Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/392/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 червня 2024 року м. Дніпросправа № 340/392/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року (суддя Пасічник Ю.П.) у справі №340/392/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фону України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 20.09.2023 року № 000130012778 в частині відмови в зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) періоду роботи з 01.02.1995 по 10.05.2001; - зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати період роботи з 01.02.1995 по 10.05.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) у приватній виробничо-сервісній фірмі КОР. В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що у зв`язку з досягненням віку, який надає право на призначення пенсії за віком, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою та необхідним пакетом документів для призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням відмовлено у призначенні пенсії зважаючи на те, що період роботи з 01.02.1995 по 10.05.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) у приватній виробничо-сервісній фірмі КОР не зараховано у зв`язку з відсутністю у довідці про підтвердження наявного трудового стажу, кутового штампу та номеру реєстрації. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за умови врахування спірного страхового стажу до стажу, який визнаний пенсійним органом, загальний страховий стаж позивачки буде складати 27 років 2 місяці 10 днів, що, в силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, є недостатнім для призначення пенсії за віком. З цих підстав, суд першої інстанції, прийнявши до уваги підстави виникнення вказаного спору звернення позивачки із заявою про призначення пенсії, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивачка посилається на те, що суд першої інстанції не правильно визначив суть спірних відносин між сторонами, у зв`язку з чим дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позивачка вказує на те, що заявлений позов стосувався рішення пенсійного органу виключно в частині визначення страхового стажу, а не її права на призначення пенсії за віком. При цьому, як зазначає позивачка, судом не враховано наявність у неї і іншого страхового стажу, який не був врахований відповідачем. За позицією позивачки у суду першої інстанції були наявні підстави для задоволення позову, оскільки спірний період страхового стажу підтверджений трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м.Києві просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до паспорту позивачки у вересні 2023р. вона досягла віку 60 років, який, відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування надає право на призначення пенсії за віком (а.с.5). У вересні 2023 (13.09.2023) позивач звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в м. Києві, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії зважаючи на те, що період роботи з 01.02.1995 по 10.05.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) у приватній виробничо-сервісній фірмі КОР не зараховано у зв`язку з відсутністю у довідці про підтвердження наявного трудового стажу, кутового штампу та номеру реєстрації (а.с.11). Про прийняте рішення позивача було поінформовано листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 06.10.2023 (а.с.11звор.). Позивачка, не погодившись із неврахування до її страхового стажу періоду роботи у приватній виробничо-сервісній фірмі КОР, звернулася до суду з позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Так, виходячи з підстав звернення позивачки до пенсійного органу, саме за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що визначальним є встановлення того, чи має позивачка право на пенсію за віком, за призначенням якої остання зверталася до пенсійного органу. Відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. В даному випадку страховий стаж, який визнаний ГУ ПФУ в м. Києві, в оскаржуваному рішенні, становить: 20 років 11 місяців 1 день. Спірний страховий стаж, який не визнаний ГУ ПФУ в м. Києві, складає з 01.02.1995 по 10.05.2001 6 років 3 місяці 9 днів. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, навіть за умови врахування спірного страхового стажу до стажу, який визнаний ГУ ПФУ в м. Києві, загальний страховий стаж позивачки буде складати 27 років 2 місяці 10 днів, що, в силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, є недостатнім для призначення пенсії за віком. Таким чином, приймаючи до уваги підстави звернення позивачки до пенсійного органу призначення пенсії за віком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Надаючи оцінку аргументам позивачки, які наведені в апеляційній скарзі та суть яких зводиться до того, що цей позов стосується виключно оскарження рішення пенсійного органу, в частині не зарахування до страхового стажу спірного періоду роботи, суд апеляційної інстанції виходить до того, що враховуючи суть звернення позивачки до пенсійного органу, внаслідок чого виникли спірні відносини, для позивачки не є юридично значимим вирішення питання щодо зарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки навіть за умови зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивачка не набуде право на пенсію за віком. Питання щодо можливості зарахування певних періодів роботи до страхового стажу вирішується судом у випадку встановлення обставин, які свідчать про порушення прав особи на пенсійне забезпечення, тобто у випадку встановлення обставин, які б свідчили про те, що у випадку визнання спірного страхового стажу особа набуде право на пенсію. Окремо вимоги про зобов`язання врахування страхового стажу не можуть бути предметом судового розгляду, оскільки дискреційними повноваженнями щодо встановлення страхового стажу, наділені пенсійні органи, які вирішують це питання під час встановлення права особи на пенсію. При цьому, за наслідками встановлення такого права, пенсійні органи зобов`язані прийняти рішення про призначення пенсії або про відмову в призначенні пенсії, яке і може бути предметом судового контролю з метою встановлення дотримання органом ПФУ прав особи на пенсійне забезпечення. Посилання позивачки на наявність в неї іншого страхового стажу, який не був зарахований пенсійним органом, виходить за межі цієї справи, оскільки відповідачем у спірному випадку не вирішувалося питання щодо іншого страхового стажу, а позивачкою, в межах цієї справи, не ставилося питання про визнання наявного в неї іншого страхового стажу. Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року у справі №340/392/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України. Повний текст постанови складено 13.06.2024 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк