Постанова 4814 № 646/7202/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 646/7202/21 Номер провадження 22-ц/814/700/23Головуючий у 1-й інстанції Янцовська Т.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Хіль Л.М. суддів: Пилипчук Л.І., Триголова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сєришевої Ольги Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулась до місцевого суду із вказаним позовом. В обґрунтування позову посилалась на те, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 28.09.2020 р. За час шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначала, що шлюбні відносини фактично припинені, і подружжя проживає окремо. Малолітня дитина проживає з нею та перебуває на її утриманні. Вказувала, що відповідач за віком та станом здоров`я є працездатним, отже спроможним сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Однак, свій обов`язок щодо утримання дитини батько належним чином не виконує, матеріальної допомоги на утримання сина у добровільному порядку у необхідному розмірі не надає. На утриманні у відповідача немає інших неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, відповідач працює, має можливість оплачувати аліменти. Також зазначала, що вона не має свого доходу, окрім соціальних виплат на дитину. Щомісяця вона витрачає кошти також на власне утримання: харчування, одяг, сплату комунальних послуг, придбання засобів особистої гігієни, побутової хімії та інше. Прохала стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з щорічною індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн щомісячно, починаючи з дати звернення до суду та до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Та прохали вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 гривень щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 листопада 2021 року й до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 1250 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 372,15 гривень. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2022 року доповнено резолютивну частину рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2022 року у вказаній справі. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив адвокат Сєришева О.С., діюча в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що судом першої інстанції не було враховано витрат, які є необхідними для забезпечення нормального рівня життя, задоволення потреб малолітнього ОСОБА_4 та не з`ясовано матеріальний стан відповідача і його спроможність сплачувати аліменти у необхідному розмірі. Вказувала, що ОСОБА_1 було надано до суду об`єктивні докази, які підтверджують недостатність грошових коштів, які сплачує відповідач для щомісячного утримання дитини. Зазначала, що той факт що відповідач не працює та є студентом не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів, а також не звільняє його від обов`язку утримувати до досягнення повноліття свою дитину. Судом не враховано, що відповідач є чоловіком працездатного віку, доказів неможливості працевлаштування за станом здоров`я матеріали справи не містять, окрім того на його утриманні не має інших осіб, а тому зобов`язаний утримувати і дитину і матір, яка здійснює догляд за малолітньою дитиною та з цієї причини не може працювати. Також зазначала, що позивачка не має свого доходу, оскільки не має можливості працевлаштуватися у зв`язку із необхідністю догляду за спільною дитиною. В той час вона наділена рівним з відповідачем обов`язком утримувати сина та потребує коштів на власне утримання: харчування, одяг, сплату комунальних послуг та інше. Тому вважає, що аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 2000 грн щомісяця до досягнення дитиною трьох років є справедливим розміром. Вказувала, що судом неправильно проведено розгляд справи без повідомлення сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування в даній справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи. Ураховуючи викладене, прохала рішення Червонозаводського районного суду від 21 січня 2022 року змінити, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28 вересня 2020 року виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Зміївського району Харківської області, між сторонами зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів 28 вересня 2020 року зроблено відповідний актовий запис №

03. Сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 06 січня 2021 року. З довідки № 202 від 24 грудня 2021 року, виданої Тво директора ОСОБА_7 . Харківського державного професійно-педагогічного коледжу імені В.І. Вернадського, ОСОБА_2 є студентом за освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр» з 01 вересня 2021 року (наказ від 25 серпня 2021 року № 136, група СТ-21) за кошти обласного бюджету, форма навчання - денна. ОСОБА_2 надано копії квитанцій від 01 серпня 2021 року, 22 серпня 2021 року, 05 вересня 2021 року, 19 вересня 2021 року, 26 вересня 2021 року, 24 жовтня 2021 року, 31 жовтня 2021 року, 14 листопада 2021 року, 22 листопада 2021 року, 28 листопада 2021 року, 06 грудня 2021 року, 14 грудня 2021 року про сплату на користь позивачки ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 7270 гривень. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2 100 грн., з 1 липня - 2 201 грн., з 1 грудня - 2 272 грн. Визначаючи розмір аліментів на утримання малолітнього сина, суд першої інстанції врахував вік дитини, обов`язок кожного із батьків утримувати дитину, матеріальний та сімейний стан відповідача та позивачки, які проживають окремо, при цьому враховано, що відповідач не працює, є студентом денної форми навчання Харківського державного професійно-педагогічного коледжу імені В.І. Вернадського, отримує стипендію, інших доходів не має. Так суд першої інстанції врахував те, що відповідач надавав матеріальну допомогу позивачці на утримання дитини в період з серпня 2021 р. по грудень 2021 р. понад встановлений прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років у 2021 році, що свідчить про можливість з боку відповідача надавати допомогу в розмірі понад 1500 гривень, суд вважав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. Так місцевий суд прийшов до висновку, що визначений розмір аліментів з урахуванням обставин, визначених ст. 182 СК України, сприятиме забезпеченню гармонійного розвитку дитини, а отже належному забезпеченню її інтересів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Згідно ч. ч. 2, 4 ст.84 СК України дружина,з якою проживає дитина,має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Тлумачення частини другої статті 84 СК України свідчить, що для виникнення права на утримання потрібна сукупність таких умов: проживання з жінкою (чоловіком) дитини,яка не досягла трьох років та можливість другої сторони надавати матеріальну допомогу. З урахуванням вищенаведених обставин справи, враховуючи, що позивачка як мати дитини віком до трьох років здійснює догляд за сином, у зв`язку з чим обмежена у способах заробітку і відповідно є такою, що потребує допомоги, але місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку та з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідач надавати матеріальну допомогу матері дитини, батьком якої він є, можливості не має. Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доводи апелянта про те, що стипендія є не єдиним доходом відповідача та він працює у сфері будівництва відповідач працює у сфері будівництва, не заслуговують на увагу,оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами. Щодо вимоги про стягнення аліментів з наступною індексацію, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що обов`язок проведення індексації розміру аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме, положеннями ст. 184 СК України, що зобов`язує державного виконавця проводити таку індексацію без додаткового судового рішення, а тому в задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити, з огляду на таке Так, під індексацією грошових доходів у законодавстві розуміється встановлений законами й іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 року у редакції Закону України N 491-IV від 06.02.2003 року). Індексація проводиться з метою підтримки купівельної спроможності населення України в умовах підвищення цін на дотримання встановлених Конституцією гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Індексації підлягають грошові доходи громадян, отримані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення) та інші грошові доходи, які визначені в законі (ст. 2 Закону). Індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи (ст. 10 Закону). Індексація має проводитися автоматично, тобто без додаткового судового рішення. Такий порядок індексації передбачений у законодавстві на забезпечення інтересів одержувача аліментів для того, щоб йому не доводилося періодично подавати до суду вимоги про збільшення розміру аліментів у зв`язку з підвищенням цін. Постановою Кабінету Міністрів України N1078 від 17.07.2003 року затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадиться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи й організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи й організації, які фінансуються або дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (п. 6). Спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку (п. 13). Таким чином, в разі виникнення після постановлення судового рішення щодо присудження аліментів у твердій грошовій сумі окремого спору щодо індексації аліментів позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з самостійним позовом. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає. Крім того, ОСОБА_8 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Ощадбанк» належним чином завірені копії виписок щодо руху коштів на відкритих поточних, карткових, депозитних рахунках на ім`я ОСОБА_2 у період з 01 листопада 2021 року. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач офіційно не працевлаштований, саме відомості щодо рух коштів на його банківських рахунках можуть довести наявність у нього доходів. Вказано, що позивачці відомо, що стипендіє є не єдиним доходом відповідач, він працює неофіційно та у період воєнного стану придбав автомобіль, проте оформив на свого брата. Витребувані відомості стосуються предмету позову та підлягають дослідженню судом у цій справі, а їх відсутність може перешкодити захисту законних прав позивача. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши вказане клопотання вважає, що клопотання не обґрунтоване та задоволенню не підлягає, на підставі нижче наведеного. Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Посилання на те, що відповідач у період воєнного стану придбав автомобіль, апеляційний суд не буру до уваги, оскільки не підтверджено належними доказами. Апеляційний суд звертає увагу, що сам факт наявності у платника аліментів у власності автомобіля не дає підстав для визначення розміру аліментів не у співмірності із отримуваним доходом, оскільки аліменти сплачуються із доходу, а наявність вказаних прав не є тотожною поняттю доходу. При цьому, суд звертає увагу на те, що подальша зміна майнового чи сімейного стану платника аліментів може бути підставою для звернення до суду з вимогою про збільшення або зменшення розміру аліментів (частина 1 статті 192 Сімейного кодексу України). Пунктом 2 ч.2 ст.84 ЦПК України встановлено, що у клопотанні повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати. Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи про те, що відомості щодо рух коштів на банківських рахунках відповідача можуть довести наявність у нього доходів, не впливає на правильність вирішення спору та не підтверджує доходу відповідача Разом з тим слід зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Оскільки розкриття банківської таємниці може здійснюватися безпосередньо банками або на підставі рішення суду (стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність») та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом, суд повинен розмежовувати ці підстави, кола суб`єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу. Згідно із ч.2 ст.350 ЦПК України якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви. З матеріалів справи вбачається, що позивачем належними доказами не обґрунтовано та не доведено необхідності розкриття інформації, що містить банківську таємницю, щодо руху коштів на відкритих поточних карткових, депозитних рахунках на ім`я ОСОБА_2 . За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання адвоката Сєришевої О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів слід відмовити. Керуючись нормами статей 81, 84, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: У задоволенні клопотання адвоката Сєришевої Ольги Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити. Апеляційну скаргу адвоката Сєришевої Ольги Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.М. Хіль Судді: Л.І. Пилипчук В.М. Триголов