Постанова 4855 № 751/1510/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/1510/20 Суддя (судді) першої інстанції: Яременко І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби на додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Північної митниці Держмитслужби, в якому просив визнати складання протоколу та винесення постанови протиправними та скасувати постанову від 20.02.2020 у справі про порушення митних правил № 0150/10200/20. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02.04.2021 позов ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил №0150/10200/20 від 20.02.2020 року задоволено частково. Скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника Північної митниці Держмитслужби Коростовського Петра Анатолійовича у справі про порушення митних правил №0150/10200/20 від 20.02.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 18210 грн. 96 коп., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив винести додаткове рішення, яким зобов`язати відповідача відшкодувати всі витрати позивача, понесені на правову допомогу, проведення необхідних експертиз, поштові витрати. Додатковим рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 липня 2021 року заяву позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове судове рішення у справі № 751/1510/20 за позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 7661 (сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн 93 коп. у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи. Не погоджуючись з додатковим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права завчасно не повідомлено відповідача про судове засідання, у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. Крім того, звертає увагу на порядок встановлення судом першої інстанції факту понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Так, на переконання відповідача, всупереч положенням КАС України позивачем не було надано договір про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу наданих йому послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті, та не зазначено кількість часу, витраченого на виконання цих робіт. У зв`язку із викладеним взагалі неможливо встановити, який саме розмір суми підлягає сплаті позивачем за правничу допомогу. Також, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач самостійно представляв свої інтереси під час судових засідань, жодних представників до суду не з`являлося, що підтверджується матеріалами судової справи у якій відсутні будь-які дані щодо представників. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Водночас, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст. 134 КАС України). Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст. 134 КАС України). Частина п`ята статті 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17. При цьому, суд зазначає, що недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги надано: договір про надання правової допомоги від 25.02.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Жилінським Олександром Вікторовичем; розрахунок вартості послуг/робіт адвоката від 25.05.2020; квитанція №03/20 від 25.05.2020 на суму 14420,00 грн. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч. 3 ст. 141). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), № 34884/97). Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Указане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.03.2018 року у справі №815/4300/17 (73021615) та від 11.04.2018 року у справі №814/698/16 (73356068). Отже, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд першої інстанції, з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, підтверджуючих документів, дійшов вірного висновку про стягнення витрат, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України. В свою чергу, апеляційна скарга відповідача не містить належних обґрунтувань неспівмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування, а ґрунтується виключно посиланнями на норми КАСУ та ненадання позивачем доказів понесених судових витрат, що спростовується матеріалами справи. Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на правничу допомогу та її характер, згідно наданого розрахунку послуг/робіт адвоката, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо порушення порядку встановлення судом першої інстанції факту понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Посилання апелянта на те, що позивач самостійно представляв свої інтереси під час судових засідань як на підставу для відмови у задоволенні його заяви про стягнення витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що згідно розрахунку виконаних послуг/робіт адвоката участь в судовому засіданні представника позивача не передбачалась як і витрати на вказану послугу позивачем не заявлялись. Твердження апелянта про те, що позивачем не були надані належні докази понесених витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом вказаної судової справи спростовуються матеріалами справи, в яких міститься клопотання позивача про приєднання доказів витрат на правову допомогу з відповідними додатками (а.с.131-134 т.1). Доводи апелянта про те, що витрати на видачу копії технічного запису судового засідання не відносяться до переліку витрат, пов`язаних з розглядом справи, колегія суддів оцінює критично, з огляду на те, що відповідно до ч.3 ст.132 КАС України законодавцем до витрат пов`язаних із розглядом справи, віднесено, зокрема, витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Тому, на переконання судової колегії витрати, які були понесені позивачем на видачу копії технічного запису у даній справі відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи. Стосовно посилань апелянтом на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зауважує наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Новозаводським районним судом міста Чернігова листом від 09 липня 2021 року було повідомлено відповідача про розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про скасування рішень 13 липня 2021 року. Разом з тим, доказів отримання вказаного повідомлення відповідачем матеріали справи не містять. У додатках до матеріалів апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції відповідачем надано копію листа повідомлення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.07.2021 з відміткою про його отримання 14.07.2021, тобто на наступний день після судового засідання у вказаній справі. Таким чином, судове засідання 13.07.2021 було проведено без належного повідомлення відповідача у справі. Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно вказаного повідомлення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.07.2021, явка представника митниці в судове засідання 13 липня 2021 року на 14 год. 30 хв. обов`язкова. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на те, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення розглянуто за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і саме ця обставина покладена в основу апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування додаткового судового рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 13 липня 2021 року та постановлення судом апеляційної інстанції нового судового рішення за результатами розгляду заяви позивача. Відповідно до ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних витрат. При цьому, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, виключно у випадках задоволення позову повністю або частково. Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позовної заяви позивачем було сплачено 840,80 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 47757831 від 12.02.2020, та 63,06 грн. судового збору за видачу копії технічного запису судового засідання. Крім того, позивачем було сплачено 14420,00 грн. в рахунок понесених витрат по наданню правової допомоги, що підтверджується квитанцією № 03/20 від 25.05.2020. Оскільки рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.04.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково, колегія суддів дійшла висновку, про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби на користь позивача 7661,93 грн., виходячи з розрахунку: (840,80+14420,00+63,06)/2, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 242, 250, 252, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північної митниці Держмитслужби задовольнити частково. Додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 липня 2021 року скасувати. Прийняти нове додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Ухвалити додаткове судове рішення у справі № 751/1510/20 за позовом ОСОБА_1 до Північної митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про порушення митних правил. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північної митниці Держмитслужби (14017, м. Чернігів, пр-т Перемоги, буд. 6, код ЄДРПОУ 43332675) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 7661 (сім тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 93 коп. у рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко