредитора перейшло право вимоги (зокрема, договору про відступлення права вимоги) тощо. Проте, якщо нікчемний правочин є недійсним в силу закону і визнання його таким судом не вимагається, то спростування презумпції правомірності оспорюваного правочину є предметом дослідження виключно у справі позовного провадження. Також спір про право наявний у разі, коли боржник не погоджується із методикою (формулою) розрахунку заявленого боргу або взагалі висловлює незгоду з існуванням у нього заборгованості перед кредитором, стверджуючи про припинення зобов`язання зарахуванням тощо; заявляє про сплив позовної давності; заперечує настання строку виконання грошового зобов`язання з мотивів правомірності зупинення ним виконання свого обов`язку (ч.3 ст.538 ЦК України) або з мотивів прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), доводить про припинення поруки тощо. Встановлення наявності або відсутності наведених обставин переходить в площину доказування, що вочевидь свідчить про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. При цьому, у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання відсутня можливість вирішення такого спору про право, що в свою чергу пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо. У підготовчому засіданні суд не вирішує спір по суті. А строк розгляду вимог кредиторів обмежується 14 днями. У такому випадку, відсутність спору щодо заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог може підтверджуватися або рішенням суду, що набрало законної сили, або визнанням боржником таких вимог. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, у поданому суду відзиві на заяву Коммерцбанк Акцієнгезельшафт боржник заперечив щодо відкриття провадження у справі про банкрутство з наступних підстав: - правовідносини, що виникли між сторонами кредитних договорів, з огляду на їх умови, регулюються законодавством Федеративної Республіки Німеччина, а отже необхідність з`ясування норм іноземної держави спричиняє ускладнення розгляду спору, безпосередньо пливає на строк розгляду справи та може породжувати додаткові спірні питання, пов`язані з тлумаченням цих норм; - існують сумніви щодо набрання чинності Кредитними договорами та Додатковими угодами до цих договорів, оскільки кредитором до заяви не надано відповідних копій свідоцтв про їх реєстрацію в НБУ, як того вимагає Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затверджене Постановою Правління НБУ №270 від 17.06.2004; - кредитором до заяви не додано необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, зокрема: не надано англомовної версії наданих Кредитних договорів з метою однозначного тлумачення їх умов та перевірки коректності перекладу, так само, як і не надано перекладів на українську мову документів, зазначених у додатку 30 до заяви (листи-повідомлення кредитора до боржника про необхідність здійснення виплат кредиту); в матеріалах справи відсутні сертифікат відповідно до наведеної у Додатку А/3 форми, копії дебетових авізо (з додатками), з доказами їх направлення на адресу позичальника, а також платіжні документи, які свідчать про перерахування грошових коштів на рахунок Експортера, а надані кредитором таблиці 2,4 (додатки 13, 24) не є первинними документами, не містять підписів відповідальних за їх складання осіб, тому не є належними доказами видачі кредиту, так само як і не підтверджують цих обставин та не є первинними бухгалтерськими документами додані до заяви виписки з банківського рахунку боржника. Отже, в даному випадку банком при зверненні до суду із відповідною заявою порушено обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог; - кредитором не доведено належними доказами, що зобов`язання з видачі кредиту за Кредитними договорами настали; - існують сумніви щодо правильності розрахунку розміру заборгованості, оскільки згідно умов Кредитних договорів арифметичний розрахунок такої заборгованості повинен включати Європейську міжбанківську ставку пропозиції для депозитів у євро на період, співвідносний з відповідним Відсотковим періодом, визначену Європейською банківською асоціацією та опубліковану об 11 ранку (за брюссельським часом) або близько цієї години на сторінці екрану Рейтерз EURIBOR01, або (якщо не наведено ставки для Відсоткового періоду відповідного Кредиту) ставки для таких депозитів, що пропонуються Кредитору на Європейському міжбанківському ринку за 2 Робочих дні до початку кожного Відсоткового періоду, але в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про величину такої ставки та інформації, якою саме ставкою керувався Кредитор при здійсненні розрахунку заборгованості; відсутній детальний арифметичний розрахунок заборгованості, який би можна було перевірити, а надані кредитором документи мають розбіжності в нарахуванні суми заборгованості; - нарахування відсотків після спливу строку кредитування (03.06.2019), що не передбачено умовами Кредитних договорів та є порушенням положень чинного законодавства, інші порушення кредитором умов Кредитних договорів; - надані кредитором лист від 09.05.2018; Афідевіт від 06.08.2018; лист від 31.03.2020; лист №75 від 19.06.2020; лист від 17.08.2020 на підтвердження обставин визнання боржником заборгованості перед кредитором таких фактів не доводять. Так, з тексту листа від 09.05.2018 та Афідевіту від 06.08.2018 не вбачається, що боржник узгодив розмір заборгованості. Зокрема, в листі від 09.05.2018 після слів: "Приймаючи умови цього листа, ви погоджуєтесь з наступним..." відсутня будь-яка інформація щодо розміру заборгованості. Так само і в Афідевіті відсутня інформація щодо розміру заборгованості. Боржник в поданому відзиві заперечує щодо того, що лист від 09.05.2018 та Афідевіт від 06.08.2018 свідчать про визнання заборгованості та змінюють тривалість строків позовної давності та звертає увагу суду на відсутність реєстрації цього листування в Національному банку України. З тексту листів від 31.03.2020 та від 19.06.2020 також не вбачається, що ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" визнало заборгованість за Кредитними договорами. Щодо листа від 17.08.2020, то ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" зазначає, що не підписувало вказаний лист, а отже він не може слугувати доказом визнання заборгованості, та в цьому листі не зазначено актуальний розмір заборгованості. - строк позовної давності по 17 однакових, послідовних та піврічних платежах, тобто періодичних платежах, передбачених умовами Кредитних договорів, сплив, а кредитором в свою чергу, не зазначено обставин, які з огляду на законодавство Федеративної Республіки Німеччина, є підставою для переривання (зупинення, продовження) таких строків. До того ж, боржник звернувся до суду із окремою заявою про застосування строків позовної давності, яку мотивовано тим, що Кредитними договорами встановлено періодичність платежів в рахунок погашення кредиту та процентів, тому строк позовної давності щодо кожного платежу спливає через три роки з відповідної дати чергового платежу, а з огляду на подану заявником таблицю №5 "Погашення заборгованості за кредитними договорами №1,2", строк позовної давності по періодичним платежам сплив. Таким чином, зі змісту відзиву боржника на заяву Коммерцбанк Акцієнгезельшафт з доданими до нього документами вбачається, що заявлені грошові вимоги кредитора носять спірний характер, оскільки вони заперечуються боржником з підстав відсутності в матеріалах справи необхідних документів для підтвердження заборгованості, суми заборгованості, нарахування відсотків, детального арифметичного розрахунку заборгованості, доказів формування та моменту фіксації відсоткової ставки з врахуванням EURIBOR, а також спливу строку позовної давності. Крім того, боржник ставить під сумнів факт видачі кредиту та погашення кредиту, а також зазначає про порушення кредитором умов Кредитних договорів. Тобто, боржник заперечує та не визнає як сам факт наявності у нього заборгованості перед банком, так і розмір такої заборгованості. Отже, надані боржником та наявні у справі докази викликають розумний сумнів в наявності безспірності вимог ініціюючого кредитора. За вказаних обставин, на дату проведення підготовчого засідання судом правомірно з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, в тому числі щодо суті (предмету) зобов`язання, підстави їх виникнення, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання відповідного зобов`язання. Матеріалами справи підтверджується, що грошові вимоги кредитора носять спірний характер, зазначена сума боргу, строки та підстави виникнення заборгованості викликають розбіжності між сторонами. Разом з тим, оскільки в силу приписів чинного спеціального законодавства господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), вищенаведені суперечки та розбіжності щодо наявності чи відсутності заборгованості боржника перед кредитором за вказаними договорами та її розміру підлягають вирішенню саме у порядку позовного провадження із застосуванням усього інструментарію, характерного такому провадженню, а тому вимоги кредитора в даному випадку не є безспірними та свідчать про наявність спору про право, що у відповідності до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника. Крім того, слід зазначити, що правовідносин, які виникли на підставі Кредитних договорів, регулюються законодавством Федеративної Республіки Німеччина (стаття 22 договорів 1,2). Встановлення і застосування змісту іноземного права - це правозастосовний процес, який здійснюється судом на підставі та в межах національного права згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, такими, як: суверенна рівність держав, самовизначення, невтручання у внутрішні справи. Застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права (стаття 6 Закону України "Про міжнародне приватне право"). Зважаючи на обов`язок суду застосовувати норми іноземного права при розгляді справ у правовідносинах з іноземним елементом, встановлення судом змісту норм іноземного права здійснюєтьсяofficio (за офіційним принципом). Для реалізації цього обов`язку суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: (1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; (2) використання експертних висновків; (3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; (4) офіційний запит через Міністерство юстиції України; (5) отримання довідок через систему правової допомоги; (6) обмін правовою інформацією; (7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; (8) встановлення іноземного права сторонами тощо. (Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19). Таким чином, необхідність з`ясування норм іноземної держави спричиняє ускладнення розгляду спору, безпосередньо пливає на строк розгляду справи та може породжувати додаткові спірні питання, пов`язані з тлумаченням цих норм. При цьому, колегія суддів враховує 14-денний строк, визначений ч.2 ст.35 Кодексу України з процедур банкрутства, яким господарський суд обмежений при проведенні підготовчого засідання. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження про банкрутство боржника - ПрАТ "Юкрейніан Кемікал Продактс" за заявою кредитора - Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (Commerzbank Aktiengesellscgaft) на підставі ч.6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства з огляду на існування між ініціюючим кредитором та боржником спір, який не був предметом судового розгляду, щодо заявлених кредитором вимог. Поряд з наведеним, судова колегія звертає увагу кредитора, що його вимоги до боржника, в силу прямої вказівки закону, не можуть бути підставою саме для відкриття провадження у справі про банкрутство, однак скаржник не позбавлений можливості захистити своє порушене право та законний інтерес шляхом звернення до суду в порядку позовного провадження, і місцевий господарський суд, прийнявши позовну заяву у разі її відповідності вимогам ГПК України та призначивши її до розгляду в судовому засіданні, з дотриманням принципу змагальності сторін зобов`язаний буде повно, всебічно і об`єктивно розглянути та здійснити її правовий аналіз, перевірити заявлені до боржника позовні вимоги, а також встановити підстави виникнення таких вимог, їх характер, розмір і момент виникнення та за наслідками такого розгляду винести відповідне судове рішення про задоволення/часткове задоволення або відмову у задоволенні таких вимог. А тому, відмова суду у відкритті провадження у праві про банкрутство боржника в даному випадку не порушує прав Коммерцбанк Акцієнгезельшафт, як іноземного інвестора, на захист прав у національному суді України та, як наслідок, жодними чином не обмежує доступ останнього до правосуддя. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи апелянта щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається. Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги кредитора без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін, судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу Коммерцбанк Акцієнгезельшафт (Commerzbank Aktiengesellscgaft) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23 залишити без задоволення. 2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 року у справі №910/2423/23 залишити без змін. 3.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі. 4.Справу №910/2423/23 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства. Повний текст постанови підписано 28.08.2023 року. Головуючий суддя О.М. Остапенко Судді В.О. Пантелієнко С.В. Сотніков