Постанова 4824 № 761/22963/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/22963/20 Головуючий 1 інстанція - Пономаренко Н.В. Провадження № 22-ц/824/ 4743/2023 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 21 лютого 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: В липні 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про стягнення моральної та матеріальної шкоди, згідно з якою позивачі просили суд:

1. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.; 2.Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2 743,40 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.;

3. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 солідарно на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 565,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. та суми понесених судових витрат. В обґрунтування позову позивачі посилаються на те, що 20 березня 2019 року ОСОБА_7 , який є малолітньою дитиною відповідачів, 2008 року народження, під час прогулянки групи продовженого дня на шкільному подвір`ї штовхнув ОСОБА_8 - малолітню дитину позивачів, 2009 року народження. зробив це зненацька, у момент, коли ОСОБА_9 не бачила ОСОБА_10 і не могла очікувати поштовху від нього, коли вона із іншими дітьми грала у м`яча. В пояснювальній записці також згадується про те, що ОСОБА_10 штовхнув ОСОБА_9 з силою у спину. Позивачі зазначають, що в результаті поштовху їх донька ОСОБА_9 впала і зазнала травм передніх центральних постійних зубів верхньої щелепи, які візуально виглядають наступним чином: скол 12 зубу, тріщини емалі 12, 11, 21 та 22 зубів, потемніння емалі 11 зубу, який після травми візуально помітно виділяється з-поміж інших зубів. Зазначені травми негативним чином вплинули на здоров`я зубів та естетичний вигляд зубного ряду ОСОБА_9 , яка в повній мірі усвідомлює естетичні проблеми свого обличчя після травми. В позові зазначено, що в день отримання травм, 20 березня 2019 року, позивачі звернулись із донькою за допомогою у стоматологічну клініку « Призма », розташовану за адресою Сагайдачного, 25 . За результатами обстеження (огляду дитини, комп`ютерної томографії та електроондометрії) лікар рекомендував постійній нагляд стоматолога (раз на тиждень) та виключення навантаження на зуби протягом першого місяця після травми. Позивачами вказано, що відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 15.10.2019 року Медичного центру «Призма», діагноз: травма 12,11, 21, 22 зубів, підвивих 11,12 зубів, скол коронки 12 зубу в межах емалі, множинні тріщини емалі 12,11,21,22 зубів. При цьому, позивач ОСОБА_2 понесла витрати у зв`язку із обстеженням дитини у стоматологічній клініці «Призма» та обстеженням та лікуванням дитини у стоматологічній клініці « Фенестра » у розмірі 2 743,40 грн. Позивач ОСОБА_3 поніс витрати у зв`язку із обстеженням дитини у стоматологічній клініці « Призма » у розмірі 565,50 грн. Крім того, позивачі зазначають, що у їх неповнолітньої дитини внаслідок дій сина відповідачів наявні негативні наслідки здоров`я у вигляді: больового синдрому протягом перших дів після травми; втрати здоров`я - травмованих постійних зубів на все життя; зміни звичайного процесу життєдіяльності дитини у зв`язку із необхідністю контролювати процес приймання їжі та неможливістю звичайно кусати їжу передніми зубами протягом місяця після травми; зміни звичайного розпорядку життя у зв`язку із необхідністю постійного нагляду за станом зубів протягом першого місяця після травми та наступних місяців до дати подання позову і після цього. Такий нагляд вимагає більш частого відвідування лікаря, ніж у випадку, якщо зуби не були б травмованими, у зв`язку із чим, малолітня дитина позивачів зазнала моральної шкоди, яка оцінюється позивачами у розмірі 100 000 грн. Крім того, зазначено, що, враховуючи обсяг моральних страждань, які зазнав ОСОБА_2 , завдана їй моральна шкода, оцінюється нею у розмірі 20 000,00 грн. та ОСОБА_3 отримав моральну шкоду, завдана йому моральна шкода, оцінюється ним у розмірі 20 000,00 грн. У зв`язку із викладеним позивачі просили суд, позов задовольнити у повному обсязі. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди- задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які діють в інтересах малолітньої ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 2491,40 грн. матеріальної шкоди та 2000,00 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_3 565,50 грн. матеріальної шкоди та 2000,00 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_2 2425,20 грн. судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_1 12800,00 грн. судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів неналежного виховання відповідачами свого малолітнього сина та/або невиконання ними своїх батьківських обов`язків, вказані обставини повністю виключають наявність підстав для відшкодування шкоди. Єдиним належним відповідачем у даній справі є Спеціалізована школа №

57. Отже, вимоги про стягнення моральної шкоди заявлені не до тих осіб, які мають нести відповідальність, виходячи із змісту заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи. ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_11 подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а суд першої інстанції прийняв рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Окрім того подано клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від встановленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Судом встановлено, що 20 березня 2019 року ОСОБА_7 , 2008 року народження, який є малолітньою дитиною ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , під час прогулянки групи продовженого дня на шкільному подвір`ї штовхнув ОСОБА_8 , 2009 року народження, малолітню дитину ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , із силою в спину, після чого вона втратила рівновагу і впала. Після чого вчитель допомогла ОСОБА_4 підвестися, заспокоювала та оглянула. Дівчина плакала і жалілася на відчуття порушень в зубному ряду, але видимих пошкоджень вчитель не виявила, що підтверджується пояснювальною запискою вихователя ГПД Мельниченко Т.О. , директору спеціалізованої школи №57 з поглибленим вивчення англійської мови м. Києва від 21.03.2019 року (Т. 2 а.с. 51). Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (Т. 1 а.с. 15). Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до вимог ч.1, 5 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Обов`язок осіб, визначених частиною першою цієї статті, відшкодувати шкоду, завдану малолітньою особою, не припиняється у разі досягнення нею повноліття. Після досягнення повноліття особа може бути зобов`язана судом частково або в повному обсязі відшкодувати шкоду, завдану нею у віці до чотирнадцяти років життю або здоров`ю потерпілого, якщо вона має достатні для цього кошти, а особи, які визначені частиною першою цієї статті, є неплатоспроможними або померли. За роз`ясненнями, що містяться в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зі змінами та доповненнями, суд касаційної інстанції роз`яснив, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади. При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом. Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Згідно з ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей. Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо. Отже, за положеннями зазначеної норми права особа, яка спричинила ушкодження здоров`я малолітньої або неповнолітньої особи зобов`язана відшкодувати зокрема витрати на її лікування, постійний догляд, посилене харчування та інші витрати. При чому, позивач повинен довести факт пошкодження здоров`я, наявність дій або бездіяльності відповідача та наявність матеріальної шкоди спричиненої такими діями або бездіяльністю. Відсутність вини у спричинені шкоди та відсутність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю повинна довести особа, яка підозрюється що шкода спричинена її діями або бездіяльністю. Як вбачається з матеріалів справи, у день отримання травм, 20 березня 2019 року, позивачі звернулись із ОСОБА_4 за допомогою у стоматологічну клініку « Призма », розташовану за адресою вул.. Сагайдачного, 25 , що підтверджується довідкою лікаря від 20.03.2021 року (Т.1 а.с. 19). За результатами спостереження лікарем Медичного центру «Призма» ОСОБА_4 було видано довідку від 27.04.2019 року, відповідно до якої прогноз для травмованих зубів несприятливий: можливо лікування каналів 12, 22 зубів, видалення 11, 21 зубів з подальшим протезуванням, імплантанти, коронки, вініли (Т. 1 а.с. 20). Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного хворого від 15.10.2019 року Медичного центру «Призма» діагноз: травма 12,11, 21, 22 зубів, підвивих 11,12 зубів, скол коронки 12 зубу в межах емалі, множинні тріщини емалі 12,11,21,22 зубів, були надані наступні рекомендації: - ендодотичне лікування хронічного посттравматичного періодонтиту 11, 21 зубів; - лікування посттравматичного сколу 12 зуба -ремінералізуюча терапія 12, 22 зубів - диспансерний нагляд протягом 5 років (1 раз в 6 місяців) (Т. 1 а.с. 21-22). Крім того, позивач ОСОБА_2 , також звернулася з ОСОБА_4 до стоматологічної клініки «Фенестра» і відповідно до виписки із стоматологічної клініки Фенестра від 24.06.2021 року діагноз ОСОБА_4 : травматичний скол емалі 12 зубу, підвивих 11,21 зубів. ОСОБА_4 проведена ремінералізуюча терапія 12,21 зубів, ендодонтичне лікування 11 зубу (Т. 1 а.с. 23). Судом встановлено, що матеріальна шкода позивача ОСОБА_2 , яка складається із суми витрат на лікування доньки ОСОБА_4 , становить 2491,40 грн., що підтверджується: - фіскальними чеками стоматологічної клініки «Призма»: від 27.03.2019 номер 0000016292 на суму 191,40 грн. (Т. 1 а.с.24); від 04.04.2019 номер 0000016544 на суму 178,00 грн. (Т.1 а.с. 24); від 17.04.2019 номер 0000016966 на суму 178,00 грн. (Т. 1 а.с. 24) та фіскальними чеками та актами виконаних робіт стоматологічної клініки «Фенестра»: - фіскальний чек від 18.07.2019 номер 00007091 та акт виконаних робіт від 18 липня 2019 року на суму 387,00 грн. (Т.1 а.с. 25); - фіскальний чек від 21.10.2019 номер 00007556 та акт виконаних робіт від 21 жовтня 2019 року, в яких вартість послуг, пов`язаних із знімком травмованих зубів складає 81 грн. (Т. 1 а.с. 26); фіскальний чек від 27.01.2020 номер 00008069 та акт виконаних робіт від 27 січня 2020 року на суму 171 грн. (Т. 1 а.с 26); - фіскальний чек від 13.02.2020 номер 00008156 та акт виконаних робіт від 13 лютого 2020 року на суму 468 грн. (Т. 1 а.с. 27); - фіскальний чек від 24.02.2020 номер 00008215 та акт виконаних робіт від 24 лютого 2020 року на суму 198 грн. (Т. 1 а.с. 27); - фіскальний чек від 05.03.2020 номер 00008289 та акт виконаних робіт від 05 березня 2020 року на суму 198 грн. (Т. 1 а.с. 28); - фіскальний чек від 10.06.2020 номер 00008524 та акт виконаних робіт від 10 червня 2020 року на суму 441 грн. (Т. 1 а.с. 28). Судом встановлено, що матеріальна шкода позивача ОСОБА_2 , яка складається із суми витрат на лікування доньки ОСОБА_4 , становить 565,50 грн., що підтверджується фіскальним чеком стоматологічної клініки «Призма» від 20.03.2019 року номер 0000016064 на суму 565,50 грн. (Т. 1 а.с. 24). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність матеріальної шкоди позивача ОСОБА_2 в сумі 2491,40 грн., та позивача ОСОБА_3 сумі 565,50 грн., оскільки доказів зворотнього матеріали цивільної справи та апеляційна скарга не містять. Крім того, відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Нормами ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, зазначених у пункті 3 Постанови Пленуму від 31.03.1995 № 4 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 № 5, від 27.02.2009 № 1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно висновку експерта №1-09/09 за результати проведення психологічного дослідження складеного 09.09.2021 року, який наданий стороною позивача, ситуація, що трапилась в житті потерпілої ОСОБА_4 , 20.03.2020 року , а саме падіння та травмування малолітньої ОСОБА_4 , спричиненого ОСОБА_17 (2008 року народження), подальших їх наслідків для дівчинки та загального негативного впливу на життєдіяльність сім`ї (батьків), з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей, набула для неї психотравмуючого значення, отже наявний психотравмуючий характер зазначеної ситуації є психологічною складовою завданої потерпілій ОСОБА_4 , моральної шкоди. Рекомендований орієнтований розмір дійсної моральної шкоди, що було спричинено потерпілій ОСОБА_4 , з урахуванням її індивідуально-психологічних особливостей та суб`єктивних наслідків зазначеної травмуючої ситуації, становить 18 мінімальних заробітних плат (Т. 1 а.с. 134-159). Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, яка пдлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів та з розміром судових витрт на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що належним відповідачем у справі є навчальний заклад Спеціалізована школа №57 з поглибленим вивченням англійської мови, оскільки апелянтом не довдено, що шкода неповнолійтній ОСОБА_4 завдана внаслідок нездійснення навчальним закладом належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстави для скасування судового рішення - відсутні. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Окрім того відсутні підстави для задовлення заяви ОСОБА_3 щодо ухвалення додаткового судовго рішення та стягнення витрат, які особа понесла у зв`язку із написанням відзиву на апеляційну скаргу, оскільки понесення фактично таких витрат документально не підтверджено, а саме, заявником не додано квитанцію про оплат послуг адвоката. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367, 369, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06.12.2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повна постанова складена 21.02.2023. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Л.П. Сушко В.І. Олійник