Постанова Донецький апеляційний суд № 243/1207/20

Єдиний унікальний номер 243/1207/20 Номер провадження 22-ц/804/2305/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Канурної О.Д., Мальованого Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2020 року по цивільній справі № 243/1207/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, (суддя Мінаєв І.М.), ухваленого в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У лютому 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послався на те, що він з 01.12.1987 року працював на різних посадах у відповідача. 17 липня 2017 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку із скороченням штату працівників, на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП (наказ № 6745/ДНос) від 10.07.2017 р.). На день звільнення відповідач мав перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2017 року по день звільнення в розмірі 36 825,40 грн., яка складалась в тому числі з оплати вимушеного простою. Окрім того, відповідачем не сплачено компенсацію за невикористані 36 днів відпустки та вихідну допомогу при звільненні. На день звільнення відповідач відмовився виплачувати ОСОБА_1 вищезазначену заборгованість із заробітної плати і відмовляється виплачувати кошти по теперішній час. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача АТ Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця на її користь невиплачену заробітну плату, вихідну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати та компенсацію за невикористані 35 днів відпустки у загальній сумі 36 825,40 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості із заробітної плати, невиплаченої одноразової вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки задовольнити частково. Стягнуто з акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з заробітної плати за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року, з урахуванням оплати простою, суми нарахованої, але невиплаченої компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги при звільненні, а саме: за березень 2017 р. у сумі 3298,84 грн., за квітень 2017 р. у сумі 4558,94 грн., за травень 2017 р. у сумі 4558,94 грн., за липень 2017 р. у сумі 21301,11 грн., а в загальній сумі 33717 (тридцять три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 83 коп., з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. Судове рішення мотивоване тим, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України. Оскільки на час ухвалення рішення вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, а тому його вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є частково обґрунтованими. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ У апеляційній скарзі, поданій до Апеляційного суду відповідач АТ «Українська залізниця», посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Апеляційна скарга мотивована тим, що з 16 березня 2017 року, у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017, нарахування заробітної плати було припинено. Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. Вважає, що суд першої інстанції не застосував Науково-правовий висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року до вимоги по стягненню заробітної плати. В зазначеному документі ретельного описуються всі події, які унеможливили здійснення нарахування та виплати заробітної плати. Аналогічну позицію підтримує Верховний суд України в постановах від 23 березня 2016 року по справам №6-364цс16; №6-365цс16. Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання відповідачем, передбачених трудовим договором. Відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання згідно ст. ст.47,83,115,116 КЗпП України. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОСОБА_1 відповідно наказу №82/ос від 09.09.2015 року працював на посаді начальника дільниці в бригаді з ремонту і обслуговування засобів радіозв`язку та АПСН по станції Микитівка, з 01.12.2015 року виробничий персонал бригади з ремонту і обслуговування засобів радіозв`язку та АЛСН по станції Микитівка Артемівської дистанції сигналізації та зв`язку ДП Донецька залізниця перепідпорядковано до Іловайської дистанції сигналізації та зв`язку ДП Донецька залізниця, а 17.07.2017 р. звільнена зі скорочення штату п.1 ст.40 КЗпП України (наказ № 6745/ДН-ос від 10.07.2017 року), що вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої на ім?я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9-13). За відомостями цієї ж трудової книжки з 08.07.2016 року державне підприємство Донецька залізниця реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця, а Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку ДП Донецька залізниця реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (а.с.9-13). Наказом в.о. начальника структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 6745/Дн-ос від 10.07.2017 року ОСОБА_1 звільнено 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв?язку з скороченням штату з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацією за 36 днів відпустки (а.с.8). Аналогічні відомості внесені у трудову книжку ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунків заробітної плати ВП ШЧ Іловайськ СП ДДЗП філії Донецька залізниця ПАТ (ідентифікаційний код 40150216), ОСОБА_1 нараховані наступні суми: - березень 2017 рік 6406,41 грн. (оплата почасовиків 3030,89 грн., раз. вин. за вислугу 1212,36 грн., оплата простоїв 2045,97 грн., мат. доп. систем. хар. 117,19 грн.), з яких сума до виплати становить 5094,27 грн.; - квітень 2017 рік 4558,94 грн. (оплата простоїв 4475,55 грн., мат. доп. систем. хар. 83,39 грн.), з яких сума до виплати становить 3625,19 грн.; - травень 2017 рік 4558,94 грн. (оплата простоїв 4475,55 грн., мат. доп. систем. хар. 83,39 грн.), з яких сума до виплати становить 3625,19 грн.; - червень 2017 рік 0,00 грн., з яких сума до виплати становить 0,00 грн.; - липень 2017 рік 21301,11 грн. (комп. за нев. відп. зв. 11470,68 грн., оплата простоїв 213,12 грн., мат. доп. систем. хар. 217,71 грн., вих. доп. при зв. 9399,60 грн.), з яких сума до виплати становить 17171,54 грн. (а.с.25-29). Наказом структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень № 236/ДНД від 17.03.2017 р. встановлено початок простою з 20.03.2017 р. для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, на час простою зобов`язано всіх працівників з`являтися на робочі місця згідно встановленого режиму та графіку роботи, на весь період простою працівникам станції в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код П та оплату проводити за час простою у робочі дні (зміни) згідно графіку роботи (а.с.30-31). Наказом виробничого підрозділу Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку про встановлення простою № 85 від 17.03.2017 р. всім працівникам дистанції встановлено початок режиму простою з 20.03.2017 р. (а.с.32-33). Згідно з копією особової картки працівника на ім`я ОСОБА_1 , з 09.09.2015 р. він переведений на посаду начальника дільниці у бригаді з ремонту і обслуговування засобів радіозв`язку та АЛСН по станції Микитівка, перебував у черговій відпустці з 19.09.2016 р. по 11.10.2016 р. та у відпустках без збереження заробітної плати 13.10.2016 р., 24.02.2017 р., з 10.03.2017 р. по 17.03.2017 р. (а.с.34-37). З копій табелів обліку використання робочого часу відносно начальника дільниці ОСОБА_1 за період з березня 2017 р. по липень 2017 р. вбачається, що посадовий оклад становить 6714,00 грн., у березні 2017 р. відпрацьовано 79 годин, з 20.03.2017 р. зазначено про простій, відомості з 18.07.2017 р. не зазначені (а.с.20-24). Згідно науково-правового висновку Торгово-промислової палати України, наданого ПАТ Українська залізниця від 16 січня 2018 р. втрата контролю і доступу ПАТ Українська залізниця, ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця, ідентифікаційний код філії 40150216, до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Артема, 68, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ Українська залізниця ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця, ідентифікаційний код філії 40150216, виконати зобов?язання перед вивільненими працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Це свідчить про відсутність вини ПАТ Українська залізниця, ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815, регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця, ідентифікаційний код філії 40150216, у невиконанні своїх зобов?язань. Унеможливлення виконання обов?язків, передбачених законодавством України про працю, а саме ч.1,3 ст.49-2 КЗпП, ч.3 ст.184 КЗпП, ст.186-1, 198, 47, 83, 115, 116 КЗпП України, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на території м.Донецька, Донецької області, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо (а.с.50-57). Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 № 554/2 від 11.03.2020 р., у січні 2017 р. нараховано заробітну плату в сумі 7729,59 грн. за 159 відпрацьованих годин (сума до видачі 6146,44 грн.), у лютому 2017 р. - 7343,11 грн. за 152 відпрацьовані години (сума до видачі 5839,12 грн.), у березні 2017 р. нараховано заробітну плату у сумі 3107,57 грн. за 71 відпрацьовану годину (сума до видачі 2471,00 грн. (а.с.69). Згідно з відомістю про виплату грошей № 34 від 12.07.2017 р., ОСОБА_1 отримав заробітну плату за березень 2017 р. в сумі 2471,09 грн. 12.07.2017 р. особисто під підпис (а.с.65-66). За індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 , наданими на виконання ухвали суду, сума доходу ОСОБА_1 за січень 2017 р. склала 7729,59 грн., за за лютий 2017 р. - 7373,11 грн., за березень 2017 р. - 6406,41 грн., з квітня 2017 р. по грудень 2017 р. включно - у сумі 0,00 грн. Страхувальником ОСОБА_1 за зазначений період часу була регіональна філія Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (ідентифікаційний код юридичної особи 40150216 (а.с.73). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Згідно з положеннями статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягає. МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа виникла з трудових відносин та ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, але при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України. Оскільки на час ухвалення рішення вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, а тому його вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати є частково обґрунтованими. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Відповідно до статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Частиною 3 статті 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. На підставі частини 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач та відповідач перебували в трудових відносинах. Згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 , заведеної на ім`я позивача ОСОБА_1 , його востаннє 09 вересня 2015 року переведено начальником дільниці в бригаду з ремонту обслуговування засобів радіозв`язку та АЛСН по станції Микитівка. 08 липня 2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу. (ас.12). ОСОБА_1 звільнений 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв?язку з скороченням штату з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та компенсацією за 36 днів відпустки (а.с.8). Аналогічні відомості внесені у трудову книжку ОСОБА_1 , на підставі наказу в.о. начальника структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця № 6745/Дн-ос від 10.07.2017 року, в наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 36 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Даних про оскарження вказаного наказу чи його скасування суду не надано. (а.с.8). Наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.32). Наказом № 85 від 17 березня 2017 року «Про встановлення режиму простою працівників Іловайського БМЕУ» підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією та керуючись ст. 34,113 КЗпП України,відповідно до наказу від 17 березня 2017 року № 236/ДНД начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та наказу начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, встановлено початок режиму простою з 20 березня 2017 року; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця та інші; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої»; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код «П»; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.32). Згідно з копією особової картки працівника на ім`я ОСОБА_1 , з 09.09.2015 р. він переведений на посаду начальника дільниці у бригаді з ремонту і обслуговування засобів радіозв`язку та АЛСН по станції Микитівка, перебував у черговій відпустці з 19.09.2016 р. по 11.10.2016 р. та у відпустках без збереження заробітної плати 13.10.2016 р., 24.02.2017 р., з 10.03.2017 р. по 17.03.2017 р. (а.с.34-37). З копій табелів обліку використання робочого часу відносно начальника дільниці ОСОБА_1 за період з березня 2017 р. по липень 2017 р. вбачається, що посадовий оклад становить 6714,00 грн., у березні 2017 р. відпрацьовано 79 годин, з 20.03.2017 р. зазначено про простій, відомості з 18.07.2017 р. не зазначені (а.с.20-24). З розрахунків (табуляграм) заробітної плати ОСОБА_1 нараховані наступні суми: - березень 2017 рік 6406,41 грн. (оплата почасовиків 3030,89 грн., раз. вин. за вислугу 1212,36 грн., оплата простоїв 2045,97 грн., мат. доп. систем. хар. 117,19 грн.), з яких сума до виплати становить 5094,27 грн.; - квітень 2017 рік 4558,94 грн. (оплата простоїв 4475,55 грн., мат. доп. систем. хар. 83,39 грн.), з яких сума до виплати становить 3625,19 грн.; - травень 2017 рік 4558,94 грн. (оплата простоїв 4475,55 грн., мат. доп. систем. хар. 83,39 грн.), з яких сума до виплати становить 3625,19 грн.; - червень 2017 рік 0,00 грн., з яких сума до виплати становить 0,00 грн.; - липень 2017 рік 21301,11 грн. (комп. за нев. відп. зв. 11470,68 грн., оплата простоїв 213,12 грн., мат. доп. систем. хар. 217,71 грн., вих. доп. при зв. 9399,60 грн.), з яких сума до виплати становить 17171,54 грн. (а.с.25-29). Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД та наказом № 85 від 17 березня 2017 року «Про встановлення режиму простою працівників Іловайської дистанції сигналізації та зв`язку», якими було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 6745/ДН-ОС від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору, який був виданий В.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 , тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме: 36 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.8). Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 № 554/2 від 11.03.2020 р., у січні 2017 р. нараховано заробітну плату в сумі 7729,59 грн. за 159 відпрацьованих годин (сума до видачі 6146,44 грн.), у лютому 2017 р. - 7343,11 грн. за 152 відпрацьовані години (сума до видачі 5839,12 грн.), у березні 2017 р. нараховано заробітну плату у сумі 3107,57 грн. за 71 відпрацьовану годину (сума до видачі 2471,00 грн. (а.с.69). Згідно з відомістю про виплату грошей № 34 від 12.07.2017 р., ОСОБА_1 отримав заробітну плату за березень 2017 р. в сумі 2471,09 грн. 12.07.2017 р. особисто під підпис (а.с.65-66). Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б підтвердили відсутність заборгованості перед позивачем. Щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат є обґрунтованими. Розрахунки наведені судом першої інстанції в рішенні узгоджуються з нормами Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Доводи відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, частина 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Позивачем надано до суду копію трудової книжки, яка містить всі записи про час роботи позивача, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, табелі обліку використання робочого часу, розрахунки заробітної плати, наказ про перепідпорядкування працівників, наказ про встановлення простою, довідку-розрахунок невикористаних днів відпустки На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем відповідач не надав. Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, яким підтверджується настання для відповідача з 20 березня 2017 року обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, є необґрунтованими. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу «Луганська дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Укрзалізниця», регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справах № 6-364цс16 та № 6-365цс16, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах стосуються звільнення роботодавця від відповідальності за затримку виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме звільнення від стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що не є предметом позову у цій справі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст.7, 19, 369, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий О.А.Мірута О.Д. Канурна Судді: Ю.М. Мальований