Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/3686/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3686/22 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Колоколова С.І., суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф. секретар судового засідання: Кратковський Р.О. за участю представників сторін: від позивача - Музиченко О.А., ордер серія ВН №1226602 від 01.10.2022р.; від відповідача - Земляков О.А. ордер серії ВН №1214248 від 10.01.2023. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від „03" січня 2023 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 916/3686/22 за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» до: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» про: забезпечення позову до подачі позовної заяви, головуючий суддя: Малярчук І.А. місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області В судовому засіданні 02.03.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» про забезпечення позову до подачі позовної заяви, шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479,89 грн., які належать ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду. В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «АФ-ГРУПП» посилається на те, що 16.06.2019 між ТОВ «АФ-ГРУПП» та ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» укладено договір №0006 транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов`язання щодо організації за винагороду за рахунок клієнта здійснити транспортно-експедиторське обслуговування, перевозку експертно-імпортних та транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги відповідачу за погодженням сторін (пункт 1.1. Договору). Умови перевезення, характеристика вантажу, вид транспорту, вартість послуг позивача, а також інші умови пов`язані з виконанням цього договору, встановлюються за згодою сторін у заявках, що є невід`ємними частинами Договору (п.1.2 Договору). Під кожне конкретне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку, в якій обумовлюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), планову дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про відправника вантажу і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО (пункт 1.3. Договору). Також заявник вказує, що 06.07.2021 ТОВ «АФ-ГРУПП» та ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» підписали заявку №018519, відповідно до якої ТОВ «АФ-ГРУПП» взяло на себе зобов`язання доставити контейнер TEMU 6396091, який прибув на склад зазначений клієнтом в заявці №018519, та вантаж був доставлений та вивантажений, що підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2099 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату №2078 від 22.11.2021 на суму 130367,02 грн. Заявник вказує, що станом на теперішній час рахунок не сплачено. 06.07.2021 контейнер: CBHU 4044138 прибув на склад, зазначений клієнтом в заявці №01, вантаж був доставлено та вивантажено, що підтверджується відмітками в CMR, складений акт надання послуг №2339 від 22.11.2021, виставлено рахунок на оплату № 2317 від 22.11.2021 на суму 64474,89 грн.; станом на теперішній час рахунок сплачено частково у розмірі 30000 грн. Заявник зазначає, що, у зв`язку з тривалим невиконання грошових зобов`язань нараховано курсова різниця у розмірі 66 287,17 грн. (передбачена пунктом 4.7. Договору). Загальна сума боргу за договором з урахуванням штрафних санкцій встановлена у розмірі 378479,89 грн. Позивач стверджує, що відповідач мав сплатити кошти за поставлений товар до 26.11.2021, однак, відповідач злісно ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань. 25.10.2022 позивачем направлена письмова претензія, щодо необхідності терміново сплатити борг, яка 10.11.2022 вручена відповідачу, але була проігнорована ним, борг не сплачено. На думку позивача, відповідач навмисно ухиляється від виконання зобов`язання та переховується, чим причиняє матеріальні збитки ТОВ «АФ-ГРУПП». Виходом за юридичною адресою, зазначеною на сайті підприємства встановлено, що за адресою АДРЕСА_1, мешкає фізична особа, яка представилась матір`ю ОСОБА_1 , місце перебування самого ОСОБА_1 їй не відомо, на телефонні дзвінки ОСОБА_1 не відповідає. Поряд із цим заявник відзначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 05.12.2022 ідентифікаційний номер 316779194 та 316779129 нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване. Крім того, позивачем було надано додаткові докази щодо надсилання відповідачу претензії поштою, платіжні доручення про часткову оплату заборгованості відповідачем. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 року у справі №916/3686/22 (суддя Малярчук І.А.) задоволено заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви; накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479 грн. 89 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду. У вказаній ухвалі суд першої інстанції врахувавши, що відповідач більше року ухиляється від оплати вартості поставленого заявником по договору №0006 від 16.06.2019 товару, з огляду на наявні матеріали заяви та невиконання зобов`язань,дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 про забезпечення позову по справі №916/3686/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «АФ-ГРУПП» в задоволенні заяви про забезпечення позову. Апелянт вважає оскаржувану ухвалу такою, що прийнята за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника суд першої інстанції при винесенні рішення не звернув уваги на те, що: -СMR №18519, СMR №19079/1, СMR №18079/3, СMR №19079/2 не містять підпису про отримання вантажу його замовником; - Акти надання послуг не місять підпису та печатки відповідача, а також матеріали справи не містять доказів надіслання відповідачу Актів наданих послуг, на які посилається позивач; - позивачем надано декілька рахунків на одні і ті ж самі послуги та з тими ж самими сумами, а саме: рахунок на оплату №2078 від 22.11.2021 та №2099 від 22.11.2021, а також рахунок на оплату №2317 від 22.11.2021 та №2339 від 22.11.2021. В зв`язку з чим неможливо встановити, за яким саме рахунком, на думку позивача, мав би проводити оплату відповідач. Матеріали справи також не містять доказів надіслання рахунків відповідачу. Крім того апелянт вважає, що Господарським судом Одеської області ухвалено рішення без урахування того, що Заявка №018519 від 06.07.2021 та Заявка №01 від 06.07.2021 року, на які посилається позивач, як на підставу виникнення обов`язку відповідача зі сплати, передбачають вартість послуг 1370 доларів США, що за курсом НБУ станом навіть на дату винесення рішення складають 50 098,98 грн. (1370*36,5686) та 58509,76 грн. (1600*36,5686), що у сумі складають 108608,74 грн., а позивач вказує про наявність боргу у сумі 378479,89 грн., що в тричі перевищує суму, зазначену у документах, наданих самим позивачем. Отже, апелянт вважає, що із самої заяви та наданих до неї доказів неможливо встановити розміру ціни позову, який заявник планує надати до суду після вжиття заходів забезпечення позову і, відповідно, визначитись з тим, чи є співмірним заявлені вимоги щодо забезпечення позову з такою ціною позову. Також заявник апеляційної інстанції вважає, що сам факт порушення договірних зобов`язань, не реагування на вимогу ТОВ «АФ-ГРУПП» про сплату та ухилення від досудового врегулювання спору не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення з ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» грошових коштів. Відповідач вважає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу. Обставин, що обґрунтовують та підтверджують можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання, у випадку задоволення позову судом, ТОВ «АФ-ГРУПП» у заяві не зазначено та відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Також, скаржник зазначає, що до клопотання не надано будь-яких доказів інших доказів, які б дозволили суду дійти до обґрунтованого припущення, що ТОВ «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» вчиняються якісь дії, спрямовані на ухилення ід виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконання спірного зобов`язання тощо). Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від „03" січня 2023 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 916/3686/22; призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» на 02 березня 2023 року о 10:30 год. 20.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого позивач просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 у справі №916/3686/22 без змін. 28.02.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 про забезпечення позову по справі №916/3686/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «АФ-ГРУПП» в задоволенні заяви про забезпечення позову. В судовому засіданні 02.03.2023 представник скаржника просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. За нормами ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне. Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 року у справі №916/36867/22 (суддя Малярчук І.А.) задоволено заяву ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви; накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 378479 грн. 89 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Верховний Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням. Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін. Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини. Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20). Як встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, наявні у справі докази, свідчать про забезпечення заявником виконання своїх зобов`язань по договору транспортного експедирування №0006 від 16.06.2019, на підтвердження чого заявник подав до справи заявки №018519, №01 від 06.07.2021, CMR №№18519, 19079/1, 18079/3, 19079/2, акти наданих послуг №№2339, 2099 від 22.11.2021, №396 від 20.12.2022, які було надіслано відповідачу із ЕЦП із дотриманням п.п.3.1.11., 8.8. Договору. Після виконання своїх зобов`язань по договору №0006 від 16.06.2019 позивач виставив відповідачу рахунки №№ 2078, 2317, 2099 від 22.11.2021, №380 від 20.12.2022. 25.10.2022 заявник надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості за договором №0006 від 16.06.2019. Крім того, мала місце часткова оплата відповідачем поставленого товару згідно платіжних доручень №1177 від 18.10.2022 на суму 20000грн, №1152 від 25.08.2022 на суму 15000грн, що свідчить про часткове визнання боргу відповідачем. Як вірно встановлено господарським судом, відповідач більше року ухиляється від оплати вартості поставленого заявником по договору №0006 від 16.06.2019 товару. Отже, наявність таких обставин підтверджує об`єктивні причини для позивача вважати, що існує імовірність у зв`язку з невжиттям заходів ускладнення або неможливість подальшого виконання рішення суду у випадку задоволення позову, який заявник має намір подати до суду, або забезпечити ефективний їх захист, з огляду на що підлягає судом задоволенню у повному обсязі заява ТОВ «АФ-ГРУПП» від 28.12.2022 за вх.№4-65/22 про забезпечення позову до подачі позовної заяви. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 Господарського процесуального кодексу України). Обґрунтованим є таке судове рішення, яке ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України). Із огляду на викладені заявником обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у визначений ним спосіб, оскільки такий спосіб лише обмежить право відповідача розпорядженням грошових коштів, що знаходяться на його рахунках, в межах суми позовних вимог, а не всіх коштів, які є у нього в наявності, а також не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства-відповідача. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали апелянтом не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Оскаржувана ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки. Окремо колегія судів зазначає, що відповідач, як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в ст.6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання, і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором. Згідно положень ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.4 ст.44 Господарського кодексу України). В силу положень ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача, запровадження у відношенні нього обмежувальних заходів, стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановленого судом першої інстанції. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 про забезпечення позову у справі №916/3686/22 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 у справі №916/3686/22 - без змін. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАГІРОВ ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 року по справі №916/3686/22 - залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2023р. Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя Г.П. Разюк Суддя Я.Ф.Савицький