Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/8142/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 23 лютого 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/8142/21 Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/315/23 Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої - судді Шитченко Н.В., суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Чернігівська митниця Державної митної служби України, розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної митної служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями, У С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати, що протиправні дії відповідача спричинили моральну шкоду та негативно вплинули на його життя, а також відшкодувати моральну шкоду, завдану протиправними діями та рішеннями митниці за період 2018 - 2021 років, в розмірі 95 160 грн. Обгрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 зазначав, що 30 серпня 2018 року подав до митниці декларацію для розмитнення транспортного засобу, в якій йому було відмовлено через здійснення експертером в декларації-інвойс несуттєвої помилки. Звернувшись до експортера, позивач отримав виправлену декларацію-інвойс та 04 вересня 2018 року подав iншу декларацію, після чого митниця протиправно витребувала додаткові документи і незаконно зупинила митне оформлення. У зв`язку з відмовою позивача надати додаткові документи, 17 вересня 2018 року митниця прийняла протиправні рішення про корегування митної вартостi та вiдмову у митному оформленні. 18 вересня 2018 року позивач подав нову декларацію, вказавши митну вартість, відкореговану митницею, та надавши фінансову гарантію, але вiдповiдач знову видав картку відмови. Наступного дня, 19 вересня 2018 року ОСОБА_1 подав нову митну декларацію із виправленими недоліками, після чого митниця здійснила митне оформлення транспортного засобу. Позивач, вважаючи вищезазначені дії митниці неправомірними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Рішенням Чернігівського окружного адмiнiстративного суду від 14 листопада 2018 року у справі 620/3264/18, яке набрало законної сили, визнано незаконним та скасовано рiшення митниці про витребування додаткових документів від 04 вересня 2018 року. Рішенням Чернігівського окружного адмiнiстративного суду від 03 червня 2019 року у справі №620/894/19, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення митниці про корегування митної вартості та відмову у митному оформленні. 05 лютого 2020 року відповідачем складено щодо позивача протокол про порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, а 20 лютого 2020 року постановою про порушення митних правил визнано позивача винним у наведеному правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2021 року у справі № 751/1510/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову про порушення митних правил. Позивач зазначав, що негативні емоції, отримані позивачем за три роки внаслідок протиправних дій митниці, які встановлено судовими рішеннями, перебувають у причинно-наслiдковому зв`язку з протиправними діями відповідача, що спричинили моральну шкоду у заявленому розмірі. Протокольною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова 18 листопада 2022 року замінено відповідача Північну митницю Держмитслужби на Чернігівську митницю Державної митної служби України. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної митної служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповно з`ясовані обставини справи, невідповідність рішення суду обставинам справи, не застосування судом норм права, які повинні були застосовані, і невірно встановлені правовідносини, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати відповідача відшкодувати моральну шкоду, завдану позивачу протиправними рішеннями. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач на підтвердження заявлених вимог надав судові рішення, якими встановлено протиправність дій та рішень митниці, що мали місце з 2018 року по 2021 рік - протягом трьох років. Указує, що підстави і розрахунки завданої йому моральної шкоди виражаються як у грошових витратах, понесених за період захисту його прав в судовому порядку, так і інших витратах, зумовлених втрачанням ділової репутації, погіршенням здоров`я. У відзиві на апеляційну скаргу представник Чернігівської митниці Державної митної служби України, вважаючи необґрунтованими доводи апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін. Доводи відзиву зводяться до того, що у порушення вимог ст. 76-77, 83-84 ЦПК України позивач не надав доказів на підтвердження заявлених вимог. Відповідач стверджує, що судовими рішеннями у справах № 620/3264/18, № 620/894/19, № 751/1510/20 поновлено права позивача, рішення митниці скасовано та жодні негативні наслідки для позивача не настали. До того ж, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 620/894/19 відмовлено позивачу у задоволенні його вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000 грн. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить задовольнити частково, а рішення суду скасувати, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності заявлених вимог, вважаючи, що права позивача рішеннями судів поновлено, дії та рішення митного органу не визнані такими, що не відповідали завданням митних органів, які передбачено статтею 544 МК України. Районний суд також врахував, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі №620/894/19 відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. З висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного. У справі встановлено, що 15 серпня 2018 року між Dr. Mann Automobile GmbH, Deutschland (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено контракт (договір) № 18DE02 на поставку товару, згідно з яким продавець продає, а покупець купує вживані автотранспортні засоби, перелічені в інвойсах, які є додатком до контракту, а покупець отримує їх і оплачує. На виконання умов зазначеного контракту продавцем поставлено на користь позивача автомобіль Ford Transit Connect вартістю 4 150 євро, що підтверджується інвойсом № 20180177 від 20 серпня 2018 року. З метою здійснення митного оформлення наведеного товару та підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією № UA102230/2018/630642 до Чернігівської митниці ДФС подано контракт (договір) № 18DE02 на поставку товару від 15 серпня 2018 року, інвойс № 20180177 від 20 серпня 2018 року та інші товаросупровідні документи. Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу у зв`язку з тим, що невідомо відомості про всі складові заявленого рівня митної вартості, позивачу було надіслано повідомлення b45e3f4e-322b-474e-9618-9a7170236f38, в якому вказано про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів за митною декларацією, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); висновки про вартісні характеристики ідентичних та/або подібних товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. ФОП ОСОБА_1 , вважаючи це повідомлення незаконним, звернувся з позовом до Чернігівської митниці ДФС. Наведені обставини викладені у рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 620/3264/18, яким задоволено повністю позов ФОП ОСОБА_1 , визнано протиправними та скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС про витребування додаткових документів від 04 вересня 2018 року, повідомлення b45e3f4e-322b-474e-9618-9a7170236f38 (а.с. 8-11). Вирішуючи даний спір, суд установив, що відповідачем не вказано, які саме підстави давали обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові витної вартості не містяться в поданих позивачем документах. Адміністративний суд указав, що відповідачем не надано доказів того. що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Постановою Шостого апеляційного адмiнiстративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 620/3264/18 залишено без змін рішення Чернігівського окружного адмiнiстративного суду від 14 листопада 2018 року (а.с. 12). У подальшому ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні від 30 серпня 2018 року, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про корегування митної вартості від 17 вересня 2018 року, зобов`язати відповідача відшкодувати заподіяну позивачу матеріальну шкоду, а також моральну шкоду, заподіяну незаконними діями та рішеннями Чернігівської митниці ДФС в розмірі 100 000 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 620/894/19 задоволено частково позов ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Чернігівської митниці ДФС від 17 вересня 2018 року №UA 102000/2018/000061/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 17 вересня 2018 року №UA 102230/2018/00054. У решті позову відмовлено (а.с. 13-17). Постановою Шостого Апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 620/894/19 залишено без змін рішення Чернiгiвського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (а.с. 18). 05 лютого 2020 року головним державним інспектором відділу оперативного реагування УЗ та ПК та ПМП Північної митниці Держмитслужби Васильченко В.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил за ст. 485 МК України № 0150/10200/20. В.о. начальника Північної митниці Держмитслужби Коростовським П.А. 20 лютого 2020 року прийнято постанову у справі про порушення митних правил №0150/10200/20, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 18 210.96 грн. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просив визнати складання протоколу та винесення постанови протиправними та скасувати постанову від 20 лютого 2020 року у справі про порушення митних правил № 0150/10200/20. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 квітня 2021 року у справі № 751/1510/20 задоволено частково позов ОСОБА_1 . Скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника Північної митниці Держмитслужби Коростовського П.А. у справі про порушення митних правил №0150/10200/20 від 20 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 18210,96 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд зазначив, що у справі не встановлено, що ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати митних платежів у митній декларації від 19 вересня 2018 року указував неправдиві відомості щодо преференцій, необхідні для визначення його митної вартості. При заповненні митної декларації на підтвердження внесених відомостей позивач міг керуватися тільки офіційними документами. Матеріалами справи підтверджується і не спростовано відповідачем, що позивач у митній декларації вказував відомості, які не можна вважати неправдивими для визначення митної вартості товару. При цьому позивачем було доведено, що склад правопорушення відсутній, бо він хоча і подавав митну декларацію до митниці, але користувався лише документами, наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона). (а.с.19-24) Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі № 751/1510/20 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Північної митниці Держмитслужби на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 квітня 2021 року (а.с. 25). Як свідчать матеріали справи, територіальні органи Держмитслужби реорганізовані та наказом Державної митної служби України «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» від 19 жовтня 2020 року № 460, утворено територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України, в тому числі Чернігівську митницю (а.с. 107-108). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано. У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, «Рисовський проти України», № 29979, пункти 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, «Антоненков та інші проти України», № 14183/02, пункт 71, від 22 листопада 2005 року). Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами передбачені ст. 1173, 1174 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. У ч. 1 ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Застосовуючи положення ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону. Статтею 8 МК України визначено, що митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим кодексом. Відповідно до ст. 543 МК України передбачено, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи. Митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи (ч. 1 ст. 546 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 24 МК України будь-яка особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов`язки. Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 24 МК України дії митних органів - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов`язані з виконанням обов`язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України. Статтею 544 МК України визначено призначення та основні завдання митних органів. Так, здійснюючи митну справу, митні органи виконують такі основні завдання, у тому числі, забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства України з питань митної справи; здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, у тому числі на підставі електронних документів (електронне декларування), за допомогою технічних засобів контролю тощо. Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 620/3264/18, що набрало законної сили, задоволено позов ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС про витребування додаткових документів від 04 вересня 2018 року, повідомлення b45e3f4e-322b-474e-9618-9a7170236f38. Судом встановлено, що у відповідача були відсутні підстави для обґрунтованої можливості вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові витної вартості не містяться в поданих позивачем документах. Зазначено, що відповідачем не надано доказів того. що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тобто цим судовим рішенням визначено, що витребування відповідачем додаткових документів для підтвердження складових митної вартості товару у ОСОБА_1 було необґрунтованим і безпідставним. Отже, прийняття Чернігівською митницею ДФС рішення про витребування додаткових документів, яке в подальшому визнано протиправним та скасовано у зв`язку з його необґрунтованістю свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали прийняття такого рішення. Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 квітня 2021 року у справі № 751/1510/20, яке набрало законної сили, задоволено частково позов ОСОБА_1 . Скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника Північної митниці Держмитслужби Коростовського П.А. у справі про порушення митних правил № 0150/10200/20 від 20 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 18 210,96 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а.с. 19-24). Скасовуючи постанову про порушення митних правил № 0150/10200/20 від 20 лютого 2020 року, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях ОСОБА_1 ознак порушених митних правил, передбачених ст. 485 МК України, зокрема, відсутності складу правопорушення, оскільки при поданні митної деклараці ОСОБА_1 користувався лише документами, наданими замовником (відсутня об`єктивна сторона), він відповідно не мав спеціальної мети - ухилитися від сплати митних платежів і зборів (відсутня суб`єктивна сторона). Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яке у подальшому закрито судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла переконання, що скасування постанови Північної митниці Держмитслужби у справі про порушення митних правил про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього стягнення у виді штрафу свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали складення відповідного протоколу. При цьому, суд погоджується з доводами позову про те, що дії посадових осіб відповідача відносно ОСОБА_1 не можна можна вважати прозорими, оскільки, здійснивши митне оформлення товару позивача у вересня 2019 року без зауважень, відповідач через півтора роки після цих подій притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, маючи судові рішення щодо цих подій, які набрали законної сили, про безпідставність витребування відповідачем додаткових документів для підтвердження складових митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджуючи, що негативні наслідки до позивача не настали, оскільки ОСОБА_1 відновив порушені права у судовому порядку, відповідач не заперечує, що без ухвалених на користь позивача судових рішень ОСОБА_1 не зміг би повернути надміру сплачені з вини посадових осіб митниці митні платежі через коригування митної вартості товару та вимушений був би сплатити штраф у розмірі 18 210,96 грн за відсутності в його діях і об`єктивної і суб`єктивної сторони митного правопорушення. Тобто, через один епізод розмитнення транспортного засобу, що відбувся у вересні 2018 року, ОСОБА_1 відновлював в судовому порядку порушені права до червня 2021 року. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача відповідали завданням митних органів, передбаченим ст. 544 МК України, не відповідає обставинам цієї справи і є хибним. Вирішуючи, які наведені у позові на підтвердження доводів позову обставини спричинили позивачу моральну шкоду, суд не враховує дії працівників митниці щодо коригування митної вартості товарів від 17 вересня 2018 року, з наступних підстав. Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 звертався з позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у митному оформленні від 30 серпня 2018 року, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про корегування митної вартості від 17 вересня 2018 року, зобов`язати відповідача відшкодувати заподіяну позивачу матеріальну шкоду, а також моральну шкоду, заподіяну незаконними діями та рішеннями Чернігівської митниці ДФС в розмірі 100 000 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 620/894/19, яке набрало законної сили, задоволено частково позов ФОП ОСОБА_1 до Чернігівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Чернігівської митниці ДФС від 17 вересня 2018 року №UA 102000/2018/000061/1. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 17 вересня 2018 року №UA 102230/2018/00054. У решті позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Чернігівської митниці ДФС відшкодувати моральну шкоду заподіяну незаконними діями та рішеннями Чернігівської митниці ДФС в розмірі 100 000 грн, адміністративний суд виходив з того, що позивачем не доведено та не надано суду жодних обґрунтованих доказів на підтвердження такої вимоги. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі № 620/894/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржувалось та є чинним, тобто ОСОБА_1 з ним погодився. Таким чином, наведеним вище обставинам, на які ОСОБА_1 посилається, як підставу для відшкодування моральної шкоди, надано відповідну оцінку судовим рішенням. З урахуванням наведеного вище, а також мотивів, викладених у судових рішеннях у справах № 620/3264/18, 751/1510/20, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірними діями і рішеннями митного органу. Зазначеного не врахував суд першої інстанції і дійшов помилкового висновку про те, що дії та рішення митного органу не визнані такими, що не відповідали завданням митних органів. Наведені у відзиві доводи сторони відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження заявлених вимог спростовуються наведеними вище нормами закону та фактичними обставинами справи. З урахуванням вимог розумності і справедливості, конкретних обставин даної справи, колегія суддів вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди, оскільки саме такий розмір завданої шкоди відповідає встановленим обставинам і дослідженим доказам. Заподіяння позивачу моральної шкоди у більшому розмірі, на думку суду, належними доказами не доведено. При цьому, апеляційний суд враховує, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). Отже, завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована з Державного бюджету України. Беручи до уваги невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування районним судом норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями, стягнувши з Державного бюджету України на користь позивача 10 000 грн моральної шкоди. Керуючись ст. 367, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 листопада 2022 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної митної служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та рішеннями, - задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуюча Н.В. Шитченко Судді Н.В. Висоцька О.Є. Мамонова