Постанова 4851 № 440/14912/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 березня 2023 р. Справа № 440/14912/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/14912/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00073760705 від 11.10.2021, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період відсутності ліцензії. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 11.10.2021 за №00073760705. Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. Повернуто фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України сплачений нею відповідно до платіжного доручення ПуАТ "КБ "Акордбанк" №228 від 05.11.2021 судовий збір у сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що працівниками Управління контролю за обігом та оподаткування підакцизних товарів ГУ ДПС у Полтавській області була проведена фактична перевірка кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", розташованого у АДРЕСА_1 , за період з 13.03.2020 по дату закінчення перевірки. За результатами перевірки встановлено факт порушення платником вимог ч. 20 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" з огляду на обставини здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюно- алкогольними напоями без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що на підставі направлень на перевірку від 22.09.2021 №3171 та №3172 посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області була проведена фактична перевірка платника податків ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності у кафе-бар " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 13.03.2020 по дату закінчення перевірки. За результатами проведеної перевірки був складений акт (довідка) фактичної перевірки від 23.09.2021 №7465/16/31/РРО/ НОМЕР_1 , яким, крім іншого, зафіксований факт здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період часу відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 08.06.2021 по 16.06.2021, а саме: згідно копії почекової інформації встановлено факт реалізації горілки "Хортиця преміум 0,5 л" по ціні 200,00 грн (знижка 20,00 грн), пива світле 0,3 л по ціні 24,00 грн (знижка 2,40 грн) на загальну суму 201,60 грн (з урахуванням знижки), фіскальний чек №1142 від 08.06.2021, що є порушенням частини 20 статті 15 Закону №481/95-ВР від 19.12.1995 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". На підставі висновків перевірки ГУ ДПС у Полтавській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.10.2021 №00073760705, яким відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію в розмірі 17000,00 грн. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась до суду з позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказівка у ліцензії її кінцевої дати дії "до 08.06.2021" свідчить на користь висновку про відсутність порушень вимог Закону №481/95-ВР в діях позивача під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензії, тобто 08.06.2021, за таких обставин податковий орган безпідставно застосував до позивача штрафну санкцію за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995. Так, відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво). У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі. Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень. Вимогами частини другої статті 251, частини другої статті 252 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Колегією суддів встановлено, що позивачу було видано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 02.06.2020 №16020308202001419, термін дії якої становить з 08.06.2020 до 08.06.2021. Так, підставою для застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 17000,00 грн слугував факт реалізації 08.06.2021 без ліцензії алкогольних напоїв. Термін дії цієї ліцензії встановлений повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. Дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь. Частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 встановлено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає. Аналогічна правова позиці викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі №820/6160/16, від 18.04.2019 у справі №815/1871/16 та від 22.05.2018 у справі №815/1733/16, від 07.08.2018 року у справах №815/3957/16 та №П/811/906/17, від 22 січня 2019 року у справі №803/926/17, від 07 лютого 2019 року у справі №803/630/17. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що дата 08.06.2021 входить до ліцензійного терміну, з огляду на що позивачем було правомірно в межах ліцензійного періоду здійснено продаж алкогольних напоїв 08.06.2021, а відтак позивачем не були порушені вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено законності прийняття податкового повідомлення-рішення щодо застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оскаржуваним повідомленням-рішенням №00073760705 від 11.10.2021. Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 по справі №440/14912/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич