Постанова 4805 № 288/2010/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №288/2010/21 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І. Категорія 21 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б, Микитюк О.Ю. з участю секретаря судового засідання Франчука В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/2010/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Андрушківська сільська рада Житомирського району Житомирської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2022 року, яке ухвалене під головуванням судді Рудник М.І. встановив: У жовтні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у здійсненні права користування належною на праві власності земельною ділянкою, площею 0,32 га, розташованої в АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323, що має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. В обґрунтування позову зазначила, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_2 . Вважає, що відповідач безпідставно привласнила частину її земельної ділянки, яка розташована ближче до межі та вчиняє дії, щоб перешкодити їй користуватися нею, внаслідок чого вказана частина земельної ділянки вже тривалий час не обробляється та знаходиться в занедбаному стані. Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції були неповно з`ясовані обставини справи, порушені норми процесуального і матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, безпідставно дійшов висновків, зроблених за умов неповного дослідження дійсних обставин справи та наданих сторонами доказів. При цьому позивачем для підтвердження факту порушення відповідачем її прав на користування земельною ділянкою надано належні докази на підтвердження вказаних обставин, а саме: копія державного акту на право приватної власності на землю, технічна документація із землеустрою, копії актів обстеження земельних ділянок, з яких вбачається, що межі земельної ділянки позивача встановлені згідно її облікових документів з чим не погоджується відповідач і відмовляється підписувати акт погодження меж земельної ділянки. Із Витягу з ДЗК на земельну ділянку відповідача вбачається, що кадастровий план земельної ділянки є відмінним від того, який відображений в державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЖТ № 005748. Відповідач в свій час не оскаржувала Витяг з ДЗК, чим погодилась з даними межами та конфігурацією, однак продовжувала користуватись ділянкою в конфігурації схожій на ту, яка відображена в її державному акті. Крім того, звертає увагу на те, що висновком експерта встановлено, що частина земельної ділянки позивача не містить накладань із сусідніми (суміжними) сформованими земельними ділянками, зокрема не порушує право власності відповідача і безпідставно знаходиться у її користуванні. До того ж перебування спірної ділянки у користуванні відповідачки підтверджено і показами свідків. Таким чином, вважаючи, що нею зібрано та надано до суду достатньо доказів на підтвердження факту чинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка їй не належить, просить скасувати рішення суду як незаконне. Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. В судовому засіданні позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є співвласником частини земельної ділянки площею 0.32 га з кадастровим номером1824787800:03:001:0323, наданої на підставі рішення Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 08.08.2017 № 196 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної земельної ділянки є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в розмірі частки за кожним. З кадастрового плану земельної ділянки з номером1824787800:03:001:0323 вбачається, що межі ділянки від «А» до «Б» належать ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; межі від «Б» до «В» належать відповідачу ОСОБА_2 ; від «В» до «Г» - землі комунальної власності; а від «Г» до «А» - ОСОБА_6 . Відповідно до заповіту від 28 грудня 1991 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Харліївської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 43, ОСОБА_7 заповів жилий будинок з господарськими будівлями, за адресою: с.Харліївка, Попільнянського району, Житомирської області, що належить йому на праві особистої власності, - ОСОБА_2 . Із виданої Харліївською сільською радою 20.12.2016 за вих.№ 481/02-36 Виписки із Погосподарської книги № 2 Харліївської сільської ради на 1977-1979 роки вбачається, що в АДРЕСА_1 , рахувалось домогосподарство, особовий рахунок № НОМЕР_1 головою домогосподарства була ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за даним господарством рахувалась земельна ділянка загальною площею 0.4500 га (по земельній шнуровій книзі № 149). Згідно із технічною документацією землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5796 га ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що рішенням Андрушківської сільради Попільнянського району від 23.02.2017 вирішено розмежувати земельну ділянку площею 0,5796 га за вказаною вище адресою відповідно до цільового використання, в тому числі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд та 0,3296 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.23-43 т.1). Відповідачці ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Харліївської сільської ради від 23 березня 2000 року № 11 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.2450 га, в с.Харліївка, Харліївської сільської ради для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, на яку отримано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЖТ № 005748 від 29 травня 2000 року та присвоєно кадастровий номер 1824787800:03:001:0042. Матеріали справи містять також технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) позивача ОСОБА_1 , загальною площею 0.5700 га, в тому числі 0.2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0.3200 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.159-193 т.1). 01 червня 2017 року комісією сільської ради складено Акт обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обстежено та зафіксовано обміри земельних ділянок згідно земельно-облікових документів. Межу земельної ділянки ОСОБА_1 встановлено згідно її облікових документів, з чим не погодилась ОСОБА_2 та відмовилась від підпису в акті погодження меж земельної ділянки. Як вбачається з Акту обстеження земельних ділянок сторін за адресою АДРЕСА_1 від 07 квітня 2021 року, комісією сільської ради в присутності голів домогосподарств встановлено факт, що у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 виник спір між сусідами землекористувачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в тому, що ОСОБА_2 не погоджується з межею сусідньої земельної ділянки ОСОБА_1 та не дає дозволу на користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , внаслідок чого земельна ділянка, яка за документами належить ОСОБА_1 перебуває у користуванні ОСОБА_2 . В зв`язку з відсутністю взаємної згоди з приводу користування земельною ділянкою розташованою у АДРЕСА_1 , комісіє вирішила за доцільне передати даний спір на вирішення суду. Ухвалою суду першої інстанції від 30.05.2022 було призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання: якої площі земельна ділянка з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323, що розташована в АДРЕСА_1 , яка перебуває у фактичному користуванні її співвласників ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та чи відповідає вона правовстановлювальним документам та документації із землеустрою на цю земельну ділянку; якщо не відповідає, то за рахунок чого вона змінилася. Відповідно до результатів проведеної судової земельно-технічної експертизи №476/09-2022 від 27 вересня 2022 року, експертом зроблено наступні висновки: - станом на дату проведення експертизи у фактичному користуванні ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебуває частина земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323, а саме земельна ділянка площею 0.24317 га, що позначена під №1 (зображена жовтим кольором із діагональним штрихуванням червоного кольору), яка проходить по точках: 1-2-13-12-11-10-9-7-8-1 зі сторонами: 30.13 м 6.56 м 17.59 м 8.8 м 18.0 м 18.71 м 6.91 м 31.43 м 87.24 м, що не відповідає площі визначеній в правовстановлюючих (правопосвідчуючих) документах та не відповідає площі і конфігурації визначеній в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що складена ФОП ОСОБА_10 станом на 2017 рік. Схема фактичного землекористування та межі земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323 графічно зображено на рисунку № 15 в дослідницькій частині висновку; - оскільки частина земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323, а саме ділянка площею 768.3 кв.м. (0.07683 га), яка перебуває у власності, але не перебуває у користуванні ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 являється: - не огородженою, що свідчить про вільний доступ до даної частини земельної ділянки; - вільною від забудови, а тому ділянку можливо використовувати в повному обсязі; - не містить накладань із сусідніми (суміжними) сформованими земельними ділянками, встановити в результаті чого виникла невідповідність фактичного землекористування межам земельної ділянки з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323 виходячи з обсягу наданих на дослідження матеріалів та результатів візуально-інструментального обстеження не вбачається за можливе. Для усунення невідповідності меж користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323 необхідно винести в натурі (встановити) межові знаки за координатами, які визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , складеної ФОП ОСОБА_10 станом на 2017 рік. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів та не встановлення обставин порушень відповідачем прав позивача, оскільки за наявними у справі матеріалами, зокрема і проведеною земельно-технічною експертизою, встановлено протилежне, а саме: земельна ділянка позивача вільна від огорожі та забудови, її можливо використовувати, вона не містить накладань із сусідніми сформованими земельними ділянками. Також не встановлено, що відповідач самовільно зайняла та користується частиною спірної земельної ділянки та створює перешкоди своїми діями для позивача в користуванні нею. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Згідно з статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб. Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 3 даної норми також передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання цих прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Статтею 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом. Згідно з частиною першою статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок, зокрема, зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Позивач, звертаючись з указаним позовом до суду, зазначила, що вони з відповідачем є суміжними землекористувачами, мають з нею суперечки щодо частини земельної ділянки сільськогосподарського призначення, з межами якої не погоджується відповідач та не підписує акт погодження меж земельної ділянки. На момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначався Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №

376. Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13.08.2021 Інструкція про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками від 18.05.2010 № 376 втратила чинність. Враховуючи положення Інструкції, що втратила чинність, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно із пунктом 3.12 Інструкції здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Згідно з пунктами 4.2, 4.3 Інструкції власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (ст. 107 ЗК України). В матеріалах справи наявна технічна документація щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5796 га ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 (та інших співвласників) загальною площею 0,5700 га за адресою: АДРЕСА_1 . Так, вказана технічна документація відповідача містить ряд необхідних документів, зокрема і акт приймання-передачі межових знаків, в якому зазначено, що власник земельної ділянки та користувачі суміжних ділянок претензій щодо меж та конфігурацій земельних ділянок не мають; акт перевірки та прийомки виконаних робіт по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 та акт погодження меж земельної ділянки, підписаний усіма суміжними землекористувачами (а.с. 36 зворот, 37 т.1). Технічна документація позивача також містить акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, підписаний власником та користувачами суміжних ділянок, в якому зазначено, що власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має; користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено (а.с.188 т.1). Висновком експерта від 27 вересня 2022 року № 1235/476 не підтверджено факту захоплення відповідачем частини земельної ділянки позивача, натомість встановлено, що ділянка вільна від забудови, а тому її можливо використовувати, вона не містить накладань із сусідніми сформованими земельними ділянками, в зв`язку з чим неможливо встановити в результаті чого виникла невідповідність фактичного землекористування та встановлено, що для усунення невідповідності меж користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1824787800:03:001:0323 необхідно винести в натурі (встановити) межові знаки за координатами, які визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Таким чином, доводи скаржника про наявністьдоказів на підтвердження факту чинення відповідачем перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка їй не належить не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи. Також позивачем не доведено, а матеріалами справи спростовується, що має місце самовільне захоплення відповідачем частини земельної ділянки, належної позивачу. Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення. Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають, а зводяться лише до переоцінки доказів. На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргуОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Яковенко Анатолій Вікторович - залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 27 лютого 2023 року. Головуючий Судді