Постанова 4808 № 350/1125/22

Справа № 350/1125/22 Провадження № 22-ц/4808/256/23 Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач) суддів: Максюти І.О., Василишин Л.В. серкетаря Кузів А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Душенко Валентини Анатоліївни на рішення Рожнятівського районного суду від 28 листопада 2022 року, ухвалене в складі судді Пулика М.В. в м. Рожнятів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що сторони з вересня 2020 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що сумісне життя у сторін не склалось, спільно не проживають, в провадженні Рожнятівського районного суду перебуває справа за її позовом про розірвання шлюбу. Малолітня дочка проживає з нею та на її повному утриманні. Відповідач ухиляється від утримання дочки ОСОБА_4 , жодної матеріальної допомоги не надає, однак має таку можливість, оскільки окрім отримуваної пенсії по інвалідності працює на сезонних роботах, отримує високі доходи, а тому може сплачувати аліменти у розмірі 3 000 грн щомісячно. Просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду і до повноліття дитини. Рішенням Рожнятівського районного суду від 28 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи стягнення з 26 вересня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп. Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Душенко В. А. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому постановив незаконне рішення. Вказує, що відповідач на даний час офіційно не працевлаштований та проживає на отриману ним пенсію по інвалідності у розмірі 2093 грн щомісячно. Крім того проходить періодичне лікування, що теж потребує додаткових матеріальних витрат. У його власності відсутнє власне житло та іншого рухомого чи нерухомого майна, та на його утриманні перебувають батьки пенсійного віку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , тому він має можливість сплачувати аліменти тільки у розмірі 1 100,50 грн. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. За змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при визначенні розміру аліментів суд урахував інтереси дитини, виходячи з принципів розумності та справедливості, тому позов задоволив частково та стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 (дві тисячі п`ятсот ) гривень щомісячно до досягнення нею повнолітня. Ухвалене судом першої інстанції рішення не повністю відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.09.2020 та копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.11.2020 (а.с. 7-8). Позивачка ОСОБА_2 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає по АДРЕСА_1 , в задовільних матеріально-побутових умовах, тимчасово не працює, перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, що підтверджується довідкою №1100 виданої Рожнятівською селищною радою 23.09.2022 та актом обстеження матеріально-побутових умов складеного комісією Рожнятівської селищної ради 23.09.2022 (а.с. 5-6). Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Відповідно до статті 180 СК Українибатьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно ч.ч.1,2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України). Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу. Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено, що з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні. Разом з тим, при визначенні розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн щомісячно, суд першої інстанції, відповідно до ст. 182 СК України не у повній мірі врахував матеріальний стан відповідача, та обов`язок обох батьків на утримання неповнолітньої дитини. Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач офіційно не працевлаштований, оскільки не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне утримання своєї неповнолітньої дитини та сплачувати аліменти на її утримання. Також не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги щодо сплати аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 50 % прожиткового мінімуму, оскільки такий розмір встановлений ст. 182 СК України як необхідний для дитини відповідного віку та не є обмеженням для платника аліментів. Згідно вимог п. п. 1, 3, 4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду необхідно змінити та зменшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі з 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень до 2000 (дві тисячі) грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч.1,п.п.1,2 ч. 2 ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення тільки щодо розміру аліментів, які не змінюють розміру судового збору, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, колегія суддів вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Отже зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, тому в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Душенко Валентини Анатоліївни задовольнити частково. Рішення Рожнятівського районного суду від 28 листопада 2022 року змінити та зменшити розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі з 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень до 2000 (дві тисячі) грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її підписання і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст складено 21 лютого 2023 року. Судді: В.Д.Фединяк І.О.Максюта Л.В.Василишин