Постанова Полтавський апеляційний суд № 643/6704/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/6704/21 Номер провадження 33/814/47/23Головуючий у 1-й інстанції Горбунова Я.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М., за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Лазоренка Ю.М. при секретарі Бродській В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Хоміча Артема Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.2 ст.130 КУпАП, у с т а н о в и л а: Постановою судді Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126, ч. 4 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ДПР 18 № 026476 від 01.04.2021), щодо ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол серії ДПР 18 № 026476 від 01.04.2021) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн. 00 коп. Постановою Харківського апеляційного суду від 14.01.2022 р. матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті126, частиною 4 статті 126, частиною 2 статті 130 КУпАП повернуто до Московського районного суду міста Харкова для усунення протиріч (виправлення описки). Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 08.03.2022 р. «2/0/9/-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» справу передано до Октябрського районного суду м. Полтави. Постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 11 липня 2022 року у третьому абзаці резолютивної частини постанови Московського районного суду м. Харкова від 04.10.2021 року виправлено описку: Визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого 2ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення(протокол серії ДПР 18 №273453 від 01.04.2021) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу. Не погодившись із постановою районного суду, її в апеляційному порядку оскарживадвокат ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що поліцейськими не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Вказував, що з боку працівників поліції чинився тиск на ОСОБА_1 , місцевий суд не взяв до уваги доводи щодо необ`єктивного ставлення працівників поліції до ОСОБА_1 та порушення ним чинного законодавства. Прохав скасувати постанову суддіМосковського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 рокув частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У судовому засіданні адвокат Лазоренко Ю.М. посилався на небезперервність долученого відеозапису, який не може вважатися належним доказом. Також зазначав, що працівниками поліції не зафіксовано факт зупинки ОСОБА_1 та не зазначено причину такої зупинки. Вказував на те, що свідки, які були допитані у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Крім того ОСОБА_1 не роз`яснено його права. Заслухавши ОСОБА_1 та його адвоката Лазоренка Ю.М., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується:протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 273453 від 01 квітня 2021 року, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. ОСОБА_1 вказаний протокол підписав без зауважень та заперечень, у графі «пояснення» зазначив, що випив банку пива; інформаційною довідкою, згідно облікової бази ІПНП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 645/4738/20); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; поясненнями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; рапортом від 01 квітня 2021 року; відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції, виявивши ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КЗОЗ ХОНД, від якого останній відмовився в присутності двох свідків; постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказані докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до вимог пункту 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Частино 2 ст.130 КУпАП передбачено Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, яке тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки з оглянутого відеозапису вбачається, що під час оформлення протоколу серії ДПР 18 № 2734453 він не заперечував факт керування транспортним засобом, на запитання працівників поліції чому він не був пристебнутий ременями безпеки відповів, що він зупинився та відстебнув їх. У протоколі у графі «пояснення», ОСОБА_1 зазначив, що він випив банку пива 0,5 годину тому та їхав додому. Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що на нього працівники поліції здійснювали тиск, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що збоку працівників поліції до нього було необ`єктивне ставлення та жодними доказами даний факт у судовому засіданні не доведений. Крім того доказів на підтвердження порушення законодавства працівниками поліції Дробіцький В.В. та сторона захисту не надали. Щодо долучених відеозаписів, суд апеляційної інстанції зазначає, що відеозаписи, які містяться у справі, повністю передають перебіг події, тому приймаються судом як належний доказ. Крім того, покази свідків, які були допитані у суді першої інстанції, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи та спростовуються долученими доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують законних висновків місцевого суду, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням та розцінюються судом, бажанням уникнути відповідальності за скоєне правопорушення. За таких обставин суд вважає, що доказів, які спростовують обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченогоч.2 ст. 130 КУпАП, доведена повністю. Ураховуючи вищенаведене, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу адвоката Хоміча Артема Анатолійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Московського районного суду м. Харкова від 04 жовтня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Л.М. Хіль