Постанова 4801 № 136/2034/21

Справа № 136/2034/21 Провадження № 22-ц/801/394/2023 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шпортун С. В. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 рокуСправа № 136/2034/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Оніщука В. В., суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 136/2034/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року, ухвалене у складі судді Шпортун С.В., встановив: Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк», банк) звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Позов мотивований тим, що 20 грудня 2017 року між сторонами укладено договір № 7662432 про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт), відповідно до умов якого для здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, банк встановив по рахунку клієнта № НОМЕР_1 , ліміт кредитування в сумі на строк та умовах визначених договором та тарифами банку для тарифного пакету START, на умовах якого обслуговується рахунок. Згідно з пунктом 1.3 договору, банк встановив максимальну суму ліміту кредитування по рахунку в розмірі 20 000,00 грн при забезпеченні клієнтом поступлень коштів на рахунок з джерел зазначених у пункті 1.7 договору за один календарний місяць (впродовж перших чотирьох календарних місяців з дати укладення договору), в сумі, що становить або перевищує 2000,0 грн. Датою утворення овердрафту по рахунку ОСОБА_1 є 19 листопада 2018 року. 21 серпня 2021 року банком здійснено перерахунок заборгованості по поточному рахунку ОСОБА_1 та віднесено прострочений кредит за договором № О7662432/1 (Автоматичний овердрафт) від 19 листопада 2018 року, що підтверджується меморіальним ордером № 44322794 від 21 серпня 2020 року, який підтверджує факт початку утворення простроченої заборгованості та в подальшому перерахування відсотків на прострочену суму кредиту. У відповідності до пункту 1.16 договору, за користування кредитом, отриманим по договору, клієнт сплачує банку проценти у розмірі 30 % річних, але не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем нарахування процентів. Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 13 жовтня 2021 року утворилась заборгованість у розмірі 27 641,32 грн, яка складається з: неповернутої суми кредиту - 15 850,79 грн, заборгованості за відсотками - 11 473,51 грн та нарахованих відсотків - 317,02 грн. Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу вимоги щодо виконання договірних зобов`язань, однак дана вимога залишена відповідачем без реагування. Посилаючись на зазначені обставини, АТ «Кредобанк» просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 27 641,32 грн, а також судові витрати у розмірі 2 270,00 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2 764,13 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо передачі грошових коштів за указаним кредитним договором на рахунок відповідача зазначений у договорі не долучено, доказів зміни рахунку чи наявності кількох рахунків відкритих у банку на ім`я відповідача не додано, доказів користування відповідачем кредитними коштами в межах указаного рахунку та договору не надано, відтак позивачем не доведено невиконання умов договору відповідачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У січні 2023 року АТ «Кредобанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Копаничук С. Г., Медвецький С. К. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2023 відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 січня 2023 року справу призначено до розгляду на 09 лютого 2023 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09 лютого 2023 року витребувано у позивача витяг із Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у АТ «Кредобанк», у якому міститься Глава 4 Розділу II у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 23 лютого 2023 року. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не ознайомився з правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк», що перебувають у загальному доступі на офіційному сайті банку за посиланням https://kredobank.com.ua, не надав належної оцінки доданим письмовим доказам та поясненням указаним в позовній заяві. Підписання договору про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт) № 7662432 від 20 грудня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 свідчить про приєднання клієнта до договору банківського рахунку та отримання інших банківських послуг, які банк зобов`язується надавати клієнту на умовах визначених договором, правилами надання комплексних банківських послуг та тарифами банку. Дата відкриття рахунку ОСОБА_1 - 20 грудня 2017 року, тариф START. Дата утворення Овердрафту по рахунку ОСОБА_1 - 19 листопада 2018 року. Договори про встановлення ліміту кредитування № 7662432 від 20 грудня 2017 року та № О7662432/1 від 19 листопада 2018 року є одним і тим же договором. Відповідно до виписки про рух коштів, рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 належать одному клієнту - ОСОБА_1 . Рахунок № НОМЕР_2 є дебетовим, за яким ведеться облік руху кредитних коштів по рахунку, а рахунок № НОМЕР_1 - кредитним, за яким банк обліковує прострочену заборгованість за овердрафтом перед здійсненням банком перерахунку заборгованості відповідача. Розрахунок заборгованості, меморіальний ордер, виписки по особовим рахункам відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є належними та допустимими доказами на підтвердження обставин щодо передачі грошових коштів за кредитним договором на рахунок відповідача, наявності рахунків відкритих у банку на ім`я відповідача та користування ним кредитними коштами в межах рахунку та договору. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що згідно з рішенням акціонера № 03/2018 від 29 листопада 2018 року ПАТ «Кредобанк» змінив своє найменуванням на АТ «Кредобанк», який є його правонаступником, на що вказує статут АТ «Кредобанк» від 28 квітня 2020 року. 20 грудня 2017 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір № 7662432 про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт) (а. с. 14-15). Відповідно до пункту 1.1 договору для здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, банк встановлює по рахунку № НОМЕР_1 ліміт кредитування в сумі, на строк та умовах визначених договором та тарифами банку для тарифного пакету START, на умовах якого обслуговується рахунок. Згідно пункту 1.3 договору банк встановлює максимальну суму ліміту кредитування по рахунку в розмірі 20000,00 грн при забезпеченні клієнтом поступлень коштів на рахунок з джерел зазначених пунктом 1.7 договору за один календарний місяць (протягом перших чотирьох календарних місяців з дати укладення договору) в сумі, що становить або перевищує 2000,00 грн. У відповідності до пункту 1.5 договору ліміт кредитування по рахунку встановлюється терміном на 12 календарних місяців, починаючи з дати первинного встановлення поточної суми ліміту кредитування. Відповідно до пункту 1.16 договору за користування кредитом, отриманим по договору, клієнт сплачує банку проценти у розмірі 30% річних, але не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем нарахування процентів. Пунктом 1.18 договору, встановлено, що клієнт зобов`язаний повернути кредитну заборгованість у повному обсязі в терміни, передбачені договором (пункт 1.5) та/або в останній день дії трудових (цивільно-правових) відносин з організацією, та/або в інших випадках визначених правилами та договором, в залежності від того, яка з подій настане раніше. Згідно з пунктом 1.30 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за кредитними правовідносинами клієнт, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної процентної ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання клієнта, за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості клієнта. Пунктом 1.32 договору встановлено, що шляхом підписання договору, клієнт підтверджує, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк», умовами кредитування, тарифами банку, реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також з іншою інформацією про споживчий кредит, надання якої передбачено частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», інформація (паспорт споживчого кредиту) надані клієнту в письмовій (електронній) формі, встановлені й Додатком № 1 до Закону України «Про споживче кредитування». Згідно розрахунку заборгованості по договору № О7662432/1 від 19 листопада 2018 року станом на 13 жовтня 2021 року заборгованість становить 27 641,32 грн, що складається з неповернутої суми кредиту - 15 850,79 грн, прострочених відсотків - 11 473,51 грн, нарахованих відсотків станом на 13 жовтня 2021 року - 317,02 грн. 28 квітня 2021 року позивач звернувся із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості до ОСОБА_1 28 травня 2021 року указана вимога повернута АТ «Кредобанк» по закінченню встановленого терміну зберігання поштового відправлення, а відповідач не вжив заходів спрямованих на врегулювання спору. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційна скарга на підставі статті 369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані з отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на банківську платіжну картку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно статті 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокове повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. У свою чергу учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Матеріалами справи встановлено, що боргові зобов`язання між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 виникли на підставі договору № 7662432 про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт) від 20 грудня 2017 року. Відповідно до пункту 1.32 договору відповідач шляхом підписання договору підтвердив, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк», умовами кредитування, тарифами банку, реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також з іншою інформацією про споживчий кредит, надання якої передбачено частиною третьою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», інформація (паспорт споживчого кредиту) надані клієнту в письмовій (електронній) формі, встановлені й Додатком № 1 до Закону України «Про споживче кредитування». Згідно Правил надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк», затверджених рішенням правління ПАТ «Кредобанк», протокол № 1447 від 23 грудня 2016 року (далі - правила ФО) банк відкриває клієнту рахунок № НОМЕР_1 не пізніше 10 банківських днів з дати укладення договору банківського рахунку. Відповідно до правил ФО, ліміт витрат - сума грошових коштів, яку клієнт може використовувати. Ліміт витрат може складатися із залишку на рахунку за мінусом суми знижувального залишку або за плюсом суми встановленого банком ліміту кредитування. У відповідності з правилами ФО, Овердрафт - кредит, який надається банком клієнту у випадку перевищення суми операції залишку коштів на відповідному рахунку клієнта в межах заздалегідь обумовленого ліміту витрат на цьому рахунку. Відповідно до пункту 1.3 Глави 4 правил ФО, підставою надання банком кредиту і переказу кредитних коштів з рахунку є ініціювання клієнтом видаткових операцій понад залишок коштів на поточному рахунку в межах встановленого банком ліміту кредитування, в тому числі з використанням банківської платіжної картки. Також підставою для надання банком кредиту є оформлення за ініціативою банку меморіальних ордерів для погашення, за рахунок кредитних коштів, заборгованості клієнта зі сплати комісій за надані банком послуги, відповідно до укладених з клієнтом договорів, а також кредитної заборгованості за договором кредитування рахунку та іншими кредитними договорами укладеними з клієнтом. Відповідно до пункту 1.4 Глави 4 правил ФО, датою видачі кредиту вважається день списання коштів з відповідного рахунку понад суму залишку коштів на ньому в межах встановленого ліміту кредитування (утворенням строкової заборгованості по рахунку) у зв`язку із проведенням по рахунку операції. Датою утворення Овердрафту по рахунку ОСОБА_1 є 19 листопада 2018 року. У серпні 2021 року позивачем було здійснено перерахунок заборгованості по поточному рахунку ОСОБА_1 та віднесено прострочений кредит за договором № О7662432/1 від 19 листопада 2018 року, що підтверджується доданим позивачем до позовної заяви меморіальним ордером № 44322794 від 21 серпня 2020 року, розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів за період з 19 листопада 2018 року по 13 жовтня 2021 року, з яких слідує початок утворення простроченої заборгованості та подальше нарахування відсотків на прострочену суму кредиту. 28 квітня 2021 року позивачем направлена відповідачу досудова вимога про дострокове стягнення заборгованості на виконання умов договору № 7662432 від 19 листопада 2018 року, яка залишена без належного реагування ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21). Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання встановленого ліміту на отриману кредитну картку, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем. Колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги АТ «Кредобанк» щодо номера, дати укладеного договору, а також рахунків за якими ведеться облік руху кредитних коштів та обліковується прострочена заборгованість за овердрафтом перед здійсненням банком перерахунку по заборгованості, оскільки вони є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову. Оцінивши допустимість, достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у позивача виникло право на заявлення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за договором № 7662432, яка становить 27 641,32 грн. та складається із: 15 850,79 грн. - неповернутої суми кредиту; 11 473,51 грн. - прострочених відсотків; 317,02 грн. - прострочені відсотки станом на 13 жовтня 2021 року. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банком не доведено існування між сторонами кредитних правовідносин, оскільки належним чином не дослідив надані банком докази щодо видачі відповідачу кредиту та користування ним кредитними коштами. Таким чином, у порушення статей 89, 263-264 ЦПК України суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які мають суттєве значення для вирішення спору, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки при вирішенні справи суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Щодо судових витрат Щодо стягнення з відповідача витрат позивача на правову професійну допомогу в розмірі 2 764,13 колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Долучена до позовної заяви копія договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладеного між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і право» не є доказом понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Будь-яких інших доказів понесення таких витрат, зокрема акту про виконані роботи (додаток № 5 до договору), акту прийому-передачі документів (додаток № 6 до договору), платіжного доручення про сплату гонорару тощо матеріали справи не містять, а тому правові підстави для покладення на відповідача обов`язку відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката відсутні. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У частині розподілу судових витрат слід врахувати, що позивачем сплачено за розгляд справи в суді першої інстанції 2 270 грн, за апеляційну скаргу - 3405 грн, а всього: 5675,00 грн. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5675,00 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» задовольнити. Заочне рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 06 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 27641,32 грн, з яких: 15 850,79 грн - неповернута сума кредиту, 11 473,51 грн - заборгованість за відсотками, 317,02 грн - нараховані відсотки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 5675,00 грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», адреса: вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862. Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 . Суддя-доповідач В. В. Оніщук Судді: С. Г. Копаничук С. К. Медвецький