Постанова Київський апеляційний суд № 369/8914/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 369/8914/20 -ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/892/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою представника Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» - Шалденка Євгенія Миколайовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року, встановив: у липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 322 944 грн. 20 коп., яка складається з вартості відновлювального ремонту належного їй автомобіля марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , який було ушкоджено з вини працівників відповідача. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року позов було задоволено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача - Шалденко Є.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_3 та представника відповідача - Шалденка Є.М. , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказувала, що їй на праві особистої власності належить автомобіль марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску. 11.02.2019 о 08.45, коли автомобіль рухався по вул. Вітянській в селі Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області на автомобіль впало дерево, в результаті чого автомобіль отримав механічні ушкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 322 944 грн. 20 коп. Оскільки вирубка дерев проводилась в кварталі 140 виділ 40, який знаходиться в постійному користуванні Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування (далі - НУБіП) України «Боярська лісова дослідна станція», працівники якого, не вжили заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху для безпеки дорожнього руху під час проведення санітарної рубки, позивач просила стягнути вказану суму з відповідача. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року позов було задоволено в повному обсязі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було завдано збитку внаслідок невжиття посадовими особами відповідача по забезпеченню безпеки дорожнього руху під час проведення санітарної рубки лісу. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та посилався на положення ст. 22, 1166, 1172, 1192 ЦК України. Як видно з матеріалів справи, 11.02.2019 під час руху належного позивачу автомобіля марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску по вул. Вітянській у с. Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області на автомобіль впало дерево в ході проведення санітарної рубки на лісовій ділянці в кварталі 140 виділ 40, яка знаходиться в постійному користуванні Відокремленого підрозділу НУБіП України «Боярська лісова дослідна станція». В листі на ім`я адвоката Поліщук Л.І. від 21.03.2019 було вказано, що дерево, яке 11.02.2019 впало на транспортний засіб, було відібрано в рубку в порядку, визначеному Санітарними правилами в лісах України, затверджених постановою КМ України №555 від 27.07.1995. В матеріалах справи міститься Лісорубний квиток, виданий 15.01.2019 постійним лісокористувачем - ВП НУБіП України «Боярська ЛДС» за підписом директора Карпука А.І., де зазначено, що на вказаній лісовій ділянці буде проведено вибірково-санітарну рубку. В апеляційній скарзі представник відповідача - Шалденко Є.М. зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивач довела лише факт заподіяння шкоди, однак не довела наявності умов деліктної відповідальності, які передбачені положеннями ст. 1172 ЦК України: протиправна поведінка працівника, причинний зв`язок між такою поведінкою та шкодою, перебування у трудових відносинах з юридичною або фізичною особою, завдання шкоди працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Оскільки в діях ОСОБА_4 було встановлено відсутність вини у заподіянні шкоди позивачу, а винуватість інших посадових осіб відповідача не встановлювалась, підстави для стягнення збитків з відповідача відсутні. В п. 1. 5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (з наступними змінами) (далі - ПДР), визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. До дорожнього обладнання, як допоміжний засіб регулювання дорожнього руху п. 8.6. ПДР віднесено: а) огородження і світлове сигнальне обладнання в місцях будівництва, реконструкції та ремонту доріг; б) попереджувальні світлові круглі тумби, що встановлюються на розділювальних смугах або острівцях безпеки; в) напрямні стовпчики, що призначені для забезпечення видимості зовнішнього краю узбіч і небезпечних перешкод в умовах недостатньої видимості. Позначаються вертикальною розміткою і повинні бути обладнані світлоповертачами: праворуч - червоного кольору, ліворуч - білого; г) опуклі дзеркала для розширення оглядовості водіям транспортних засобів, які проїжджають перехрестя чи інше небезпечне місце з недостатньою оглядовістю; ґ) дорожні огородження на мостах, шляхопроводах, естакадах, насипах та інших небезпечних ділянках доріг; д) пішохідні огородження в небезпечних для переходу проїзної частини місцях; е) вставки розмічувальні дорожні для поліпшення зорового орієнтування водіїв на проїзній частині; є) пристрої примусового зниження швидкості транспортних засобів; ж) шумові смуги для підвищення уваги учасників дорожнього руху на небезпечних ділянках доріг. В п. 32.1. ПДР закріплено, що з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п`яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами. В ч. 4 ст. 140 КУпАП передбачено відповідальність за порушення норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відносно ОСОБА_4 , який працював на посаді лісничого лісової дільниці №5 Відокремленого підрозділу НУБіП «Боярська лісова дослідна станція» і є посадовою особою, інспектором Києво-Святошинського відділення поліції капітаном Молодід О.В. було складено протокол серії ОБ №083836, відповідно до якого ОСОБА_4 , будучи посадовою особою - лісничим лісової дільниці №5 порушив нормативи щодо обладнання на вул. Вітянській місця провадження робіт, не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виконанні зрізання дерев, які загрожують безпеці руху, що призвело до падіння дерева на автомобіль. Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2019 року було встановлено в діях ОСОБА_4 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, однак провадження по справі було закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постановою судді Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 травня 2019 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою провадження по справі було закрито на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В п. 4.2. Правил рубок головного користування, затверджених наказом Державного комітету лісового господарства України від 23.12.2009 №364 передбачено, що на кожну лісосіку до початку її розробки складається карта технологічного процесу розроблення лісосіки (далі - технологічна карта), яка з урахуванням конкретних умов відображає лісівничі та організаційні вимоги до виконання робіт. У технологічній карті міститься перелік підготовчих робіт, визначається схема розробки лісосіки з нанесенням на неї виробничих об`єктів, устаткування, доріг, волоків, способи проведення лісозаготівельних операцій (звалювання дерев, обрубування сучків, трелювання, спуск, кряжування, сортування, штабелювання, навантаження деревини, очищення місць рубок), установлюється черговість розробки пасік, передбачаються заходи щодо охорони праці та визначаються природоохоронні вимоги (запобігання ерозії ґрунтів, збереження підросту тощо). В розділі 15 Правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, затверджені наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці №119 від 13.07.2005 (далі - Правила) встановлені вимоги безпеки на лісосічних роботах, які є обов`язковими для виконання під час проведення рубок головного користування та рубок, пов`язаних з веденням лісового господарства: проріджень, прохідних, лісовідновних, санітарних рубок (включаючи суцільні) та інших лісогосподарських рубок, у тому числі в насадженнях, ушкоджених стихійними явищами природи (вітровалами, буреломами, сніговалами, сніголамами, льодоламами, пожежами, шкідниками та хворобами), за винятком рубок у молодняках та вирубування підліска. Пунктом 15.1.5 Правил передбачено складання карти технологічного процесу (додаток 3), яка повинна складатись для лісосіки. За необхідності дозволяється розробляти її для окремої ділянки лісосіки, якщо в одній карті технологічного процесу неможливо в повному обсязі показати необхідні рішення щодо безпечного розроблення кожної з ділянок або лісосіки розробляються двома бригадами. Згідно пункту 15.1.6. у карту технологічного процесу розроблення лісосіки (ділянки) необхідно включати таку інформацію та рішення, що впливають на безпеку праці: характеристику лісосіки та виділених в її межах ділянок, необхідну для вибору найбільш безпечної технології робіт (механічний склад ґрунту, ступінь його зволоження, рельєф місцевості, розподіл території за крутістю схилів, експозиції схилів тощо); перерахування чисельного та професійного складу бригади (ланки), виділених їй знарядь праці (робочих машин, тракторів, устаткування, мотоінструменту), державні номери та номери за паспортами рухомих технічних засобів; повний перелік засобів індивідуального та колективного захисту працівників, протипожежного захисту; технологічну схему лісосіки з умовними позначеннями; дані про порядок та послідовність виконання робіт, черговість розроблення пасік, показ варіантів розташування ланок працівників та техніки на безпечних відстанях; опис безпечних способів праці на підготовчих та основних роботах, не відображених в інструкціях з охорони праці та інших документах, які надаються бригаді (ланці); природоохоронні вимоги; акт готовності лісосіки до розроблення, в якому перераховуються підготовчі роботи, вказується термін їх проведення, підтверджується виконання. В Додатку №3 до Правил міститься зразок Карти технологічного процесу, де в Розділі ІУ «Технологічна схема лісосіки» передбачено перелік заборонних знаків обгородження границь зон безпеки навкруги лісосіки. В додатку зазначено, що така техкарта складається лісничим (начальником лісопункту), техкарту отримує майстер (керівник лісозаготівельних робіт), та ознайомлюється з картою бригадир, працівники. В п. 15.3.13 вказується, що вздовж стежок, трелювальних волоків і доріг, які проходять через небезпечну зону звалювання дерев, шляхів переходу працівників з пасіки в пасіку встановити переносні заборонні знаки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76. Форма знака: круг діаметром 360 мм з червоною смугою шириною 4 см і білим полем та написом на полі чорним кольором «Прохід і проїзд заборонено. Звалювання лісу». Знаки повинні встановлюватись на висоті 1,5 м від поверхні землі на межах названої небезпечної зони. Зокрема, в п. 15.1.25 Правил зазначено, що додаткові заборонні знаки безпеки необхідно встановлювати перед проведенням лісосічних робіт вздовж шляхів найбільш вірогідного переміщення людей (доріг, стежок, волоків, водних об`єктів тощо), що перетинають лісосіку, а також додаткову робочу територію бригад або наближаються до неї на відстань, меншу, ніж радіус небезпечної зони звалювання дерев. При машинному звалюванні або трелюванні дерев у темряві заборонні знаки необхідно штучно освітлювати. В п. 15.1.27 вказаних Правил передбачено, що якщо лісосічні роботи виконуються на територіях, що прилягають до доріг, які з`єднують населені пункти, вздовж них необхідно встановлювати також знаки безпеки, передбачені ДСТУ 4100-2002. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 було затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів, яким Порядок визначає умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів - заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів. Вказаною постановою також затверджено Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, який визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів. В п. 4 даного Порядку зазначено, що для видачі лісорубного квитка власник лісів або постійний лісокористувач подає такі документи: заявку на використання лісових ресурсів під час проведення рубок головного користування; відомість чергової лісосіки; польову перелікову відомість; переліково-оцінювальну відомість; карту технологічного процесу розробки лісосіки; план лісосіки. В п. 42 Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою КМ України №555 від 27.07.1995 передбачено, що на кожну лісосіку до початку її розробки складається карта технологічного процесу розроблення лісосіки (далі - технологічна карта), яка з урахуванням конкретних умов відображає лісівничі та організаційні вимоги до проведення робіт. У технологічній карті міститься перелік підготовчих робіт, визначається схема розробки лісосіки з нанесенням на неї виробничих об`єктів, устаткування, доріг, волоків, способи проведення лісозаготівельних операцій (напрям звалювання дерев, обрубування сучків, трелювання, спуск, кряжування, сортування, штабелювання, навантаження деревини, очищення місць рубок), установлюється черговість розробки пасік, передбачаються заходи щодо охорони праці та визначаються природоохоронні вимоги (запобігання ерозії ґрунтів, збереження підросту, дерев цінних порід, дерев-насінників тощо). Таким чином, саме на лісокористувача покладено обов`язок до видачі лісорубного квитка складання карти технологічного процесу розробки лісосіки, де мають бути відображені границі лісосіки та встановлені обмежувальні знаки. Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже за положеннями вказаної норми ЦК України саме на заподіювача шкоди покладено обов`язок спростовувати презумпцію вини та навести доводи, що шкоду заподіяно не з його вини. В чч. 1 та 2 ст. 1172 ЦК України закріплено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. З цих підстав відповідач не може посилатись як на підставу звільнення його від цивільної відповідальності на укладення 10.01.2019 Договору №2-Т між ВП НУБіП України та ФОП ОСОБА_5 , який здійснював лісозаготівельні роботи. Карта технологічного процесу розробки лісосіки має складатись постійним лісокористувачем до видачі лісорубного квитка. Представник відповідача Шалденко Є.М. при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не зміг вказати ким саме складалась така карта до видачі лісорубного квитка 15.01.2019. Представник відповідача протягом розгляду справи в суді першої інстанції не спростував презумпцію вини посадових осіб відповідача, обмежившись посиланням на постанову судді Київського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року, якою було закрито провадження по справі відносно лісничого ОСОБА_4 в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Оскільки обов`язок спростування презумпції вини покладено саме на відповідача, представник відповідача, не оспорюючи фактичні обставини, за яких позивачу було заподіяно шкоду, не вказав, на яку фізичну чи юридичну особу в такому випадку має бути покладено обов`язок відшкодування шкоди. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року (справа № 686/11256/16-ц) міститься правовий висновок цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. В ч. 4 ст. 263 ЦПК України закріплено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Визначаючи розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, суд першої інстанції виходив з вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля, який було визначено у Звіті про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 . При розгляді справи в суді першої інстанції представник відповідача - Шадленко Є.М. заявив клопотання про призначення по справі автотоварознавчої експертизи щодо визначення вартості відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску. Мотивуючи клопотання представник відповідача зазначив посилання на положення ст. 103, 104 ЦПК України, та ст. 1192 ЦК України та вказав, що для ухвалення рішення необхідно з`ясувати реальний розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачу пошкодженням його автомобіля. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2021 року було призначено автотоварознавчу експертизу. Постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2021 було скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Представником відповідача не зазначалось в чому полягає неправильність наданого представником позивача Звіту про розмір матеріального збитку, виготовленому на замовлення ОСОБА_1 19.02.2019 ФОП ОСОБА_6 . Апеляційна скарга також не містить заперечень щодо розміру матеріальної шкоди. Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з п. 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з чч. 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності, суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по їх доказуванню. У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно з чч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів та природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» - Шалденка Євгенія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 вересня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в касаційному порядку. Повний текст постанови виготовлено 07 березня 2023 року. Головуючий Судді