Постанова Полтавський апеляційний суд № 546/402/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 546/402/23 Номер провадження 22-ц/814/384/24Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю.В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя: Триголов В.М. Судді: Дорош А.І., Лобов О.А. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , адвоката Атаманюка Володимира Михайловича на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини та малолітнього сина В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи його тим, що з 04 квітня 2019 року сторони перебувають у шлюбі, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 28 вересня 2022 року сторони разом не проживають та не ведуть спільне господарство. Син проживає з позивачем та перебуває на її повному утриманні, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на її утримання та утримання дитини не надає. У зв`язку із чим позивач звернулася до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 3000,00 грн (у дужках зазначено дві тисячі гривень) щомісячно починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення сином ОСОБА_3 трирічного віку , а також стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення сином повноліття. У травні 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Атаманюка В.М. надійшов відзив, у якому представник відповідача зазначив, що відповідач не має наміру ухилятися від сплати аліментів та від виконання свого батьківського обов`язку, однак сплачувати аліменти в такому розмірі не має змоги. Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини та малолітнього сина задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходів ОСОБА_1 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 квітня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з 06 квітня 2023 року та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок . Не погодившись із таким рішенням суду його в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_4 оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що відповідач не має наміру ухилятися від сплати аліментів , проте сума аліментів визначена судовим рішенням є необґрунтовано великою. Апелянт вказує що наразі має невеликі доходи , за які зокрема йому необхідно сплачувати за житло та страхові внески , постійного доходу ОСОБА_1 не має. Окрім вказаного , скаржник зазначав , що у зв`язку із відсутністю у нього стабільного доходу вимога ОСОБА_2 щодо стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років не підлягає задоволенню. ОСОБА_1 просить скасувати рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року , та ухвалити нове , яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково , стягнувши з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття , а в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_2 відмовити. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи,що 04.05.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 (а.с. 5). Сторони є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується інформацією з відділу РАЦС м. Мостолес, Іспанія, яка містить апостиль (а.с. 7-8). Відповідно до довідки про реєстрацію особи громадянином України від 15.02.2022 №536/026-22 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований громадянином України (а.с.9). На час звернення до суду із вказаним позовом та розгляду справи у суді сторони у справі проживають окремо та спільне господарство не ведуть. Дитина проживає разом з матір`ю - позивачем ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Решетилівської міської ради Полтавської області 02.03.2023 №10-17/731. Згідно якої ОСОБА_2 зареєстрована по АДРЕСА_1 і має такий склад сім`ї: ОСОБА_7 - син, ОСОБА_8 - батько, ОСОБА_9 - мати, ОСОБА_10 - бабуся (а.с.11). Згідно зі статтею 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно до частини 6 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Положеннями частини 3 статті 183 СК України передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з частинами 1 та 2 статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку . Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (стаття 191 СК України). Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд , дослідивши аргументи скаржника щодо відсутності доходу та неможливості сплати аліментів у визначеному в оскаржуваному рішенні суду розмірі стягнутих на малолітнього сина ,вважає , що останній не надав суду доказів що у нього дійсно відсутній дохід. Крім іншого визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає найкращим інтересам дитини , та створить достатній рівень забезпечення дитини. ОСОБА_1 не надано суду і доказів того , що у нього є інші діти, непрацездатні чоловік, дружина, батьки, дочки, сини, відтак мотиви з яких відповідач просить суд зменшити розмір стягуваних аліментів до 1/6 від усіх видів його заробітку(доходу) є необґрунтованими. Положеннями ч. 1ст. 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Відповідно до частин другої та четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до статті 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. За правилами частини першої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначення розміру аліментів на одного з подружжя, затверджується Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 26 лютого 1993 року №146). Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу. Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини. Як було встановлено судом, відповідач є батьком малолітнього сина, який проживає разом із матір`ю, даний факт не заперечується сторонами, позивач не працює, отже вона потребує матеріальної допомоги від свого чоловіка, що у свою чергу є його обов`язком відповідно до вимог ст. 84 СК України. Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на дружину до досягнення дитиною трьох років. Правильним є висновок суду про те, що відповідач є працездатною особою, яка має змогу надавати матеріальну допомогу. Параграф 1 глави 5 ЦПК України містить основні положення про докази, зокрема частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно положень статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Аналізуючи матеріали справи та враховуючи докази надані сторонами суд апеляційної інстанції вважає , що самі по собі посилання на відсутність доходів у ОСОБА_1 без надання відповідних доказів не свідчать про дійсність таких обставин. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Атаманюка Володимира Михайловича залишити без задоволення. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий суддя: В. М. Триголов Судді: А.І. Дорош О.А. Лобов