Ухвала КЦС ВС № 372/3519/17

У Х В А Л А 23 лютого 2023 року м. Київ справа № 372/3519/17 провадження № 61-12985ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, Головного управління юстиції в Київській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора та визнання незаконними та скасування рішень Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ВСТАНОВИВ: 23 грудня 2022 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання касаційної скарги у новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та уточненням прохальної частини касаційної скарги. Ухвала Верховного Суду від 28 грудня 2022 року отримана заявником 09 січня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов супровідний лист разом із касаційною скаргою у новій редакції з посиланням на підстави касаційного оскарження, зазначених у пунктах 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала Верховного Суду від 26 січня 2023 року отримана заявником 03 лютого 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов супровідний лист разом із касаційною скаргою у новій редакції з посиланням на підстави касаційного оскарження, зазначених у пунктах 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Проте, зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини другої статті 389 цього Кодексу представником заявника не зазначено обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, не навело передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень. Виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та зазначення норм права, які, на думку заявника, невірно застосовані судом, без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового викладення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Також представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , навів довід про недослідження судом апеляційної інстанції доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Тобто обов`язковою умовою застосування положень пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України є визначення, наведення та обґрунтування заявником підстав касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, не навів підстави касаційного оскарження судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, відповідно суд касаційної інстанції не має враховувати доводи заявника щодо недослідження (неналежного дослідження) доказів як підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, яка зумовлює обов`язкове застосування положень частини другої статті 389 ЦПК України. Інші доводи та міркування заявника не є визначеними процесуальним законом підставами для касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції. Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку. Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України. Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК Україниу разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Оскільки заявник у встановлений судом строк, станом на 23 лютого 2023року, не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2022 року, скарга вважається неподаною і повертається заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 рокувизнати неподаною та повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Коротун