Постанова Донецький апеляційний суд № 227/3508/19

Єдиний унікальний номер 227/3508/19 Номер провадження 22-ц/804/435/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Будулуци М.С. суддів: Гапонова А.В., Канурної О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (справа 227/3508/19, суддя Хандурін В.В., повний текст рішення складено 14 листопада 2019 року в місті Добропілля Донецької області),- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 05.09.2016 року відбулася реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок, позивача переведено до Виробничого підрозділу «Іловайське БМЕУ» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 10 липня 2017 року структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 6449/ДН-ОС про звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. За час перебування у трудових відносинах з відповідачем роботодавцем допущено порушення строків виплати заробітної плати, через що на заробітну плату необхідно нараховувати компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. Разом з тим, у день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Відповідно до розрахункових листів заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати складає 28 530,27 грн. (з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та зборів). З врахуванням індексів споживчих цін за період невиплати, розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 6054,40 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» заборгованість по заробітній платі у розмірі 28 530,27 грн., з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та зборів, а також компенсацію за втрату частини заробітної плати в розмірі 6 054,40 грн. без утримання із цієї суми передбачених законом податків та зборів. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень - липень 2017 року в загальному розмірі 26 144,85 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 4 268,62 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за один місяць - за березень 2017 року у розмірі 2 655,36 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 675,72 грн. У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. Із вказаним рішенням не погодилось Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Зокрема, апелянт зазначив, що він не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором. Науково-правовим висновком Торгово - промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором. Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією. Структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» входив до Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та здійснював господарську діяльність на території окремих районів Донецької області, де органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження. Відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, затверджених наказом від 05 грудня 2008 року № 489 Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистки праці», а саме: наказів (розпорядження) про прийняття на роботу; наказів (розпорядження) про надання відпустки; наказів (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту); табеля обліку використання робочого часу; розрахунково - платіжної відомості працівника не дає підстав для підтвердження інформації щодо фактичного виконання робіт, що безпосередньо впливає на можливість проведення нарахувань. Представником позивача - адвокатом Лаврищевим В.В. до апеляційного суду надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Оскільки дана справа є трудовою, ціна вказаного позову складає 34 584 грн. 67 коп., то апеляційну скаргу суд розглядає без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини. Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної на ім`я позивача ОСОБА_1 , його востаннє 01 червня 2005 року переведено майстром дільниці І групи дільниці санітарно-технічних робот з ремонту санітарно-технічного обладнання в «Іловайському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні» Державного підприємства «Донецька залізниця» (а.с. 7-12). 05 вересня 2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу, «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 6449/ДН-ОС від 10 липня 2017 року (а.с. 12, 13). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату компенсації за 30 днів відпустки з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Згідно розрахунку заробітної плати за березень 2017 року, проведеного ВП БМЕУ Іловайськ СП «ДДЗП» філії «Дон.зал.» сума нарахованої заробітної плати склала 5 040,78 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 22), згідно розрахунку за квітень 2017 року - 3 769,12 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 23), згідно розрахунку за травень 2017 року - 3 769,12 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 24), згідно розрахунку за червень 2017 року - 948,20 грн. (а.с. 25), згідно розрахунку за липень 2017 року - 15 003,05 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 26). З копії наказу № 236/ДНД від 17 березня 2017 року по СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» «Про встановлення простою», наданого представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 8 вказаного наказу, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи. Відповідно до копії наказу № 645-Н3-1 від 28 квітня 2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», керівництвом Регіональної філії «Донецька залізниця» було прийнято рішення про вилучення зі складу філії з 17 липня 2017 року структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та підпорядкованих виробничих підрозділів згідно з наведеним переліком, також прийнято рішення про скорочення штату працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» та підпорядкованих ним виробничих підрозділів з 17 липня 2017 року, начальникам дирекцій залізничних перевезень було доручено, зокрема, провести процедуру вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства. Судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця», який відповідачем не оспорюється, та те, що при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 28 530,27 грн. В той же час, суд прийняв до уваги доводи відповідача про проведення нарахування та часткову виплату заробітної плати за частину березня 2017 року, оскільки в матеріалах справи міститься копія видаткового касового ордеру про отримання позивачем коштів в розмірі 1 896,84 грн. (а.с. 95) (сума до утримання згідно довідки про доходи - 2 385,42 грн. (а.с. 94)). Таким чином, загальна сума заборгованої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 26 144,85 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми) (сума без утримання передбачених законом податків та зборів). Суд прийняв, як доказ відсутності вини АТ «Українська залізниця» у несвоєчасній виплаті заробітної плати науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України, оскільки ним підтверджено, що починаючи з 2014 року, станом на 17 липня 2017 року, вини підприємства у несвоєчасному розрахунку з робітниками немає, але зазначив, що це не звільняє відповідача від проведення розрахунку з працівниками, відповідно до норм трудового законодавства. Також судом визначено, що при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 26 144,85 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Отже, суд стягнув з відповідача в користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 26 144,85 грн., яка нарахована без утримань, а відповідача зобов`язав утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Суд не погодився з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, та після проведення перерахунку визначив, що загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень - липень 2017 року становить 4 268,62 грн., оскільки зазначений розрахунок було проведено позивачем, виходячи з сум заробітної плати без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів. Компенсація втрати частини доходу за розрахунками суду першої інстанції складає: 1) за березень 2017 року = 4 008,34 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року - 10 серпня 2017 року (до дня виплати частини заборгованої заробітної плати) = 158,35 грн.; за березень 2017 року = 2 111,50 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів, з врахуванням вже виплаченої суми заборгованості) * індекс інфляції за період з 11 серпня 2017 року-липень 2019 року = 397,98 грн. 2) за квітень 2017 року = 2 997,15 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-липень 2019 року = 676,39 грн.; 3) за травень 2017 року = 2 997,15 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за травень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період червень 2017 року-липень 2019 року = 629,25 грн.; 4) за червень 2017 року = 754,00 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-липень 2019 року = 143,94 грн. 5) за липень 2017 року = 12 002,31 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року-липень 2019 року = 2 262,71 грн. Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень - липень 2017 року становить 4 268,62 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача. При цьому суд посилався на вимоги ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. У зв`язку з перерахунком, суд вважав, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню та до стягнення належить компенсація втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 4 268,62 грн. При вирішенні справи суд посилався на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 94, 97, 116, 117 КЗпП України, норми Закону України «Про оплату праці», та іншими нормативно - правовими актами, що регулюють спірні правовідносини. Такі висновки суду є правильними. Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, дав їм належну оцінку і обґрунтовано задовольнив позов в частковому розмірі. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно із частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Положеннями частини 1 ст. 83 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця у разі звільнення працівника виплатити грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно до частини 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки», порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Апеляційний суд зазначає, що законодавством не покладено на позивача обов`язку здійснювати збереження документації (кадрової, первинної, бухгалтерської, технічної, договірної, податкової, архівної тощо), що стосується його трудових відносин з роботодавцем. Навпаки, саме відповідач, як роботодавець позивача, повинен вжити всіх необхідних заходів для збереження первинної документації. Відповідачем не надано до суду будь яких доказів, які б підтверджували факт знаходження первинної документації з питань трудових відносин (у тому числі відносно розміру заробітної плати) із позивачем у будівлі Донецької дирекції залізничних перевезень (м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68), або в інших містах на території зони проведення АТО. Також апеляційний суд зазначає, що відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі №243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Таким чином, суд дійшов правильного висновку про встановлення на підставі розрахунків заробітної плати за березень - липень 2017 року, наказу (розпорядження) № 6449/ДН - ОС від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з позивачем наявної суми заборгованості по оплаті праці, в тому числі простою, компенсації за 30 днів невикористаної щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні, всього на суму 26 144,85 грн., з яких АТ «Укрзалізниця» зобов`язано утримати податки та інші обов`язкові платежі. Розмір заборгованості підтверджується: копіями розрахунків по заробітній платі за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року (а.с. 22, 23, 24, 25, 26); копією наказу (розпорядження) про звільнення № 6449/ ДН - ОС від 10 липня 2017 року, в якому зазначено про необхідність виплати компенсації позивачу за 30 днів відпустки, вихідної допомоги (а.с. 13). Також суд першої інстанції правильно визначив суму компенсації за втрату частини заробітної плати, в зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 4 268,62 грн. Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За частиною 1 статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На підтвердження заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 надав суду наказ (розпорядження) № 6449/ДН-ОС від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору (контракту) з ним за п. 1 ст. 40 КЗпП України, в якому йдеться мова про необхідність виплати йому компенсації за 30 днів відпустки, вихідної допомоги, копії табуляграм (розрахунків заробітної плати за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 року (а.с. 22-26), які суд першої інстанції належно оцінив. Проте, відповідачем будь-якими іншими належними та допустимими доказами висновок суду першої інстанції не спростував. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у виплаті позивачу заборгованості з заробітної плати, є помилковим з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства. Посилання в апеляційній скарзі на науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України стосовно наявності форс - мажорних обставин, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити працівнику заборгованість з оплати праці (в тому числі, оплати за час простою, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, вихідної допомоги) та компенсацію за час затримки іі виплати. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 18 лютого 2020 року. Головуючий суддя М.С. Будулуца Судді: А.В. Гапонов О.Д. Канурна