Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/2545/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2545/22 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Антонеску Олени Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом представниці позивача - адвоката Антонеску Олени Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до Окремо - контрольного пропускного пункту «Київ» Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати позивачеві, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань за 2021 рік та зобов`язати відповідача виплатити таку матеріальну допомогу; - визнати протиправною бездіяльність ОКПП «Київ» в/ч НОМЕР_1 в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2021 році та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві неоплачену допомогу на оздоровлення за 2021 рік; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві на день звільнення - 19.11.2021, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з 2018 по 19.11.2021 та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки з 2018 по 19.11.2021; - визнати протиправною бездіяльність ОКПП «Київ» в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 21.11.2018 по листопад 2021 року включно та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період; - визнати протиправними дії відповідача, що полягають у невиплаті позивачеві додаткової доплати до заробітної плати за роботу в період карантину з 2020 по 19 листопада 2021 року та зобов`язати нарахувати та виплатити додаткову доплату до заробітної плати в період карантину за період з 2020 року по 19.11.2021; - визнати протиправною бездіяльність ОКПП «Київ» в/ч НОМЕР_1 щодо непроведення з позивачем повного розрахунку при звільненні та зобов`язати нарахувати позивачу у день виключення із списків частини (19.11.2021) грошову компенсацію за не отримане речове майно, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію за не отримане речове майно; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку з позивачем при звільненні щодо щомісячної суми виплат грошової компенсації за харчування в період з 21.11.2018 по 19.11.2021 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві не отриману грошову компенсацію за харчування в період з 21.11.2018 по 19.11.2021; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку з позивачем при звільненні щодо виплати підйомної допомоги на позивача та кожного члена сім`ї, хто переїхав разом із ним на нове місце проходження служби, щомісячної суми виплат грошової компенсації в період з 21.11.2018 по 19.11.2021 та зобов`язати відповідача нарахувати невиплачену позивачеві, не отриману ним грошову компенсацію, виплатити підйомну допомогу позивачу на кожного члена сім`ї, хто переїхав разом із ним на нове місце проходження служби; - здійснити виплату щомісячної суми грошової компенсації за період з 21.11.2018 по 19.11.2021; - стягнути з відповідача середнє грошове забезпечення заявника за час затримки розрахунку при звільнені з 19.11.2021 по день ухвалення рішення у справі та набрання рішення суду законної сили. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки встановлено зловживання представницею позивача своїми процесуальними правами, суд вважає за необхідне застосувати один із засобів реагування на допущене учасником справи зловживання у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що обставини викладені у спірному рішенні щодо повернення позивачу оригіналу позовної заяви не відповідають дійсності. Вказує на відсутність зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху частини недоліків, а також про усунення наявних. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. Згідно з ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Окремо - контрольного пропускного пункту «Київ» Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2022 року позовна заява була залишена без руху із встановленням позивачеві десятиденного строку для усунення недоліків позову та визначенням порядку і способу виконання вимог судового рішення. В зазначеній ухвалі вказано, що позивачу необхідно надати суду оригінал позовної заяви у кількості екземплярів, що відповідає кількості учасників процесу і зазначенням у ній: адреси електронної пошти позивача; РНОКПП представниці позивача; ціни позову; зазначення спірних періодів (конкретної початкової та кінцевої дати) вимог п.5-9 та конкретизації розрахункового періоду п.11 прохальної частини позову, тобто періоду з зазначенням кількості робочих днів за час затримки повного розрахунку при звільненні за виключенням святкових та вихідних днів; надання розрахунку сум, про стягнення яких заявлено у вимогах п. 3-11 прохальної частини позовної заяви та обґрунтованого розрахунку сум стягнення. При цьому, суд звертає увагу, що розрахунок передбачає не зазначення переліку цифрових позначень, а здійснення математичних дій за допомогою яких проведено обчислення величини суми з наданням суду доказів, які підтверджують кожну складову зробленого розрахунку; викладення обставин, якими обґрунтовані заявлені вимоги з посиланням на докази, що підтверджують ці обставини, а саме, що відповідач є розпорядником грошових коштів для здійснення виплат, на які претендує позивач та про стягнення яких просить у позові; представлення довідки про виплачене позивачу грошове забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині за спірний період (яке він вважає недоотриманим), та при його звільненні із представленням суду доказів про розмір одержаних сум, зокрема, але не виключно, копії виписки по особовому рахунку військовослужбовця по день звільнення зі служби; копії витягу про рух коштів банківської картки тощо; зазначення інформації про розмір посадового окладу позивача станом на час звільнення та за посадами, на яких він перебував у період проходження служби; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із визначенням змісту порушених прав; зазначення обставин перебування позивача на службі у відповідача із представленням суду документів проходження служби в установі відповідача (накази про прийняття та/або звільнення, копію послужного списку); зазначення порядку звільнення з військової служби позивача та дії, які були вчинені ним для одержання компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні; підстав для звільнення позивача з військової служби; зазначення розміру середньої заробітної плати позивача, яку він одержував за останні два календарних місяця, що передували звільненню; зазначення інформації про членів сім`ї позивача, які переїхали разом із ним на нове місце проходження служби та подання доказів, які підтверджуюь зазначену обставину, зокрема, копії свідоцтв про народження дітей, копії свідоцтва про шлюб, інформації про зміну реєстрації місця проживання членів сім`ї за місцем проходження служби позивача; подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; зазначення місця знаходження оригіналів документів, копії яких долучено до позовної заяви; подання квитанції про сплату судового збору за 17 вимог немайнового характеру у розмірі 16 870,80 грн та 1 відсотку від ціни позову (але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за вимогу майнового характеру - стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Також, позивачу слід оплатити судовий збір. Вказує, що позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску. 28.11.2022 на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2022 року, представницею позивача було подано заяву про усунення недоліків. Разом із тим, суд першої інстанції дослідивши подані документи констатував повне невиконання вимог судового рішення від 12.11.2022. Суд першої інстанції вказав, що такий вид заяви як «заява про усунення недоліків», «додаткова заява» чинним КАСУ не передбачені. Тим більше, що за приписами ст.160 КАСУ, єдиною формою звернення до суду на захист порушеного права є позовна заява і жодний інший вид заяв не може її підмінювати. Виходячи із вищевикладеного, враховуючи, що за змістом «заяви про усунення недоліків» неможливо розцінити її суть, вона підлягає залишенню без розгляду. Враховуючи наявну у представниці позивача можливість звернутися до суду шляхом як пересилання документів у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку, так і з використанням підсистеми «Електронний суд», суд констатує факт ухилення позивачем від виконання покладеного обов`язку ухвалою суду від 12.11.2022 (яка є обов`язковою для виконання всіма суб`єктами на території України), в чому суд вбачає зловживання учасником своїми правами. У даному випадку представницею позивача допускаються дії, які стоять на заваді ефективного здійснення судочинства, в чому вбачається зловживання наданими правами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки встановлено зловживання представницею позивача своїми процесуальними правами, наявні підстави застосувати один із засобів реагування на допущене учасником справи зловживання у вигляді залишення позовної заяви без розгляду. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені ст. 160 КАС України, а положеннями ст. 161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви. Так, частиною 2 ст. 160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. За приписами ч.3 ст.45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи, має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Колегія суддів зазначає, що позивачем у заяві про усунення недоліків від 23.11.2022 було зазначено, що позовна заява та додатки до неї не було повернуто судом першої інстанції представнику позивача після постановлення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2022 про повернення позовної заяви, яка в подальшому була скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022, що суперечить ч.6 ст.169 КАС України. Дана обставина не була досліджена судом першої інстанції. Також апелянтом було заначено, що виходячи з процесуальних норм КАС України, повноваження адвоката підтверджуються в порядку, встановленому законом, зокрема, оригіналом ордеру, тому вимога про надання РНОКПП представника була спростована в заяві про усунення недоліків. При цьому, на переконання представника позивача, позивачем було повністю розкрито зміст позову та обґрунтування його предмету, натомість незгода суду першої інстанції з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Також позивачем зазначено, що після відкриття провадження позивач матиме право згідно ст.80 КАС України подати клопотання про витребування доказів, також суд зможе витребувати у відповідача відповідні докази за власної ініціативи. Таким чином, неподання певних доказів позивачем може бути усунуто саме шляхом їх витребування судом. Колегія суддів вказує, що висновок суду першої інстанції, що такий вид заяви як «заява про усунення недоліків», «додаткова заява» чинним КАСУ не передбачені є хибним, оскільки ч.8 ст.171 ,ч.2 ст.300, ч.2 ст.334 КАС України передбачається подання такого виду заяви як «заява про усунення недоліків». В заяві про усунення недоліків позивачем були наведені підстави, які свідчать, що строк позовної давності для звернення до адміністративного суду із даними позовними вимогами не пропущений. Крім того, суд першої інстанції наділений процесуальним правом залишити позовну заяву без розгляду через пропуск строку звернення до суду і після відкриття провадження у відповідності до ст.123 КАС України, якщо дійде відповідних висновків при розгляді справи по суті. Також, представником позивача було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору відповідно до ст.133 КАС України, однак будь-якої оцінки судом першої інстанції даній обставині надано не було. Колегія суддів, не вбачає з боку представника позивача зловживань процесуальними правами у вигляді подання заяви про усунення недоліків, оскільки подання останньої прямо передбачено процесуальним законодавством та вчинено на виконання вимог суду. Колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зловживання представником позивача своїми процесуальними правами, тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду та прийняття оскаржуваного рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду постановлена передчасно, тому наявні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Антонеску Олени Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом представниці позивача - адвоката Антонеску Олени Георгіївни в інтересах ОСОБА_1 до Окремо - контрольного пропускного пункту «Київ» Військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 01.03.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна