Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/27540/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/27540/23 пров. № А/857/9960/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі № 380/27540/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- суддя в 1-й інстанції ОСОБА_2 , час ухвалення рішення 01.03.2024, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 01.03.2024,- В С Т А Н О В И В: До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі апелянт, позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі відповідач, ГУ НП у Л/о), з вимогами: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Л/о №3899 від 01.11.2023 про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Л/о; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП у Л/о №501 о/с від 07.11.2023 в частині звільнення з 08.11.2023 зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Л/о з 08.11.2023; - поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Л/о з 09.11.2023; - стягнути з ГУ НП у Л/о на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2023 по дату прийняття рішення у справі; - допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Л/о та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом ГУ НП у Л/о №3899 від 01.11.2023 вирішено застосувати до помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Л/о (далі ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о) ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. Наказом №501 о/с від 07.11.2023 його звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 помічника чергового чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о з 08.11.2023. Вважає, що наказ ГУ НП у Л/о №501 о/с від 07.11.2023 та наказ ГУ НП у Л/о №3899 від 01.11.2023 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що 19.10.2023 позивач не перебував на службі в ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о, оскільки з 9:00 години він попрямував до тренінгового центру ГУ НП у Л/о для здачі заліків, що було передбачено службовою телеграмою ГУ НП №2777/05/13-2023 від 16.10.2023. Після здачі іспитів позивач очікував на вулиці результати іспитів і до нього підійшли працівник поліції ОСОБА_3 та начальник кадрового забезпечення ЛРУП №2 ГУНП у Л/о ОСОБА_4 , які зазначили про необхідність пройти огляд на перебування в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що пройшовши в службовий кабінет йому запропонували пройти огляд на приладі «Драгер», проте з результатом огляду позивач не погодився, бо йому не надали жодних доказів справності приладу. Надалі позивача супроводжено до Комунального некомерційного підприємства «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» ВП «Лікарня Святого Пантелеймона», де він пройшов огляд також на приладі «Драгер». Згідно консультаційного висновку спеціаліста від 19.10.2023 встановлено, що у позивача був значно підвищений артеріальний тиск 190/110 і саме тому останній вжив медикаменти, а саме «Каптопрес» та «Тонгінал», які містять в своєму складі спирт. Крім цього, під час перебування позивача в лікарні останньому введено «Фуросемід» з метою пониження тиску. Враховуючи, що стан здоров`я позивача був критичний, ним було прийнято рішення про необхідність вжиття заходів щодо покращення самопочуття та вжиття невідкладно медичних препаратів. Саме прийняття ліків, що було необхідним для термінового покращення здоров`я, призвело до показів приладу «Драгер», а не вживання алкоголю позивачем. Вважає, що проведення освідування позивача за допомогою приладу «Драгер» не відповідає вимогам щодо проведення таких медоглядів та не може бути взятий до уваги під час проведення службового розслідування посадовими особами відповідача. Інших доказів перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння 19.10.2023, в розумінні ст. ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідачем, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України, надано не було під час проведення службового розслідування. Вважає, що відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені ст. 12 Дисциплінарного статуту. Просив суд задовольнити позов. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 в позові ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів ГУ НП у Л/о, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 19.10.2023 встановлено, що у позивача був значно підвищений артеріальний тиск 190/110 і саме тому він вжив медикаменти, які містять у своєму складі спирт. Крім того, під час перебування позивача у лікарні йому введено ще один препарат для пониження тиску. Саме прийняття ліків, що було необхідним для термінового покращення здоров`я, зумовило відповідні показники приладу «Драгер», а не вживання алкоголю позивачем. Суд першої інстанції не врахував те, що про проблеми із тиском у позивача відображено у виписці і ,відповідно, це не є надуманими обставинами. Крім того, вказує, що проведення освідування позивача за допомогою приладу «Драгер» не відповідає вимогам щодо проведення таких медоглядів та не може бути взятий до уваги під час проведення службового розслідування посадовими особами відповідача. Інших доказів перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння 19.10.2023 відповідачем надано не було ні під час проведення службового розслідування, ні в ході судового розгляду. Більше того, працівниками ГУ НП у Л/о під час проведення освідування позивача та проведення службового розслідування допущена значна кількість порушень. Обираючи такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ, відповідач не з`ясував всіх обставин доцільності застосування такого стягнення, наявність заохочень або стягнень застосованих до позивача і обрав найжорсткіший захід стягнення, при тому, що фактично самої події дисциплінарного правопорушення не було. Відповідач жодним чином не мотивував обрання найсуворішого з видів стягнень, що передбачені ст. 12 Дисциплінарного статуту, не врахував тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяну шкоду, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівня кваліфікації тощо. Наведені обставини свідчать про те, що накази відповідача про звільнення видано незаконно без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), упереджено та необґрунтовано. В апеляційній скарзі також зазначено про те, що судом першої інстанції не аргументовано відхилення доводів сторони позивача з посиланням на норми законодавства. Апелянт просив рішення суду від 01.03.2024 скасувати та прийняти нове про повне задоволення позову. 22.05.2024 від ГУ НП у Л/о надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції від 01.03.2024 законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі чинного законодавства, за наслідками повного дослідження усіх доказів, що містяться в матеріалах справи. Зазначено, що оскільки у діях помічника чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о старшого сержанта поліції ОСОБА_1 прослідковувалися явні ознаки порушення службової дисципліни (19.10.2023 згідно з рапортом старшого інспектора відділу службових розслідувань Управління головної інспекції (далі ВСР УГІ) капітана поліції ОСОБА_3 позивач перебував на території тренінгового центру ГУ НП у Л/о з ознаками алкогольного сп`яніння та за результатами огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер» встановлено результат 0,68‰. Згідно з консультативним висновком спеціаліста « 1 ТМО м. Львова» від 19.10.2023 о 14:15 год. внаслідок тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат 0,50‰ ), вказане зумовило призначення службового розслідування. Внаслідок службового розслідування комісія дійшла висновку, що відомості, що стали підставою для призначення та проведення службового розслідування слід вважати такими, що знайшли своє підтвердження. У зв`язку з цим винесено оскаржені накази. Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не було зазначено про несправність газоаналізатора, а також незгоду з його результатами, що підтверджується відповідним відеозаписом. Також позивач підтвердив факт вживання алкогольних напоїв напередодні. Твердження позивача про вживання медикаментів із вмістом алкоголю, зокрема, «Каптопрес» і «Тонгінал», не зовсім відповідають дійсності, оскільки позивач жодного разу не вказав про їх вживання працівникам при первинному огляді, о котрій годині та для чого їх вживав. Також про «Тонгінал» не вказано і працівникам медичної установи. Звернув увагу на те, що стан ОСОБА_1 не був критичним, як на це покликається у апеляційній скарзі представник апелянта. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейського. Такий захід є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарного стягнення. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 та його ставлення до встановленого в нашій державі правопорядку є несумісними з подальшим проходженням ним служби в поліції. Дії вчинені позивачем сприяли формуванню негативного ставлення до діяльності Національної поліції України, завдали шкоди авторитету органів поліції як державному органу, завданням якого є охорона прав та свобод людини та держави в цілому. Наголошено,що згідно з посадовою інструкцією ОСОБА_1 (п. 6) поліцейський постійно знаходиться в приміщенні чергової тини, відлучається лише за викликом керівництва ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о. Вказане покладає на позивача обов`язок дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку та, незалежно від причин, не має права самостійно залишати службу. Вважає, що аргументи, наведені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у цій справі є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження)., Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені висновком службового розслідування обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку знайшли своє підтвердження, а відповідач правомірно застосовував до позивача дисциплінарне стягнення у зв`язку із підтвердженням факту вчинення ним дисциплінарного проступку. Доводи позивача про відсутність достатніх і належних доказів порушення ним службової дисципліни вчинення дисциплінарного проступку є безпідставними, оскільки це підтверджується висновком службового розслідування, який складений на підставі обставин, що підтверджуються відповідними матеріалами та поясненнями поліцейських. Обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії та бездіяльність позивача за зазначених обставин події та подальше притягнення його до дисциплінарної відповідальності знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження. Отже, підсумовуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що дисциплінарна комісія у даному конкретному випадку обставини діяння позивача з`ясувала повно та оцінила вірно, діяння кваліфікувала правильно, норми закону визначила як належні, зміст норми права витлумачила відповідно до їх дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (засадничих гарантій притягнення особи до відповідальності не порушила). З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 07.11.2015 прийнятий на службу в Національну поліції України та займав посаду помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Л/о. 19.10.2023 згідно з наказом ГУ НП у Л/о №3723 призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію. За результатом проведення службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни позивачем. Наказом ГУ НП у Л/о №3899 від 01.11.2023 вирішено застосувати до помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Л/о ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції. Наказом №501 о/с від 07.11.2023 звільнено відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 помічника чергового чергової частини відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУ НП у Л/о з 08.11.2023. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся за захистом свої прав до суду. При прийнятті рішення колегія суддів виходила з наступного. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України №580-VIII «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 (далі Закон №580-VIII, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до ст. 3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 6 Закону №580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Статтею 7 Закону №580-VIII встановлено, що обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими. Частиною 1 ст. 18 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Відповідно до ст. 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Згідно зі ст. 59 №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України №2337-VIII від 15.03.2018 (далі Дисциплінарний статут, у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Пунктами 1, 6, 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Згідно з ч.ч. 2, 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Згідно з ч. 1 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Частинами 1 і 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018, визначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; - повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; - надходження подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»; - ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; - недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; - недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; - втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; - розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; - порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; - перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп`яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку; - здійснення поліцейським дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками в будь-якій формі, а також сексуальних домагань. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з ч. 2 розділу II Правил під час виконання службових обов`язків поліцейському заборонено перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов`язків і в невстановленому місці. Відповідно до п. 3 розділу IV Правил поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки» (ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII). Зі змісту Присяги працівника поліції слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Колегія суддів звертає увагу на те, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту, притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до такого виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності. Така позиція колегії суддів узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 18.04.2019 у справі №804/1831/16. Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку. Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992, звільнення працівника можливе за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки, для працівника з ненормованим робочим днем час знаходження на роботі понад встановленої його загальну тривалість вважається робочим. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів. Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» 29.12.1992, нетверезий стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими видами доказів (актами та іншими документами, поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків), які мають бути відповідно оцінені судом. Висновок службового розслідування це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності поліцейських, висновки та пропозиції. Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в даному випадку, щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права. З наведеного слідує, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення. Для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності слід встановити з`ясувати обставини скоєного, його причини та наслідки. Усі ці питання з`ясовуються в межах службового розслідування. Доцільно зауважити, що поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Правил етичної поведінки поліцейських. Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Вказані обставини пов`язані з появою позивача на службі в стані алкогольного сп`яніння. Так, 19.10.2023 до ГУНП у Л/о надійшов рапорт старшого інспектора відділу службових розслідувань Управління головної інспекції (далі ВСР УГІ) ГУНП капітана поліції Уніята P.P. про те, що цього ж дня від керівництва відділу поліції № 3 (далі - ВП №3) Львівського районного управління поліції № 2 (далі - ЛРУП №2) ГУ НП надійшла інформація з приводу можливого порушення службової дисципліни зі сторони помічника чергового чергової частини ВП №3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 . Як встановлено судом відповідно до інформації, викладеної в рапорті «...що під час проведення підсумкових занять для визначення рівня службової підготовки поліцейських на базі тренінгового центру ГУНП у Л/о з ознаками алкогольного сп`яніння перебуває помічник чергового чергової частини ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 . Виїздом працівників УГІ ГУНП та СКЗ ЛРУП № 2 ГУНП до тренінгового центру ГУНП у Л/о, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Земельна, виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат - 0,68 проміле. Однак, старший сержант поліції ОСОБА_1 з результатом огляду не погодився, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Згідно консультативного висновку спеціаліста « 1 ТМО м. Львова» від 19.10.2023, о 14:15 ОСОБА_1 проведено тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», результат - 0,50 проміле». Викладене зумовило призначення службового розслідування за вищезгаданим фактом. Так, Наказом ГУ НП у Л/о № 3723 від 19.10.2023 за фактом можливого порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Л/о помічника чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , що виразилося у перебуванні останнього на службі в стані алкогольного сп`яніння, призначено службове розслідування у формі письмового провадження. 25.10.2023 затверджено Висновок службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни помічником чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , відповідно до резолютивної частини якого зафіксовано, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування слід вважати такими, що підтвердилися. Наказом №3899 «Про застосування дисциплінарного стягнення до помічника чергового чергової частини ВП №3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області» від 01.11.2023, за грубе порушення службової дисципліни, основних обов`язків поліцейського, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5, 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII та підпункту 1.7 п. 1 наказу ГУ НП у Львівській області від 27.04.2023 №1470 «Про покращення службової дисципліни та забезпечення належного інформування», на підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, до помічника чергового чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0063382) застосовано дисциплінарне стягнення звільнення із служби в поліції. Наказом №501 о/с «Про особовий склад» від 07.11.2023 ОСОБА_1 звільнено зі служби з поліції відповідно до Закону «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). У контексті спірних правовідносин, колегія суддів вважає за доцільне надати оцінку фактам щодо: відсутності на службі (робочому місці) ОСОБА_1 19.10.2023; обставин, які спростовують чи підтверджують факти перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння; проведеного службового розслідування та наявності/відсутності в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку; застосованого дисциплінарного стягнення до позивача. В тексті позовної заяви стверджено, що 19.10.2023 ОСОБА_1 не перебував на службі в відділі поліції №3 Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області (далі ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Л/о), оскільки з 9:00 год. попрямував до Тренінгового центру для здачі заліків, що було передбачено службовою телеграмою ГУНП у Л/о №2777/05/13-2023 від 16.10.2023. Про неприбуття ОСОБА_1 на робоче місце відображено у висновку службового розслідування від 25.10.2023. Так, згідно з наданими поясненнями опитаного з приводу вчинення дисциплінарного проступку начальника ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о полковника поліції ОСОБА_5 , 19.10.2023 о 07:30 год. під час проведення ранкового інструктажу нарядам ВП №3 Львівського РУП №2 ГУ НП у Л/о, які заступають на чергування у складі СОГ, СРПП, не прибув помічник чергового старший сержант поліції ОСОБА_1 , який згідно встановленого графіку чергувань мав заступити на службу на добове чергування. При цьому, ОСОБА_1 про причину неприбуття для подальшого несення служби нікому не повідомив. Згодом ОСОБА_1 у телефонному режимі повідомив свого безпосереднього керівника ОСОБА_6 про те, що відповідно до службової телеграми ГУ НП у Л/о від 16.10.2023 слідує на 10:00 год. у розташування бази тренінгового центру ГУ НП у Л/о для складання підсумкової перевірки з визначення рівня службової підготовки поліцейських. На запитання чому ОСОБА_1 цього ж дня не прибув на інструктаж та не здійснив зміни в наряді, останній нічого пояснити не міг, плутався у словах. ОСОБА_1 вогнепальної зброї у підрозділі не отримував. Враховуючи те, що ОСОБА_1 під час телефонної розмови з капітаном поліції ОСОБА_6 поводив себе незрозуміло та не міг пояснити суттєвої причини свого неприбуття на службу, виникла підозра, що останній може перебувати в стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим про вказане було повідомлено працівників УГІ та керівництво ГУ НП. У подальшому, на базі тренінгового центру ГУ НП у Л/о, працівниками УГІ виявлено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Опитаний з цього приводу начальник чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о капітан поліції ОСОБА_6 пояснив, що 19.10.2023 близько 07:30 год. старший інспектор капітан поліції ОСОБА_7 в телефонному режимі повідомив йому, що для заступлення на чергування не прибув помічник чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о старший сержант поліції ОСОБА_8 . В подальшому ОСОБА_7 повідомив начальника ВП полковника міліції ОСОБА_9 та відповідального по відділу поліції капітана поліції Петріва Б.П., ОСОБА_6 , своєю чергою, визначив іншого помічника, який заступив для несення служби старшого сержанта поліції ОСОБА_10 подальшому, під час ранкового збору особового складу, який відбувається щоденно о 09:00 год. ОСОБА_6 повідомив інспектора СКЗ ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , що ОСОБА_1 не прибув для несення служби та на даний час його місце перебування невідоме. Після чого ОСОБА_12 дав вказівку інспектору СКЗ ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о та ОСОБА_6 відвідати ОСОБА_1 за місцем проживання та з`ясувати, чому вказаний працівник не прибув для несення служби. ОСОБА_1 за місцем проживання виявлено не було. Близько 10:00 год. ОСОБА_13 зателефонував ОСОБА_1 та в ході розмови ОСОБА_6 стало відомо, що ОСОБА_14 згідно телеграми ГУ НП у Л/о попрямував до тренінгового центру ГУ НП для складання заліків, через що і не прибув на роботу. Дана інформація доведена до начальника відділу. Біля 13:00 год. ОСОБА_6 стало відомо, що ОСОБА_1 перебував на території тренінгового центру у стані алкогольного сп`яніння. Працівники УГІ ГУ НП у Л/о виявили даний факт та провели освідування вищевказаного за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становив 0,68 проміле. Одночасно ОСОБА_6 повідомив, що йому було відомо про службову телеграму ГУ НП у Л/о №2777/05/13-2023 від 16.10.2023, згідно з якою визначено перелік працівників, котрі зобов`язані прибути до тренінгового центру для проведення підсумкової перевірки з визначення рівня службової підготовленості поліцейських, які на першому етапі з різних причин їх не склали, та перескладання заліків поліцейськими, які отримали оцінку 2- (незадовільно) з одного із видів службової підготовки. Згідно штатного розпису у ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о чотири посади помічника чергового, з яких вакантних немає, а згідно телеграми №2777/05/13-2023 від 16.10.2023 прибути для здачі заліків з числа помічників чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о повинні бути троє працівників: старший сержант поліції ОСОБА_15 , старший сержант поліції ОСОБА_16 та старший сержант поліції ОСОБА_1 , а сержант поліції ОСОБА_17 19.10.2023 була після добового чергування. Виконати у повному обсязі вимоги вищевказаної телеграми не вдалось, оскільки згідно з наказом №53 від 18.05.2023 «Про призначення підмінних старших інспекторів чергових та підмінних помічників чергового ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області» на 19.10.2023 мали б заступити: старший інспектор СРПП капітан поліції ОСОБА_18 , старший інспектор СРПП капітан поліції ОСОБА_19 , поліцейський СРПП старший сержант поліції ОСОБА_20 , поліцейський СРПП старший сержант поліції ОСОБА_21 , однак капітан поліції ОСОБА_18 та капітан поліції ОСОБА_19 знаходилися на навчанні у ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о, а старший сержант поліції ОСОБА_21 та старший сержант поліції ОСОБА_22 були після нічної зміни. Про відсутність ОСОБА_1 на ранковому інструктажі нарядам, які заступають на службу у складі СОГ та СРПП на території обслуговування ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о свідчать і пояснення опитаних заступника начальника СВ ВП №3 ЛРУП №2 ГУНП у Л/о капітана поліції ОСОБА_23 , інспектора СКЗ ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 , старшого інспектора-чергового чергової частини ВП №3 ЛРУП №2 ГУ НП у Л/о капітана поліції ОСОБА_24 , зафіксовані і у висновку службового розслідування. Внаслідок описаних подій складено акт про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 19.10.2023, що, як вірно зазначено судом першої інстанції, свідчить про порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських. Матеріалами службового розслідування задокументовано фактичні дані, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає у перебуванні останнього 19.10.2023 в тренінговому центрі ГУ НП у Л/о під час проведення підсумкових занять для визначення рівня службової підготовки поліцейських в стані алкогольного сп`яніння, що не спростував апелянт. Дисциплінарною комісією впродовж проведення службового розслідування зібрано матеріали на підтвердження протиправності дій ОСОБА_1 , у тому числі: - консультативний висновок спеціаліста від 19.10.2023, зі змісту якого встановлено, що позивач добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager №6820 у медичному закладі ВП «Лікарні Святого Пантелеймона»; - акт про виявлення на робочому місці з ознакам алкогольного сп`яніння від 19.10.2023 №1095/67-2023; - акт про відсутність на робочому місці від 19.10.2023 №16877/43/01-2023; - попередній огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» №6810; - пояснення працівників, які перебували на місці виявлення ОСОБА_1 ; - акт перегляду відеозаписів з портативного відео реєстратора та відповідний відеозапис. Вищезазначені матеріали долучені до висновку службового розслідування та до матеріалів справи. Варто звернути увагу на те, що із змісту долученої до справи копії чеку - роздруківки результатів тесту ОСОБА_1 ступінь алкогольного сп`яніння виявлений при перевірці останнього становить 0,68‰, від підпису відмовився. При цьому, позивач добровільно погодився пройти огляд, перед проходженням огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер» та йому запропоновано оглянути муштук, жодних пошкоджень ним не виявлено, про що зазначив позивач (відеозапис на відео с1ір-01, копія відеозапису долучена до матеріалів справи). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що покликання ОСОБА_1 про неможливість зазначити про ймовірну несправність газоаналізатора спростовано повністю в ході судового розгляду. Після проходження повторного огляду у медичному закладі, де газоаналізатор показав результат 0,50‰, позивач також не зазначив, що не погоджується із результатом. На запитання працівника УГІ ГУ НП у Л/о «Чи вживали ви алкогольні напої напередодні?» позивач надав ствердну відповідь, інформацію про що зафіксована на відеозаписі с1ір-00. За змістом консультаційного висновку спеціаліста від 19.10.2023 працівник поліції ОСОБА_1 звернувся до ВНМЗ «Зелена зона» лікарні Св. Пантелеймона о 14:05 год. в супроводі поліції для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager» №6820. На проходження огляду пацієнт дав добровільну згоду. На момент огляду стан пацієнта задовільний, свідомість ясна. Крім того при огляді пацієнта відмічено запах алкоголю з порожнини рота. Порушення координації, порушення мови, зміна забарвлення шкірного покриву обличчя відсутнє. Близько 1 години тому пацієнт самостійно прийняв 1 таблетку «Картопрес» від підвищеного артеріального тиску. За слів пацієнта напередодні, ввечері 18.10.2023 близько 20:00 було вживання горілчаних напоїв, приблизно 200 грам. О 14:15 год. проведено тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою «Drager» №6820 від 19.10.2023, результат 0,50 ‰. Пацієнту запропоновано забір крові для визначення етинолу, але пацієнт відмовився. Вказаний висновок містить відмітку ОСОБА_1 про те, що все з його слів записано вірно. Колегія суддів зауважує, що про вживання лікарського засобу «Тонгінал» позивачем не повідомлено взагалі і в жодному документі не зафіксовано, а відтак факт його вживання і вплив на організм позивача не підтверджено. Колегія суддів звертає увагу на вказання позивачем про вживання лікарського засобу «Капропрес» при повторному огляді у медичній установі, однак оцінює такі критично, оскільки про такий факт позивач не згадував при первинному огляді взагалі та відсутні будь-які докази, які б підтверджували такі обставини. При цьому під час судового розгляду не встановлено будь-яких процедурних порушень, допущених під час огляду позивача на стан алкогольного сп`яніння. Доказів зворотного до матеріалів справи не надано. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що склад дисциплінарного проступку у діях ОСОБА_1 встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень службових осіб (у тому числі, медичний висновок за результатом огляду позивача на стан алкогольного сп`яніння та акт складений трьома особами), що не спростував апелянт. Підставою для звільнення позивача із служби в поліції є вчинення дисциплінарного проступку у вигляді грубого порушення службової дисципліни та вчинення дій, які дискредитують звання працівника поліції. Застосування дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які порочать поліцейського не є тотожним кримінальній відповідальності за вчинення таких дій. Підставою для висновків службового розслідування є обставини вчинення дій, що порочать звання поліцейського і можуть викликати сумнів у її об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності поліції. Колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу Національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Положення ст.ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також приписів Правил етичної поведінки поліцейських, покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виходячи з правового регулювання спірних відносин, ОСОБА_1 у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати вчинків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, апеляційний суд дійшов висновків, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка пов`язана із невиконанням чи неналежним виконанням поліцейським службової дисципліни, порушенням Присяги працівника поліції: скоєнням проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до позивача як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що абз. 1, 2 п. 1 Розділу VII Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновків, що обрання конкретного виду такого заходу дисциплінарного впливу перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 грудня 2019 року у справа №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справа №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18. Зокрема, Верховний Суд, в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, дійшов висновків, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 у справі №802/1150/17-а звернув увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у ст.12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 застосовано за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції. Зокрема, перебування у стані алкогольного сп`яніння є порушенням службової дисципліни, а факт вчинення дисциплінарного проступку доведено висновком службового розслідування. Такі дії позивач вчинив перебуваючи на службі під час дії правового режиму воєнного стану. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач довів обґрунтованість висновку службового розслідування та порушення позивачем службової дисципліни внаслідок невиконання визначених законом обов`язків поліцейського та недотримання позивачем професійно-етичних норм поведінки поліцейських, що призвело до вчинку, який дискредитує звання поліцейського. Висновок службового розслідування від 25.10.2023 в сукупності з іншими належними та допустимим письмовими доказами, спростовує доводи апелянта про відсутність достатніх та належних доказів порушення службової дисципліни та свідчить про обґрунтованість звільнення із служби. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі ГУ НП у Л/о діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України. Зокрема, ОСОБА_1 перебував на службі в стані алкогольного сп`яніння, чим грубо порушив службову дисципліну, тобто допустив вчинок, що дискредитує та підриває авторитет поліції, тому відповідач підставно та обґрунтовано звільнив позивача із служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». За таких обставин спірні накази в правомірними та слід залишити в силі. Своєю чергою, позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допущення негайного виконання рішення суду в частині про поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі за один місяць також не підлягають до задоволення, оскільки такі вимоги є похідними від вищенаведених вимог. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій щодо їх оцінки, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2024 року у справі №380/27540/23 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складено 25.06.2024