Постанова 4824 № 355/1205/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: 355/1205/18 номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7678/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Білич І.М. суддів Слюсар Т.А., Коцюрба О.П. при секретарі Рагушіна І.В. за участю: представник позивача ОСОБА_1 представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Бубнової Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Баришівського районного суду Київської області Червонописького В.С., у цивільній справі №355/1205/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , треті особи: Відділ у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товарна біржа «Баришівська універсальна», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Тетерська Оксана Юріївна, про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС» від 18 серпня 2010 №2 про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу,- встановила: У серпні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з урахуванням подальших змін з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Плюс» від 18 серпня 2010 року № 2, визнання недійсними державних актів про право власності. В обґрунтування позову посилаючись на те, що 08 вересня 2014 року рішенням Баришівського районного суду Київської області у справі № 355/1017/14-ц було задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та звернено стягнення на майно - земельну діляку належну ОСОБА_5 , кадастровий номер 3220280401:02:028:0172 шляхом передачі її у власність ОСОБА_4 31 травня 2017 року його право власності було зареєстровано за ним. Що надало йому можливість замовити роботи щодо встановлення меж даної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення її межовими знаками. У ході виконання робіт він отримав від Державного кадастрового реєстратора рішення про відмову у внесенні відомостей (змін) до Державного земельного кадастру зокрема з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок. На його звернення до відділу у Баришівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області за інформацією щодо правового статусу земельної ділянки за кадастровим номером 3220280401:02:028:0172., було сформовано Витяг з даного реєстру з якого слідує, що датою реєстрації зазначеної земельної ділянки є 17 червня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок ТБ «Баришівська Універсальна» від 03 вересня 2010 року. Однак, ще з 18 червня 2008 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220280401:02:028:0172 було накладено заборону на її відчуження. Зазначені обставини підтверджуються іпотечним договором. З метою з`ясування дійсних обставин щодо виявлених відомостей про обмеження у користуванні земельної ділянки, що перейшла до нього, позивач звернувся до відділу у Баришівському районі Київської області Головного управління Держгеокадастру у Київській області з запитом про інформацію. З відповіді він дізнався, що ще 28 грудня 2007 року ОСОБА_5 видав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_6 діяти від його імені щодо користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою площею 9,7025 га, яка знаходиться за адресою: Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області, але з кадастровим номером 3220280400:02:028:0172 з правом передоручення. Дана земельна ділянка була відчужена ним ОСОБА_5 у 2007 році за договором купівлі-продажу від 28 грудня 2007 року № 1165. Відтак ОСОБА_6 маючи доручення відносно земельної ділянки з кадастровим номером 3220280400:02:028:0172 не мав права користуватись і розпоряджатись земельною ділянкою, що має інші родові ознаки: інший кадастровий номер - 3220280401:02:028:0172, іншу загальну площу - 9,7026 га. Незважаючи на зазначені обставини, ОСОБА_6 в порядку передоручення, що було посвідчено нотаріально, уповноважив ОСОБА_7 діяти і мати право представляти інтереси ОСОБА_5 .. 18 серпня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 провели загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Плюс» та прийняли рішення про збільшення розміру статутного капіталу учасників товариства. Відтак маючи повноваження щодо земельної ділянки 3220280400:02:028:0172, від імені ОСОБА_5 вносять в рахунок збільшення його частини статутного капіталу зазначеного вище товариства - земельну ділянку з кадастровим номером - 3220280401:02:028:0172 площею - 9,7026 га. При цьому, вказану ділянку відповідачі ще й безпідставно ділять на дві частини присвоюючи їм інші кадастрові номери: 3220280400:02:028:0195 та 3220280400:02:028:0196. Однак, беручи до уваги, що в 2014 році він підтвердив в судовому порядку своє право власності на земельну ділянку загальною площею 9,7026 га, розташованої за адресою Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220280401:02:028:0172 і яка з 18 червня 2008 року постійно перебувала в заставі, то звертаючись до суду з урахуванням доповнених позовних вимог, позивач просив суд: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко Плюс» від 18 серпня 2010 року № 2, визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220280400:02:028:0195 та 3220280400:02:028:0196 та договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 3220280400:02:028:0195, яка була сформована шляхом поділу земельної ділянки площею 9,7026га із кадастровим номером 3220280401:02:028:0172) від 19 березня 2013 року. Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 19 березня 2013 року , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О.Ю. №610 Зазначаючи також, що ним дотримані строки позовної давності при зверненні до суду, так як про порушення своїх прав він дізнався 17 квітня 2018 року отримавши рішення Державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року ОСОБА_4 , у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням представником позивача подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив, скасувати рішення та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що позивач дізнався про порушення свого права після відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру 17 квітня 2018 року, тому строк позовної давності пропущено не було. Підтвердженням цього є також, поетапність його дій по відновленню своїх порушених прав за судовими рішеннями. Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили. Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача - адвокат Сологуб С.А. заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Інші учасники справи про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином як (за адресами визначеними в матеріалах справи, а також шляхом розміщення повідомлення про розгляд справи на офіційному веб-сайті судової влади). У судове засідання не з`явилися, поважність причин неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважала, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. Так, судом при розгляді справи встановлено, що на підставі проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки гр. ОСОБА_9 з ведення особистого селянського господарств на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони в адміністративних межах Бзівської сільської ради Баришівського району Київської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку площа 9,7025га з кадастровим номером 3220280400:02:028:0172, цільове призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони на території Бзівської сільської ради Баришівського району Київської області, серії ЯД №795001, який зареєстровано за № 01703210072 від 31 липня 2007 року. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2007 року №1165, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В., з реєстровим номером 1165 (бланк нотаріальних документів серії ВКС № 467132), земельна ділянка площею 9,7025га з кадастровим номером 3220280400:02:028:0172 відчужена гр. ОСОБА_5 , який одразу ж, видав довіреність на ім`я ОСОБА_6 , що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. за реєстровим номером 1169 (бланк нотаріальних документів серії ВКС № 467133, на право користування та розпорядження вказаною земельною ділянкою). На підставі технічної документації із землеустрою щодо складанні державного акту на право власності на земельну ділянку землі промисловості транспорту, зв`язку, енергетики, оборони гр. ОСОБА_5 на території Бзівської сільської ради Баришівського району Київської області (переоформлення), розробленої ТОВ «Баришівська універсальна» у 2008 році видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 9,7026га з кадастровим номером 3220280401:02:028:0172, серії ЯЕ №506759, який зареєстровано за № 010832100155 від 18 січня 2008 року. 12 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , був укладений договір позики, відповідно до якого, останній, отримав позику у сумі 5 820 000 грн. (том 1 а.с.73). В забезпечення договору позики, 18 червня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки було нерухоме майно, яким є земельна ділянка загальною площею 9,7026 га, яка розташована за адресою: Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області кадастровий номер 3220280401:02:028:0172 та належала на праві власності ОСОБА_5 . За умовами іпотечного договору, ОСОБА_5 , гарантував, що жодних прав щодо предмету іпотеки у третіх осіб (за договорами найму, оренди, тощо) як в межах України, так і за межами України немає, будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені предметом іпотеки правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог (том 1 а.с.75-78). 18 червня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньок Т.Є., у зв`язку з посвідченням зазначеного іпотечного договору було накладено заборону на відчуження земельної ділянки загальною площею 9,7026 га, кадастровий номер 3220280401:02:028:0172 (том 1а.с. 78). 06 серпня 2010 року ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_5 , уповноважив ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 як разом так і одноособово, представляти інтереси ОСОБА_5 з питань користування та розпорядження, як власника земельної ділянки в усіх органах державної влади земельною ділянкою площею 9,7025га, що знаходиться за адресою: Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220280400:02:028:0172 (т.1 а.с. 65). 06 серпня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відповідності до протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Ріко-Плюс» прийняли рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-плюс» та затвердили статут даного товариства із статутним капіталом 5000 (п`ять тисяч) грн. 11 серпня 2010 року Солом`янською районною у м. Києві державною адміністрацією проведена державна реєстрація ТОВ « Ріко-Плюс». 18 серпня 2010 року засновники Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-Плюс», провели загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріко-плюс», прийняли рішення про збільшення розміру статутного капіталу учасників Товариства, а також було вирішено, що учасник товариства ОСОБА_5 вносить додатковий вклад за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3220280401:02:028:0172 і загальною площею 9,7026 га, яку учасники за взаємною згодою оцінили у 4998 грн. ( том 1 а.с.193). У результаті виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку) на землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони ТОВ «Ріко-Плюс» на території Бзівської сільської ради Баришівського району Київської» області (розробник ТОВ «Баришівська універсальна», 2010 рік) ТОВ «Ріко-Плюс» видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 9,7026га з кадастровим номером 3220280401:02:028:0172, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, і зв`язку, енергетики, оборони на території Бзівської сільської ради Баришівського району Київської області, серії ЯЛ №251692, який зареєстровано за № 021093500080 від 26 листопада 2010 року. На підставі заяви керівника ТОВ «Ріко-Плюс» від 03 грудня 2010 року № 1918 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельні ділянки при поділі земельної ділянки під землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони ТОВ «Ріко-Плюс». Також поділено земельну ділянку з кадастровим номером 3220280401:02:028:0172 площею 9,7026 га та сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220280400:02:028:0195 (площею 9,6026 га) та 3220280400:02:028:0196 (площею 0,1000 га) із цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Бзівської сільської ради Баришівського району Київської області. В подальшому, земельна ділянка (кадастровий номер 3220280400:02:028:0195)на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу перейшла у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Оскільки ОСОБА_5 своїх зобов`язань за договором позики не виконав, в жовтні місяці 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою про тлумачення правочину та стягнення заборгованості за договором позики. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року (справа 2-1645/11) позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Розтлумачено, що строком повернення грошових коштів згідно договору в 13 червня 2008 року про внесення змін до договору позики від 12 червня 2008 року є 12 червня 2010 року. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики 9 492 000 (дев`ять мільйонів чотириста дев`яносто дві тисячі ) грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року змінено шляхом зменьшення суму боргу до 5 820 000 ( п`яти мільйонів вісімсот двадцяти тисяч грн). 19 червня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 08 вересня 2014 року (справа № 355/1017/14-ц (провадження 2/355/404/14) задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та звернено стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянкузагальною площею 9,7026 га, розташовану за адресою : Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220280401:02:028:0172 шляхом її передачі у власність ОСОБА_4 31 травня 2017 року право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_4 було зареєстровано Київською обласною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Київської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 31 травня 2017 року за № 88492001. 13 березня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Горизонт» із заявою про виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням: підприємств іншої промисловості на території Бзівської сільської ради, Баришівського району Київської області. В ході виконання робіт, 17 квітня 2018 року ОСОБА_4 отримав від Державного кадастрового реєстратора рішення №РВ-3201233322018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру зокрема з підстав:- знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановивши в судовому засіданні порушення прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду, суд приймаючи до уваги закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду за відсутності поважних причин його пропуску, а також наявні заяви сторони у справі про застосування строку позовної давності вважав за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог, так як позивачу було достеменно ще з 2013 року відомо про ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх доводів позовної заяви. Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Як вбачається із матеріалів справи в забезпечення договору позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір. Згідно п.1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно, земельна ділянка загальною площею 9,7026 га, яка розташована за адресою: Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області, кадастровий номер 3220280401:02:028:0172, що належить іпотекодавцю (відповідачу - ОСОБА_5 ) на праві державного акта на право власності на земельну ділянку (серія ЯБ №506759), виданого 18 січня 2008 року управлінням земельних ресурсів у Баришівському районі Київської області, про що зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на власності на землю та право постійного користування землею за номером 010832100155. 18 червня 2008 pоку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфеньок Т.Є., на підставі ст. 73 Закону Україні: «Про нотаріат» у зв`язку з посвідченням зазначеного іпотечного договору булонакладено заборону на відчуження зазначеної земельної ділянки загальною площею 9,7026 га, що розташована за адресою: Бзівська сільська Баришівського району Київської області кадастровий 3220280401:02:028:0172, належну ОСОБА_5 до припинення розірвання іпотечного договору. Дана заборона зареєстрована в реєстрі 18червня 2008 року за № 529 та в реєстрі заборон за №

1. За умовами іпотечного договору іпотекодавець ( ОСОБА_5 ), гарантував, що: прав щодо предмету іпотеки у третіх осіб (за договорами найму, оренди, тощо) як в межах України, так і за межами України немає (п.п. 2.1.1.); будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені предметом іпотеки правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог (п.п. 2.1.5.). Відповідності до вимог абз. 1 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про Іпотеку» на момент укладення договору, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, відчужувати предмет іпотеки, передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Умовами укладеного між сторонами договору іпотеки передбачено (п.п. 4.1.1. п.4) «4. Іпотекодавець зобов`язаний: 4.1.1. Не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб тта не обтяжувати його зобов`язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його воренду, найм, не передавати в наступну іпотеку, тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя». Натомість, ОСОБА_5 при укладенні 12 червня 2008 року договору позики, не повідомив позивача та приватного нотаріуса Парфеньок Т.Є., що ще 28 грудня 2007 року, він надавав письмову довіреність ОСОБА_6 (з правом передоручення ) посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапчук Н.В. за реєстровим № 1169 (бланк нотаріальних документів серії ВКС №467133), якою уповноважував останнього діяти від його імені щодо користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою площею 9,7025 га, що знаходиться за адресою: Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області і власником якої він став на підставі укладеного 28 грудня 2007 року договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1165. Відтак, на день укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору позики та договору іпотеки, а також накладення заборони на земельну ділянку, діючим був саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №506759 виданий 18 січня 2008 р. на підстаі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2007 року № 1165, загальною площею - 9,7026 га, що розташована за адресою: Бзівська сільська рада Баришівського району Київської області, з кадастровим номером: 3220280401:02:028:0172. Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Тобто всі дії відповідачів по справі пов`язані з подальшою передачею зазначеної земельної ділянки, яка була предметом іпотеки та перебувала під забороною до статутного фонду товариства, поділ та продаж є такими що здійснені з порушенням норм матеріального права. Відтак, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, при постановленні оскаржуваного рішення, правомірно виходив з встановлення в судовому засіданні порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У той же час приймаючи до уваги закінчення перебігу встановленого законодавством строку звернення до суду за відсутності поважних причин його пропуску, а також наявних заяв відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_8 про застосування строку позовної давності вважав за необхідне відмовити позивачу у задоволенні вимог, так як позивачу було достеменно ще з 2013 року відомо про ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх доводів позовної заяви. Однак, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушене, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст. 23 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, щоіснували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачено ст.17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власної предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.1астини перша та друга статті 598 ЦК України). Судом першої інстанції при постановленні рішення вказувалося також, що про порушення своїх прав позивач достеменно був обізнаний ще з 2013 року. Підтвердженням цих даних обставин, суд вважав були звернення від 12 липня 2013 року ОСОБА_12 до Державного агентства земельних ресурсів України, ГУ Дерземагенства в Київській області, Управління Дерземагенства у Баришівському районі та відповіді, які були надані ними на відповідні звернення. В той же час заява, що була направлена ОСОБА_12 12 липня 2013 року до Державного агентства земельних ресурсів України, копії з якої також були направлені: ГУ Дерземагенства в Київській області, Управлінню Дерземагенства у Баришівському районі, за своїм текстом містила наступне : « Я, ОСОБА_4 , є іпотекодержателем нерухомого майна, яким є земельна ділянка загальною площею 9,7026 га, яка розташована за адресою: Бзівська сільська рада, Баришівського району Київської області (кадастровий номер 3220280401:02:028:0172) на підставі іпотечного договору від 18 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Парфенок Т.С., реєстровий номер №528. Одночасно з посвідчення іпотечного договору від 18 червня 2008 року, була накладена заборона на відчуження земельної ділянки, яка є предметом іпотеки. Наявність заборони на відчуження земельної ділянки підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, копія якого додається. В той же час на Публічній кадастровій карті України на земельну ділянку з кадастровим номером 3220280401:02:028:0172 площею 9,7026 га накладаються наступні земельні ділянки: 3220280401:02:028:0150 площею 0,56 га; 3220280400:02:028:0053 площею 3,4316 га; 3220280400:02:028:0050 площею 3,2158 га; 3220280400:02:028:0195 площею 9,6026 га; 3220280400:02:028:0058 площею4,055 га. Прошу повідомити мене, чи є таке накладення земельних ділянок технічною помилкою у відомостях Державного земельного кадастру, яка була допущена органом, що здійснює його ведення. Якщо вказане є технічною помилкою, то прошу помилку виправити та повідомити мене про виправлення. Якщо вказане не є технічною помилкою у відомостях Державного земельного кадастру, прошу повідомити кому та на якій підставі були виділенні зазначені вище земельні ділянки, які співпадають в межах із земельною ділянкою, яка є предметом іпотеки». Слід зазначити, що матеріали цивільної справи на час постановлення судового рішення не містили в собі відповідей зазначених вище установ, яким було адресовано запит. Суд першої інстанції в рішенні вказує на те, що відповіді на вказаний запит знаходяться в матеріалах справи 355/1017/14-ц, а саме копія листа з ГУ Держземагенства у Київській області за вих.№ 08-03/Ш-2780 від 09.08.2018 року та копія листа з Управління Держземагенства у Баришівському районі за вих. № 4382 від 23 липня 2013 року. В той же час відсутні дані про те, що судом досліджувалися матеріали справи 355/1017/14-ц та зазначені відповіді. Тобто, постановлене рішення за своїм текстом не вказує які саме дані були викладені як в зверненнях позивача так і в відповідях установ, що б давало підстави вважати та підтверджувало обставини щодо пропуску позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом до суду. Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються ст. 267 ЦК України. Згідно з ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними і прийняти рішення про задоволення позову (ч.5 ст. 267 ЦК України). Подаючи позов, та заяву про поновлення строків, позивачем вказувалося про дотримання строків позовної давності з посиланням на те, що він ( ОСОБА_4 ) дізнався про факт порушення своїх прав іпотекодержателя тільки 31 травня 2017 року, коли його право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстровано Київською обласною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Київської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 31 травня 2017 р. за№ 88492001. Адже, саме ця обставина надала йому можливість замовити роботи щодо встановлення меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її закріплення межовими знаками. 13 березня 2018 року він звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Горизонт» із заявою про виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням: підприємств промисловості на території Бзівської сільської ради, Баришівського району Київської області. В ході виконання робіт 17 квітня 2018 року ОСОБА_4 | отримав від Державного кадастрового реєстратора рішення № РВ- 3201233322018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них ді Державного земельного кадастру зокрема з підстав:-знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, інших земельних ділянок, які зареєстровані 17 червня 2016 року. Позовна заява ОСОБА_4 була подана до суду 17 серпня 2018 року, тобто з дотриманням строків позовної давності, відтак у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності за наявності заяви відповідачів щодо пропуску такого строку. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального парва підлягає скасуванню з постановленням нового у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України про задоволення вимог позивача з зазначених вище підстав. За приписами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позовної заяви та апеляційної скарги, ОСОБА_4 сплачено судовий збір ( 2209,20 грн. при подачі позовної заяви та 3313,50 грн.за подання апеляційної скарги) в загальному розмірі 5 522,70 грн., відповідно, який підлягає стягненню з відповідачів по 920, 21 грн. з кожного на користь позивача. Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 376, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу адвоката Бубнової Наталії Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2022 року скасувати та постановити нове судове рішення, за яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС» від 18 серпня 2010 року №2. Визнати недійсним державні акти про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №251749 зареєстрований 21 грудня 2010 року за №021093500324 з кадастровим номером 3220280400:02:028:0195 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №251692 зареєстрований 26 листопада 2010 року за №021093500080 з кадастровим номером земельної ділянки 2517493220280400:02:028:0196. Визнати недійсним договір купівлі-продажу між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС» та ОСОБА_2 , ОСОБА_8 укладений 19 березня 2013 року. Стягнути з ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКО-ПЛЮС», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 судовий збір з кожного по 920, 21 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Суддя-доповідач: Судді: