Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3723/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 р. Справа № 440/3723/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 12.08.22 по справі № 440/3723/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі за текстом також відповідачі), в якому просила: - визнати протиправними та скасувати Наказ начальника Департаменту № 109 від 23.02.2022 "Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" та Наказ начальника Департаменту № 571 о/с від 04.03.2022 "По особовому складу" у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; - поновити лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 05.03.2022 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління поліції; - стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 05.03.2022 по день поновлення на посаді. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України "Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення" № 109 від 23.02.2022 щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано Наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України "По особовому складу" № 571 о/с від 04.03.2022 по управлінню патрульної поліції в Полтавській області в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0172832), інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції з 07.03.2022. Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07.03.2022 по 12.08.2022 виходячи із суми в розмірі 67 851 грн 66 коп з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджетів, які має здійснити роботодавець із присудженої суми. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допущено до негайного виконання. Повернуто ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України сплачений нею відповідно до квитанції АТ "КБ "Приватбанк" № 0.0.2498311121.1 від 25.03.2022 судовий збір у сумі 992 грн 40 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 обґрунтовану частину витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 300 грн 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги Департамент патрульної поліції Національної поліції України наводить обставини справи, зазначає про їх неврахування судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість доводів позивача. Звертає увагу, що відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України метою дисциплінарного стягнення є запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків поліцейським. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 20.12.2021 о 00:32 год на скорочений номер екстреного виклику поліції "102" надійшло повідомлення про те, що 19.12.2021 дружина - ОСОБА_1 , нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_2 , діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій зовнішніх статевих органів, численні укушені рани м`яких тканин, має алкогольне сп`яніння легкого ступеню. У подальшому ОСОБА_2 звернувся до відділу поліції з письмовою заявою за таким фактом. З пояснень останнього встановлено, що ОСОБА_2 проживає з двома малолітніми синами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Із ОСОБА_1 він розлучився у 2018 році, тому вона з чоловіком та дітьми не проживає. 19.12.2021 о 15:00 год за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом зі своїми родичами святкували свято "Святого Миколая". Пізніше, після спільного розпивання алкогольних напоїв, між колишнім подружжям виник конфлікт. ОСОБА_1 почала бити побутову техніку, мала намір ножем порізати куртку чоловіка та взуття, порвала футболку, наносила тілесні ушкодження чоловіку (била по голові, шиї, тулубі, кусала). ОСОБА_2 зазначає, що тримав жінку, щоб остання не завдавала йому ударів та сама не травмувалась - це все бачили діти, про що розповіли працівникам поліції. ОСОБА_2 зазначає, що крім тілесних ушкоджень ОСОБА_1 завдала йому і матеріальних збитків, що виразилося у розбитій електронній плиті та пошкодженому ноутбукові. Дисциплінарною комісією досліджено відомості, які містяться в Інформаційно-телекомунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції" (далі - ІПНП), в журналі ЄО ВП № 1 (м. Полтава) Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області зареєстровано подію від 19.12.2021 за № 22285 "Домашнє насильство". Зі змісту фабули зазначеного ЄО встановлено, що 19.12.2021 о 21:39 год на скорочений номер "102" надійшло повідомлення про те, що 19.12.2021 за адресою: АДРЕСА_2 , батько застосовує фізичну силу по відношенню до матері-заявниці. Допомога ШМД не потрібна. Заявник перебуває у збудженому стані, тому надати інформацію у повному обсязі та повідомити обставини справи не зміг. Прямуючи на місце події, наряд поліції "Алтей-0105" з`ясував, що подія відбувається у с. Гожули, тому поліцейські зателефонували диспетчеру та попрохали додатково направити наряд СРПП, оскільки така територія не обслуговується нарядами патрульної поліції, однак наряд прийняв рішення прибути на місце виклику. Працівниками поліції, що прибули на місце події, було встановлено, що відбувався конфлікт із застосуванням фізичної сили. Як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 мали явні ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 вибігла на подвір`я, оскільки викликала собі швидку медичну допомогу, свої дані повідомляти не бажала. Відмічено, що працівники поліції, які прибули на виклик, особисто ОСОБА_1 не знали, а остання місце роботи спочатку не повідомила, тому керівництво підрозділу про подію, яка склалася за участі підлеглого інспектора, відразу проінформоване не було. У ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 повідомив, що під час розпивання алкогольних напоїв виник конфлікт, під час якого дружина зіпсувала багато речей, у ході цього відбулася бійка, свідками якої були їх діти. З метою оцінки дій інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону УПП в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 , за фактом події, що мала місце з 19.12.2021, про яку стало відомо з листа Полтавського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 14.01.2022 (вх.