Постанова 4857 № 260/544/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/544/20 пров. № А/857/1945/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (головуючого судді Калинич Я.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 09 год. 17 хв. в м. Ужгород повний текст рішення складено 24.12.2020) у справі №260/544/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про зобов`язання виплатити середній заробіток за затримку виконання рішення суду,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 03.03.2020 звернувся в суд з урахуванням заяви про зміну позовних вимог до Головного управління ДФС у Закарпатській області просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати (відповідно до вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100), за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року у справі №807/1370/17 в частині поновлення його на роботі, а саме: за період з 31.08.2018 року по 30.11.2019 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року задоволено позов частково. Стягнуто з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 31 березня 2018 року по 14 листопада 2018 року в розмірі 46353,84 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за один місяць в розмірі 6388, 51 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині періоду за яким вирішено стягнути середній заробіток, а також в частині розміру середнього заробітку ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить змінити рішення в частині періоду часу затримання виконання судового рішення про поновлення на роботі за який має бути виплачений середній заробіток, зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, обчислений з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати (відповідно до вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100), за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року у справі №807/1370/17 в частині поновлення його на роботі, а саме: за період з 31.08.2018 року по 30.11.2019 року. Вказує, щодо відсутності належного виконання рішення суду про поновлення його на роботі без фактичного допуску працівника до роботи та посилається на відповідну практику Верховного Суду, також вважає, що середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі слід нарахувати та виплатити з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 29.03.2021 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про врахування при вирішенні справи правових позицій Верховного Суду. 02.04.2021 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про врахування при вирішенні справи правових позицій Верховного Суду. 19.04.2021 та 27.04.2021 до апеляційного суду надійшли письмові пояснення позивача. Згідно із частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що позивачем оскаржуються рішення суду першої інстанцій лише в частині позовних вимог, тому оскаржуване рішення судом апеляційної інстанції перевіряється лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №260/544/20 та ухвалою суду від 03.03.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 продовжено строк розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №807/1370/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №86-О від 26.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », - поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області або на рівнозначній посаді з 29.09.2017 року, - стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37142,50 грн. 50 коп. з відрахуванням податків та зборів, - рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області або на рівнозначній посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6388 грн. 51 коп. звернено до негайного виконання, - в решті позовних вимог відмовлено (аркуші справи 6-11). Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 апеляційні скарги ОСОБА_1 та Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області - залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі № 807/1370/17 - без змін (аркуші справи 12-16). Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018. Згідно наказу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 24.07.2018 за №8-Ф «Про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу» виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37142,50 грн. з відрахуванням податків і зборів (аркуш справи 104), тобто 24 липня 2018 року з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок, за рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 у справі №807/1370/17, що підтверджується копіями платіжних доручень (аркуші справи 105-107). Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №75-о від 15.11.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №86-О від 26.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області або на рівнозначній посаді з 29.09.2017 року. Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 15.11.2018 за №76-о «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , головного інспектора юридичного сектору Хустької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області з 30 березня 2018 року, у зв`язку із встановленням заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, відповідно до пункту 4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» (аркуш справи 21). Вважаючи, що рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не виконане, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що слід стягнути з Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 31 березня 2018 року по 14 листопада 2018 року в розмірі 46353,84 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частиною 2 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За правилами частин 1, 2 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року (справа №760/9521/15-ц, провадження № 61-24060св18) вказав: «Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави»; «Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням»; «Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків»; «Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися»; «Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника»; «За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення». Частиною 1 та 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. Згідно з статтею 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №807/1370/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №86-О від 26.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », - поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області або на рівнозначній посаді з 29.09.2017 року, - стягнуто з Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 37142,50 грн. 50 коп. з відрахуванням податків та зборів, - рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області або на рівнозначній посаді та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 6388 грн. 51 коп. звернено до негайного виконання, - в решті позовних вимог відмовлено (аркуші справи 6-11) Згідно наказу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №75-о від 15.11.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » скасовано наказ Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області №86-О від 26.09.2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора юридичного сектору Хустської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області або на рівнозначній посаді з 29.09.2017 року. Наказом Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 15.11.2018 за №76-о «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 , головного інспектора юридичного сектору Хустької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області з 30 березня 2018 року, у зв`язку із встановленням заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави, відповідно до пункту 4 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» (аркуш справи 21). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 , яке судом допущено до негайного виконання, у період з 30.03.2018 року по 15.11.2018 року відповідачем не було виконано, а як вбачається із матеріалів справи відповідачем не спростовується факт затримки виконання рішення суду від 30.03.2018 у справі №807/1370/17 в частині поновлення на роботі позивача. Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. На підставі статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі. Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справа №280/360/19 зазначив, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно. У постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 802/1183/16-а викладено правову позицію у якій вказано, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період. Колегія суддів вважає, що відповідачем допущено затримку виконання судового рішення та ОСОБА_1 має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення у зв`язку з чим звернувся до суду, однак колегія суддів вважає правильним період який вказав суд першої інстанції з яким не погоджується позивач та оскаржує в апеляційному порядку, а саме з 31 березня 2018 року по 14 листопада 2018 року. Відповідно до частини 2 статті 50 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 4) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 5) виплати за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою; 6) премії (у разі встановлення). Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13, сформулював правову позицію, згідно з якою суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за встановленими законодавством правилами. Верховний Суд підтримує цю позицію, зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 822/1832/16, від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/5932/16, від 19 червня 2019 року у справі № 2-а-1648/00(2-а/215/15/16), від 01 серпня 2019 року у справі № 820/1446/17 та інших і звертає увагу, що при визначенні розміру такого заробітку суд повинен навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі винесення рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу середня заробітна плата працівникові нараховується за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). За правилами абзаців першого, третього, четвертого, сьомого та восьмого пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. У разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду. У разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Таким чином, у відповідності до абзаців 3, 4 пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи, а якщо у ці два календарні місяці працівник не працював, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Тобто, визначальним для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є факт роботи працівника два місяці поспіль, не ураховуючи місяць, у якому відбулося незаконне звільнення працівника, незалежно від кількості відпрацьованих робочих днів у кожному з цих місяців. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку № 100). При цьому, слід ураховувати, що при обчисленні середньої заробітної плати включаються виплати, що мають постійний характер (основна заробітна плата доплати, надбавки, премії), без виключення сум відрахування (на податки, стягнення аліментів тощо), та не включаються одноразові виплати. Виплати, які не враховуються при обчисленні середнього заробітку, визначені пунктом 4 Порядку №

100. Відповідно до підпункту (б) пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині визначення періоду затримки виконання судового рішення, що становить 156 днів (з 31.03.2018 по 14.11.2018) та встановлення середньоденного розміру заробітної плати ОСОБА_1 , що складає 297,14 грн. згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 у справі №807/1370/17, однак колегія суддів вважає, що вирахувана судом сума за вказаний період повинна враховуватись з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Пунктом 10 Порядку № 100, який був чинним у періоді вимушеного прогулу позивача та підлягав застосуванню до спірних правовідносин, передбачено коригування середнього заробітку при підвищенні посадових окладів у періоді, коли за працівником зберігався середній заробіток. Це стосується усіх виплат, які розраховуються згідно з Порядком № 100, зокрема й за час вимушеного прогулу. Так, у разі підвищення тарифних ставок i посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими колективними договорами (угодами), як у розрахунковому періоді, так i у періоді, впродовж якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються для обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їхнього підвищення. Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, які враховуються для обчислення середньої заробітної плати, розраховується діленням окладу (тарифної ставки), установленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення. Аналогічні правові висновки щодо застосування положень Порядку №100 для цілей обрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлено Верховним Судом у постановах у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 572/2429/15-ц, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 12 серпня 2020 року у справі № 2-а-3279/10/1970, від 11 лютого 2021 року справі №814/197/15. Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в частині, що під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 не застосував до спірних правовідносин приписи пункту 10 Порядку №100. Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі №572/2429/15-ц наголошував, що тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року по справі № 640/6398/19, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. З огляду на наведені правові норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на користь позивача за час вимушеного прогулу необхідно стягнути середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 31 березня 2018 року по 14 листопада 2018 року, однак зазначена судом першої інстанції сума з урахуванням положень Порядку №100 не є вірно розрахована, тому рішення суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні та слід зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за період з 31 березня 2018 року по 14 листопада 2018 року». В свою чергу аргументи скаржника щодо відсутності належного виконання рішення суду про поновлення на роботі без фактичного допуску працівника до роботи та посилання на відповідну практику Верховного Суду на переконання суду апеляційної інстанції стосуються подальшої реалізації наказу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №75-о від 15.11.2018 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та наказу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 15.11.2018 за №76-о «Про звільнення ОСОБА_1 », який не є предметом апеляційного розгляду в межах цієї адміністративної справи. Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Оскільки судом першої інстанції по суті правильно вирішено спір, однак невірно розраховано суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на це у резолютивну частину рішення суду необхідно внести зміни враховуючи висновки суду апеляційної інстанції, що встановлені вище. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Згідно пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №260/544/20 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цього рішення у такій редакції: «Зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 39393632) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 31 березня 2018 року по 14 листопада 2018 року з урахуванням коефіцієнта коригування заробітної плати згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100». В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року у справі №260/544/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк