Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/6657/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/6657/17 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б.,Коломієць О.С. з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/6657/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської міської ради, третя особа: Міськрайонне управління Держгеокадастру у Житомирському районі та м.Житомирі, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 грудня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Маслак В.П. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 . Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2018 року до участі в справі залучено співвідповідача - Житомирську міську раду (а.с.99 т.1). Остаточно визначившись із позовними вимогами, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ №431219, яким надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0730 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; встановити порядок користування земельною ділянкою площею 0,1335 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток співвласників житлового будинку: 27/100 частки ОСОБА_1 та 73/100 частки ОСОБА_2 згідно з варіантом №1 висновку експерта №73/01-2019 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи (а.с.124,143-144,200-201 т.1). Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що є власником частини житлового будинку, а саме 27/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та має право отримати у власність частину земельної ділянки відповідно до своєї частки в будинку. Звернувшись до Житомирської міської ради із відповідною заявою, отримав відмову. Рішенням виконкому Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року №495 за ним і ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , закріплено земельну ділянку загальною площею 0,1335 га, з них ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,0730 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та у постійне користування 0,0244 га для особистого підсобного господарства. Після смерті ОСОБА_3 майно успадкувала онука ОСОБА_2 , яка виготовила технічну документацію із землеустрою та отримала державний акт від 07 серпня 2009 року серії ЯЗ №431219 на право власності на земельну ділянку площею 0,0730 га. Цей державний акт видано незаконно. Так, в технічній документації відсутня згода співвласників на приватизацію земельної ділянки. Окрім того, конфігурація та межі земельної ділянки ОСОБА_2 відрізняються від конфігурації, які були визначені рішенням виконкому Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року №495 та розподілом між співвласниками, який був проведений у 1997 році. Вважає, що такими діями відповідача він фактично позбавлений права вільно та у повному обсязі користуватися і розпоряджатися своєю частиною земельної ділянки. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 02 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважає, що суд помилково застосував до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі №580/168/16-ц, оскільки у даному випадку ділянка площею 0,1335 га є спільною для нього і ОСОБА_2 . У тій же справі обставини були іншими, оскільки спір існував між суміжними землекористувачами. Із ОСОБА_3 07 вересня 1998 року був встановлений порядок користування земельною ділянкою, згідно з яким в його користуванні перебувала земельна ділянка площею 0,0361 га, а в користуванні ОСОБА_3 0,0974 га. Порівнюючи державні акти від 20 листопада 1998 року та від 07 серпня 2009 року, чітко видно зміну меж та конфігурації земельної ділянки. Наполягає, що суду надано достатньо доказів у підтвердження невідповідності конфігурації земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , але такі обставини безпідставно не взяті судом до уваги. Представник ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що оскаржуваний державний акт виданий ОСОБА_2 за наслідками спадкування, а не за наслідками приватизації земельної ділянки. Окрім того, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У випадку спадкування земельної ділянки, якій не присвоєно кадастровий номер, нотаріус видає свідоцтво про право на спадщину без кадастрового номеру. Право власності на землю спадкоємець набуває лише на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Державний акт від 07 серпня 2009 року виданий відповідачу без зміни розмірів та конфігурації земельної ділянки порівняно із земельною ділянкою, що відображена в державному акті від 20 листопада 1998 року спадкодавця. При встановленні порядку користування експертом не враховано, що загальна площа 0,1335 га складається з двох земельних ділянок із різним цільовим призначенням. У своєму відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відсутність згоди позивача на погодження меж земельної ділянки не може бути підставою для скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07 серпня 2009 року. Оскільки позивачем не доведено, що змінилася конфігурація та межі спірної земельної ділянки при видачі оскарженого державного акта, то рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи. Житомирська міська рада правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у задоволені вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції виходив із того, що непідписання суміжним власником або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, а на підтвердження доводів щодо невідповідності конфігурації земельної ділянки, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , позивач не заявляв клопотань про проведення експертизи щодо визначення конфігурації земельної ділянки площею 0,0730 га. У задоволенні позовної вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ідеальних часток житлового будинку відмовлено, виходячи із того, що ця вимога пов`язана з першою. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції з наступних підстав. У спорі, пов`язаному із правом власності на земельну ділянку, недійсним може визнаватися як рішення, на підставі якого видано відповідний державний акт, так і сам акт на право власності на земельну ділянку. Визнання недійсним державного акта на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку. Відповідно до положень частини першої ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що згідно з договором, посвідченим 03 квітня 1987 році у нотаріальному порядку, ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 27/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.87-88 т.1). У договорі також зазначено про те, що житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 600 кв.м. Після укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_3 залишилася власником 73/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Отже, у 1987 році між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як співвласниками житлового будинку, визначилася спільна часткова власність. Стаття 91 Земельного кодексу Української РСР 1970 року, який діяв на час виникнення спільної власності, передбачала, що особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Правило, яке було розміщено у частині третій ст.91 ЗК УРСР, однозначно приписувало, що угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбавала відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Даний постулат зберігся й у Земельному кодексі України 1990 року. Так, ст.42 даного Кодексу передбачала, що використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Угода про порядок використання і розпорядження земельною ділянкою є обов`язковою для особи, яка згодом придбала відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і господарські будівлі. Так, 07 вересня 1998 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладена угода про порядок розподілу земельної ділянки площею 1 335 кв.м пропорційно розміру часток у спільній частковій власності на будинок: ОСОБА_3 , якій належить на праві власності 73/100 ід. частин житлового будинку та господарських споруд користується земельною ділянкою площею 974 кв.м, а ОСОБА_1 , якому на праві власності належить 27/100 ід. частин житлового будинку та господарських споруд, за залишковим принципом залишена у користування земельна ділянка площею 361 кв.м (а.с.11 т.1). Апеляційний суд визнає вищевказану угоду про порядок користування земельною ділянкою, оскільки вона не ущемляє законні права співвласників та не позбавляє жодного співвласника можливості належно користуватися своєю частиною будинку, нікого із співвласників не виключає з числа користувачів спільною земельної ділянки. Також відсутні докази того, щоб угода суперечила б архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Окрім того, рішенням виконкому Житомирської міської ради від 16 жовтня 1998 року №495 «Про закріплення за власниками домоволодінь земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність» за домоволодінням по АДРЕСА_1 (співвласники ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) закріплена земельна ділянка площею 0,1335 га. Також ОСОБА_3 надана земельна ділянка площею 0,0974 га, із яких: 0,0244 га надано в постійне користування, а 0,0730 га - передано у приватну власність (а.с.112-116 т.1). Державним актом на право приватної власності на землю серії IV-ЖТ №044000, виданим виконкомом Житомирської міської ради 20 листопада 1998 року, ОСОБА_3 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,0730 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с.84 т.1). Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4246. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15 т.2). Державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 листопада 2008 року, яким посвідчено, що спадкоємцем цілого майна ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_4 . Спадкове майно, на яке видано дане свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,0730 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 листопада 2008 року управлінням Держкомзему у м. Житомирі Житомирської області 07 серпня 2009 року ОСОБА_4 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 (а.с.8 т.1). Отже, ОСОБА_4 у порядку спадкування набула земельну ділянку площею 0,0730 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером: 1810136600:02:021:0030. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010920900523. У розділі списку співвласників земельної ділянки державного акту зазначено, що частка ОСОБА_4 у спільній власності складає 73/100, а землі не надані нікому у власність 27/100. На плані меж земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136600:02:021:0030 зображена земельна ділянка площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Із листа постійної комісії Житомирської міської ради №220/ПК-3/22 слідує, що 0,0270 га із 0,1000 га не оформлено, але для їх оформлення ОСОБА_1 необхідний дозвіл на поділ земельної ділянки на дві (а.с.7 т.1). ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на поділ земельної ділянки у зв`язку із відсутністю звернення власника земельної ділянки ОСОБА_4 . Окрім того, рішенням Житомирської міської ради від 30 листопада 2016 року №420 «Про надання дозволу громадянам на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу (об`єднання) земельних ділянок» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,1000 га, наданої у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а.с.79 т.1). Отже, права позивача зачіпаються оспорюваним у судовому порядку державним актом, який він просить визнати недійсним. Разом із тим, колегія судді апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що непідписання акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку. Також при розгляді даного спору слід врахувати, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Проте, при вирішенні даного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції не взяв до уваги угоду від 07 вересня 1998 року, яка була укладена між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , хоча відповідач ОСОБА_2 успадкувала за законом відповідну частку в спільній часткові власності на житловий будинок і для якої угода, що була укладена із спадкодавцем, є обов`язковою. Із висновку судового експерта від 30 листопада 2020 року №251/11-2020 за наслідками проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи вбачається, що проміри та конфігурація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , які наведені на плані зовнішніх меж в державному акті на право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2009 року (бланк серії ЯЗ №431219) не відповідає промірам та конфігурації, які наведені на плані зовнішніх меж в державному акті на право власності на земельну ділянку від 20 листопада 1998 року (бланк серії IV-ЖТ №044000) (а.с.3-22 т.3). Отже, конфігурація земельної ділянки, якою користувалася спадкодавець ОСОБА_3 , не є тотожною конфігурації земельної ділянки, якою користується відповідач ОСОБА_2 , чим істотно порушуються права позивача, а тому державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 слід визнати недійсним у судовому порядку, оскільки без згоди позивача відступлено від угоди від 07 вересня 1998 року, яку він уклав із ОСОБА_3 та яка є обов`язковою для її спадкоємця. Висновком судового експерта від 23 січня 2019 року №73/01-2019 за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи запропоновано три варіанти порядку користування земельною ділянкою площею 0,1335 га (а.с.162-181 т.1). Позивач просить обрати варіант №1, а відповідач заперечує проти жодного варіанту. За таких обставин, колегія суддів встановлює порядок користування земельною ділянкою за варіантом, який просить позивач, оскільки він єдиний не передбачає залишення частини земельної ділянки у спільному користуванні сторін. Відповідно до положень ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким позов задовольняється. Судові витрати покладаються на відповідача згідно зі ст.141 ЦПК України, оскільки позов задовольняється у повному обсязі. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 02 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431219 від 07 серпня 2009 року, яким надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0730 га, яка розташована в АДРЕСА_1 . Встановити наступний порядок користування земельною ділянкою, площею 0,1335 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників житлового будинку (27/100 частки ОСОБА_1 ; 73/100 частки - ОСОБА_2 ) згідно з варіантом 1 зображеним на схемі в Додатку № 2 висновку експерта від 23 січня 2019 року №73/01-2019 за наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи: - виділити ОСОБА_1 в користування земельну ділянку площею 360 кв.м. (0,0360 га), що на схемі позначена під № 1 (зображена зеленим кольором), яка проходить по точках:1-2-3-4-5-6-7-20-19-17-16-15-14-1 зі сторонами: лінія проходить по суміжній стіні квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 житлового будинку (літ. «А») 1,02м-6,63м-2,0м-3,52м-16,01м-3,42м-2,0м-16,05м-0,23м-1,0м-17,57м-1,0м, в тому числі ділянку, що на схемі позначена: під номером № 1-1, яка проходить по точках: 14-15-16-17-18-21-1-14 площею 18,2 кв.м (0,00182 га), зі сторонами: 17,57м-1,0м-0,23м-0,45м-лінія проходить по стіні правого фасаду гаража (літ.«Е»)-лінія проходить по стіні правого фасаду житлового будинку (літ. «А»)-1,0м з обмеженим використанням для забезпечення ОСОБА_2 можливості обслуговувати та здійснювати поточний ремонт стіни правового фасаду житлового будинку (літ.«А») відповідно до п.3.25 ДБН 360-92** та п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2018; під номером № 1-2, яка проходить по точках:4-19-20-5-4 площею 31,6 кв.м (0,00316 га), зі сторонами: 15,79м-2,0м-15,85м-2,0м, для забезпечення ОСОБА_2 можливості обслуговувати та здійснювати поточний ремонт труби водопроводу; - виділити ОСОБА_2 в користування земельну ділянку площею 974,5 кв.м (0,09745 га), що на схемі позначена під № 2 (зображена жовтним кольором), яка проходить по точках: 11-12-13-14-1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11 зі сторонами: 20,62м-10,11м-4,06м-1,0м- лінія проходить по суміжній стіні квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 житлового будинку (літ. «А») -1,02м-6,63м-2,0м-3,52м-16,01м-7,81м-31,71м-19,24м-21,1м. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) 640 грн. судового збору та 8 253 грн. витрат на проведення експертиз. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 21 травня 2021 року.