№ 681), Наказом начальника УПП в Полтавській області ДПП від 21.01.2022, № 18 призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію. Під час проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено наявні відеоматеріали з портативних відеореєстраторів патрульних поліцейських. На відео зафіксовані свідчення ОСОБА_2 , а також дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно з якими зроблено висновок про факт перебування гр. ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, розпитті нею спиртного, участі останньої у конфлікті, нанесення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень та пошкодження його побутової техніки і речей. Також, відповідно до усних пояснень ОСОБА_5 (старшого сина ОСОБА_1 ), що теж було зафіксовано на відеореєстратор, такі конфлікти у стані алкогольного сп`яніння у батьків відбуваються регулярно. Під час службового розслідування отримані пояснення від ОСОБА_1 (а.с. 75, 76), у яких остання не вказує причину конфлікту, чи вживала алкогольні напої, які потенційно могли впливати на емоції та розвиток конфлікту, її дії, хто телефонував на скорочений номер "102", та де в цей час знаходилися малолітні діти. Окрім того, відповідно до "Висновку щодо результатів медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів", виданого КП "Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради", за № 731, 20.12.2021 о 01:27 год ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у стані алкогольного сп`яніння (а.с. 98). У ході службового розслідування отримано пояснення від командира роти № 2 батальйону Управління поліції лейтенанта поліції Передерія О. А. (а.с. 84, 85), який зазначив, що конфліктні ситуації у родині ОСОБА_1 мають непоодинокий характер. Командир роти неодноразово проводив із підлеглою профілактичні бесіди щодо дотримання правил етичної поведінки поліцейських у позаслужбовий час, намагався дізнатися причину конфліктів, крім цього остання була направлена до штатного психолога, де отримувала допомогу консультаційного характеру та корегування поведінки, однак видимого позитивного результату не здобуто. ОСОБА_7 зазначив, що побутове життя ОСОБА_1 негативно впливає на виконання службових обов`язків особовим складом 2-ої роти, що виражається у небажанні інспекторів перебувати з нею в одному екіпажі, оскільки незважаючи на те, що ОСОБА_1 розлучена з ОСОБА_2 , має часті конфлікти з останнім, у ході яких маніпулює колишнім чоловіком, посилаючись на своє службове становище, який, у свою чергу, починає телефонувати поліцейським роти № 2 з метою розшукати колишню дружину, у ході цього погрожує інспекторам, що ускладнює виконання службових обов`язків особовим складом роти № 2 батальйону Управління поліції. Відповідно до висновку щодо особливостей впливу на психоемоційний стан особового складу від 28.01.2022 за вих. № 1527/41/26/2022 (а.с. 99, 100), отриманого на рапорт дисциплінарної комісії від 26.01.2022 за вих. № 1419/41/26/03-2022, - враховуючи специфіку службової діяльності патрульного поліцейського, яка пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, службову необхідність бути зібраним, пильним, натиск сторонніх факторів, не пов`язаних безпосередньо зі здійсненням службової діяльності, є відволікаючим. За рахунок додаткового психоемоційного навантаження негативний вплив на психоемоційний стан і рівень загальної працездатності - не виключений. За наслідками проведеного службового розслідування членами дисциплінарної комісії складено Висновок службового розслідування (а.с. 101-108), яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 1 та пунктів 1-3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179, відносно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 запропоновано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Згідно з Наказом начальника Департаменту від 23.02.2022 за № 109 (а.с. 110, 111), за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушені вимог пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", Присяги працівника поліції, визначеної ч. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 1 та пунктів 1-3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179, відносно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника Департаменту від 04.03.2022 за № 571 о/с (а.с. 112), інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Не погоджуючись із правомірністю вказаних наказів, позивачка звернулась до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, встановивши відсутність фактичних та правових підстав саме для звільнення позивача зі служби в поліції, дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу дисциплінарного впливу є надмірним, з огляду на що визнав протиправними спірні накази відповідача в частині, що стосуються прав та інтересів позивача, поновив позивача на службі в поліції, стягнувши на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до ст. 5 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Законом України «Про національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Згідно з вимогами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництв. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію"). Статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018, № 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут) визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту). В свою чергу, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту). Відповідно до пунктів 1-3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини. Пунктами 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179, передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення зі служби в поліції. Як установлено судом, підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів поліції слугував факт вчинення 19.12.2021 у неробочий час сварки в стані алкогольного сп`яніння із застосуванням фізичної сили з колишнім чоловіком ОСОБА_2 за місцем його проживання, за яким проведено службове розслідування. У ході службового розслідування дисциплінарною комісією зроблено висновок про грубе порушення позивачем службової дисципліни та правил етичної поведінки, що свідчить про її низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського та свідчать про наявність у діях позивача, як працівника поліції, ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними. У свою чергу позивач уважає, що розслідування проводилося однобічно, оскільки в основу висновків про наявність дисциплінарного проступку покладено пояснення її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а також окремі фрази дітей позивачки, зафіксовані на відеозаписах поліцейських під час опитування на місці події. Письмові пояснення у дітей не відбиралися. З матеріалів справи вбачається, що підставами для застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є норми пункту 1 ч. 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 1 та пунктів 1-3, 6, 7 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункти 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179. Застосовуючи означені норми, відповідачі вважають, що ОСОБА_1 вчинила дисциплінарний проступок, який виразився в таких діях, як негідна поведінка в побуті в позаслужбовий час, перебування в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про грубе порушення службової дисципліни та професійної етики, яке має негативні наслідки, що полягають в умисних діях, які дискредитують звання поліцейського та підривають авторитет Національної поліції України. З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком комісії про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виявився у встановлених дисциплінарною комісією діях позивача. Разом з тим, позивач, визнаючи в своїх діях наявність проступку, зазначає, що з переліку видів дисциплінарних стягнень відповідачами необґрунтовано обрано найбільш суворе дисциплінарне стягнення, що є надмірним та необґрунтованим ні у висновку службового розслідування, ні у наказах про звільнення, з огляду на можливість застосування інших видів дисциплінарних стягнень (а.с. 5). Оцінюючи співмірність застосованого дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що неприйнятна для поліцейського поведінка позивача спричинена сваркою, яка відбулася напідпитку між колишнім подружжям. Ці сімейні чвари не набули громадського розголосу і не викликали суспільного резонансу, що виключає наявність негативних наслідків у вигляді дискредитації статусу поліцейського та авторитету Національної поліції в цілому, що відповідачами не спростовано. Ця сварка не спричинила правових наслідків, оскільки до суду не надано відповідних заяв потерпілих про відшкодування шкоди, як і не надано доказів відкриття кримінальних чи адміністративних проваджень щодо учасників сварки. Звільняючи позивача лише з підстави наявного сімейного конфлікту, який не набув громадського розголосу та не спричинив тяжких наслідків у вигляді значної шкоди здоров`ю чи майну, відповідач не дотримався критерію пропорційності, зокрема щодо дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії). Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Тобто звільнення зі служби в поліції є найбільш суворим видом дисциплінарного стягнення, який в даному випадку (сімейний конфлікт) є неприйнятним, оскільки не відповідає критерію пропорційності. Для звільнення мають існувати серйозні підстави неналежної поведінки чи некомпетентності, або значне порушення визначених законом дисциплінарних правил, або кримінально-правових норм. Отже, застосування до ОСОБА_1 крайнього заходу дисциплінарного впливу без належної і об`єктивної оцінки всіх обставин справи є надмірним, що свідчить про його протиправність. ОСОБА_1 наголошує, що є одинокою матір`ю відносно свого сина ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 15) та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 16). Крім того, позивач указує, що самостійно виховує і утримує сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю після розірвання шлюбу з батьком дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21.06.2018 та свідоцтвом про народження дитини (а.с. 17, 18). Разом з цим, у письмових поясненнях, наданих ОСОБА_1 20.12.2021 за фактом події, що сталася 19.12.2021, позивач зазначала, що з 2018 року розлучена з ОСОБА_2 , який проживає разом з двома синами за адресою: АДРЕСА_2 . Сама ж позивач проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 75, 76). Аналогічні пояснення надав ОСОБА_2 за наслідками події 19.12.2021, додавши лише, що забезпечує дітей особисто (а.с. 72, 73). Враховуючи суперечливі покази батьків щодо виховання, утримання та проживання дітей, що містяться в поясненнях позивачки та ОСОБА_2 , наданих за фактом події, що сталася 19.12.2021, та поясненнях, що містяться у позовній заяві, колегія суддів такі до уваги не приймає. Додану позивачем до позовної заяви довідку КП ЖЕО № 2 від 03.05.2022 (а.с. 149) колегія суддів до уваги також не бере, оскільки така містить інформацію лише про факт реєстрації позивача та її дітей за однією адресою і не підтверджує факт сумісного проживання. В заявах по суті справи представник позивача наголошує на тому, що окрім іншого, відповідач, звільняючи ОСОБА_1 , допустив порушення ч. 3 ст. 184 КЗпП України в частині заборони звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років. Обґрунтовуючи поширення дії КЗпП України на неї як поліцейського, ОСОБА_1 посилалася на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.03.2018 у справі № 820/11570/15. У свою чергу, представник відповідачів наполягає на тому, що поліція у своїй діяльності (з питань прийняття на службу, проходження та звільнення зі служби) керується Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про Дисциплінарний статус Національної поліції України", що спростовує доводи позивача про поширення на неї норм КЗпП України. Оцінюючи доводи сторін з цього приводу, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ні Закон України "Про Національну поліцію", ні Закон України "Про Дисциплінарний статус Національної поліції України" не містять положень щодо гарантій одиноких матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, тому у подібних спорах мають застосовуватися норми КЗпП України. Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Наведена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення вагітних жінок та одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 КЗпП України, має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов`язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності. До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 10.06.2021 у справі №420/6432/19. В пункті 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. за № 9 зазначено, що одинока матір - це «жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама». Оскільки доказів на підтвердження статусу одинокої матері позивач не надала, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що гарантії, передбачені нормою ч. 3 ст. 184 КЗпП України одиноким матерям, на позивача не поширюються. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що представником позивача до матеріалів справи надано довідку № 90 від 12.07.2022 (а.с. 167) КП "Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради" на ім`я ОСОБА_1 про те, що вона є вагітною (23 тижні вагітності). У відповідь на адвокатський запит від 01.02.2023 Управлінням патрульної поліції в Полтавській області надано відповідь від 07.02.2023 і копії наказів (витягів з наказів). Так, згідно з Наказом Департаменту патрульної поліції від 12.09.2022 за № 1174 о/с «Про особовий склад», відповідно до Законів України «Про Національну поліцію», «Про відпустки», «Про державну службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Кодексу законів про працю України, графіків відпусток на 2022 рік та листів керівників територіальних структурних підрозділів надано додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами по Управлінню патрульної поліції в Полтавській області лейтенанту поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону, тривалістю 126 діб, з 02 вересня 2022 року до 05 січня 2023 року. Відповідно до Наказу Департаменту патрульної поліції від 19.12.2022 за № 1560 о/с «По особовому складу», відповідно до Законів України «Про Національну поліцію», «Про відпустки», «Про державну службу», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Кодексу законів про працю України, графіків відпусток на 2022 рік та листів керівників територіальних структурних підрозділів надано додаткову відпустку без збереження грошового забезпечення (заробітної плати) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку по управлінню патрульної поліції в Полтавській області лейтенанту поліції ОСОБА_1 , інспектору взводу № 1 роти № 2 батальйону, з 07 лютого 2023 року до 23 жовтня 2025 року. З огляду на наведене та відсутність фактичних і правових підстав саме для звільнення позивача зі служби в поліції, висновок суду першої інстанції про визнання протиправними спірних наказів відповідача в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби та скасування їх в частині, що стосуються прав та інтересів позивача, є обґрунтованим. Обрання будь-якого іншого виду дисциплінарного впливу відносно позивача за вчинений проступок відноситься до виключної компетенції відповідачів. Щодо позовних вимог про поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління поліції та стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає таке. За частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. За приписами ч. 7 ст. 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. В цьому випадку судом установлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на посаді, з якої позивача було звільнено. Оскільки Наказ № 571 о/с від 04.03.2022 "По особовому складу" у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є протиправним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління поліції. Відповідно до п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29.07.1991 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік. Отже законодавцем установлено межі періоду виплати середнього заробітку, а саме: весь час вимушеного прогулу, а відтак, оскільки незаконне звільнення позивача спричинило вимушений прогул, останній підлягає стягненню на користь позивача. Вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з пунктом 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку). Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Вказаний показник розраховується відносно календарних, а не робочих днів, з виключенням із розрахунку виплат, які не підлягають врахуванню, а саме: відпускних та лікарняних. Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16. Згідно з довідкою ВОП УФЗБО ДПП про доходи ОСОБА_1 , грошове забезпечення позивача у січні 2022 року складало 12 588,83 грн, у лютому 2022 року - 12 588,83 грн (а.с. 138). Отже середньоденна заробітна плата складає: (12 588,83 грн + 12 588,83 грн) : 59 календарний день за два місяці = 426,74 грн. Період вимушеного прогулу позивача з 07.03.2022 (перший робочий день після звільнення позивача) по 12.08.2022 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 159 календарних днів. Отже грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 07.03.2022 по 12.08.2022 складає 67 851,66 грн (159 календарних днів х 426,74 грн). Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові від 24.12.1999 за № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що втрачений заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 67851,66 грн, який підлягає стягненню з відповідача - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, з відрахуванням обов`язкових платежів до бюджетів, які має здійснити роботодавець із присудженої суми. З огляду на приписи пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць правомірно допущено судом першої інстанції до негайного виконання. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено міркувань щодо правомірності висновків суду першої інстанції в цій частині. Розподіл судових витрат здійснено судом першої інстанції в порядку ст. 139 КАС України та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача обґрунтовану частину витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги, у сумі 300,00 грн. В цій частині рішення суду першої інстанції ані позивачем, ані відповідачем не оскаржується. Доводів щодо незгоди з висновками суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі Департаментом патрульної поліції Національної поліції України не наведено. Отже в цій частині правильність висновків суду першої інстанції не може бути перевірена судом апеляційної інстанції, зважаючи на вимоги частини другої ст. 308 КАС України щодо можливого виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують та свідчать про незгоду відповідача із правовою оцінкою суду першої інстанції. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 по справі № 440/3723/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк