Постанова 4857 № 460/3050/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 460/3050/18 пров. № А/857/18342/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року (головуючий суддя Борискін С.А., м. Рівне, повний текст складено 24.11.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання дії та бездіяльності протиправними. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 08.12.2015 у справі №817/1828/15 про поновлення на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період з 11.09.2015 по 20.02.2020 у сумі 546894,64 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). У задоволені решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеністю обставин, тому просить скасувати таке в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не надано оцінку всім доводам відповідача по справі, а також не зазначено мотивів неврахування всіх обставин справи, з огляду на наступне. Судом не надано оцінку доказам, а саме поданій Міністерством юстиції України інформації щодо виконання рішення суду у справі № 460/3050/18, та не зазначено мотивів неврахування таких обставин справи, що призвело при прийнятті рішення до порушення норм процесуального права. Так, Міністерством юстиції України 10.12.2019 було виконано рішення Рівненського окружного адміністративного суду та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 460/3050/18 шляхом проведення безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з КПКВ 3601010 «Керівництво та управління у сфері юстиції» (загальний фонд) у сумі 465 713, 81 грн. Враховуючи зазначене, виплата ОСОБА_1 коштів середнього заробітку в сумі 465 713,81 грн. вважається фактичним виконанням рішення суду. Разом з тим, стаття 381 КАС України поворот виконання рішення, зокрема щодо повернення виплат заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби, допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами. Враховуючи, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2020 у справі № 460/3050/18 прийшов до висновку, що стягнення середнього заробітку за невиконання судового рішення № 817/1828/15 у розмірі 465713,81 грн. є передчасним, а Міністерством юстиції України таке рішення було виконано в повній мірі 10.12.2019, то наявні підстави для врахування даної обставини під час стягнення інших сум, які стосуються спірного періоду, а саме з 10.09.2015 по 18.03.2020, у зв`язку з фактичним виконання рішення № 460/3050/18 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 суми у розмірі 465 713, 81 грн. При винесенні оскаржуваного рішення судом не було взято до уваги інформацію надану відповідачем, не надано аргументовану оцінку таким доказам, а також не зазначено мотивів неврахування такої обставини, що в результаті призвело до порушенням норм процесуального права та є підставою для скасування рішення першої інстанції в частині задоволених вимог. Крім того, судом не досліджено причини, які призвели до затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, а лише зазначено, що: «жодних обґрунтованих причин затримки у виконанні рішення суду у справі № 817/1828/15, окрім заперечень щодо необхідності такого виконання, як такого та доказів на підтвердження відсутності вини Міністерства юстиції України у цій затримці у ході судового розгляду надано не було», що призвело до порушення судом норм процесуального права. Так, статтею 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, стягнення середнього заробітку можливе лише за період затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення працівника. Верховний Суд постановою у справі № 760/9521/15-ц від 24.01.2019 роз`яснив, що слід вважати затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Ним зокрема зазначено, що за змістом норм статті 236 Кодексу законів про працю України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. Тобто, затримка наявна лише тоді, коли у роботодавця існує обов`язок, проте він його не виконує з власної волі (без поважних причин). Як було зазначено Міністерством юстиції України, позивача було поновлено на посаді, яка була відсутня в штатному розписі Головного територіального управління у Рівненській області, що підтверджується наявними в справі штатними розписами. Оскільки, Міністерство юстиції України як орган влади зобов`язані діяти лише в межах та порядку, встановленими Конституцією та законами України, тому невиконання рішення суду про поновлення на посаді позивача зумовлено законодавчою неможливістю видати наказ про поновлення позивача на посаді не з вини відповідача. Враховуючи вищевикладене, рішення суду про поновлення не могло бути виконане відповідачем з об`єктивних, незалежних причин від Міністерства юстиції України, а судом вирішуючи питання щодо стягнення з Міністерства юстиції України на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, суд першої інстанції не оцінив та не дослідив вищезазначені докази, а також достатність і взаємозв`язок цих доказів у їх сукупності, що призвело до порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного рішення. Судом першої інстанції було винесено ухвалу від 24.11.2022 про внесення виправлень до судового рішення якою було допущено зміну змісту судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудність. Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки. Вищезазначене підтверджується висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 18.02.2021 у справі № 826/4089/16 опискою треба вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках. Відповідно до абзацу першого пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. У вступній та резолютивній частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 судом вирішено позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задовольнити частково. Стягнуто з Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 10.09.2015 у справі №817/1828/15 про поновлення на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області за період з 11.09.2015 по 20.02.2020 у сумі 546894,64 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду про внесення виправлень у судове рішення від 24.11.2022 судом внесено зміни до судового рішення, а саме, другий абзац вступної та резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2022 у справі № 460/3050/18 викладено у наступній редакції: «Стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення від 08.12.2015 у справі №817/1828/15 про поновлення на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області за період з 11.09.2015 по 20.02.2020 у сумі 546894,64 грн. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику)». Таким чином, судом було виправлено не описку, яка є помилкою у правописі, у розділових знаках тощо. Фактично судом було змінено зміст судового рішення шляхом заміни відповідачів, які є різними юридичними особами. Тому, даний факт є ще однією підставою для скасування рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 у справі № 460/3050/18. Разом з тим, враховуючи норми статті 236 Кодексу законів про працю України оплата середнього заробітку при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника є оплатою періоду вимушеного прогулу. Пунктом 78 постанови Верховного суду від 05.08.2020 по справі № 817/893/17 роз`яснено, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Відповідно до пункту третього частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок. Відповідно пункту дванадцятого частини першої статті 1 Закону основне місце роботи - місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі. Відповідно до пункту першого частини першої статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами - роботодавці. Так, відповідно до резолютивної частини постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі № 817/1828/15 позивача поновлено на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, тобто основним місцем роботи ОСОБА_1 було Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області (роботодавець). Виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням, а нарахування заробітної плати у даному випадку здійснюється юридичною особою до штатного розпису якої віднесено посаду, на яку рішенням суду поновлено працівника, що свідчить про відсутні підстави для стягнення сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з Міністерства юстиції України. Крім того, судом неправильно застосовано вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, не надано об`єктивну оцінку аргументів відповідачів з питань стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі та в частині стягнення таких сум з урахуванням коефіцієнту коригування. В оскаржуваному рішення суд зазначив, що «За постановою Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з 01.12.2015 по всій сітці державних службовців проведено підвищення посадових окладів на 25%. Відповідно, мотивами, виходячи з яких слід застосувати коригуючий коефіцієнт до середньоденного заробітку, визначеного до підвищення посадових окладів, є обґрунтування, наведені в пунктах 30, 30.1 постанови Верховного Суду у даній справі, як такий, що визначено самим законодавчим актом. Відповідно, в даному випадку підлягає до застосування коригуючий коефіцієнт -1,25.». Проте, Міністерство юстиції України не погоджується з позицією суду та зазначає наступне. Щодо періоду з грудня 2015 року по квітень 2016 року, то судом здійснені розрахунки з урахуванням коригуючого коефіцієнту 1,25, мотивуючи таке застосування коефіцієнту обґрунтуваннями з пунктів 30, 30.1 постанови Верховного Суду у даній справі. Разом з тим, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 9.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (надалі Постанова № 1013), у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах установ, закладів та організацій, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, підвищуються з 01.12.2015 посадові оклади працівників органів юстиції, розміри яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» та визначено у відповідному штатному розписі. У зв`язку з вищезазначеним 25.12.2015 було затверджено новий штатний розпис Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Як визначено пунктом 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Розраховують коефіцієнт підвищення так: новий оклад необхідно розділити на оклад до підвищення. Причому визначають такий коефіцієнт окремо за кожен період, коли підвищувався посадовий оклад (тарифна ставка), і відповідно індивідуально за кожною посадою. Щоб визначити коефіцієнт підвищення потрібно оклад до підвищення за посадою позивача розділити на новий оклад, визначений штатним розписом. Однак, слід зазначити, що посада позивача відсутня в штатному розписі Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, оскільки вона була скорочена у січні 2015 року. Тобто, жодного підвищення посадових окладів за посадою позивача, а саме начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області не відбувалося, підвищення посадових окладів відбулося лише до посад, які визначені діючим на той момент штатним розписом. Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 335/927/18 вказано, що за загальним правилом, у випадку, коли працівника було звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату (скорочена посада яку він займав), а в подальшому поновлено на займаній посаді, такому працівнику виплачується сума втраченого заробітку розрахована відповідно до Порядку №

100. Пунктом 10 Порядку № 100 (коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення) застосовується лише коли після звільнення працівника відбувалось підвищення заробітної плати за тією ж посадою, яку працівник займав, з тими ж функціональними обов`язками. У даному випадку, посаду яку займала позивач, було скорочено (відсутня у новому штатному розписі, який почав діяти після звільнення позивача). Після скорочення посади позивача, в установі відбулось підвищення посадових окладів, тому оскільки посада, яку обіймав позивач до звільнення - у новому штатному розписі не передбачена (що підтверджено матеріалами справи), тому за аналогією наведеною в постанові у справі № 335/927/18 інший посадовий оклад за посадою з відмінними функціональними обов`язками, не може бути взятий для розрахунку середнього заробітку позивача. У відповідності з чинним законодавством у випадку незаконного звільнення суд поновлює працівника на тій самій посаді, з якої він був звільнений. У такому випадку трудовий договір з працівником відновлюється на тих самих умовах, що існували до звільнення працівника. Окрім того, поняття «поновлювати» означає повертати втрачений стан, продовжувати перерваний процес, стосунки і т. ін. Отже, поновлення на роботі - це надання працівнику обумовленої трудовим договором роботи, саме тієї, з якої він був звільнений. У випадку поновлення працівника на попередній роботі, він повертається до тих умов трудового договору, які існували на дату його звільнення. До моменту поновлення ОСОБА_1 на посаді за нею зберігалися всі умови оплати праці, що були чинні станом на день її звільнення і до моменту або звільнення або ж до моменту отримання згоди на зайняття ним вакантної посади. Вищезазначені обставини не було взято до уваги та неналежно з`ясовано зазначені обставини при вирішенні спору. Судом при винесенні рішення неправильно застосовано норми матеріального права в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 №

292. Також, судом в оскаржуваному рішенні невірно визначено «аналогічну» посаду до посади позивача. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» від 21.01.2015 № 17 вирішено ліквідувати Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу та покладено на Міністерство юстиції України завдання і функції з реалізації державної політики в даних сферах. На підставі даної постанови Міністерством юстиції України видано наказ від 30.01.2015 року №115/5 «Деякі питання діяльності територіальних органів Міністерства юстиції України», за змістом якого: головні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі перейменовані на головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі; затверджено типову структуру територіальних управлінь; затверджено зміни до деяких нормативно- правових актів. Відповідно до затверджених Змін до деяких нормативно-правових актів були внесені зміни до Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за №759/19497, в тому числі, щодо завдань, функцій і повноважень. Зазначене свідчить, що у відношенні позивача мали місце зміни в організації виробництва і праці, що являють собою скорочення штату працівника, зокрема штатної посади, яку обіймала позивачка та підтверджується позицією викладеною в мотивувальній частині постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі № 817/1828/15, та виключає можливість застосування аналогії до посади, яку обіймав позивач. Питання аналогії посад досліджувалося у справі № 817/1828/15, де суд відмовив позивачу у поновленні на посаді заступника начальника ГТУЮ у Рівненській області, оскільки з цієї посади позивача не звільняли. Саме у даній справі суд вказав, що посада позивача скорочена, а тому є абсолютно неможливим співставлення посади, на якій позивач поновлений судом та посади, згідно якої у даній справі позивач розраховує середній заробіток. Посадовий оклад встановлений ОСОБА_1 в останньому штатному розписі, де є посада начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області, затверджений 24.01.2015 року, іншого посадового окладу за посадою позивача не визначено жодним штатним розписом. Роз`яснення з цього приводу надано Міністерством юстиції України від 25.01.2011 «Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації», відповідно до яких працівники, яких попереджено про наступне вивільнення, і посади яких відсутні у новому штатному розписі, продовжують працювати ще не менше двох місяців і отримують заробітну плату. Виплата заробітної плати у даному випадку здійснюється на підставі положень чинного трудового договору, дію якого не припинено, тобто трудовий договір продовжується. Зазначене роз`яснення повністю відповідає нормам статті 49-1 Кодексу законів про працю (щодо попередження за два місяці до звільнення). Отже, до позивача можуть бути застосовані останні умови оплати праці, які діяли на момент звільнення останньої, визначені наказом від 24.02.2015 № 377/к, оголошеному наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 02.03.2015 №139/04/к, оскільки наказ про звільнення позивача скасований судом. В аналогічних правовідносинах в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 817/1169/16 Суд направляючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, звертав зокрема увагу на те, що: «з огляду на те, куди і як поновили позивача, середній заробіток за час затримки виконання судового рішення слід розраховувати на підставі того штатного розпису і тих складових заробітної плати, на які він має право.» Оскільки, затвердження штатного розпису Головного управління юстиції у Рівненській області після 31.01.2015 не здійснювалося у зв`язку з відсутністю правових підстав, посада начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області штатним розписом не була передбачена, отже оплата праці позивачу може здійснюватися на підставі чинного трудового договору, тобто за позивачем збережено умови оплати праці та гарантії, що були встановлені, зокрема у наказі від 24.02.2015 № 377/к, оголошеному наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 02.03.2015 № 139/04/к. Вищезазначені обставини не було взято до уваги при вирішенні спору. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України №1797/к від 03.06.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 у справі №817/1828/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1797/к від 03.06.2015. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03.06.2015. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15 140, 00 грн. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі №817/1828/15, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 10.09.2015 скасовано та прийнято нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №1797 к від 03.06.2015. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №365/04/к від 03.06.2015. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 15 140, 00 грн. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі 817/1828/15 в частині поновлення на роботі в сумі 27706, 20 грн. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі №817/355/16 позов задоволено. Стягнуто з ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі за період з 11 вересня 2015 року по 11 березня 2016 року в розмірі 27706, 20 грн. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 у справі №817/355/16 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 у справі №817/355/16 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 залишено без змін. Також судом встановлено, що в подальшому, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі №460/3050/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 05.11.2019, позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11.09.2015 по 07.05.2019 в розмірі 465713,81грн. (чотириста шістдесят п`ять тисяч сімсот тринадцять гривень 81 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №460/3050/18 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суд від 05.11.2019 скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 року у справі № 817/1828/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області та не видання відповідного наказу про поновлення закрито. Справу в частині позовних вимог про стягнення з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2015 у справі № 817/1828/15 за період з 10 вересня 2015 року по день постановлення судом рішення у цій справі направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду. Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2020 №775/к «Про поновлення» ОСОБА_1 з 04.06.2015 поновлено на посаді начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області. Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (в редакції станом на 09.12.2015, далі Закон № 2453-VI) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Аналогічні норми закріплені у ч.2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (в редакції чинні на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 1402-VIII), відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606- XIV (в редакції станом на 06.06.2015, далі Закон №606- XIV) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 1404-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом (ч.3 ст.13 Закону № 2453-VI). У відповідності до вимог ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1998 № 202/98-ВР (в редакції станом на 01.01.2015, далі Закон № 202/98-ВР) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (в редакції станом на 07.08.2015, далі Порядок № 100). Відповідно до п.1 Порядку № 100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; б) надання працівникам творчої відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги; ж) службових відряджень; з) вимушеного прогулу; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати. Пунктом 2 Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Працівникам плаваючого складу суден флоту рибної промисловості і працівникам, зайнятим на підприємствах із сезонним характером виробництва, з урахуванням значного коливання протягом року заробітної плати, в інших випадках збереження середньої заробітної плати вона може обчислюватись виходячи з виплат за 12 календарних місяців. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Для працівників з відрядною оплатою праці у разі відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може замінюватись іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. Пунктом 3 Порядку № 100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Згідно пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. За змістом пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок. У відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98-ВР (в редакції чинній на момент розгляду справи № 817/1828/15, далі Закон № 202/98-ВР) працівники органів державної виконавчої служби (державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції) є державними службовцями. За приписами ст.13 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон № 889-VIII) заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Відповідно до ч.1, 4 ст.39 Закону № 889-VIII ранги державних службовців є видом спеціальних звань. Ранги державним службовцям присвоює суб`єкт призначення, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.5, 6 ст.39 Закону № 889-VIII ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад. Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Частиною 2 статті 50 Закону № 889-VIII визначено, що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення). Відповідно до ч.1, 2 ст.52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби. З урахуванням зазначеного вище, суд першої інстанції вірно вважав, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Негайним виконанням судового рішення є його виконання не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу оголошення рішення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадянина. Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.3 ст.14 КАС України). При цьому, ця відповідальність не обумовлена будь-якими обставинами. Також, суд першої інстанції правильно зауважив, що затримка виконання судового рішення має часові рамки. Тобто по суті така затримка є певним періодом часу, який бере відлік з наступного дня після постановлення судового рішення про поновлення на посаді (яке підлягає негайному виконанню) до дня його виконання (у цьому випадку видання наказу про поновлення на роботі). Аналогічна за змістом та по суті позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18 та підтримана Верховним Судом під час розгляду даної адміністративної справи №460/3050/18. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Судом першої інстанції з`ясовано, що на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області позивач поновлена постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі №817/1828/15. Доказів негайного поновлення позивача на даній посаді матеріали справи не містять. При цьому, суд віно зауважив, що обов`язок саме Міністерства юстиції України виконати судове рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, у зв`язку з чим підлягає стягненню і середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, встановлено ще під час судового розгляду справи №817/355/16, де судове рішення набрало законної сили. Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Суд першої інстанції підставно вважав, що факт затримки виконання судового рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі №817/1828/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області слід вважати підтвердженим, з огляду на встановлену обставину того, що відповідний наказ про поновлення на роботі видано лише 21.02.2020. При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив, що період для обрахунку середнього заробітку за час невиконання судового рішення у даному випадку слід обраховувати з 11.09.2015, бо постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі №817/1828/15 середній заробіток за час вимушеного прогулу стягнуто за період з 03.06. 2015 до 10.09. 2015. Кінцевою ж датою для обрахунку є 20.02.2020, так як роботодавцем наказ №775/к «Про поновлення» позивача на роботі видано 21.02.2020. Вирішуючи питання здійснення обрахунку суми середнього заробітку за час невиконання судового рішення, суд першої інстанції віно зазначив, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Порядку №

100. Здійснюючи обрахунок за період з 11.09.2015 по 30.04.2016, суд першої інстанції вірно зазначив, що у наявних в матеріалах справи копіях штатних розписів ГТУЮ у Рівненській області за період з 06 лютого 2015 року за 2015 рік, штатного розпису, затвердженого 25.12.2015, міститься інформація щодо кількості штатних посад у відповідних структурних підрозділах, посадові оклади та розмір фонду заробітної плати на місяць за відповідними посадовими окладами. У зазначених штатних розписах відсутня інформація про зростання окладів працівників ГТУЮ у Рівненській області у грудні 2015 року на 1,25. При цьому, Верховним Судом при розгляді даної справи було наголошено, що за змістом пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). При цьому, суд вірно зауважив, що згідно постанови Кабінету Міністрів № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 по всій сітці державних службовців проведено підвищення посадових окладів на 25%. Відповідно, мотивами, виходячи з яких слід застосувати коригуючий коефіцієнт до середньоденного заробітку, визначеного до підвищення посадових окладів, є обґрунтування, наведені в пунктах 30, 30.1 постанови Верховного Суду у даній справі, як такий, що визначено самим законодавчим актом. Вiдповiдно, в даному випадку підлягає до застосування коригуючий коефіцієнт - 1,25. Оскільки, судовим рішенням, що набрало законної сили, у справі №817/1828/15 встановлено розмір середньоденної зарплати позивача 151,40 грн., який і повинен був застосований до наступних змін в заробітній платі позивача, які відбулись в травні 2016 року, то суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним судом першої інстанції обрахунком та висновком про те, що за період з 11.09.2015 по 30.04.2016 середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 28690,30 грн. З 01.05.2016, з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292, підвищено посадові оклади державним службовцям з одночасною зміною структури їх заробітної плати. Тому, з травня 2016 року починається наступний розрахунковий період. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 18.06.2020 при розгляді даної адміністративної справи. З огляду на приписи п.2 Порядку № 100, у разі одночасного збільшення посадових окладів і зміні структури заробітної плати органів державної влади та органів місцевого самоврядування заробітної плати коригуванню не підлягає, оскільки застосовується розрахункових період, в якому оклади встановлено уже у підвищеному розмірі. Тобто, у даному випадку передумовою для здійснення розрахунку середнього заробітку за час невиконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 у справі №817/1828/15 є встановлення наявності в ГТУЮ у Рівненській області посад, які аналогічні посаді позивача та інформації про посадові оклади відповідних державних службовців. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.12.2019 року у справі №420/6014/18 та підтримана Верховним Судом під час розгляду справи №460/3050/18. Судом першої інстанції зґясовано, що згідно з Схемою посадових окладів Додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 №322), аналогічною до посади начальника управління (державної виконавчої служби) у складі Головного територіального управління (юстиції) в області (в Рівненській області) є посада керівника управління у складі департаменту, служби, повноваження яких поширюються на територію однієї або кількох областей з посадовим окладом 4997,00 грн. Вищою у наведеній Схемі посадових окладів є посада начальника самостійного управління повноваження якого поширюються на одну або кілька областей, з посадовим окладом 6547,00 грн., якою є посада начальника Головного територіального управління юстиції в області. Нижчою у Схемі посадових окладів є посада начальника відділу у складі департаменту самостійного управління з посадовим окладом 4308,00 грн., яка не є аналогічна посаді начальника управління в складі Головного територіального управління в області, оскільки передбачає, що відділ входить до складу департаменту, а департамент - до складу самостійного управління, повноваження якого поширюються на територію області. Наведене підтверджується і штатним розписом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, що затверджений 24.05.2016, де наявні посади начальника управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти, а також посада начальника управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення, де в обох випадках встановлено посадовий оклад начальника управління в сумі 4997,00 грн. З огляду на це, правильним є висновок, що вказані посади є аналогічними посаді начальника управління державної виконавчої служби. Як уже зазначалось вище, ч.2 ст.50 Закону № 889-VIII визначено, що заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення). Відповідно до ч.1, 2 ст.52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 292 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 №322), встановлено розмір надбавки за ранг, що зазначено в Додатку 2 до вказаної постанови. Зокрема, для 7-го рангу доплата становить 400,00 грн. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №460/2904/20, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, позов задоволено: - визнано неправомірними дії Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо видачі наказу №22/03/к від 19.03.2020 "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 "; - визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Рівненській області №22/03/к від 19.03.2020 "Про присвоєння рангу державного службовця ОСОБА_1 ". Постановою Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №460/2904/20, касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області залишено без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 залишено без змін. У цій справі Верховний Суд погодився з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для присвоєння позивачці найнижчого (шостого) рангу державного службовця категорії «Б» станом на дату винесення оскаржуваного наказу. При цьому, Верховним Судом підтверджено встановлені обставини того, що після поновлення на посаді з 04.06.2015 станом на 1 травня 2016 року ОСОБА_1 набула право на присвоєння їй чергового, а саме: 5 рангу державної служби. Вказано, що враховуючи, що на дату винесення оскаржуваного наказу сумарний період роботи ОСОБА_1 на посаді становив більше 8 років, тобто двічі наступав строк присвоєння чергового рангу, то з урахуванням положень частини шостої статті 39 Закону України №889-VIII, пункту 10 Порядку суди слушно зауважили, що позивачці мав бути присвоєний 4 ранг державного службовця. Разом з тим, в ході розгляду даної адміністративної справи, судом встановлено, що докази присвоєння ОСОБА_2 . iншого, аніж 7-й ранг державної служби відсутні. Станом на 01.05.2016 вислуга державного службовця ОСОБА_1 становить 17 років 3 місяці. Відповідно до ч.1 ст.52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Повних 17 років помножити на 3% за кожний - 51%. У зв`язку з наведеним, доплата за вислугу років надалі обмежена розміром у 50% посадового окладу. З огляду на це правильним є те, що середньоденний заробіток позивача становить: (4997 (посадовий оклад)+ 4997 х50% (вислуга) +400 (ранг)) : 19 (робочих днів у травні) = 415,55 грн. Впродовж 2016 року посадовий оклад начальника управління в складі Головного територіального управління юстиції в Рівненській області не змінювався. Відповідно суд вірно обрахував, що середній заробіток за період травень-грудень 2016 року становить 69812,40 грн. Відповідно до Штатного розпису, затвердженого 27.01.2017, та Схеми посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15, з 01.01.2017 оклад начальника управління в складі Головного територіального управління юстиції був встановлений у розмірі 5300,00 грн. Враховуючи вимоги пункту 10 Порядку №100 та висновки Верховного Суду, викладені в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у даній справі, суд дійшов висновку, що коефіцієнт коригування середньоденного заробітку визначається шляхом ділення посадового окладу після збільшення на посадовий оклад до такого збільшення, а саме: 5300 : 4997 = 1,06. Отже, відкоригована середньоденна заробітна плата позивача з 01.01.2017 становить: 415,55 x 1,06= 440,48 грн. Відповідно, середній заробіток позивача за 2017 рік становить: 248 (робочі дні)x 440,48 = 109 239,04 грн. Згідно з Штатним розписом на 2018 рік, затвердженим 01.02.2018, та Схеми посадових окладів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 №324), у 2018 році посадовий оклад начальника управління в складі Головного територіального управління юстиції в Рівненській області був встановлений в розмірі 7300,00 грн., що підтверджується штатним розписом Головного територіального управління юстиції в Рівненській області на 2018 рік. Відповідно, коригуючий коефіцієнт становить: 7300 5300= 1,38, а відкоригована середньоденна заробітна плата становить: 440,48 x 1,38 = 607,86 грн. Отже, середній заробіток за 2018 рік становить: 250 (робочі дні) х 607,86 = 151965,00 грн. Посадовий оклад начальника управління у складі Головного територіального управління юстиції у Рівненській області згідно Штатного розпису на 2019 рік становить 7790,00 грн. Відповідно, коригуючий коефіцієнт становить: 7790:7300= 1,07, а відкоригована середньоденна заробітна плата становить: 607,86 x 1,07= 650,41 грн. Отже, середній заробіток позивача за 2019 рік становить: 250 (робочі дні) х 650,41 = 162602,50 грн. Згідно матеріалів справи посадовий оклад начальника управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області в 2020 році становить 8450,00 грн. Відповідно, коригуючий коефіцієнт становить: 8450:7790=1,08, а відкоригована середньоденна заробітна плата становить: 650,41 x 1,08 = 702,44 гpн. Отже, середній заробіток позивача за січень 2020 року становить: 21(робочі дні) х 702,44 = 14751,24 грн.; з 01.02.2020 по 20.02.2022 9834,16 грн. (з розрахунку 14 (робочі дні)х702,44 ). Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання судового рішення за період з 01.01.2020 по 20.02.2020 становить 24585,40 грн. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 11.09.2015 по 20.02.2020 становить 546894,64 грн. Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що відповідно до п.3 Порядку №100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України). Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то вірним є висновок, що сума середнього заробітку визначена без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець. З урахуванням наведеного вище, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову. З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року по справі №460/3050/18 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді В.В. Ніколін О.М. Гінда повний текст складено 02.03.2023