Постанова Одеський апеляційний суд № 521/6351/22

Номер провадження: 33/813/110/23 Номер справи місцевого суду: 521/6351/22 Головуючий у першій інстанції Плавич І. В. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Тьосової Я.В., захисника Баранівського В.О., потерпілого ОСОБА_1 , його представника Петрової А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Баранівського В.О. в інтересах ОСОБА_2 на постанову Малиновського райсуду м. Одеси від 29.11.2022 відносно: ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої економістом в ТОВ «Агро Транс», проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , - про закриття провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №221313, водій ОСОБА_2 05.04.2022 о 09:40 год. у м. Одесі по вул. Бугаївська, 10, керуючи автомобілем марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, у результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначена подія була кваліфікована співробітниками поліції, як порушення ОСОБА_2 п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник Баранівський В.О. в інтересах ОСОБА_2 зазначив, що постанова суду винесена з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне: - поза увагою суду 1-ої інстанції залишилось те, що при проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди працівниками поліції в порушення вимог розділу ІХ п.п. 2, 7 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, не зафіксовано на схемі ДТП загальну ширину проїзної частини, не прийнято до уваги ширину бокових звісів транспортних засобів учасників ДТП, не встановлено свідків даного ДТП та не отримано від них пояснень про механізм розвитку події, при наявності свідка пригоди, а саме пасажира автомобіля «ВАЗ-2107» д.н.з. НОМЕР_2 ; - судом 1-ої інстанції не взято до уваги, що працівниками поліції не проаналізовано пояснення учасників ДТП, не усунуто шляхом опитування свідків протиріч в показаннях водіїв, на підставі власного внутрішнього переконання та припущеннях, не маючи об`єктивно підтверджених доказів працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , в порушення вимог ст. 62 Конституції України; - судом 1-ої інстанції не враховані пояснення допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , яка перебувала в якості пасажира у автомобілі «ВАЗ-2107», в момент первинного зіткнення транспортних засобів та являється дружиною водія вказаного автомобіля, яка підтвердила, що до зіткнення автомобіля «ВАЗ-2107» здійснював маневр перестроювання з умовної першої в другу смугу руху з послідуючим випередження автомобіля Hyundai Tucson»; - судом 1-ої інстанції не взято до уваги висновок судового експерта №22-2608 від 10.08.2022 щодо встановлення об`єктивних даних механізму розвитку вказаного ДТП; - суд 1-ої інстанції не дотримався вимог КУпАП, оскільки обставини у справі, які впливають на об`єктивність та правильність прийняття рішення належним чином оцінені не були; - відповідно до положень ст. 283 КУпАП постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи, однак опис обставин не відповідає дійсності, а саме: порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.1 ПДР України та вчинення нею правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що суперечить зібраним доказам та висновкам судових експертиз. Посилаючись на викладене, захисник Баранівський В.О. просить постанову суду скасувати та провадження за фактом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , передбаченого ст. 124 КУпАП - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Правові позиції інших учасників апеляційного розгляду. У своїх письмових запереченнях представник потерпілого Петрова А.В. не погодилась із поданою захисником Баранівським В.О. в інтересах ОСОБА_2 апеляційною скаргою та зазначила наступне: - в ході розгляду справи було допитано старших інспекторів поліції Кравця В.Ю. та ОСОБА_4 , які надали пояснення, що зафіксовано технічними засобами в ході розгляду справи, з яких вбачається наявність винної поведінки ОСОБА_2 ; - під час допиту ОСОБА_2 в ході судового розгляду встановлено, що фотографії, які вона надала експерту для проведення транспортно-трасологічної експертизи не відображали реального положення автомобілів після зіткнення у зв`язку із тим, що були зроблені вже після спроб роз`єднати кузови автомобілів та складення протоколу та схеми адміністративного правопорушення; - допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 зазначив, що не прийняв до уваги наявність дорожнього знаку про кількість смуг руху і тому хибно у висновку зазначив, що водій автомобілю ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 рухався по зустрічній смузі, чого насправді не було. Посилаючись на викладене, представник потерпілого просить апеляційну скаргу захисника Баранівського В.О. в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін. В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 не з`явилась, не зважаючи на належне сповіщення про дату, час та місце судового засідання, жодних клопотань до суду не надавала, у зв`язку із чим, апеляційний суд з`ясувавши думку інших учасників процесу, вважає за можливе розглянуто справу за відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши пояснення захисника Баранівського В.О., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку потерпілого ОСОБА_1 та його представника Петрової А.В., які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та повторно дослідивши докази, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пункт 7 ст. 247 КУпАП передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті. На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що правопорушення було вчинене 05.04.2022, на підставі чого апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про те, що на момент розгляду справи Малиновським райсудом м. Одеси, тобто станом на 29.11.2022, передбачені законом строки накладення стягнення спливли. Водночас, питання щодо необхідності встановлення (не встановлення) винуватості особи при закритті провадження по справі за строками в національній судовій практиці є спірним. Так, в узагальненому науково-консультативному висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017 міститься позиція щодо того, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення; поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд. Разом із тим, зі змісту вищенаведеної ч. 2 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: - вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; - сплив встановленого законом тримісячного строку. Тобто, на переконання апеляційного суду, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення - протиправної, винної дії чи бездіяльності. Відтак, встановлення винуватості у випадку закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням передбачених ст. 38 КУпАП строків накладення адміністративного стягнення є необхідним, оскільки має правове значення в майбутньому при вирішенні питання щодо відшкодування завданої правопорушенням шкоди в порядку цивільного судочинства. При цьому, ч. 1 ст. 284 КУпАП передбачає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. За таких обставин, на переконання апеляційного суду, в резолютивній частині постанови при закритті провадження по справі у зв`язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд 1-ої інстанції позбавлений можливості визнавати особу винуватою у вчинені правопорушення, натомість, такі висновки повинні міститись в мотивувальній частині постанови. Так, на підставі аналізу наявних у розпорядженні суду апеляційної інстанції матеріалів справи суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не доведена та не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №221313 від 05.04.2022 (а.с. 1), водій ОСОБА_2 05.04.2022 о 09:40 год. у м. Одесі по вул. Бугаївська, 10, керуючи автомобілем марки «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, у результаті чого допустила зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2107», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Разом із тим, згідно із письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_1 (а.с. 3), 05.04.2022 він рухався по вул. Бугаївська на транспортному засобі ВАЗ 2107 у лівій смузі руху, в той час як з правої смуги руху його підрізав водій автомобіля «Hyundai Tucson», яка рухалась в тому же напрямку. Проте, згідно із письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 4), 05.04.2022 вона рухалась у лівій смузі руху по вул. Бугаївській на транспортному засобі «Hyundai Tucson», водій автомобіля ВАЗ 2107 почав обгін по зустрічній полосі руху та в цей момент по зустрічній полосі рухався інший автомобіль та у водія автомобіля ВАЗ не було іншого виходу, як перестроїтись у її смугу руху, внаслідок чого трапилось зіткнення транспортних засобів. Водночас, з урахуванням того, що пояснення учасників ДТП містять суттєві суперечності, судом 1-ої інстанції за клопотанням ОСОБА_2 була призначена судова транспортна-трасологічна експертиза. Так, відповідно до висновку експерта судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №22-2608 від 10.08.2022 (а.с. 25-27), пояснення водія автомобіля ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_2 про обставини пригоди являється технічно неспроможними, натомість пояснення водія автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 про обставини пригоди являються технічно спроможними. Окрім того, дії водія автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 регламентувались вимогами п. 14.2 ПДР України, у відповідності з якими він повинен був відмовитися від обгону автомобіля «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 при наявності зустрічного транспорту, більш того автомобіль ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 мав технічну можливість уникнути пригоди належним виконанням вимог п. 14.2 ПДР, відмовившись від обгону при наявності зустрічного транспорту, в той час як автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_1 в створеній водієм автомобіля ВАЗ 2107 небезпечної ситуації не мав технічної можливості уникнути пригоди. Отже, у причинному зв`язку з фактом ДТП знаходяться, з експертної точки зору, дії водія автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 , які не відповідають вимогам п. 14.2 ПДР України. Більш того, з наявних в матеріалах справи фотографій з місця ДТП вбачається, що автомобіль «Hyundai Tucson» розташований паралельно проїзній частині, натомість автомобіль «ВАЗ-2107» передньою частиною спрямований праворуч та щільно притиснутий до лівого борту автомобіля «Hyundai Tucson», при цьому колеса автомобіля «ВАЗ-2107» трохи спрямовані також праворуч, що також підтверджує письмові пояснення ОСОБА_2 . Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Зазначені вище докази, на переконання апеляційного суду, не є достатніми, узгодженими між собою та не доводять провину ОСОБА_2 у порушенні саме вимог п. 13.1 ПДР України, що призвело до ДТП, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Разом із тим, суд 1-ої інстанції, вказані докази взагалі не досліджував, не надав їм жодної оцінки та, не вирішуючи питання щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, прийняв рішення про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд 1-ої інстанції, розглядаючи справу, дійшов не обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП та допустив порушення вимог процесуального закону, зокрема, не вирішив у своєму рішенні питання щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. На підставі всебічного, повного та об`єктивного аналізу наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний суд доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутні порушення вимог п.13.1 ПДР України та, як наслідок відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На переконання апеляційного суду, зазначені обставини, є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду та прийняття нової про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу вказаного адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга захисника Баранівського В.О. в інтересах ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі за підставами, передбаченими п. 1 ст. 247 КУпАП. Керуючись ст.ст. 7, 38, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу захисника Баранівського В.О. в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову Малиновського райсуду м. Одеси від 29.11.2022, про закриття провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП- скасувати та провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца