Постанова КЦС ВС № б/н

Постанова Іменем України 16 лютого 2023 року м. Київ провадження № 61-12266ав22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., секретаря судового засідання - Коржа А. А., учасники справи: позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом в арбітражі - Товариство з обмеженою відповідальністю «БГС РЕЙЛ ЛІЗ», відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом в арбітражі - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий лізинг Україна», за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий Лізинг Україна» - Волковецького Данила Степановича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» - Дюговського Олександра Сергійовича, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий лізинг Україна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року під головуванням судді Соколової В. В. у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий лізинг Україна» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» про зміну або припинення договору лізингу вантажних вагонів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» про стягнення заборгованості за договором, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог В жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий лізинг Україна» (далі - ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна») звернулося із заявою про забезпечення позову, в якій просило: - накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» (далі - ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ») в межах позовних вимог ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» в розмірі 34 526 040,81 грн, в тому числі та не обмежуючись, на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк»; - заборонити ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» покидати вантажні вагони, передані ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» на підставі договору лізингу вантажних вагонів від 06 вересня 2019 року та здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів ризик пошкодження, знищення, арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, затримання покидати вантажні вагони. Заява мотивована тим, що 07 вересня 2021 року боржник ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» подав до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України позов до заявника про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, а саме зміною ринкової ціни, надлишок вагонів на ринку, зниження попиту на лізингові вантажні вагони тощо. 13 грудня 2021 року заявник подав до суду зустрічний позов до боржника, так як має місце невиконане ним зобов`язання зі сплати лізингових платежів на суму 32 430 992,88 грн, а також відсотки за прострочення виконання зобов`язання на суму 2 095 047,93 грн. Заявник вказує, що на теперішній час арбітражний розгляд триває, боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі, що ним заявлялось у листах. Зважаючи на значний розмір предмета спору, невжиття забезпечувальних заходів істотно ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього арбітражного рішення. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції, як суду першої інстанції Київський апеляційний суд ухвалою від 02 листопада 2022 року заяву ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» про забезпечення позову залишив без задоволення. Постановляючи оскаржену ухвалу апеляційний суд виходив з того, що вимога заяви щодо заборони ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» покидати вантажні вагони, передані ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» на підставі договору лізингу вантажних вагонів від 06 вересня 2019 року та здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів ризик пошкодження, знищення, арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, затримання покидати вантажні вагони задоволенню не підлягає з огляду на те, що заявником не визначено кількісний склад вагонів, а в наданих письмових документах містяться різні відомості про передані за умовами укладеного між сторонами договору вантажні вагони, не визначено їх ознаки та місце перебування. До того ж такі заходи забезпечення позову, як заборона здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів ризик арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, можуть чинити перешкоди виконання інших судових рішень, що є неприпустимим. Також апеляційний суд вказував, що вимога заявника про накладення арешту на майно ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» в межах позовних вимог ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» в розмірі 34 526 040,81 грн, в тому числі та не обмежуючись, на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк», також не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які дані про належність цього рахунку ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ». Також в матеріалах справи відсутні відомості про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист. Київський апеляційний суд також зауважував, що відповідач звертаючись із заявою про забезпечення позову, в рамках його зустрічних позовних вимог, просить про накладення арешту на грошові кошти позивача та про заборону позивачу покидати вантажні вагони, передані йому на підставі договору лізингу та здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів ризик пошкодження, знищення, арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, затримання покидати вантажні вагони. Однак, відповідач не обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а сам по собі спір між учасниками правовідносин не є достатньою підставою для застосування запропонованих заходів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка її подала У грудні 2022 року представник ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» - адвокат Волковецький Д. С. подав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове про задоволення заяви про забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що Київський апеляційний суд під час постановлення оскарженої ухвали допустив неповне з`ясування обставин справи, які мають істотне значення. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, що мають значення для справи, не вказав, яким саме чином застосування заходів забезпечення позову перешкоджатиме виконанню інших судових рішень, не деталізував, яким чином такий захід забезпечення позову як заборона здійснювати дії буде чинити перешкоди для інших судових рішень. Також помилково вказав на недоведеність належності банківського рахунку боржникові, адже така обставина спростовується платіжним дорученням від 13 липня 2021 року № 147, де зазначено, що платником є ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ», а банком платника є АТ «ОТП Банк». Представник заявника зазначає, що підставами звернення із заявою про забезпечення позову були такі обставини: - предметом спору є грошові кошти, розмір яких є значним. Суд першої інстанції не звернув увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 905/447/22, де на його думку, значною сумою коштів є 26 274 899,21 грн; - боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі. Суд не надав належної оцінки тим обставинам, що до березня 2022 року боржник виконував свої зобов`язання лише частково, а з березня 2022 року перестав виконувати свої зобов`язання взагалі. На запит ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» фінансових звітів та інформації щодо господарської діяльності ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» не надало, що також є одним із договірних зобов`язань. У листах, адресованих заявнику, директор ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» повідомляв про скрутний матеріальний стан. Верховний Суд у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 910/13813/21 вважав посилання заявника на скрутне фінансове становище достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову; - боржник ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань та вчиняє дії, які можуть призвести до конфіскації/знищення предмета спору. Директор ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» повідомив лізингодавця про повернення вантажних вагонів на станцію приписки, а у разі необхідності їх направлення в інше місце просив надати відповідні інструкції. Згодом ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» почало відправляти всі порожні вагони, власником яких є заявник зі всієї України на станцію «Дарниця», м. Київ, а в одному із листів повідомило про загрозу арешту вагонів з боку представників АТ «Укрзалізниця» та просило розрахуватись за простій вагонів де станом на 06 жовтня 2022 року плата за користування залізницею складає 2 733 630 грн та 80 170,56 грн за зберігання. Представник заявника в апеляційній скарзі також зазначає, що відповідно до умов договору ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» зобов`язалось не покидати вантажні вагони, проте такої домовленості не дотрималось, також на нього покладено всі ризики втрати, крадіжки, пошкодження, викрадення, конфіскації та арешту вагонів, проте відповідач залишив вагони без нагляду під загрозою конфіскації, що може призвести до неможливості їх повернення. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову, не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц де вказано, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Представник заявника також додатково зазначає, що вимоги заявника є адекватними, обґрунтованими, розумними та такими, які відповідають збалансованості інтересів, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 09 грудня 2021 року у справі № 22-з/824/586/2021, від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21. Аргументом апеляційної скарги також є те, що заявник довів, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 372/274/20. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У поданому у січні 2023 року до Верховного Суду відзиві представник ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» - адвокат Волковецький Д. С. просить апеляційну скаргу ТОВ «АВІААМФінансовий лізинг Україна» залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін. Представник ТОВ «АВІААМФінансовий лізинг Україна» зазначає, що заявник маніпулює обставинами та доказами, оскільки жодна із обставин як: предметом спору є грошові суми, розмір яких є значним; боржник перебуває у скрутному фінансовому становищі; боржник ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань та вчиняє дії, які можуть призвести до конфіскації/знищення предмета спору ним не доведена та не обґрунтована, а тому висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви правильний. Заява про забезпечення позову не обґрунтована критеріями розумності, обґрунтованості вимог. Заявником жодним чином не доведено, яким чином застосування заходів забезпечення позову може позитивно вплинути на фінансовий стан ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ», і чим саме арешт майна буде сприяти виконанню імовірного рішення. Надходження апеляційної скарги до суду Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2022 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «АВІААМФінансовий лізинг Україна» на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року вказану справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 січня 2023 року на 10:00 годину за адресою: проспект Повітрофлотський, 28, місто Київ, з повідомленням учасників справи. Через загрозу безпеці учасників справи (у зв`язку з оголошенням у м. Києві повітряної тривоги) судове засідання у справі не відбулось. Розгляд справи було відкладено на 16 лютого 2023 року на 11 год 00 хв. Фактичні обставини справи, встановлені судом 06 вересня 2019 року між ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» та ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» був укладений договір лізингу вантажних вагонів. Згідно з умовами цього договору, ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» погодилось передати ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» в лізинг 200 (двісті) вантажних вагонів на умовах оперативного лізингу, а ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» погодилося прийняти в лізинг і управління вантажні вагони згідно з цим договором з моменту, коли почнеться відлік строку лізингу, і на період, який дорівнює тривалості строку лізингу (п. 2.1. договору). Строк лізингу складає 10 років з дати поставки першої партії вантажних вагонів, доставлених згідно з цим договором (п. 3.1 договору). Лізинговий платіж за кожен період нарахування лізингового платежу протягом строку лізингу складає гривневий еквівалент 19 доларів США без ПДВ, за вантажний вагон, переданий у лізинг ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» згідно цим договором, за один календарний день. Додатково ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» сплачує ПДВ за відповідною ставкою (п. 8.3 договору). П. 25.2 договору містить арбітражне застереження, згідно з яким усі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають із цього договору або у зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України згідно з його регламентом. Арбітражний суд складається з трьох арбітрів. Місцем проведення засідання арбітражного суду є м. Київ, Україна, мовою арбітражного розгляду є англійська мова. Матеріали заяви про забезпечення позову містять копії трьох додатків, однак зі змісту первісного і зустрічного договорів вбачається наявність змін до договору щодо лізингових платежів № 4 та додаткової угоди № 21. 07 вересня 2021 року ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна», в якому просило внести зміни до договору лізингу від 06 вересня 2019 року щодо визначення лізингових платежів. В якості альтернативи просило винести розпорядження про розірвання договору лізингу від 06 вересня 2019 року, якщо арбітражний суд визнає, що вимоги щодо внесення змін до договору не виконано. Матеріали заяви про забезпечення позову містять копію листа генерального секретаря МКАС при ТПП України З. Литвиненко від 16 вересня 2021 року, в якому вказується про пред`явлення позову, направлення пакета документів ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна», визнання юрисдикції МКАС при ТПП та пропозиція ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» ознайомитись з рекомендаційним списком арбітрів. 13 грудня 2021 року ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» подало до суду зустрічний позов до ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ», в якому посилаючись на невиконане ним зобов`язання зі сплати лізингових платежів просило стягнути суму 32 430 992,88 грн, а також відсотки за прострочення виконання зобов`язання на суму 2 095 047,93 грн. Зустрічна позовна заява містить штамп вхідної кореспонденції МКАС при ТПП України від 13 грудня 2021 року. Матеріали заяви про забезпечення позову містять копії електронних листів сторін щодо врегулювання спірних правовідносин. Зокрема, в листах від 26 серпня 2022 року та 29 серпня 2022 року ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» повідомляє ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» про повернення вантажних вагонів, які були передані за договором лізингу від 06 вересня 2019 року Листом від 29 серпня 2022 року директор ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» повідомив ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» про отримання від транспортної компанії інформації про перебування вагонів на шляху та вказує про наближення строків їх ремонту. У листі від 31 серпня 2022 року ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» заперечує щодо повернення ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» вантажних вагонів та просить надати фінансову інформацію щодо ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» та вантажних вагонів. Листом від 02 вересня 2022 року ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» повідомило ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» про те, що АТ «Урзалізниця» розшукує їх як власників вагонів для укладення договору про простій вагонів на станції «Дарниця», у зв`язку з чим просять вчинити дії на укладення такого договору. Листом від 07 вересня 2022 року ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» повідомило ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» про те, що через війну вони не можуть забезпечити збереження вагонів і не мають грошей на будь-які операції з ними. У відповідь на цей лист ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» вказує про те, що формально 35 вантажних вагонів перебувають у володінні ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ», яке несе повний ризик будь-яких несприятливих наслідків його управління ними. Листом від 09 вересня 2022 року ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» повідомило ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» про наявність заборгованості за лізинговими платежами за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 32 430 992,80 грн та за процентами нарахованими на цю суму в розмірі 4 721 958,34 грн. Також вказується про здійснення декількох лізингових платежів у січні 2022 року та про заборгованість з 01 березня 2022 року в розмірі 28 854 514,48 грн та ПДВ 5 770 902,90 грн, що разом становить 34 625 417,38 грн і право на нарахування відсотків за прострочення цих платежів. У листі від 30 вересня 2022 року ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» вказує на те, що залишає за собою право надати відповідь на лист у встановлений законодавством термін та просить надати певну інформацію, а саме обґрунтування нездатності ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» виконувати договірні зобов`язання, копії страхових свідоцтв за 2020-2022 роки, копії неперевірених аудитом квартальних балансів за 2020-2022 роки, іншої фінансової звітності та інформацію щодо вантажних вагонів. 30 вересня 2022 року адвокатом Волковецьким Д. С. здійснено адвокатський запит до ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» щодо надання фінансової документації та звітів про експорт-імпорт послуг за 2020-2022 роки. Листом від 06 жовтня 2022 року ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» просить ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» розрахуватись з АТ «Укрзалізниця» за «припарковані вагони» та вказує про борг у 2,7 мільйона грн. Листом від 06 жовтня 2022 року АТ «Укрзалізниця» звернулось до ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» повторно з приводу питання надходження та простою з серпня 2022 року 80 порожніх вагонів та пред`явило вимогу про плату за користування в розмірі 2 733 630 грн та збору за зберігання у розмірі 80 170,56 грн.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частинах першій-третій статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У справі, що переглядається, Верховним Судом встановлено, що 13 грудня 2021 року ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» подало до суду зустрічний позов до ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ», в якому посилаючись на невиконане ним зобов`язання зі сплати лізингових платежів просило стягнути суму 32 430 992,88 грн, а також відсотки за прострочення виконання зобов`язання на суму 2 095 047,93 грн. ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» при подачі заяви про забезпечення позову надало копію листування з ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» в якому йдеться про те, що у останнього виникли фінансові труднощі. Заявник вказував, що ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» взятих на себе зобов`язань за договором лізингу вантажних вагонів від 06 вересня 2019 року не виконує. Звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовом до ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна», в якому просило внести зміни до договору лізингу від 06 вересня 2019 року щодо визначення лізингових платежів, а в якості альтернативи просило винести розпорядження про розірвання договору лізингу від 06 вересня 2019 року, якщо арбітражний суд визнає, що вимоги щодо внесення змін до договору не виконано. Встановивши, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо відсутності коштів у ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» на банківських рахунках в кредитно-фінансових установах, та відсутні відомості про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ». Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наявність у відповідача фінансових труднощів свідчить про загрозу невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки ці обставини самі по собі не дають підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 вересня 2021 року у справі № 22-з/824/143/2021. Колегія суддів також погоджується із висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ». Верховний Суд зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Крім того Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018 вказував, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на все майно боржника у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є невиконуваним. Щодо вимог заяви про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» покидати вантажні вагони, передані йому на підставі договору лізингу вантажних вагонів від 06 вересня 2019 року та здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів ризик пошкодження, знищення, арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, затримання покидати вантажні вагони колегія суддів доходить таких висновків. Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції правильно вважав, що вказана вимога задоволенню не підлягає з огляду на те, що заявником не визначено кількісний склад вагонів, не визначено їх ознаки та місце перебування. До того ж він правильно вказував, що такі заходи забезпечення позову, як заборона здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів ризик арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, можуть чинити перешкоди виконання інших судових рішень. Крім того колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що предметом зустрічних позовних вимог ТОВ «АВІААМ Фінансовий лізинг Україна» є стягнення грошових коштів на підставі неналежного виконання ТОВ «БГС РЕЙЛ ЛІЗ» умов договору лізингу, а не вимоги щодо майна (переданих у лізинг вагонів). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Європейський суд з прав людини у рішенні «Продан проти Молдови» наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті

6. При цьому сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (рішення у справі «Кудла проти Польщі»). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Міфсуд проти Франції» та у справі «Пантелеєнко проти України»). Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (пункт 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року у справі № 1-12/2003). Верховний Суд також зауважує, що при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених процесуальним кодексом. Таким чином колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував вищенаведене та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Аргументи апеляційної скарги про те, що Київським апеляційний судом не було враховано правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду: від 05 серпня 2022 року у справі № 905/447/22; від 24 листопада 2021 року у справі № 910/13813/21; від 19 травня 2020 року у справі № 504/1028/16-ц; від 09 грудня 2021 року у справі № 22-з/824/586/2021; від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21 та від 22 червня 2021 року у справі № 372/274/20 колегія суддів відхиляє, оскільки зроблені Київським апеляційним судом висновки у цій справі наведеним висновкам Верховного Суду не суперечать. Верховний Суд також відхиляє посилання представника заявника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 та від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21, оскільки правові висновки було зроблено у справі про визначення місця проживання малолітньої дитини, визначення способу участі у вихованні дитини та у справі про відібрання дитини. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України). З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, не дають підстави для висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року постановлена без дотримання норм процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 24, 149-154, 268, 351, 368, 375, 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВІААМФінансовий лізинг Україна» залишити без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров