Постанова Одеський апеляційний суд № 515/338/20

Номер провадження: 22-ц/813/4309/23 Справа № 515/338/20 Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В. Доповідач Приходько Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.03.2023 м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л.А. (суддя-доповідач) суддів: Бездрабко В.О., Кутурланової О.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство Страхова група ТАС розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лабика Руслана Романовича подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року у складі головуючого судді Тимошенко С. В., встановив: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова група ТАС (далі ПАТ СГ ТАС) з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 52200.00грн страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника; 17400.00грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу у зв`язку зі смертю дочки; 9301.00грн страхового відшкодування пов`язаного з витратами на похованні. 03 лютого 2021 року представником ПАТ СГ ТАС заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням (вироком) по досудовому розслідуванні № 12016160000000279, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, посилаючись на неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом, оскільки обставини наявності чи відсутності вини водія у скоєні ДТП, яке мало місце 11 травня 2016 року, в результаті якої загинула ОСОБА_2 , не можуть бути встановлені у цій справі. Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року провадження у цій справі зупинено до набрання законної сили вироком у справі № 515/584/20 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в проваджені Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження №12016160000000279 (кримінальна справа № 515/584/20) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, рішення у якій може суттєво вплинути на результат розгляду цієї справи. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , адвокат Лабік Р.Р., просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах доказів, вказавши, що матеріали справи дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. Правом на подання відзиву відповідач не скористався. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону ухвала суду не відповідає. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо. Визначаючи наявність, передбачених статтею 251 ЦПК України має враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, яка визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується лише у тому разі, коли в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду у кримінальному провадженні №12016160000000279 (кримінальна справа № 515/584/20) за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України може суттєво вплинути на результат розгляду цієї справи. При цьому суд, у порушення вимог пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, не вказав в чому полягає пов`язаність справ, та не зазначив обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що розгляд зазначеної вище цивільної справи виключає можливість, на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, та можливість встановлення підстав для вселення позивача у спірне житлове приміщення. Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України визначено, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилалась на те, що 11 травня 2016 року на автодорозі Одеса-Рені ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 не впорався з керуванням внаслідок чого здійснив виїзд за межі проїжджої частини перекинувся у кювет, в результаті чого загинула пасажир автомобіля ОСОБА_2 , у зв`язку із чим позивачці, яка є матір`ю загиблої ОСОБА_2 заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу ВАЗ 2105, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на час ДТП, була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8561203. 02 січня 2019 року представник позивача направив на адресу страховика повідомлення про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування, в які просив здійснити виплату страхового відшкодування: з втрати годувальника, моральної шкоди та витрат на поховання. 14 січня 2019 року відповідач повідомив позивача про зупинення виплат страхового відшкодування до набрання законної сили рішенням суду по ДТП. На час звернення до суду страхове відшкодування не виплачено. Отже предметом даного спору є наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди. При цьому предметом розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України є встановлення у діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Враховуючи, що наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні, розгляд судом кримінальної справи щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, завдавачем шкоди не є підставою для зупинення провадження у цій справі, оскільки при її розгляді питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість розгляду цієї цивільної справи, не вирішуються. Крім того, як вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з вищевказаною позовною заявою у березні 2020 року. Однак, до цього часу справа не розглядається по суті. Вказані обставини грубо порушують право особи на справедливий суд, а також на своєчасний розгляд її справи. Відповідно до положень статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а зупинення провадження лише має наслідком затягування розгляду справи та порушення розумних строків для вирішення виниклого спору. А тому ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд ухвалив: Апеляційну скаргу адвоката Лабика Руслана Романовича подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 лютого 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Л. А. Приходько Судді: В. О. Бездрабко О. В. Кутурланова