Постанова Львівський апеляційний суд № 465/8520/20

Справа № 465/8520/20 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П. Провадження № 22-ц/811/3195/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року,- ВСТАНОВИВ: в грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , а 26 лютого 2010 року вона з ОСОБА_1 зареєструвала шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського управління юстиції у м. Києві, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.07.2021 року між ними розірвано. Стверджує, що дитина знаходиться на її утриманні, фактично у шлюбних відносинах вони не перебувають, приязних стосунків не підтримують. Зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, а стягнення аліментів є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. З наведених підстав просить стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 6000 гривень щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягувато з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 560 гривень 53 копійки судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1666 гривень 67 копійок. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць піддано до негайного виконання. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував того, що дитина проживає разом з сторонами в одній квартирі, що не заперечувалось позивачкою під час розгляду справи. Зазначає, що судом не встановлено факту ухилення його від виконання обов`язку щодо утримання дитини, оскільки він постійно щотижня дає дитині кошти, оплачує навчання в школі, харчування, купує речі особистого вжитку, відвідує дозвільні заклади, купує продукти та сплачує комунальні платежі. Вважає. Що суд безпідставно не врахував те, що він сплачує аліменти на утримання сина від попереднього шлюбу в розмірі 3000 гривень, а відтак, оскільки його місячна заробітна плата становить 7000 гривень, з врахування аліментів, які підлягають стягненню згідно оскаржуваного рішення суду в нього не залишається коштів на життя. Вважає, що позивачкою не надано доказів про можливість відповідача сплачувати аліменти в розмірі 4000 гривень, а документи на підтвердження позовних вимог не підтверджують того, що позивачка самостійно утримує дитину. Стверджує, що судом помилково зазначено період, з якого присуджуються аліменти, оскільки він як і до дня звернення позивачки до суду, так і після витрачає гроші на доньку. Також апелянт вказує, що договір про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачкою та її адвокатом, не містить погодженого порядку визначення розміру витрат, оплачуються такі погодинно чи в фіксованому розмірі. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Стягнути з позивачки понесені по справі судові витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції та судовий збір за подання апеляційної скарги. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року призначено на 17 год. 00 хв. 06 лютого 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 07 лютого 2023 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 06 лютого 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 07 лютого 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що утримання дитини є рівною мірою обов`язком як батька, так і матері, відтак враховуючи прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення нею повноліття, що в достатній мірі забезпечить її фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей. Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими. За правовою природою аліментні зобов`язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов`язаний сплачувати щомісячно з метою матеріального утримання дитини. За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов`язків щодо дитини. Частини 1-3 ст. 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина. Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 26 лютого 2010 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м.Києві, який рішенням Франківського райнного суду м. Львова від 08 липня 2021 року розірвано. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 02 квітня 2010 року Заводським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції. (а.с.5). Судом встановлено, що сторони проживають разом у квартирі АДРЕСА_1 , неповнолітня донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з батьками. Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення коштів на утримання дитини в розмірі по 6000 грн. щомісячно позивачка посилалася на те, що відповідач отримує доходи, достатні для сплати коштів у зазначеному нею розмірі, має транспортний засіб та інше майно. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 серпня 2021 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи з 06 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно довідки про доходи №33 від 07 грудня 2022 року, виданої ОСОБА_1 , державним підприємством «Арена Львів», який працює на посаді провідного фахівця СКВС, загальна сума його доходу за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, без врахування аліментів становить 96 896,61 грн. Згідно довідки про доходи №34 від 07 грудня 2022 року, виданої ОСОБА_1 , державним підприємством «Арена Львів», загальна сума його доходу за період з 01.01.2022 року по 30.11.2022 року, без врахування аліментів становить 78 743,98 грн. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_1 , виданої ДПС України за період з першого кварталу 2020 року по четвертий квартал 2021 року, відповідач, окрім заробітної плати за основним місцем праці отримує також доходи й за іншими цивільно-правовими договорами (а.с. 150 том 2). В апеляційній скарзі відповідач заперечував наявність у нього можливості сплачувати аліменти в розмірі 4 000 гривень, оскільки його середньомісячний дохід становить 7 000 8 000 гривень. Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідач є особою молодого віку, за станом здоров`я є працездатним, має відповідну спеціальність, а відтак має можливість працевлаштуватися на високооплачувану роботу. Зважаючи на рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального утримання дитини, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, який батьки повинні забезпечити дитині, враховуючи те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дитини, її потреб, колегія суддів з врахуванням рівної участі обох батьків в матеріальному утриманні дитини, за наявності у відповідача дитини від першого шлюбу та сплату ним на користь сина аліментів в розмірі 3000 гривень, виходячи з рівності прав дітей на утримання від батька належного утримання, вважає, що розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача слід зменшити та стягувати такі у розмірі 3 000 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що судом помилково зазначено період, з якого присуджуються аліменти не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви, в даному випадку з 21 грудня 2020 року. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить з наступного. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст.133 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2020 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Паславський, Каралюс і Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги в цивільному судочинстві, згідно п.4.1 якого за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити гонорар (винагороду), сума якого встановлюється за домовленістю сторін та/або обумовлюється в окремому додатку до даного договору, який є невід`ємною частиною та може змінюватись під час виконання договору. Згідно п.6.4 договору за домовленістю сторони можуть скласти акт здавання приймання виконаної роботи з розрахунком витрат на правничу допомогу та детальним описом робіт (наданих послуг). Відповідно до додатку до договору від 25.06.2021 року та акта здавання приймання виконаної роботи від 30.06.2021 року ОСОБА_2 надано наступні адвокатські послуги: складання, оформлення відповіді на відзив, виготовлення копій документів 2000 гривень, а також складання та оформлення запиту в Головне управління ДПС у Львівській області - 500 гривень. Згідно платіжних доручень № 0.0.2179276080.1 та № 0.0.2179282248.1 від 30.06.2021 ОСОБА_2 здійснила оплату адвокатських послуг в розмірі 2 500 гривень. Відтак, на думку колегії суддів, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку проте, що понесені позивачкою витрати є співмірними зі складністю справи та відповідають критерію реальності, завідсутності доказів на доведення неспівмірності понесених витрат відповідачем, та визначив такі в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, що складає 1666,67 грн. Разом з тим, зважаючи на те, що колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду в частині стягнення розміру аліментів, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а відтак з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1250 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Твердження апелянта про те, що договір про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачкою та її адвокатом не містить погодженого порядку визначення розміру витрат, оплачуються такі погодинно чи в фіксованому розмірі є безпідставними та спростовуються вищенаведеним. Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , то на підставі ч. 6, ч. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 138,70 грн. судового збору. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м.Львова від 25 листопада 2022 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 4 000 гривень до 3 000 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1250 гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 138 гривень 70 копійок судового збору. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 07 лютого 2023 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк