Постанова 4822 № 727/5111/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2023 року місто Чернівці справа № 727/5111/21 провадження №22-ц/822/77/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н.К., суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б. секретар Петранюк Ю.Т. за участю: представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , представника АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - Левчука І.М., представника ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_5 учасники справи: заявник (боржник) ФОП ОСОБА_4 , заінтересовані особи (стягувачі) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , боржник Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Ковч Тарас Богданович, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2022 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог заяви та рух справи У листопада 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів №727/5111/21від 21 квітня 2022 року такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 та АТ « Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. В обґрунтування заяви заявник зазначав, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2022 року в справі №727/5111/21 змінено рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2021 року та стягнуто солідарно з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, з урахуванням податків та інших передбачених законодавством обов`язкових платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї моральної шкоди; стягнуто солідарно з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, з урахуванням податків та інших передбачених законодавством обов`язкових платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї моральної шкоди. Вказував, що судами чітко оцінено та визначено загальний розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачів, а саме по 200 000 грн. кожному з позивачів. Посилався на те, що згідно з вищезгаданими рішеннями суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, Кіцманським районним судом Чернівецької області 21 квітня 2022 року видано чотири виконавчі листи: - про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень де боржником зазначено АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», який було пред`явлено до примусового виконання до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів); - про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень де боржником зазначено ФОП ОСОБА_4 , який було пред`явлено до примусового виконання до Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ); - про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень де боржником зазначено АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», який було пред`явлено до примусового виконання до Галицького відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів); - про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень де боржником зазначено ФОП ОСОБА_4 , який було пред`явлено до примусового виконання до Кіцманського відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Крім того, ФОП ОСОБА_4 стало відомо про те, що розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 смертю їхньої матері, внаслідок ДТП частково відшкодовано позивачам акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» в розмірі по 22 338 грн кожному, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. На підставі наведеного просить визнати вищезгадані виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню в частині вже сплачених сум в рахунок відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2022 року заяву ФОП ОСОБА_4 про визнання виконання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі №727/5111/21 виданий Кіцманський районним судом Чернівецької області 21 квітня 2022 року про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, з урахуванням податків та інших передбачених законом платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї моральної шкоди, де боржником зазначений фізична особа підприємець ОСОБА_4 , в частині стягнення солідарно з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 338 (двадцяти двох тисяч триста тридцяти восьми) гривень. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі №727/5111/21 виданий Кіцманський районним судом Чернівецької області 21 квітня 2022 року про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, з урахуванням податків та інших передбачених законом платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї моральної шкоди, де боржником зазначено АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», в частині стягнення солідарно з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 338 (двадцяти двох тисяч триста тридцяти восьми) гривень. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі №727/5111/21 виданий Кіцманський районним судом Чернівецької області 21 квітня 2022 року про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, з урахуванням податків та інших передбачених законом платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї моральної шкоди, де боржником зазначений фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , в частині стягнення солідарно з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 338 (двадцяти двох тисяч триста тридцяти восьми) гривень. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі №727/5111/21 виданий Кіцманський районним судом Чернівецької області 21.04.2022 року про солідарне стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень, з урахуванням податків та інших передбачених законом платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї моральної шкоди, де боржником зазначено АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», в частині стягнення солідарно з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 338 (двадцяти двох тисяч триста тридцяти восьми) гривень. Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Ковч Т.Б. просили ухвалу суду першої інстанції від 28 листопада 2022 року скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 у зв`язку з її безпідставністю. Посилалися на те, що ФОП ОСОБА_4 не довів, а суд першої інстанції не встановив період часу коли останньому стало відомо про здійснення грошового відшкодування страховою компанією на користь апелянтів, що є обов`язковим для об`єктивного вирішення спору. Вважають, що ФОП ОСОБА_4 на час розгляду цивільної справи про стягнення моральної шкоди було відомо про здійснення грошового відшкодування страховою компанією, однак з невідомих причин він про це не заявляв. Також під час розгляду цивільної справи про стягнення моральної шкоди, ФОП ОСОБА_4 вказував на те, що відповідачем по справі має бути власник транспортного засобу ОСОБА_6 , однак станом на сьогодні стверджує, що він володів транспортним засобом і що саме його страхова компанія здійснила відшкодування потерпілим. Крім цього, посилання ФОП ОСОБА_4 на те, що саме його цивільно-правова відповідальність була застрахована не відповідає дійсності, так як згідно відповіді СГ «ТАС» від 12 лютого 2020 року, цивільно-правова відповідальність була застрахована за ОСОБА_6 згідно полісу від 05 лютого 2018 року. Вважають, що грошове відшкодування яке відбулось страховою компанією на підставі п.27.3 ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в сумі 44676,00 грн. на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 немає ніякого відношення до правовідносин, які виникають із дії ст.1188 ЦК України та передбачає виключний обов`язок ФОП ОСОБА_4 відшкодувати таку шкоду. Крім цього, суд першої інстанції не врахував факт повного виконання виконавчих листів з боку АТ «Українська залізниця», який в порядку регресу має право на стягнення частини виплачених коштів з ФОП ОСОБА_4 . Вважають, що ФОП ОСОБА_4 обрано неналежний спосіб захисту, оскільки виконавчі листи виконані та виконавче провадження закрито. А якщо ФОП ОСОБА_4 вважає, що його право порушено, то йому слід було обрати інший спосіб захисту, зокрема ініціювати позов до потерпілих про стягнення виплачених їм страховою компанією коштів. Вказали, що отримавши грошові кошти від СГ «ТАС» в розмірі 44676,00 грн., потерпілими з урахуванням отриманих коштів у 2021 році подано позов до винуватців ДТП в порядку ч.2 ст.1188 ЦК України, чим зменшили розмір пред`явленої моральної шкоди. Вважають, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків, не надавши оцінки наданим запереченням, допустив спрощений розгляд справи та виніс безпідставну ухвалу, яка по суті зменшує основне рішення суду. Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», в інтересах яких діє адвокат І.Левчук просили ухвалу суду першої інстанції від 28 листопада 2022 року скасувати і в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 відмовити. Вказали, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2022 року по справі про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і виконавчі листи, які видані на виконання даної постанови повністю виконані АТ «Українська залізниця» і кошти всі виплачені. А тому, у суду першої інстанції не було жодних підстав в розумінні ст.432 ЦПК України визнавати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню. Не обґрунтовані та помилкові є висновки суду першої інстанції про те, що рішення суду щодо стягнення моральної шкоди частково виконано АТ «Страхова група ТАС» і оплаті підлягає різниця між страховими виплатами і розміром моральної шкоди встановленим судом. Зокрема, згідно ст.1194 ЦК України передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність страхувальника ФОП ОСОБА_4 . Тобто, якщо потерпілі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вважають що страхова виплата (а її максимальний розмір встановлений судом) не покриває нанесених йому збитків, він вправі звернутись безпосередньо до страхувальника ФОП ОСОБА_4 з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Таким чином, кошти виплачені потерпілим АТ «Страхова група ТАС» не можуть вважатись частковим виконанням обов`язку із сплати моральної шкоди визначеної в рішенні суду. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзивах ФОП ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Чайка С.В. на апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вказав, що апеляційний суд у своїй постанові чітко визначив розмір моральної шкоди завданої потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в розмірі 200 000 грн. кожному та в подальшому було видано виконавчі листи про солідарне стягнення даної суми з відповідачів. У жовтні 2022 року ФОП ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страховою компанією частково відшкодовано розмір завданої моральної шкоди. Вказав, що не заслуговують на увагу твердження відповідачів про те, що позивачі звернулись до суду про стягнення моральної шкоди в порядку ст.1194 ЦК України, оскільки потерпілі не зазначали що вже отримали частину коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вважає, що потерпілі як позивачі під час розгляду справи навмисно приховали даний факт, а постановою апеляційного суду оцінено загальний розмір завданої моральної шкоди, частина якої стало відомо згодом покрита страховою компанією. Безпідставними є твердження апелянтів, що виконавчі листи не можуть бути визнані такими що не підлягають виконанню, так як вже виконані, оскільки у разі виконання обов`язку за виконавчим листом який в подальшому визнаний таким. що не підлягає виконанню надає право вимоги до стягувача в порядку ст.1212 ЦК України. Вважає, що у суду першої інстанції були всі законні підстави визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню. Просили вирішити питання щодо розподілу судових витрат по справі. Заявили про розподіл судових витрат та що детальний розрахунок суми судових витрат та доказів буде надано до судового зсідання або протягом п`яти днів з моменту прийняття постанови за наслідком розгляду справи.

Мотивувальна частина Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій У червні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнути солідарно з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень в рівних частинах з кожного з урахуванням податків, та інших передбачених законодавством обов`язкових платежів, які відповідачі зобов`язані будуть сплатити внаслідок відшкодування цієї маральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2022 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2021 року змінено та збільшено суму стягнення моральної шкоди до 200 000 грн. на кожного потерпілого. 21 квітня 2022 року Кіцманським районним судом Чернівецької області на виконання постанови апеляційного суду видано виконавчі листи (том 1 а.с.8-11). Судом також встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ФОП ОСОБА_6 була застрахована в «СГ «ТАС» (том 1 а.с.12). 04 лютого 2020 року та 14 лютого 2020 року страховою компанією «СГ «ТАС» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було перераховане страхове відшкодування в розмірі по 22338 грн. кожному (т.1 а.с.17, 18). Виконавчі провадження №69232340 та №69232125 постановою державного виконавця Галицького ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Львів) Марчишином Ю.А. про примусове виконання виконавчого листа №727/5111/21, де стягувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а боржник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - закінчені, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (том 1 а.с.76-79). Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив із того, що розмір відшкодування моральної шкоди з ФОП ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 є меншим та з урахуванням страхового відшкодування, яке виплатило «СГ «ТАС», становить 177 662 грн (200 000 22 338 грн.), а тому відповідно розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 також є меншою на суму страхового відшкодування. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Конституція України є основним законом України. Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права. Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»). В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Відповідно до вимог частини першої - другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 та від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, від 09 вересня 2021 року у справі №824/67/20 (провадження №61-10482ав21), від 16 вересня 2021 року у справі №824/254/19 (провадження №61-12646ав21) та від 03 серпня 2022 року у справі №756/10266/15-ц (провадження №61-1710св22). Закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Частиною 5 статті 431 ЦПК України передбачено, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним. Пунктами 5, 6 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814 визначено, що звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції. Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання. Судове рішення вважається виконаним лише після отримання повідомлення про його виконання в повному обсязі (пункт 10 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814). Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, заявник ФОП ОСОБА_4 посилався на те, що розмір моральної шкоди завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 смертю їх матері внаслідок ДТП частково відшкодовано АТ «Страхова група ТАС» в сумі 44 676 грн. Однак, колегія суддів вважає такі доходи заявника помилковими та безпідставними. Апеляційним судом встановлено, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2022 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 грудня 2021 року змінено та збільшено суму стягнення моральної шкоди до 200 000 грн. на кожного потерпілого. Постанова набрала законної сили та є обов`язковою до виконання. На виконання постанови Чернівецького апеляційного суду судом першої інстанції видано виконавчі листи, які є обов`язковими для виконання. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. З огляду на зазначене питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перешкодою для завершення судового провадження. Виконавчий лист у даній справі виданий на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018р., в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Обставини, на які посилається заявник, не ототожнюються з підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Колегія суддів зауважує, що страхова компанія виплатила страхове відшкодування потерпілим 04 лютого 2020 року та 14 лютого 2020 року, тобто до вирішення цивільної справи Чернівецьким апеляційним судом. Врахування даного страхового відшкодування фактично призведе до зміни рішення, яке набрало законної сили. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню відповідно до положень ст. 432 ЦПК України. Висновки суду першої інстанції мають наслідком зміну резолютивної частини рішення суду, яке набрало законної сили. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи виконавчі провадження №69232340 та №69232125 постановою державного виконавця Галицького ВДВС у м.Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м.Львів) Марчишином Ю.А. про примусове виконання виконавчого листа №727/5111/21, де стягувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а боржник АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - закінчені, у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (том 1 а.с.76-79). В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018 р., в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (п.40 рішення від 19.03.97 у справі «Горнсбі проти Греції»). Отже, звертаючись до суду із заявою, ФОП ОСОБА_4 не довів наявність передбачених законом правових підстав для визнання виконавчих листів №727/5111/21 виданих 21 квітня 2022 року такими, що не підлягають виконанню. У зв`язку з наведеними обставинами справи колегія суддів вважає, що видані виконавчі листи № 727/5111/21 за своїм змістом відповідають резолютивній частині остаточного судового рішення у даній справі, а тому доводи заявника в обґрунтування поданої заяви не підлягають до задоволення. Щодо розподілу судових витрат Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Відповідно до п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові - судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Ковч Т.Б. та апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» та залишення заяви ФОП ОСОБА_4 без задоволення. З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 496,20 грн., ОСОБА_2 в розмірі 496,20 грн. та АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» в розмірі 2481,0 грн. (том 1 а.с.113, 134, 135). Оскільки апеляційні скарги підлягають задоволенню, то з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. З огляду на висновок суду щодо суті апеляційних скарг, витрати заявника ФОП ОСОБА_4 понесені ним у суді першої та апеляційної інстанцій, залишаються за ним та відшкодуванню не підлягають. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та вимогам статей 260, 263, 264 ЦПК України, вона постановлена за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального права, тому відповідно до положень статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Ковч Тарас Богданович та апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» - задовольнити. Ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 28 листопада 2022 року скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_4 про визнання виконавчих листів №727/5111/21від 21 квітня 2022 року такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_4 та Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львіська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки відмовити. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 496 грн. 20 коп. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 496 грн. 20 коп. Стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львіська залізниця» судові витрати у сумі 2481 грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22 лютого 2023 року. Головуючий Н.К.Височанська Судді: І.Н.Лисак І.Б.Перепелюк