Постанова Одеський апеляційний суд № 521/4630/19

Номер провадження: 22-ц/813/4220/20 Номер справи місцевого суду: 521/4630/19 Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.05.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2019 року про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2019 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу (із доданими матеріалами). Роз`яснено позивачу що : - повернення заяви не перешкоджає йому у повторному зверненні із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення - право звернення до суду в порядку статті 116 ЦПК України із клопотанням про забезпечення доказів ухвалою суду до відкриття провадження у справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2019 року, розглянути позовні вимоги, зазначені у його позовній заяві від 04.06.2019 та стягнути з відповідача 384,20 грн. судового збору. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ст.353 ЦПК України). Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не виконав ухвалу суду про залишення позовної заяви без руху в повному обсязі, підстави для застосування судом положень статей 83 та 84 ЦПК України відсутні, позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону як за формою так і за її змістом, а тому вона в порядку ч. 3 ст.185 ЦПК України вважається неподаною і підлягає поверненню ОСОБА_1 . Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2019 року позовну заяву - залишено без руху. Надано позивачу строк - п`ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків заяви, а саме: - визначити спосіб захисту права, визначений законом, який може бути застосований судом до виниклих між сторонами правовідносин - надати докази на підтвердження, що визначена позивачем спірна інформація « Віталічка , згідно ст. 26 ЗУ «Про звернення громадян, Ви маєте право взяти за щєку» за своїм змістом та мовними засобами в контексті звернення відповідача від 31.01.2019 року до НПУ є такою, що порочить честь та гідність позивача (експертне дослідження) - зазначити відомості про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви - надати відомості на підтвердження, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав Роз`яснено позивачу, що: - способом виконання ухвали суду є складання тексту «позовної заяви» із усуненими недоліками, а не подання суду роз`яснень, заяв, пояснень - виправлена позовна заява із вищевказаними судом доказами має бути подана в примірниках для суду та відповідача - у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява вважається неподаною та підлягає поверненню, що не перешкоджає позивачу у повторному зверненню до суду (а.с.59-60). Матеріалами справи також встановлено, що на виконання вимог вищевказаної ухвали районного суду від 07.05.2019 року, ОСОБА_1 , 05.06.2019 року через засоби поштового відправлення (а.с.78)було надіслано на адресу суду - заяву про усунення недоліків про захист честі та гідності й відшкодування моральної шкоди відповідно до ухвали від 07.05.2019 року (а.с. 63-77). Однак, у оскаржуваній ухвалі суду, судом зазначено, що зі змісту заяви вбачається, що недоліки позовної заяви ОСОБА_1 не усунені, оскільки «Заява про усунення недоліків» містить коментар змісту ухвали суду позивачем, що суперечить пунктам 6,7 статті 43 ЦПК України та є порушенням обов`язку сторони виконувати процесуальні дії у встановлений судом строк. Разом з тим апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, з огляду на таке. Так, ст. 43 ЦПК України визначені права та обов`язки учасників справи. Зокрема пунктами 6,7 ч.2 ст. 43 ЦПК України, на які посилається суд в оскаржуваній ухвалі, передбачені наступні обов`язки учасників справи: 6) виконання процесуальні дій у встановлені законом або судом строки; 7) виконування інших процесуальних обов`язків, визначених законом або судом. При цьому, статтями 175 та 177 ЦПК України не визначено конкретного способу та виду документа, відповідно до якого, на виконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху, він складається. Більш того, відповідно до ч.1 ст. 187 ЦПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 зазначає, про твердження суду у оскаржуваній ухвалі про порушення обов`язку сторони виконувати процесуальні дії, однак при цьому судом не зазначено, яку саме процесуальну дію не виконано ОСОБА_1 . Щодо посилань місцевого суду, що відповідно до п.8 ч.3 ст.175, ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний надати до позовної заяви всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, апеляційний суд вважає зазначити наступне. Відповідно до ч. ч. 1, 4, 10 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Таким чином, нормами процесуального закону передбачено можливість подання доказів, на які посилається заявник, в судове засідання у разі неможливості подання такого доказу у встановлений законом строк, в тому числі безпосередньо при поданні відповідної заяви, із зазначенням об`єктивних причин такого неподання. Також положенням п.2 ч.1 ст.264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження. Тобто, питання доведеності заявлених позовних вимог вирішується судом під час ухвалення судового рішення, тому висновок суду про відсутність доказів при відкритті провадження, як підстава для повернення позовної заяви, є передчасним та таким, що не відповідає процесуальному законодавству. Крім того, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги . Питання про належність і допустимість доказів, їх оцінку, суд має вирішувати в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а не на стадії відкриття провадження у справі. Позивач додав до заяви докази, які вважав за потрібне надати суду; якщо ж вони не підтверджують позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позову. Однак, із матеріалів справи вбачається, що позивачем під час подачі позовної заяви долучалася значна кількість письмових доказів. Окрім того, позивачем оформлено опис додатків до позовної заяви, про що зазначено в самій позовній заяві. В описі зазначено вид документа, як доказ, кількість аркушів та місцезнаходження оригіналу. Слід також зазначити, що відповідно до абзацу 3 п.2 постанови пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів, пропуску позовної давності та інших не передбачених законом підстав. При цьому, абзацом 4 п.7 цієї ж постанови визначено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову повертати позовну заяву заявнику. Щодо посилань районного суду про необхідність позивача визначити спосіб захисту права, визначеного законом, апеляційний суд зазначає наступне. Так, згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань. В статті 20 ЦК України визначено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, апеляційний суд вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні. Доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду Окрім того, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.3 ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. Отже, виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про повернення позовної заяви, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 13, 367, 368, ч.2 ст. 369, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2019 року про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 04.05.2020 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк С.М. Сегеда