Постанова Донецький апеляційний суд № 229/193/20

Єдиний унікальний номер 229/193/20 Номер провадження 22-ц/804/3182/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 року Донецький апеляційний суд у складі : головуючого судді Мірути О.А., суддів: Тимченко О.О., Хейло Я.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 229/193/20 позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року (суддя Лебеженко В.О.),- В С Т А Н О В И В: КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом в обґрунтування якого послалась на те, що 09.06.1993 року він був прийнятий до Вагонного депо Ясинувата Донецька залізна дорога електрозварником ручного зварювання 2 розряду виробничої ділянки ремонту візків вантажних вагонів. 17.11.2007 року був переведений електрозварником на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 розряду виробничої дільниці з ремонту візків вантажних вагонів. 30.07.2009 року назва підприємства Вагонного депо Ясинувата Донецька залізна дорога змінена на Вагонного депо Ясинувата Державне підприємство «Донецька залізниця». 08.07.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з наказом № 1/ос 06.07.2016року у зв`язку з реорганізацією Державного підприємства «Донецька залізниця», на підставі наказу ПАТ «Укрзалізниця» від 15.04.2016року № 303, наказано продовжити дію безстрокових трудових договорів у виробничому підрозділі «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 08 липня 2016 року з наступними працівниками вагонного депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця»: 246 ОСОБА_1 . 08.07.2016 року Вагонне депо Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17.03.2017 року наказом № 236/ДНД «Про встановлення простою» наказано встановити початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язати всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання та інше. 20.03.2017 року наказом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 154 від 20.03.2017 року «Про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів» визначено підвищити з 01.03.2017 року на 25 відсотків годинні тарифні ставки та посадові оклади працівників ПАТ «Укрзалізниця», встановлені штатними розписами на 28.02.2017 року. 21.03.2017 року наказом № 107 наказано встановити усім працівникам ВП «Ясинуватське вагонне депо» наступні посадові оклади і тарифні ставки з 01.03.2017року: 49. електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 розряду 25.60 грн./год., % доплати за шкідл. 8 %. 11.05.2017 року позивача було повідомлено, що відповідно до рішення, прийнятого на засіданні ПАТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-57/27 ком.т. від 05.04.2017 року) та на підставі наказу першого заступника начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 28.04.2017 року № 645-НЗ-І «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»» штату працівників виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 17 липня 2017 року посаду, яку обіймав позивач, скорочено. Наказом №5308/ДН-ос від 10.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений 17.07.2017 року (табельний номер 1310) у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України. У наказі, зокрема, зазначено, що згідно із статтею 44 КЗпП України надано відповідні пільги та компенсації, компенсація за 38 днів відпустки, вихідна допомога (з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку). 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Починаючи з березня 2017 року, до дати звільнення, ОСОБА_1 не отримував заробітну плату. Просить суд стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця на свою користь заборгованість за період з березня 2017 року по липень 2017 року в сумі 23 248,71 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати у сумі 1664, 61 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції послався на те, що наявність заборгованості та її розмір не підтверджені належними, достатніми і допустимими доказами. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дружківського міськрайонного суду Донецької області від 25 серпня 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що надані нею розрахункові листи на підтвердження своїх позовних вимог, є належними доказами нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність вини у невиконанні обов`язку перед працівником щодо виплати заборгованості із заробітної плати. У своїх доводах апеляційної скарги звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, що засвідчував наявність у відповідача обставини непереборної сили (форс-мажору), а долучений до матеріалів справи Науково-правовий висновок не є документом, який може засвідчувати обставини непереборної сили (форс-мажорну). Фактично судом надано вказаному Науково-правовому висновку статус сертифікату Торгівельно промислової палати Украйни, що не відповідає дійсності. Зазначає, що можливість використання цього висновку, як в повному обсязі, так і в окремих його частинах щодо інших суб`єктів господарювання та інших договірних відносин має додатково встановлюватися Торгівельно-промисловою палатою України». Крім того, зазначає, що відповідач мав доступ до документації стосовно позивача у липні 2017 року, про що ним напевно не було повідомлено Торгово-промислову палату України при поданні приватного замовлення. Як наслідок вказані обставини не були враховані фахівцями Торгово-промислової палати України, а тому складений ними Науково-правовий висновок не є коректним щодо трудових правовідносин між позивачем та АТ «Українська залізниця». УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Представником відповідача АТ «Українська залізниця» відзив на апеляційну скаргу не подано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював на посаді електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 розряду Дільниці з ремонту візків Виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17 липня 2017 року був звільнений у зв`язку зі скороченням штату, відповідно до наказу № 5308/ДН-ос від 10 липня 2017 року з п. 1 ст. 40 КЗпП України. З розрахунків заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховано: в березні 2017 року всього 3042.47 грн., до виплати 2419, 32 грн., в квітні 2017 року всього 1 947,17 грн., до виплати 1548, 36 грн., в травні 2017 року всього 2764, 31 грн., до виплати 2 198, 13 грн., в червні 2017 року всього 1929,79 грн., до виплати 1534, 54 грн., в липні 2017 року всього 13 564, 97 грн., до виплати 10 842, 80 грн. 17.03.2017 року наказом № 236/ДНД «Про встановлення простою» наказано встановити початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників дирекції, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання та інше. 20.03.2017 року наказом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 154 від 20.03.2017 року «Про підвищення годинних тарифних ставок та посадових окладів» визначено підвищити з 01.03.2017 року на 25 відсотків годинні тарифні ставки та посадові оклади працівників ПАТ «Укрзалізниця», встановлені штатними розписами на 28.02.2017 року. 21.03.2017 року наказом № 107 наказано встановити усім працівникам ВП «Ясинуватське вагонне депо» наступні посадові оклади і тарифні ставки з 01.03.2017року: 49. електрозварник на автоматичних та напівавтоматичних машинах 5 розряду 25, 60 грн./год., % доплати за шкідл. 8 %. 11.05.2017 року позивача повідомлено, що відповідно до рішення, прийнятого на засіданні ПАТ «Укрзалізниця» (протокол № Ц-57/27 ком.т. від 05.04.2017 року) та на підставі наказу першого заступника начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» від 28.04.2017 року № 645-НЗ-І «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»» штату працівників виробничого підрозділу «Ясинуватське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 17 липня 2017 року посаду, яку обіймав позивач скорочено. Наказом №5308/ДН-ос від 10.07.2017 року ОСОБА_1 був звільнений 17.07.2017 року (табельний номер 1310) у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України. У наказі, зокрема, зазначено, що згідно із статтею 44 КЗпП України надано відповідні пільги та компенсації, а саме компенсація за 38 днів відпустки та вихідна допомога (з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку). 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Відповідно до табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, ОСОБА_2 відпрацьовано: у березні 2017 року - 22 дні (175 годин), у квітні 2017 року - 14 днів (112 годин), у травні 2017 року - 20 днів (159 годин), у червні 2017 року - 14 днів (11 годин), у липні 2017 року - 1 день (8 години) (а.с.28). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що втрата контролю і доступу ПАТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на території міста Донецька Донецької області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, у тому числі до первинних документів з обліку трудових відносин з працівниками, починаючи з 20.03.2017 року, припинене провадження господарської діяльності, знівелювала можливість ПАТ «Укрзалізниця» виконати зобов`язання згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства. Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. На підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру позивачем до позовної заяві надані: наказ (розпорядження) №538 ДН/ОС від 10.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 17.07.2017 року за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а. с. 37); розрахункові листи (табуляграми) за період з березня 2017 року по липень 2017 року, з яких: нараховано в березні 2017 року всього 3042,47 грн., до виплати 2419, 32 грн., в квітні 2017 року всього 1 947,17 грн., до виплати 1548, 36 грн., в травні 2017 року всього 2764, 31 грн., до виплати 2 198, 13 грн., в червні 2017 року всього 1929,79 грн., до виплати 1534, 54 грн., в липні 2017 року всього 13 564, 97 грн., до виплати 10 842, 80 грн.(а.с. 18 - 23). Наказом начальника структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої ; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код П ; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. (а.с.38). З довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, вбачається що кількість днів невикористаних днів відпустки за період з 09 червня 2016 року по 17 липня 2017 року складає 38 днів. (а.с.30). З копії табелів обліку використання робочого часу за березень 2017 року - липень 2017 року, відповідно до яких за літерним кодом П визначено: у березні 2017 року - 22 дні (175 годин), у квітні 2017 року - 14 днів (112 годин), у травні 2017 року - 20 днів (159 годин), у червні 2017 року - 14 днів (11 годин), у липні 2017 року - 1 день (8 години) (а.с.28). З розрахунків (табуляграм) заробітної плати ВП «Ясинуватське вагонне депо» СП «ДДЗП» філії Дон.зал.» ПАТ УЗ вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року: нараховано - 3042, 47 грн., сума до виплати 2419, 32 грн., за квітень 2017 року: нараховано 1947, 17 грн., сума до виплати 1548,36 грн., за травень 2017 рік всього нараховано 2764, 31 грн., сума до виплати 2198, 13 грн.,за травень 2017 рік нараховано 2764,31 грн., сума до виплати 2198,13 грн., за червень 2017 року всього нараховано 1929,79 грн., сума до виплати 1534, 54 грн., за липень 2017 року всього нараховано 13564,97 грн., сума до виплати 10 842, 80 грн. З розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 року за розрахунковими листами (табулеграмамми), входить оплата простоїв (код 340) (а.с.18-23). Розрахунки заробітної плати узгоджуються з наказом начальника структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця від 17 березня 2017 року № 236/ДНД «Про встановлення режиму простою працівників Іловайського БМЕУ», якими було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року. Розрахунок заробітної плати за липень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 5308/ДН-00 від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору, який був виданий В. о. начальника дирекції залізничних перевезень В.О. Подлузським, тобто посадовою особою відповідача. Будь-які доводи щодо незаконності цього наказу відповідачем не наведені. Саме в цьому наказі, який виданий структурним підрозділом відповідача зазначена конкретна кількість днів невикористаної відпустки, а саме: 38 днів, на компенсацію яких має право позивач та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.37). Кількість днів невикористаної відпустки узгоджується з довідкою-розрахунком невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення, вбачається що кількість днів невикористаних днів відпустки за період з 09 червня 2016 року по 17 липня 2017 року складає 38 днів. (а.с.30). Відповідно до норм статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наданих позивачем доказів та на відсутність заборгованості перед позивачем. Щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати . Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці , Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат є обґрунтованими. Розрахунки наведені судом першої інстанції в рішенні узгоджуються з нормами Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Твердження суду першої інстанції, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, частина 2 - збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Позивачем надано до суду копію трудової книжки, яка містить всі записи про час роботи позивача, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору, табелі обліку використання робочого часу, розрахунки заробітної плати, наказ про перепідпорядкування працівників, наказ про встановлення простою, довідку-розрахунок невикористаних днів відпустки На підставі вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідач в свою чергу надав довідку Структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень Регіональної філії Донецька залізниця АТ Українська залізниця № 438/2 від 21 лютого 2020 року, згідно яких позивачу за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 1098, 77 грн. (а.с.90). Інших належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем відповідач не надав. Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що суд надав оцінку Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року, яким підтверджується настання для відповідача з 20 березня 2017 року обставин непереборної сили, що є підставою для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі, є обґрунтованими. Відповідно до Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільнені працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міста Донецьк Донецької області, міста Луганськ Луганської області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. У зв`язку із тим, що виробничі потужності, які було закріплено за структурними підрозділами Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця , що знаходяться на територіях міста Донецька і Донецької області, міста Луганська та Луганської області, які перебувають під контролем незаконних збройних формувань, і вийшли із-під контролю роботодавця у зв`язку із злочинним їх захопленням для подальшої господарської діяльності представниками цих незаконних збройних формувань і термін їх повернення є невідомим, термінове припинення трудових відносин з усіма працівниками, що за трудовим договором виконують функціональні обов`язки на цих виробничих потужностях у зв`язку із скороченням штату, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, є вимушеним, необхідним, об`єктивним та упереджуючим заходом. Втрата контролю і доступу ПАТ Укрзалізниця , регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця до виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та Луганська область місто Луганськ вул. Кірова, 44, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень та з 12 квітня 2017 року щодо структурного підрозділу Луганська дирекція залізничних перевезень , коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ Укрзалізниця , регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно статей 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме: кожному звільненому працівнику структурних підрозділів Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Законом України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено, що сертифікат Торгово-промислової палати України є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань (стаття 10). Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні встановлена статтею 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Тобто, форс-мажорні обставини, про існування яких йдеться у висновку, свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Проте заробітна плата, в тому числі оплата за час простою (стаття 113 КЗпП), компенсація за невикористану відпустку (стаття 83 КЗпП України), вихідна допомога при звільненні (статті 44 КЗпП України) не є відповідальністю за порушення строків виплати належних працівнику при звільненні сум. Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Вирішуючи питання про розмір заборгованості, апеляційний суд враховує те, що відповідно до відомості на виплату грошей № 13 за березень 2017 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату за березень 2017 року в сумі 873, 72 грн., про що наявний підпис позивача у вказаній відомості в графі «підпис про одержання», тоді заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року складає 1098,77 грн., квітень 2017 року 0,00 грн., травень 2017 року 0,00 грн., червень 2017 року 0,00 грн., липень 2017 року 0,00 грн., а всього 4936,09 грн. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у трудових правовідносинах між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та ОСОБА_1 з березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли і до тепер існують обставини непереборної сили, у період існування котрих відповідач позбавлений можливості виконати зобов`язання перед своїми працівниками, передбаченими умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, а позивач не надала доказів на підтвердження своїх вимог, виходячи з наступного. Форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі. Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України. Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Що стосується виплати заробітної плати, то відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Апеляційний суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованої компенсації, яка складає 1485,07 грн. Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі за період березень липень 2017 року в розмірі 20 741, 28 грн. та компенсація в розмірі 1485, 07 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача слід відмовити. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Згідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановивши, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині розміру заборгованості по заробітної плати та змінює в частині судових витрат. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачував. Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" як позивач у справі про стягнення заробітної плати. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно п/п 1 пункту 1 частини другої, частини першої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 2102 гривні. Відповідно до п/п 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 22 226, 35 грн. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 840,80 грн. (22 226, 35 грн. х 1%, але не менше 2102 грн. х 0,4). Тому необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн. у зв`язку з розглядом у суді першої інстанції та за подання апеляційної скарги, у розмірі 1261, 20 грн. Отже, всього з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2102 грн. Керуючись статями 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 серпня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період березень липень 2017 року в розмірі 20 741, 28 грн. без утримання з цієї суми передбачених податків та зборів. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в розмірі 1 485, 07 грн. без утримання з цієї суми передбачених податків та зборів. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць рішення допустити до негайного виконання. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815 в дохід держави судовий збір в розмірі 2102 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: О.А. Мірута Судді: О.О.Тимченко Я.В. Хейло