LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852340/2900/22

від 02.02.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/2900/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року (головуючий суддя Хилько Л.І.) в адміністративній справі №340/2900/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивачка, ОСОБА_1 , звернувся 20.06.2022 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 №110750001359 від 06.05.2022 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення з 04.05.2022; - зобов`язати відповідача-1 зарахувати до загального (страхового) стажу періоди роботи, записані в трудовій книжці НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 ; - зобов`язати відповідача-1 призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення з 04.05.2022. Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та необґрунтованим, так як їй страховий стаж становить 34 роки 29 днів, що цілком достатньо для визначення права на пенсію відповідно до статті 26 вищевказаного Закону. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.05.2022 № 110750001359. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи, зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.05.2022 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що відповідач-2 при наявності сумнівів щодо належності трудової книжки позивачці та щодо підтвердження її страхового стажу, не навів доводів дотримання положень п. 4.2 Порядку № 22-1, а також можливої відмови позивача надати додатково певні документи. Також, відповідачами не надано доказів, що записи трудової книжки НОМЕР_1 відрізняються від відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку відносно застрахованої особи позивача, починаючи з 2000 року. Таким чином, дійшов висновку, що рішення від 06.05.2022 № 110750001359 є необґрунтованим, прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення, без використання повноважень з метою, з якою вони надані, а отже не відповідає вимогам Конституції та законів України і підлягає скасуванню. Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем-1 (Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області) подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказує, що встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 розглядається за правилами цивільного судочинства, а не адміністративного. В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Позивачка 04.05.2022 звернулась до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем-2 (а.с.47-49). Рішенням від 06.05.2022 №110750001359 відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні відповідача-2 від 06.05.2022 №110750001359 зазначено, що страховий стаж позивача становить 17 років 09 місяців 24 дня. При цьому, до загального стажу не було зараховано періоди її роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки дата народження відрізняється від паспортних даних (а.с.65). Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень. Вказане право деталізоване у Законі України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV. Частина 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058- IV) передбачає те, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (Порядок №22-1). Пункту 4.1 Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При цьому пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу 2 підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Водночас, пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення (перерахунок) пенсій, який є обов`язковим та передбачає дві складові. а саме: звернення особи з відповідною заявою про призначення (перерахунок) пенсії та прийняття органами ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду вказаної заяви. Матеріалами справи підтверджується, що позивачка із заявою про призначення пенсії за віком звернулась у встановленому законом порядку. Вказана обставина не заперечується відповідачами. У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. В силу абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 ЗУ №1058-IV). Частиною 1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Рішенням від 06.05.2022 № 110750001359 відповідачем-2 відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача становить лише 17 років 09 місяців 24 дня. Зокрема, до загального стажу позивачки не було зараховано періоди її роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 , оскільки дата народження відрізняється від паспортних даних (а.с.65). Матеріалами справи підтверджується, що дійсно згідно паспортних даних позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7). Разом із тим, у трудовій книжці серії НОМЕР_1 зазначено рік народження "23.08.1962" (а.с.7-8, 12-15). Вказану обставину відповідач вважає такою, що не дає підстав для призначення пенсії та зазначає, що встановлення факту належності трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Відповідно до пп. 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. На момент початку заповнення трудової книжки позивачки (01.04.1982), порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162 (Інструкція №162 ). З 29.07.1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162. Проте жодна із зазначених Інструкції не визначає можливість невизнання (неприйняття) трудової книжки. Згідно п.1.5 Інструкції №58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №677/277/17 та від 06.02.2018 у справі №677/277/17. Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 також зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, відповідно до ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. На підставі пункту 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Таким чином, відповідач-2 при наявності сумнівів щодо належності трудової книжки позивачці та щодо підтвердження її страхового стажу, не навів доводів дотримання положень п. 4.2 Порядку № 22-1, а також можливої відмови позивача надати додатково певні документи. Також, відповідачами не надано доказів, що записи трудової книжки НОМЕР_1 відрізняються від відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку відносно застрахованої особи позивача, починаючи з 2000 року. Враховуючи вищевикладене, рішення від 06.05.2022 №110750001359 є необґрунтованим, прийняте без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення, без використання повноважень з метою, з якою вони надані, а отже не відповідає вимогам Конституції та законів України і підлягає скасуванню. Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, то судова колегія зазначає таке. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV) визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Отже, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача. Пункт 4.7 Порядку № 22-1 визначає, що саме орган, що призначає пенсію повинен всебічно, повно і об`єктивно розглянути всі подані документи, після чого установити наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії. Отже, за цих обставин, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачкою доведені обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги. При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Враховуючи те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову позивачем не оскаржувалося, тому апеляційний перегляд в цій частині не здійснювався. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.09.2022 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 02.02.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»