Постанова Сумський апеляційний суд № 591/1796/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2023 року м.Суми Справа №591/1796/22 Номер провадження 22-ц/816/234/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М., сторони справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 листопада 2022 року в складі судді Северинової А.С., постановлену в м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом у травні 2022 року позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» № 105-к від 02.05.2022 року, яким його звільнено з роботи. Поновити його на посаді начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетування дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з 02.05.2022 року і в цій частині судове рішення допустити до виконання. Стягнути з дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 03.05.2022 року по час винесення судом рішення у справі і допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць. Стягнути з дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на його користь 285355 грн. 22 коп. заборгованості по нарахованій але не виплаченій заробітній платі та компенсацію за порушення строків виплати нарахованої але невиплаченої заробітної плати у розмірі 26617 грн. 47 коп. Стягнути на його користь судові витрати. Позов мотивує тим, що з 19.04.2019 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді начальника відділу режиму і охорони, а 03.06.2019 року переведений на посаду заступника директора по економічній безпеці. 01.11.2021 року його переведено на посаду начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетоутворення. 04.02.2022 року видано наказ про реструктуризацію на підприємстві, яку необхідно було провести в період з 04.02.2022 року по 18.04.2022 року. Крім того, з 04.04.2022 року введено в дію штатний розпис дочірнього підприємства. 17.02.2022 року йому вручено попередження про наступне вивільнення з 18.04.2022 року через зміну штатного розпису та скорочення чисельності (штату) в якому зазначено наявні вакантні посади, а саме: начальник відділу планування і фінансів, майстер СПУ, розливник сталі, слюсар ремонтник. Він надав згоду на переведення його на посаду начальника відділу планування і фінансів дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» і виходячи на роботу після 18.04.2022 року вважав , що він вже переведений на вказану посаду. 02.05.2022 року його звільнено з посади начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетоутворення у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України. Вказує, що при звільненні відповідачем в порушення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України не були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту його повідомлення про наступне вивільнення, в день вивільнення. Вважає своє звільнення протиправним. Крім того, станом на день звільнення відповідач не розрахувався з ним та не виплатив в повному обсязі заробітну плату в зв`язку з чим її виплата повинна бути проведена з компенсацією. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 21 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» №105-к від 02 травня 2022 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетування дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з 02 травня 2022 року. Стягнуто з дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03 травня 2022 року по 21 листопада 2022 року у сумі 262 233 грн 95 коп. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь ОСОБА_1 285 355 грн 22 коп. заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та компенсацію за порушення строків виплати нарахованої але невиплаченої заробітної плати у розмірі 26 617 грн 47 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць. Повернуто ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 992 грн 40 коп., сплачену ним 19 травня 2022 року Стягнуто з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь держави судовий збір у сумі 7726 грн 87 коп. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розпочата реструктуризація відповідача, згідно з наказом від 04 лютого 2022 року № 05/п станом на момент розгляду даної справи завершена не була, при цьому відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення чим порушив вимоги ст. 49-2 КЗпП України. Оскільки відповідач провів звільнення позивача із порушенням вимог закону, то наявні підстави для його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати і позовні вимоги відповідачем в цій частині визнано, а тому обґрунтованими є позовні вимоги в цій частині та частині стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення строків виплати нарахованої але невиплаченої заробітної плати у розмірі 26 617 грн 47 коп. Не погоджуючись із вказаним рішенням, дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» №105-к від 02 травня 2022 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи, поновлення його на посаді начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетування дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з 02 травня 2022 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за порушення строків виплати нарахованої але невиплаченої заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що вакантні станом на 02.05.2022 року посади за професіями оператора машини безперервного лиття заготовок сталеливарного цеху № 31 та розливальника сталі сталеливарного цеху № 31 не були запропоновані позивачеві, оскільки згідно з наявними у нього документами про освіту, кваліфікацію та досвід роботи позивач не має кваліфікації для виконання роботи за вказаними професіями. Інших документів про освіту чи здобуття професій позивач не надав ні роботодавцеві ні суду. Рішення суду в частині компенсації за порушення строків виплати нарахованої але не виплаченої заробітної плати прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки така компенсація здійснюється в момент проведення відповідних виплат, проте фактично позивачеві їх проведено не було. Від позивача до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній не погоджується з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначає, що він погодився на запропоновану відповідачем рівнозначну посаду начальника відділу планування та фінансів, проте переведений на неї не був. Крім того, розпочата відповідачем реструктуризація завершена не була і станом на день розгляду справи в суді першої інстанції начальники відділів, що входять до складу управління контролю затрат, фінансів та бюджетування, яке очолював позивач, залишилися працювати на своїх посадах. Крім того, на день звільнення відповідача із займаної посади окрім вказаної посади були також вакантні посади оператора машини та розливальника сталі, які не потребують спеціальної освіти, а навчання відбувається безпосередньо за місцем роботи. Крім того, факт несвоєчасної виплати заробітної плати позивачу є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, а тому посилання відповідача на передчасність вказаних вимог є безпідставними. Просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Рішення суду в частині стягнення з відповідача нарахованої але не виплаченої заробітної плати в сумі 285355 грн. 22 коп. сторонами не оскаржується, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в неоскаржуваній частині апеляційним судом не переглядається. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали судове рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, з 22 квітня 2019 року позивач працював у ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на посаді начальника відділу режиму і охорони. 03 червня 2019 року він був переведений на посаду заступника директора по економічній безпеці. В подальшому, 01 листопада 2021 року його було переведено на посаду начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетування. Як вбачається з організаційної структури управління ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», яка була затверджена станом на 01 листопада 2021 року, управління контролю затрат, фінансів та бюджетування, яке очолював ОСОБА_1 , складалося з 3 відділів: планово-економічного у складі 2 працівників, відділу бюджетування у складі 2 працівників та фінансового відділу у складі 2 працівників. На підставі наказу директора ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 04 лютого 2022 року № 05/п «Про реструктуризацію ДП» прийнято рішення в період з 04 лютого 2022 року по 18 квітня 2022 року провести реструктуризацію ДП. У зв`язку із зазначеним, затверджено та введено в дію з 04 квітня 2022 року організаційну структуру та штатний розпис ДП. Відповідно до організаційної структури управління ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб», яка є додатком № 1 до наказу № 05/п від 04 лютого 2022 року, замість управління контролю затрат, фінансів та бюджетування, до складу якого входили планово-економічний відділ, відділ бюджетування та фінансовий відділ, залишився один відділ планування та фінансів у складі 4 працівників. Крім того, у вказаній структурі залишилась посада заступника директора з економічної безпеки. 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 попереджений про наступне вивільнення з 18 квітня 2022 року у зв`язку зі зміною штатного розпису та скорочення чисельності (штату) та йому запропоновано вакантні посади: начальник відділу планування і фінансів, майстер СПУ, розливник сталі, слюсар-ремонтник. З оригіналу примірнику попередження про наступне вивільнення, який міститься у відповідача, вбачається, що у графі «запропоновані вакансії на 17 лютого 2022 року» закреслено слово «погодився». Відповідно до наказу директора ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 02 травня 2022 року № 105-к ОСОБА_1 звільнений з 02 травня 2022 року із займаної посади начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетування у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України., Згідно довідки ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 10.05.2022 року № 16-79/23 заборгованість підприємства перед ОСОБА_1 по заробітній платі та розрахункових за винятком утриманих ПДФО та військового збору складає 285355 грн. 22 коп. За наданою відповідачем інформацією від 15 листопада 2022 року № 79/15-214 ОСОБА_2 займає посаду начальника фінансового відділу з 24 лютого 2020 року по теперішній час, з 04 квітня 2022 року поза штатом. ОСОБА_3 займає посаду начальника планово-економічного відділу з 02 квітня 2018 року по теперішній час, з 04 квітня 2022 року поза штатом. ОСОБА_4 звільнена з посади начальника відділу бюджетування 19 липня 2022 року за згодою сторін. Начальника відділу планування та фінансів не призначено, обов`язки за цією посадою виконує ОСОБА_2 згідно з наказом від 12 квітня 2022 року № 38 Відповідно до поданої заяви заступника директора з економічної безпеки поданої останнім 30.04.2022 року, останній просив звільнити його за згодою сторін з 01.05.2022 року (а.с.67). Наказом ДП «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» від 01.05.2022 року № 104-к/1 ОСОБА_5 звільнено з посади заступника директора з економічної безпеки за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. (а.с.66). Згідно представлених позивачем документів про освіту, він має кваліфікацію юриста та вчителя історії, суспільствознавства, методиста виховної роботи. За даними його трудової книжки у період з 14.07.2005 по 06.04.2009 він працював директором Сумського філіалу АБ`Кредит-Днепр» Таким чином, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що станом на день звільнення позивача (02.05.2022 року) із займаної посади начальника управління контролю затрат, фінансів та бюджетування у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підприємстві була вакантною посада заступника директора з економічної безпеки, яку позивачеві не було запропоновано і на якій він мав можливість працювати за фактом його освіти та попиту роботи. Доводи відповідача про те, що ОСОБА_5 написав заяву про звільнення 05.05.2022 року про звільнення його з 01.05.2022 року та фактично був звільнений 05.05.2022 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки фактично вказані доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, поданою ОСОБА_5 заявою про звільнення від 30.04.2022 року та наказом відповідача про його звільнення від 01.05.2022 року. Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно з ст. 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Відповідно до п. 19 роз`яснень наданих в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до правового висновку висловленого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, за приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 492 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Таким чином, обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника є однією з гарантій для працівників. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язку щодо надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачу не пропонувалися посади оператора машини безперервного лиття заготовок сталеливарного цеху № 31, розливальника сталі сталеливарного цеху №31, розливальника сталі та оператора машин безперервного лиття заготовок, оскільки у позивача відсутня кваліфікація для виконання роботи за цими професіями, з огляду на те, що на момент звільнення позивача існувала вакантна посада заступника директора з економічної безпеки, яку позивачеві не було запропоновано. Щодо обставин запропонованої позивачу посади начальника відділу планування і фінансів станом на 03.02.2022, від якої, як вважає підприємстві він відмовився, бо закреслив «согласился», оскільки позивач в суді категорично заперечував, що таке закреслення було проведено ним, а переконливих доказів цього факту в суді підприємством одними показаннями свідка ОСОБА_6 доведено не було. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції встановивши, що звільнення відповідача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, дійшов правильного висновку стосовно наявності підстав для поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо до доводів апеляційної скарги з приводу обґрунтованості вимог про стягнення з підприємства на користь позивача сум компенсації втрати частини доходів через не виплату заробітної плати, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 вказаного закону установлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. За правилами встановленими ст. 7 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Згідно з ст. 7 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію виплачують, зокрема, за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Відповідно до п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі Порядок) компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). За правилами встановленими п. 5 Порядку, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. За правилами встановленими п. 8 Порядку відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що кошти, що належать нарахуванню у порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виходячи з вказаних правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язок відповідача по нарахуванню і виплаті компенсації по заробітній платі виник, оскільки в день звільнення з роботи з ним не було проведено повний розрахунок і виплачені суми заробітної плати. Підприємством не були виплачені суми заборгованості до ухвалення судом рішення, що дає підстави суду захистити порушене право позивача на отримання оплати відпрацьованого робочого часу одночасно із нарахуванням станом на березень 2022 року компенсації частини не виплачених доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, для уникнення подальшого звернення до суду. Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Враховуючи вищевикладене, через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позову, а в частині розподілу судових витрат - зміні. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, то відповідно, підлягають зміні стягнуті з відповідача судові витрати по сплаті судового збору, що понесені позивачем за подання позову. Так, позивачем в суді першої інстанції було заявлено 5 позовні вимоги, відповідно, судовий збір, що підлягав сплаті становить 5742,07грн. Крім того, враховуючи, що підприємство рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в апеляційному порядку не оскаржено, з відповідача підлягають стягненню судові витрати за апеляційний перегляд справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог в оскарженій частині судового рішення. Так, в апеляційному порядку відповідачем було оскаржено 4 задоволені на користь позивача позовні вимоги, апеляційна скарга не задоволена, а тому судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача за апеляційний перегляд справи становить 7309,97грн ( 4873,32 х 150%). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21 листопада 2022 року в оскарженій частині залишити без змін. Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 7309грн 97 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 03 березня 2023 року. Головуючий - С. С. Ткачук Судді: О. Ю. Кононенко В. І. Криворотенко