Постанова 4824 № 754/7475/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2023 року м. Київ Справа № 754/7475/21 Провадження: № 22-ц/824/2815/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Вербової І. М., Нежури В. А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Патрик Ганни Григорівни в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Бабко В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз», третя особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12 липня 2018 року о 14 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Біломорська, 1 парковка торгового центру «Даринок» в м. Києві, перед початком руху, не впевнився в безпечності своїх дій та скоїв зіткнення з автомобілем «Ssang Yong Korando», державний номер НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», відповідно до копії полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ №1089221 від 15.07.2017. Відповідно до інформації МТСБУ, членство ПрАТ «Європейський страховий союз» в МТСБУ було припинено та, відповідно, страхова компанія була позбавлена права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 03.10.2017. Позивач звернувся до ПрАТ «Європейський страховий союз» з заявою відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про виплату страхового відшкодування та відповідним пакетом документів, шляхом їх надсилання рекомендованими листами за юридичною адресою та відомою на той момент фактичною адресою страховика, однак зазначені листи повернулись до позивача з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Будучи обізнаним про припинення членства страховика в МТСБУ, він, позивач, 18.07.2018 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП. 02.08.2018 позивачем було отримано відповідь від МТСБУ, в якому повідомлено, що останній виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, який визнаний банкрутом та/або ліквідований. Крім того, МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «Європейський страховий союз» чи визнання даної страхової компанії банкрутом. Оскільки страховик фактично не здійснює діяльності та відсутній за відомими адресами, він, позивач, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 з метою проведення оцінки вартості майнового збитку. Відповідно до звіту №055-18 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 11.08.2018, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Ssang Yong Korando», державний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки становить 93188,18грн. Вартість проведення оцінки становила 1200 грн відповідно до договору та акту виконаних робіт від 11.08.2018. Для проведення оцінки вартості матеріального збитку, він скористався послугою евакуатора для доставки пошкодженого транспортного засобу до місця проведення огляду, загальна вартість послуг якого становить 1270 грн. Крім того, в період з 12.07.2018 по 11.08.2018 (проведення експертної оцінки матеріального збитку), він, позивач, зберігав пошкоджений транспортний засіб на платній автостоянці, вартість зберігання якої становить 750,00грн. У зв`язку з викладеним просить суд стягнути з відповідача на користь позивача загальну суму матеріального збитку, понесеного у розмірі 96408,18 грн, моральну шкоду в розмірі 15 000,00грн; 3% річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов`язання у розмірі 9 603,84грн; втрати від інфляції у розмірі 27 861,96 грн; пеню, нараховану на суму простроченої виплати страхового відшкодування у розмірі 14461,23 грн; судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 634,20 грн та витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги, у розмірі 7 250грн. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки у розмірі 96 408,18 грн. Стягнуто з ПАТ "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 9603,84 грн; інфляційні збитки у розмірі 27 861,96 грн. Стягнуто з ПАТ "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1634,20 грн. Стягнуто з ПАТ "Європейський страховий союз" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7250 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Патрик Г. Г. в інтересах МТСБУ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що втрата товарної вартості не відшкодовується страховиком. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що ,ТЗ позивача відновлено на СТО, яке є платником податку на додану вартість. Отже, сума страхового відшкодування має бути зменшена на суму ПДВ. Також вказала, що судом першої інстанції було порушено правила територіальної підсудності, оскільки відповідач зареєстрований у Шевченківському районі м. Києва, а предметом позову є стягнення страхового відшкодування з вимогами до страховика, а не відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП. Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. За правилом частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України та частини 1 статті 369 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Лисенко І.К. в інтересах ОСОБА_1 заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що розмір матеріального збитку визначений у відповідності до вимог закону та з урахуванням ПДВ. Також вказала, що судом першої інстанції не було порушено правил підсудності оскільки згідно із частиною 3 цієї статті позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Ssang Yong Korando», державний номер НОМЕР_2 . 12 липня 2018 року о 14 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Біломорська, 1, парковка торгового центру «Даринок» в м.Києві, перед початком руху, не впевнився в безпечності своїх дій та скоїв зіткнення з автомобілем «Ssang Yong Korando», державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу «Lexus RX-350», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АМ № 1089221 від 15.07.2017. З 03 жовтня 2017 року Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» втратило статус асоційованого члена Моторного (транспортного) страхового бюро України. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 24.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Європейський страховий союз» з заявою про виплату страхового відшкодування. Однак ПрАТ «Європейський страховий союз» не сплатило страхове відшкодування, й після спливу 90 днів з дати подання позивачем заяви про відшкодування. 18.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП Згідно відповіді МТСБУ від 02.08.2018 року, МТСБУ виконує зобов`язання страховика за внутрішніми договорами страхування у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, який визнаний банкрутом та/або ліквідований. Крім того, МТСБУ не володіє інформацією щодо ліквідації ПрАТ «Європейський страховий союз» чи визнання даної страхової компанії банкрутом. Відповідно до звіту №055-18 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 11.08.2018, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу «Ssang Yong Korando», державний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки становить 93188,18 грн. Відповідно до копії договору про оцінку вартості матеріального збитку №055-18 від 11.08.2018, акту виконаних робіт від 11.08.2018 та квитанції №055-18 від 11.08.2018, позивачем понесені витрати у зв`язку з визначенням вартості матеріального збитку, що становить розмір 93188,18грн. (вартість оцінки матеріального збитку становила 1200,00грн). Відповідно до акту виконаних робіт від 12.07.2018 позивач скористався послугами евакуатора з місця ДТП до автостоянки, вартість якої становить 670,00грн. Відповідно до акту виконаних робіт від 11.08.2018 позивач скористався послугами евакуатора з пр-т Григоренка до вул. Гродненській, вартість послуги становить 600,00грн. Згідно копії товарного чеку від 11.08.2018, в період з 12.07.2018 по 11.08.2018, вартість за тридцять діб послуг автостоянки АНЛ-209, що розташована за адресою пр-т Григоренка, становить 750,00грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи в із того, що відповідач не виконав вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не сплатив страхове відшкодування, а саме після спливу 90 днів з дати подання позивачем заяви про відшкодування, відповідно, зобов`язаний сплатити на користь позивача вартість матеріального збитку у розмірі 96408,18грн, 3% річних в розмірі 9603,84грн; інфляційні збитки в розмірі 27861,96 грн. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з пунктом 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків). Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Ураховуючи вищевикладене, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ. Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики). Тобто, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»). Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли проводиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується. Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. Подібні правові висновки висловлено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 420/998/18 (провадження № 61-11714св19). Зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції щодо покладення на страховика обов`язку відшкодувати майнову шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 4972,32 грн є помилковими. Також, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Згідно з п.196.1.3 ст.196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Отже, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Водночас, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість. Відтак, страховик не може бути примушений до виплати податку на додану вартість у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума податку нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником податку на додану вартість. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту відновлення позивачем пошкодженого автомобіля та здійснення ремонту автомобіля у особи, яка є платником ПДВ. Зважаючи на викладене, відсутні підстави для сплати страховиком на користь потерпілої особи суми податку на додану вартість за придбані послуги з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок настання страхового випадку транспортного засобу. Податок на додану вартість - непрямий податок, форма вилучення до бюджету держави частини вартості товару, роботи або послуги, яка створюється на всіх стадіях процесу виробництва товарів, робіт і послуг та вноситься до бюджету. Ставка 20% застосовується за умовчанням до всіх видів операцій, що підлягають оподаткуванню Отже, сума відновлювального ремонту 88 215,86 грн повинна бути зменшена і на суму ПДВ, тобто, на суму 14 702,64 грн (88215,86/1,2=73513,22 грн; 88215,86-73513,22=14702,64 грн). З огляду на вищевикладене, підлягають зменшенню також суми штрафних санкцій за прострочення грошового зобов`язання зі сплати страхового відшкодування згідно ст. 625 ЦК України. Обраховуючи відповідний розмір 3 % річних та інфляційних втрат слід виходити із суми заборгованості у розмірі 73 513,22 грн (93188,18-4972,32-14702,64=73513,22 грн), отже розмір 3 % річних за період з 22.10.2018 року по 15.02.2022 року становить 7141,85 грн (73513,22*3%*1182/365), а інфляційні втрати - 16 706,99 грн (73 513,22 x1.22726514 - 73 513,22). Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив ст.. 257 ЦК України щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується. Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. В матеріалах справи відсутні заяви відповідача ПрАТ «Європейський страховий союз» про застосування строку позовної давності, а третя особа Моторне (транспортне) страхове бюро України згідно вимог чинного цивільного законодавства таким правом не наділена. Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності зважаючи на наступне. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи Однак, матеріали справи не містять відповідної заяви МТСБУ про направлення справи за територіальною підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача, а апеляційна скарга МТСБУ не містить жодного обґрунтування та доказів поважності причин неподання такої заяви до суду першої інстанції. Згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 3 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначення порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, або підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга МТСБУ не містить, а судомпри апеляційному перегляді справи таких порушень не встановлено. В решті доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене частково без додержання норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню зі страховика ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 , з 96 408,18 грн до 73 513,22 грн, 3% річних з 9603,84 грн до 7141,85 грн, та інфляційних збитків, з 27 861,96 грн до 16 706,99 грн. У зв`язку з наведеним, пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 141 ЦПК України (64,29%) підлягає зменшенню й розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 , а саме: судовий збір з 1634,20 грн до 1052,62 грн, а також витрати на правову допомогу, з 7250 грн до 4661,02 грн. Щодо вирішення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення моральної шкоди та пені апеляційна скарга МТСБУ не містить будь-яких доводів, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається. Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Під матеріальними межами судового розгляду слід розуміти обов`язок суду вирішити справу на підставі тільки тих вимог, які заявлені заінтересованими особами. Процесуальні межі полягають у тому, що суд розпочинає розгляд справи не інакше як за заявою (скаргою) заінтересованої особи. У справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 ЦПК України). Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (ч. 1 ст. 48 ЦПК України) . У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Лисенко І.К. в інтересах ОСОБА_1 просила суд стягнути з третьої особи МТСБУ на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені останнім у зв`язку з апеляційним переглядом справи, у розмірі 4500 грн. Оскільки МТСБУ не є стороною у справі, на третю особу не може бути покладений обов`язок з відшкодування позивачу судових витрат. Вимог про відшкодування судових витрат на правову допомогу за рахунок відповідача позивачем не заявлено, а відтак колегія суддів доходить висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування за рахунок МТСБУ судових витрат на правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з апеляційним переглядом справи. Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Патрик Ганни Григорівни в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року змінити. Зменшити розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню зі страховика ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 , з 96 408,18 грн до 73 513 (сімдесяти трьох тисяч п`ятсот тринадцяти) грн 22 коп, 3% річних з 9603,84 грн до 7141(семи тисяч ста сорока однієї) грн 85 коп, та інфляційних збитків, з 27 861,96 грн до 16 706 (шістнадцяти тисяч сімсот шести) грн 99 коп. У зв`язку з чим, зменшити розмір судових витрат, які підлягають стягненню з ПАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 , а саме, судового збору з 1634,20 грн до 1052 (однієї тисячі п`ятдесяти двох) грн 62 коп, а також витрати на правову допомогу, з 7250 грн до 4661 (чотирьох тисяч шістсот шістдесяти однієї) грн 02 коп. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т. О. Невідома Судді І. М. Вербова В. А. Нежура