Ухвала КЦС ВС № 465/8520/20

Ухвала 11 квітня 2023 року м. Київ справа № 465/8520/20 провадження № 61-4700ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , а 26 лютого 2010 року вона з ОСОБА_1 зареєструвала шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Голосіївського управління юстиції у м. Києві, який рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 липня 2021 року між ними розірвано. Стверджувала, що дитина знаходиться на її утриманні, фактично у шлюбних відносинах вони не перебувають, приязних стосунків не підтримують. Зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, а стягнення аліментів є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. З наведених підстав просила стягувати з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання. Постановою Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року змінено, зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 4 000,00 грн до 3 000,00 грн, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 21 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 250,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 138,70 грн судового збору. В решті рішення суду залишено без змін. ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку у березні 2023 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, а тому зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції, крім випадку, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. Посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить. Посилання заявника на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження не заслуговують на увагу, оскільки з указаних підстав підлягають оскарженню рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, зокрема у малозначних справах. Тобто такі доводи є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Обґрунтування касаційної скарги підставами, передбаченими частиною другою статті 389 ЦПК України, не звільняє заявника від обов`язку, у відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, обґрунтувати підстави перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах. Посилання представника заявника на те, що справа розглядалась у суді першої інстанції в порядку загального позовного провадження не змінює та предмет позову у цій справі, яка є малозначною в силу закону. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак