Постанова Дніпровський апеляційний суд № 182/3448/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7722/20 Справа № 182/3448/20 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М., суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, в порядку ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду м. Кривого Рогу від 09 липня 2020 року про повернення позовної заяви, яка постановлена суддею Рибакової В.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення порушення права власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху оскільки вона не відповідає вимогам п.8,9,10 ч.3 ст.175, ч.5 ст. 177 ЦПК України, а саме:всупереч переліку додатків до позову, до позовної заяви не додано копію звернення до ОП ГУНП від 11.05.2020 року, копію звернення до виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.05.2020 року. Тому позивачу слід уточнити перелік додатків до позову або надати копії вказаних документів;не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;не зазначено підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав не виконання позивачем вимог ухвали суду про залишення без руху позовної заяви. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції через порушення вимог процесуального законодавства та повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд. В мотивування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції відмовлено йому у доступі до правосуддя. Вимоги ухвали без руху були ним виконані, а саме: позивачем було надано позовну заяву і додано документи, які підтверджують звернення позивача до правоохоронних та владних органів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала входить до переліку, передбаченого ч.1 ст. 353 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції керувався ч.3 ст. 185 ЦПК України та виходив з того, що позивачем не виконано всі вимоги ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2020 року про залишення позовної заяви без руху. Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріальногоправа, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частиною 1статті 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України). Вимоги щодо змісту позовної заяви та документів, що додаються до позовної заяви, викладені в статтях175 і177 ЦПК України. У ч.ч. 1, 3 ст. 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні. Відповідно до ч.1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. За змістом статей 13 та 175 ЦПК України позивач на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, 26.06.2020 року постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позову без руху (а.с. 22). 06 липня 2020 року, на виконання вимог ухвали суду від 26 червня 2020 року, ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву з усуненими недоліками. Проте, ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетроської області від 09 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки позивач, у встановлений судом строк, вимоги ухвали від 26 червня 2020 року виконав не в повному обсязі. Положення ст. 185 ЦПК України щодо повернення заяви застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху. За змістом вище наведених норм процесуального закону повернення заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про залишення заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала копію відповідної ухвали, але ухилилась від виконання вимог, зазначених в ній. З огляду на викладене не можна вважати, що позивач ОСОБА_1 , отримавши копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, ухилився від виконання зазначених в ній вимог, оскільки на її виконання (у межах встановленого судом строку для усунення недоліків) ним до суду першої інстанції направлено відповідну заяву про усунення недоліків. Згідно роз`яснень пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Аналіз наданих сторонами доказів, здійснюється судом при вирішенні справи - спору по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху. Позивач виправив недоліки позовної заяви на власний розсуд. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, про зазначення як недоліка позовної заяви, не надання копії звернення до ОП ГУНП від 11.05.2020року,копію звернення до виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 12.05.2020 року, оскільки зазначені копії містяться в матеріалах справи та були надані позивачем разом з позовною заявою (а.с.7-8) За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Колегія суддів вважає, що позивачем в повній мірі виконано вимоги суду першої інстанції, а тому підстав повертати позовну заяву останній у суду не було. Таким чином не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху з зазначених судом підстав. За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву позивачу. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості. Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та, всупереч вимогам частини 5статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву. Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено право позивачки на вільний доступ до правосуддя та постановлено оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням матеріалу до суду першої інстанції для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. ст. 381-384 ЦПК України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2020 року скасувати та направити матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушення права власності на земельну ділянку, зобов`язання вчинити певні дії, до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для вирішення питання відповідно до вимог ЦПК України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 15 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: