Постанова 4820 № 681/97/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 681/97/20 Провадження № 22-ц/4820/1353/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Корніюк А.П., секретар судового засідання - Кошельник В.М., за участю представників апелянтів розглянув у відкритому судовому засіданні справу №681/97/20 за апеляційними скаргами Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державної казначейської служби України на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2020 року, у складі судді Горщара А.Г., у справі за позовом ОСОБА_1 до Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Полонському районі Хмельницької області про стягнення майнової та моральної шкоди, встановив : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 27653 грн. 29 коп. майнової шкоди та 150000 грн. моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, що привело до неможливості в подальшому виконання судового рішення за виконавчим листом №681/654/15, шляхом зобов`язання Державної казначейської служби України безспірно списати вказані кошти із спеціально визначеного для цього рахунку для відшкодування шкоди, завданої органами державної влади чи їх службовими особами. Позов мотивовано тим, що 15.04.2016 року рішенням Апеляційного суду Хмельницької області з товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Н" стягнуто на користь позивача 27153 грн. 59 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди. Під час примусового виконання вказаного рішення посадові особи відділу ДВС допустили бездіяльність, яка призвела до того, що з боржника до теперішнього часу присуджені для ОСОБА_1 кошти не стягнуті, у зв`язку з чим йому заподіяна майнова та моральна шкода. При визначенні розміру майнової та моральної шкоди просить врахувати розмір не стягнутої заборгованості по заробітній платі, тривалість невиконання судового рішення, що позбавило позивача можливості користуватися коштами, істотне знецінення суми боргу та відсутність можливості виконати рішення суду про стягнення боргу. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) грн. шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В решті вимог позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що ухвалою Полонського районного суду від 17.07.2019 року, а також постановою Хмельницького апеляційного суду від 06.11.2019 року визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби, яка у зв`язку з несвоєчасним накладенням арешту на майно та кошти боржника, стала основною причиною тривалого невиконання судового рішення про стягнення коштів на користь позивача. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 завдана моральна шкода, а тому останній має право на її відшкодування. Позивачем не надано достатніх та належних доказів, що виконання судового рішення, яким стягнуто кошти на користь ОСОБА_1 , не може відбутись в ході виконавчого провадження, яке ще не завершено, а тому в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди позов задоволенню не підлягає. Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення доводів осіб, які подали апеляційні скарги В апеляційній скарзі Полонський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди в сумі 8000 грн, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) мотивована тим, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджують наявність причинно-наслідкового зв`язку між заявленою шкодою та протиправною бездіяльністю державного виконавця. Також, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтував, в чому полягає моральна шкода, яку він зазнав, та з чого він виходив, оцінюючи моральну шкоду, а судом не наведено мотивів при визначенні розміру моральної шкоди в сумі 8000 грн. В апеляційній скарзі Державна казначейська служби України просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга Державної казначейської служби України мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів та не обґрунтував, яку саме шкоду, протиправні дії чи бездіяльність завдав йому орган Казначейства, та у чому полягала протиправність діяння Казначейства. Також, позивач в своєму позові помилково ототожнює державу Україну з державним органом - Державною казначейською службою України, що є порушенням ч. 2 ст.176 ЦК України, відповідно до якої, юридичні особи, створені державою, якою і є Державна казначейська служба України, не відповідають за зобов`язаннями держави. При цьому, жодним законодавчим актом, нормативно-правовим актом не передбачено покладення відповідальності на органи Державної казначейської служби України за дії інших юридичних осіб та держави України в цілому. Державна казначейська служба України та її територіальні органи лише виконують рішення суду про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не відповідають за зобов`язаннями Держави або державних органів. Казначейство не перебувало із позивачем у цивільно-правових відносинах, а тому не завдавало йому шкоди. Вказує, що позивачем не надано належних доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди, не доведено розмір шкоди та причинний зв`язок цієї шкоди з неправомірними діями відповідача. Процесуальні дії суду Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 27 липня 2020 року справу призначено до розгляду. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України та ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року справу призначено до розгляду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзиви на апеляційні скарги не надійшли. Представник апелянта - Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дмитришина В.В. апеляційну скаргу підтримала з підстав, наведених у ній. Представник апелянта Державної казначейської служби України Орлов О.М. апеляційну скаргу підтримав з наведених у ній підстав. Позивач ОСОБА_1 та представник Управління Державної казначейської служби України у Полонському районі Хмельницької області, повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з`явились, ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, представник Управління Державної казначейської служби України у Полонському районі Хмельницької області подав заяву про розгляд справи у його відсутності та зазначив, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню. Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Мотивувальна частина Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні майнової шкоди не оскаржується, а отже в цій частині не є предметом перегляду в апеляційному порядку. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлені фактичні обставини справи та застосовані норми права Встановлено, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Н" на користь ОСОБА_1 27153 грн. 59 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди. Постановою державного виконавця Чмира М.П. від 10.05.2016 року відкрито виконавче провадження (ВП № 51015768) з виконання виконавчого листа №681/654/15, виданого 26 квітня 2016 року Полонським районним судом Хмельницької області, про стягнення з ТОВ «Вілія-Н» на користь ОСОБА_1 27653,29 грн. боргу, надано термін боржнику сім днів для добровільного виконання рішення суду. Постановою державного виконавця від 20 травня 2016 року зупинено виконавче провадження, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15.04.2016 року, на підставі якого видано вказаний виконавчий документ. Постановою державного виконавця від 27.01.2017 року виконавче провадження поновлено, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.11.2016 року рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15.04.2016 року залишено без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Вілія Н» - без задоволення. Постановою державного виконавця від 30.01.2017 року накладено арешт на розрахунковий рахунок боржника в АТ «Райффайзен банк «Аваль». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Вілія - Н» від 24.01.2017 року виведено зі складу учасників товариства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з поверненням вкладів та зменшено статутний капітал товариства до 68000 грн. Рішенням державного реєстратора від 26.01.2017 року здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - по 1/2 частині майнового комплексу в АДРЕСА_1 та по 1/2 частині земельної ділянки площею 1,008 га, на якій він знаходиться, за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Постановою державного виконавця від 06.07.2017 року накладено арешт на нерухоме майно боржника - майновий комплекс в АДРЕСА_1 . 28.02.2017 року накладено арешт на все рухоме майно боржника ТОВ «Вілія-Н». Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 12.02.2018 року скасовано арешт рухомого та нерухомого майно боржника. У зв`язку з цим, постановою державного виконавця від 05.05.2018 року знято арешт з усього майна боржника. Ухвалою Полонського районного суду від 17.07.2019 року, постановою Хмельницького апеляційного суду від 06.11.2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби (справа № 681/1864/18) визнано протиправною бездіяльність начальника та заступника начальника Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в період з 17 травня по 20 травня 2016 року та в період зупинення виконання рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що в подальшому привело до його невиконання. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в частині визнання протиправною їх бездіяльності у період з 27.04.2016 року по 10.05.2016 року відмовлено. Судами при розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби (справа №681/1864/18) встановлено, що державним виконавцем, попри наявний доступ до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в період до зупинення виконавчого провадження (20.05.2016 року) не було накладено арешт на нерухоме майно боржника ТОВ «Вілія -Н» - майновий комплекс в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1,008 га, на якій він знаходиться. Попри отримання державним виконавцем13.05.2016 року інформації про рахунки боржника у банках та фінансових установах, ним у цей же період (до 20.05.2016 року) не звернуто стягнення на кошти боржника на цих рахунках. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. В судовому засіданні представник державної виконавчої служби підтвердила, що рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 на даний час не виконано у зв`язку з відсутністю у боржника ТОВ «Вілія-Н» майна та коштів на банківських рахунках. Позиція апеляційного суду Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина п`ята статті 23 ЦК України). Згідно з частиною 3 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що неправомірними діями державного виконавця, які полягають у бездіяльності при виконанні рішення суду у зв`язку з несвоєчасним накладенням арешту на майно та кошти боржника, що стало причиною тривалого невиконання рішення суду про стягнення коштів, позивачу була заподіяна моральна шкода. Виходячи з принципів розумності і справедливості, суд дійшов обґрунтованого висновку при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 8000грн. Тому, не заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг Державної казначейської служби України та Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди внаслідок бездіяльності посадових осіб виконавчої служби. Сам по собі факт тривалого невиконання рішення суду саме внаслідок бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби свідчить про завдання позивачу моральних втрат, душевних страждань, переживань, нервових стресів, порушення його нормальних життєвих зв`язків, докладення додаткових зусиль для організації свого життя. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що останнє не несе цивільно-правову відповідальність за неправомірні дії посадових осіб інших органів державної влади, є необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України. Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України). Таким чином, Казначейство залучене до участі у цій справі не як заподіювач шкоди, а як орган, який відповідно до законодавства здійснює списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Висновки суду апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скаргине вбачається. Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін. Судові витрати Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційні скарги Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) та Державної казначейської служби України залишити без задоволення. Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 02 червня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 вересня 2020 року. Судді Т.В. Спірідонова Л.М. Грох А.П. Корніюк