Постанова КГС ВС № 904/6795/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2026 року м. Київ cправа № 904/6795/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К., за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний забойщик» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 (суддя Панна С. П.) і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 (головуючий суддя Чередко А. Є., судді Дармін М. О., Мороз В. Ф.) у справі № 904/6795/23 за позовом виконуючого обов`язки керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області до 1) Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний забойщик» про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, (у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Савицька О. В., представник відповідача-2 - Рисін О. О.) ВСТУП

1. У цій справі, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість заявлених прокурором вимог про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради.

2. За результатом розгляду касаційної скарги відповідача-2 Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання незаконними та скасування рішень сільської ради з підстав їх прийняття в умовах конфлікту інтересів, про що детально викладено далі в цій постанові. ІСТОРІЯ СПРАВИ Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову

3. Виконуючий обов`язки керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний забойщик» (далі - відповідач-2, ТОВ «Агрофірма «Красний забойщик»), в якій просить: - визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 28.09.2021 №654-VІІІ/VІІІ «Про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) на території Глеюватської сільської ради в межах с. Червоне»; - визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 17.03.2023 №1669-ХІХ/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик».

4. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям рішення органу місцевого самоврядування від 28.09.2021 № 654-VІІІ/VІІІ внаслідок вчинення депутатом відповідача-1 ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного статтями 28, 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що знаходиться у причинно- наслідковому зв`язку з прийняттям в подальшому радою рішення № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023. Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі

5. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ/VІІІ «Про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) на території Глеюватської сільської ради в межах с. Червоне». Визнано незаконним та скасовано рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 17.03.2023 № 1669-ХІХ/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик».

6. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виснував, що рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ/VІІІ «Про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне» прийнято внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного статтями 28, 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що встановлено постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 у справі №177/99/23, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню відповідно до вимог статті 67 Закону України «Про запобігання корупції».

7. За висновками місцевого господарського суду рішення ради № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із рішенням № 654-VІІІ/VІІІ від 28.09.2021, прийнятим внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 дій в умовах реального конфлікту інтересів тому також підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

8. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким провадження по справі закрито на підставі частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Роз`яснено прокурору (позивачу), що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства.

9. Постановою Верховного Суду від 17.06.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2025 скасовано, справу передано до Центрального апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

10. Верховний Суд дійшов висновку, що існує спір щодо права Агрофірми на земельну ділянку, на якій розташоване належне їй нерухоме майно, що, у свою чергу, виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства, а натомість обумовлює підстави для вирішення спору господарським судом.

11. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 залишено без змін.

12. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції серед іншого також зазначив, що особа, яка зверталася до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення проєкту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори), не позбавлена можливості звернутися до сільської ради про розгляд відповідної заяви у встановленому законом порядку, оскільки порушення, допущене радою при прийнятті оскаржуваного рішення, не є перешкодою для повторного розгляду вказаного питання із дотриманням вимог чинного законодавства.

13. Суд апеляційної інстанції серед іншого також зазначив, що прийняття сільською радою спірних рішень щодо надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проєкту відведення земельної ділянки в оренду та про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду є стадією передання земельної ділянки у користування цієї юридичної особи. Отже, позовна вимога про визнання незаконними таких рішень спрямована на оскарження правомірності передання спірної земельної ділянки у користування, є достатньою для поновлення прав та не потребуватиме додаткових засобів судового захисту. Касаційна скарга Не погодившись у повній мірі із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Узагальнені доводи касаційної скарги

15. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 2 і 4 частини другої статті 287 ГПК України.

16. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (про неефективний спосіб захисту), від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (що дозвіл на розробку проєкту не є правовстановлюючим актом), у постановах Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 451/1888/21 (про відмову прокурору через неефективний спосіб захисту), від 21.05.2020 у справі № 925/142/18 (про відсутність порушеного права), від 23.06.2021 у справі № 372/3519/17 (про неефективність скасування рішення без вирішення долі земельної ділянки).

17. Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на необхідність відступлення (конкретизації) від висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 442/730/17 в частині того, що безумовне скасування рішення, прийнятого за наявності конфлікту інтересів, не може бути застосовано без урахування наступних чинників: чи мав орган місцевого самоврядування законну альтернативу при прийнятті рішення, тобто чи існували передбачені законом підстави для прийняття іншого рішення; чи є задоволення позову про визнання рішень відповідача-1 ефективним способом захисту порушеного права з урахуванням конкретних обставин даної справи; чи призведе скасування рішень відповідача-1 до порушення прав та законних інтересів осіб, які діяли добросовісно (в даному випадку відповідача-2); чи відповідає скасування рішень відповідача-1 принципу пропорційності та забезпечення розумного балансу між публічними і приватними інтересами.

18. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили: - обставину належності відповідачу-2 нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Червоне, вулиця Незалежності (колишня - Гагаріна), будинок 16-А; - питання наявності чи відсутності у відповідача-1 законних підстав для прийняття іншого рішення щодо спірної земельної ділянки, зокрема, не проаналізували положення частини другої статті 134 ЗК України (заборона земельних торгів щодо ділянок з нерухомістю), частини шостої статті 118 ЗК України (підстави для відмови у дозволі на розробку проєкту землеустрою), частини восьмої статті 186 ЗК України (підстави для відмови у затвердженні проєкту землеустрою), статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України (принцип єдності земельної ділянки та нерухомості, розташованій на ній); - питання ефективності обраного прокурором способу захисту та не з`ясували, чи призведе задоволення позову до реального відновлення нібито порушених прав, зважаючи на те, що земельна ділянка не вибула із власності та користування територіальної громади; - не дослідили та не встановили, в чому конкретно полягає порушення прав держави або територіальної громади оскаржуваними рішеннями відповідача-1, враховуючи, що прокурор у своєму позові не зазначав про невідповідність проєкту землеустрою вимогам документації із землеустрою або містобудівної документації, а зазначав виключно про процедурні порушення при прийнятті рішення; - доводи відповідача-2 про те, що не передача земельної ділянки в оренду, навпаки, призведе до порушення прав територіальної громади на отримання орендної плати.

19. Крім того, скаржник в касаційній скарзі заявив клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Позиція інших учасників справи

20. Відповідач-1 - Глеюватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, відповідний відзив до Верховного Суду не подав. 21. 25.05.2026 до Верховного Суду від прокурора надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - залишити без змін.

22. У зазначеному відзиві прокурором заявлено клопотання, в якому останній просив Суд поновити строк на подання відзиву на касаційну скаргу, у зв`язку з його пропуском через неотримання ухвали суду касаційної інстанції, неможливості відслідковувати рух справи та отримувати процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» внаслідок зміни керівника прокуратури, яким було подано позовну заяву в даній справі.

23. Суд зауважує, що такі обґрунтування не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки зводяться до внутрішньої організації роботи органу прокуратури і така організація залежить виключно від самого органу.

24. Крім того, за змістом частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

25. Згідно із частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

26. В ухвалі Суду від 17.04.2026 строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу був визначений до 04.05.2026.

27. Верховний Суд зазначає, що строк на подання відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, тому клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу не підлягає задоволенню, при цьому відзив на касаційну скаргу залишається Судом без розгляду. Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

28. Як з`ясували суди попередніх інстанцій, 28.09.2021 в приміщенні Глеюватської сільської ради за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Глеюватка, вул. Шевченка, буд. 65 А, під час пленарного засідання 8 сесії Глеюватської сільської ради VIII скликання, в ході якого під номером 49 порядку денного розглядалося питання «Про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне», після виступу доповідача та поставлення на голосування даного питання, ОСОБА_1 публічно не повідомила колегіальний орган в особі Глеюватської сільської ради про наявний у неї реальний конфлікт інтересів та взяла участь в розгляді даного питання, голосуванні та проголосувала «за», вчинивши дії в умовах реального конфлікту інтересів. За результатами голосування прийнято рішення Глеюватської сільської ради VIII скликання № 654 від 28.09.2021 «Про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне», в якому ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста.

29. В подальшому, як наслідок попереднього рішення, прийнято рішення Глеюватської сільської ради від 17.03.2023 № 1669-XIX/VIII, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1221887000:04:001:0006 площею 0,0632 га та надано в оренду ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» строком на 10 років вказану земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори).

30. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ/VІІІ «Про надання дозволу ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори) в межах с. Червоне» прийнято внаслідок вчинення депутатом Глеюватської сільської ради ОСОБА_1 корупційних адміністративних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172-7 КУпАП, у зв`язку із невиконанням останньою покладеного статтями 28, 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення, що встановлено постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03.02.2023 у справі № 177/99/23, яка не оскаржувалася та набрала законної сили 14.02.2023, таке рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню відповідно до вимог статті 67 Закону України «Про запобігання корупції».

31. Як наслідок попереднього рішення ради, Глеюватською сільською радою прийнято рішення № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для іншого сільськогосподарського призначення ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик», яким вирішено затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» кадастровий номер 1221887000:04:001:0006 площею 0,0632 га для іншого сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 16-А, с. Червоне, Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області; надати в оренду ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» вказану земельну ділянку строком на 10 років за рахунок земель комунальної власності для іншого сільськогосподарського призначення (розміщення будівлі контори).

32. Рішення Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 28.09.2021 № 654-VІІІ/VІІІ та рішення № 1669-ХІХ/VIII від 17.03.2023 органом або посадовою особою, уповноваженою на скасування відповідних рішень - Глеюватською сільською радою не скасовані та є чинними. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

33. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

35. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

36. За змістом цієї норми, касаційний перегляд з вказаних підстав може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; - спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

37. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

38. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

39. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

40. Крім того, слід ураховувати, що підставою для касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

41. Як вже зазначалось, у поданій у цій справі касаційній скарзі відповідач-2 стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 372/3519/17.

42. Однак, на відміну від справи № 904/6795/23, у вказаних справах, не порушувалося та не вирішувалося судами (зокрема, і Верховним Судом у перелічених постановах) питання щодо скасування рішень органу місцевого самоврядування з підстав його прийняття внаслідок вчинення депутатом корупційних адміністративних порушень у зв`язку із невиконанням останнім покладеного статтями 28, 35-1 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язання щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття оспорюваного рішення.

43. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц вирішувалось питання належності до адміністративної юрисдикції публічно-правових спорів щодо оскарження рішення компетентного органу державної влади про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, і дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу, за наслідком розгляду цього питання ухвалу апеляційного господарського суду про закриття провадження у справі залишено без змін. Натоміть висновків щодо суті спору постанова Великої Палати не містить.

44. У постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо неефективності способу захисту для захисту прав іпотекодержателя способу у вигляді визнання припиненими в минулому спірних договорів іпотеки.

45. У постанові від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки судів попередніх інстанцій про невідповідність вимоги про визнання протиправними дій Правління НБУ щодо прийняття оскаржуваної постанови не відповідає ефективному способу захисту, оскільки не здатне поновити майнову сферу позивача.

46. У справі № 372/3519/17, на відміну від обставин у справі, що переглядається, предметом спору було, зокрема, рішення селищної ради про відмову у наданні дозволу фізичній особі на розроблення проєкту землеустрою при наявності кількох претендентів на одну й ту саму земельну ділянку, оскільки така ділянка на час розгляду заяви позивачки вже була виділена іншій фізичній особі.

47. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (про визнання договорів іпотеки припиненими), від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (про визнання протиправними дій, скасування постанови Правління НБУ про звернення стягнення на цінні папери, передані у заставу, зобов`язання повернути на рахунок у цінних паперах непогашені цінні папери), у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі № 372/3519/17 (про визнання незаконним розпорядження та скасування наказу Головного управління Держземагентства в Київській області про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою), позаяк правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається (904/6795/25).

48. У справах № 451/1888/21, № 925/142/18, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, спірні правовідносини за предметом та підставами позову хоч і є подібними до цієї справи (визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування з підстав прийняття їх в умовах конфлікту інтересів у депутатів, які голосували за прийняття таких рішень), однак, фактичні обставини є різними.

49. Так, у справі № 451/1888/21, на відміну від обставин у справі, що переглядається, оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування були реалізовані шляхом реєстрації особою права власності на спірну земельну ділянку та укладання договору оренди земельної ділянки. Натомість у справі № 904/6795/23 спірні рішення органу місцевого самоврядування не були реалізовані, договір оренди земельної ділянки не був укладений, що підтверджує і сам скаржник в касаційній скарзі.

50. У справі № 925/142/18, на відміну від обставин у цій справі, позивач -фізична особа-підприємець оскаржував рішення сільської ради про відмову сільської ради поновити йому договір оренди водоймища; про відмову в укладенні додаткової угоди про продовження йому договору оренди водоймища, у зв`язку з виловом товарної риби; про відмову сільської ради в укладенні позивачу додаткової угоди про продовження договору оренди водоймища; рішення сільської ради, яким за заявою голови громадської організації ставок вирішено передати як любительський для громадських потреб жителям села, тобто правовідносини стосувались приватних інтересів конкретної фізичної особи. В справі № 925/142/18 суди встановили, що участь депутатів (які були засновниками громадської організації, яка ініціювала питання передачі в оренду ставка) органу місцевого самоврядування в ухваленні рішення не утворює конфлікту інтересів, оскільки спірний ставок передано в громадське користування, а не конкретно визначеному об`єднанню. Натомість у цій справі № 904/6795/23, що переглядається, підставами позову є порушення інтересів держави, а спірні рішення були ухвалені за участю депутата, яка працює на підприємстві, саме у відношенні якого і ухвалювались спірні рішення, крім того, зазначеного депутата судовим рішенням визнано винною у вчиненні корупційного правопорушення.

51. Колегія суддів зауважує, що помилково зазначати про неврахування висновку Верховного Суду, як підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

52. Вказане свідчить, що правовідносини у справі, яка розглядається, і в зазначених скаржником постановах Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 451/1888/21, від 21.05.2020 у справі № 925/142/18, є істотно відмінні за фактично-доказовою базою - встановленими судами у даній справі обставинами і зібраними та дослідженими в ній доказами, що вказує на неподібність правовідносин у наведених до порівняння постановах Верховного Суду з правовідносинами у справі, яка розглядається, насамперед за змістовим критерієм.

53. З огляду на встановлення Судом неподібності правовідносин у справі № 451/1888/21 з правовідносинами у справі, яка розглядається (904/6795/23), не заслуговують на увагу і посилання скаржника у процитованій частині постанови від 30.08.2023 на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.08.2022 у справах № 372/773/19 та № 372/770/19, враховані Верховним Судом як висновки у справах з подібними правовідносинами при ухвалені постанови від 30.08.2023 у справі № 451/1888/21.

54. Отже, ураховуючи викладене, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження у цьому разі не знайшла свого належного підтвердження. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, та клопотання про передачу справи №907/6795/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 у справі № 442/730/17

55. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

56. У розрізі цього Верховний Суд зауважує, що його основним завданням відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики.

57. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

58. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

59. Обґрунтованими підставами для відступу від вже сформованої ним правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права, зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільних відносин, наявністю загрози національній безпеці, змінами у фінансових можливостях держави.

60. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Chapman v. United Kingdom» (заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом відступ від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави не допускається.

61. Ураховуючи наведене, необхідність відступу від висновків Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя; метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

62. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» просить відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 442/730/17.

63. Так, у постанові від 20.03.2019 у справі № 442/730/17 для формування єдиної правозастосовної практики та вирішення виключної правової проблеми Велика Палата Верховного Суду висловила позицію стосовно визначення підстав для скасування рішення колегіального органу (місцевої ради), які є наслідком вчинення корупційного правопорушення одним із членів цього органу (депутатом).

64. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення, прийняті в умовах конфлікту інтересів, необхідно визнавати незаконними з урахуванням вимог Конвенції ООН проти корупції, національного законодавства і тих негативних наслідків для самого існування демократичного суспільства, яке спричиняє корупція.

65. Не лише особа, у якої вбачається конфлікт інтересів, зобов`язана йому запобігати. Такий обов`язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (статті 47, 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Для встановлення порушення процедури прийняття рішення визначальним є сам факт участі депутата у його прийнятті за наявності конфлікту інтересів (незалежно від того, є він потенційним чи реальним), а не вплив такого голосування на прийняте колегіальним органом рішення з урахуванням наявності кваліфікованої більшості.

66. Прийняте в умовах реального конфлікту інтересів у одного з депутатів рішення органу місцевого самоврядування компрометує, спаплюжує таке рішення та, як наслідок, нівелює довіру суспільства до органів місцевого самоврядування в цілому. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що особа, яка набула певних прав за таким рішенням, може звернутися до відповідного органу про розгляд заяви у встановленому законом порядку.

67. Наведена правова позиція є універсальною і підстав для відступу від неї колегія суддів не вбачає.

68. Зазначені ж у касаційній скарзі посилання скаржника на необхідність відступу від висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 442/730/17 мають суто декларативний характер, полягають у такому власному тлумаченні ним правових норм та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, наслідком якого було б прийняття рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідні доводи не містять належного обґрунтування, не вказують на наявність підстав для відступу, про які йдеться у пунктах 46, 48 цієї постанови, а отже і не свідчать про підтвердженість передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

69. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, наведене в контексті необхідності відступу від вище зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду, з підстав того, що згідно з абзацами 3, 4 резолютивної частини цього рішення окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027.

70. Крім того, у касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» просить передати справу № 904/6795/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи це існуванням виключної правової проблеми, яка полягає у необхідності визначення меж застосування статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» у випадках, коли рішення органу місцевого самоврядування, прийняте за наявності конфлікту інтересів, є єдиним можливим законним рішенням з огляду на вимоги земельного законодавства; скасування такого рішення не призводить до відновлення порушених прав, а навпаки - порушує права добросовісних осіб; обраний прокурором спосіб захисту є неефективним.

71. Розглянувши подане клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні з огляду на таке.

72. Відповідно до частини першої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. При цьому підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 302 ГПК України.

73. Якщо учасник справи звертається до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі частин першої-четвертої статті 302 ГПК України, він має обґрунтувати, від якого саме правового висновку палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступити. Якщо ж учасник справи звертається до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої цієї статті, зважаючи на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, учаснику справи також необхідно обґрунтувати наявність такої виключної правової проблеми саме у цій справі.

74. Таким чином, касаційний суд, з урахуванням відповідного обґрунтування поданого заявником клопотання, зважаючи на обставини справи та відповідні критерії, за наявності яких можлива передача справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду, приймає рішення про наявність/відсутність підстав для задоволення клопотання про передачу справи на палату, об`єднану палату або Велику Палату Верховного Суду.

75. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, ще вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

76. Верховний Суд зазначає, що застосування таких критеріїв є сталим і послідовним, викладеним Верховним Судом і Великою Палатою Верховного Суду, у низці судових рішень (наприклад, від 10.07.2019 у справі №431/5643/16-ц, від 28.04.2020 у справі № 357/13182/18, від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 09.07.2020 у справі № 610/1065/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 13.10.2020 у справі № 640/17296/19, від 23.10.2020 у справі № 906/677/19, від 14.04.2021 у справі № 757/50105/19, від 22.04.2021 року у справі № 640/6432/19, від 28.04.2021 у справі № 916/1977/20, від 18.05.2021 у справі № 758/733/18), адже виключна правова проблема, необхідність для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є оціночними поняттями.

77. Клопотання ТОВ «Агрофірма «Красний забойщик» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не містить аргументовано переконливого обґрунтування наявності глибоких розходжень у судовій практиці щодо застосування однієї і тієї ж норми права, в тому числі наявності правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у справах з подібними правовідносинами; не викладено правової проблеми, яка б потребувала узгодження висновків Верховного Суду, зроблених за результатами розгляду справ судами різних юрисдикцій; за відсутності також і посилання на справи, у яких виникає проблема правозастосування з подібними правовідносинами.

78. Питання щодо визначення меж застосування статті 67 Закону України «Про запобігання корупції», за наведеними скаржником доводами та покликаннями не відповідає статті 302 ГПК України, не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, які б надавали можливість подолати бар`єр означених вище показників, та не свідчить про наявність обґрунтованої та мотивованої необхідності передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

79. З огляду на викладені в пунктах 54, 62 цієї постанови висновки, підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні, а тому у задоволенні клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

80. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

81. За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

82. З наведеного слідує, що достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з підтвердженим обґрунтуванням скаржника заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

83. Тож недостатніми є викладені в касаційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Красний Забойщик» аргументи про неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та про відсутність належного з`ясування обставин, що призвело до неправильної оцінки його доводів, з огляду на не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України.

84. Інші ж наведені в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи фактично зводяться до необхідності їх переоцінки.

85. Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

86. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Про це зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19.

87. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

88. Отже, доводи скаржника спрямовані на спонукання до переоцінки вже досліджених та оцінених судами попередніх інстанцій доказів відхиляються Верховним Судом.

89. Відтак, визначена ТОВ «Агрофірма «Красний забойщик» підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, також не підтвердилась під час касаційного провадження.

90. Інші доводи касаційної скарги ТОВ «Агрофірма «Красний забойщик» підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

91. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вбачає, що всі наведені скаржником у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 287 ГПК України, що і слугували підставами для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

93. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

94. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін. Розподіл судових витрат

95. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Красний забойщик» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2024 у справі № 904/6795/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. В. Случ Судді Н. О. Волковицька С. К. Могил