Постанова КГС ВС № 910/14431/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Київ cправа № 910/14431/18 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В., за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є. за участю старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. (особисто) та представників сторін: Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукхаймер Інвестментс" - Бондаренко О.О.; Міністерства юстиції України - Юлдашева Ю.М. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукхаймер Інвестментс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 (в частині скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 щодо стягнення з держави Україна в особі Міністерства юстиції України шляхом списання з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" 18 928 913,27 грн шкоди та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у позові та в частині стягнення судового збору) та касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/14431/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукхаймер Інвестментс" до:

1. Міністерства юстиції України

2. Державної казначейської служби України третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. про стягнення 35 791 346,99 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та розгляд справи У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (далі - ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг", позивач) (нова назва - ТОВ "Брукхаймер Інвестментс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство, відповідач-1) і Державної казначейської служби України (далі - Держказначейство, відповідач-2) про стягнення 35 791 346,99 грн шкоди, завданої неправомірним рішенням державного виконавця. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджував про заподіяння збитків, а саме матеріальної шкоди в сумі 35 791 346,99 грн, обумовленої неправомірним діями (рішенням) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства (далі - Відділ ДВС) щодо зняття арешту з грошових коштів, які знаходились на поточних рахунках боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв`язоктехсервіс" (далі - ТОВ "Зв`язоктехсервіс") у зазначеному розмірі, відповідно до постанови від 11.12.2017 у виконавчому провадженні (далі - ВП) № 54339026, в результаті чого виконавчий документ позивача було повернуто без виконання згідно з постановою від 21.08.2018 у ВП № 54339026, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Отже, на думку позивача, зазначена сума має бути відшкодована з бюджету на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 у справі № 910/14431/18 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України через Держказначейство на користь ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" 35 729 306,27 грн шкоди. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 у справі № 910/14431/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 касаційну скаргу ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 у справі № 910/14431/18 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що: - суди попередніх інстанцій, зосередившись на аналізі ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17, усунулися від встановлення факту наявності чи відсутності неправомірних дій Відділу ДВС у ВП № 54339026 під час прийняття постанови від 11.12.2017 про зняття арешту з коштів, як одного з елементів, встановлення якого є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди; - при вирішенні спору суди мали самостійно оцінити дії державного виконавця в контексті статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", якою врегульовано зняття арешту з майна, та, відповідно, зробити висновок про правомірність чи неправомірність таких дій. При цьому судам слід було врахувати та оцінити також послідовність дій виконання державним виконавцем наказу господарського суду, їх повноту та дотримання ним строків, встановлених цим Законом, щодо прийняття відповідних постанов та заходів реагування для максимального забезпечення основної задачі та функції виконавчої служби - виконання судового рішення; - суди не звернули увагу та не оцінили своєчасність та повноту дій державного виконавця щодо клопотання позивача від 29.11.2017 до Відділу ДВС про списання арештованих коштів ТОВ "Зв`язоктехсірвіс" на користь ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" (вх.№ 36164-01-33-17 від 29.11.2017) у зв`язку із скасуванням ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2017 у кримінальному провадженні № 42016000000002752 арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2017; - судами не встановлено чи проявив державний виконавець розумну обачність при отриманні копії судового рішення від представника боржника та чи вчинив будь-які дії, щоб мінімізувати ризик помилки, приймаючи процесуальний документ, в основу якого покладено такий доказ; - судами взагалі не надано оцінку постанові від 24.01.2018 начальника Відділу ДВС про скасування процесуального документу - постанови про зняття арешту з майна. Установлені судами обставини справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/3060/17 задоволено позов ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" про стягнення з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" 46 298 506,95 грн основного боргу, 1 065 499,89 грн 17,5 % річних, 509 283,58 грн інфляційних втрат, 1 704 799,82 грн пені та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору. На виконання цього рішення, яке набрало законної сили, судом видано наказ від 06.06.2017. За заявою стягувача 20.07.2017 головним державним виконавцем Відділу ДВС Рубель І.В. відкрито ВП № 54339026 із примусового виконання зазначеного наказу від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17. Крім цього, на примусовому виконанні у Відділі ДВС перебувало зведене ВП № 54209375 із примусового виконання виконавчих документів, боржником за якими є ТОВ "Зв`язоктехсервіс". У складі цього зведеного ВП № 54209375 перебували: - ВП № 52419400 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 у справі № 910/9162/16 про стягнення з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на користь Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут" боргу у сумі 82 301,37 грн; - ВП № 54062613 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 у справі № 910/19917/15 про стягнення з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на користь ДП НЕК "УКРЕНЕРГО" боргу в сумі 4203,17 грн; - ВП № 53532533 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 у справі № 910/7545/16 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 у справі № 910/7545/16 про стягнення з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 43 900 925,25 грн основного боргу, 2 011 023,20 грн пені, 274 230,43 грн - 3% річних, 658 513,87 грн збитків від інфляції, 206 700,00 грн судового збору. На підставі положень статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 14 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція), згідно з постановою головного державного виконавця Відділу ДВС Рубель І.В. 20.07.2017 провадження № 54339026 було приєднано до зведеного ВП № 54209375. 04.08.2017 згідно з постановою державного виконавця Відділу ДВС Рубель І.В. у ВП № 54339026 накладено арешт на грошові кошти, розміщені на всіх рахунках боржника у ПАТ "ЮНЕКС БАНК" (МФО 322539), ПАТ "АБ "РАДАБАНК" (МФО 306500), ПАТ "Фінансовий партнер" (МФО 380872), ПАТ "БМ Банк" (МФО 380913), ПАТ "АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (МФО 313849), ПАТ "СБЕРБАНК" (МФО 320627), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, розміщених на рахунках, накладення арешту та/або, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору 54 882 200,63 грн. У листі від 06.11.2017 № 176/10-1-1 ПАТ "АБ "РАДАБАНК" у відповідь на запит повідомило державного виконавця, що на 02.11.2017 вихідний залишок коштів на рахунку ТОВ "Зв`язоктехсервіс" № 26005300001645 становить 34 840 678,47 грн. У відповідь на запит державного виконавця листом від 30.10.2017 №1026Г ПАТ "ЮНЕКС БАНК" повідомило, що станом на 27.10.2017 залишок коштів на рахунку ТОВ "Зв`язоктехсервіс " № 26005000388601 становить 950 668,52 грн. З метою примусового виконання рішення суду у справі № 910/3060/17 позивач 29.11.2017 звернувся до Відділу ДВС з клопотанням про списання арештованих коштів ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на користь ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" (вх.№36164-01-33-17 від 29.11.2017). До зазначеного клопотання позивач додав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі № 757/67651/17-к, роздруковану з ЄДРСР, згідно якої клопотання власника арештованого майна - ТОВ "Зв`язоктехсервіс" про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2017 у кримінальному провадженні № 42016000000002752 (справа №757/8430/17-к), задоволено; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14.02.2017 у кримінальному провадженні № 42016000000002752 від 06.10.2016, на грошові кошти в ПАТ "АБ "РАДАБАНК", МФО 306500, № 26005300001645 , які належать ТОВ "Зв`язоктехсервіс", скасовано. Проте, клопотання ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" від 29.11.2017 державний виконавець в порушення статей 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження" залишив без розгляду, виконання та відповіді, не надіслав платіжні вимоги на примусове списання грошових коштів ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в порядку виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому законом порядку після отримання інформації про скасування арешту на наявні на рахунках боржника кошти. Натомість, 11.12.2017 старшим державним виконавцем Відділу ДВС Сіренком С.В. прийнята постанова про зняття арешту з грошових коштів (на які накладено арешт згідно постанов про арешт коштів боржника ВП №54339026 від 04.08.2017 та ВП № 54962294 від 23.10.2017), які знаходяться на поточному рахунку боржника № НОМЕР_1 в ПАТ "АБ "РАДАБАНК", МФО 322539, у розмірі 34 840 678,47 грн та на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "ЮНЕКС БАНК", МФО 306500, у розмірі 950 668,52 грн у ВП № 54339026 (зведене ВП № 54209375), всього у розмірі 35791346,99 грн, з посиланням на норму статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Як зазначено у цій постанові, до Відділу ДВС надійшла заява представника боржника за довіреністю Кіптенко О.О. від 06.12.2017 (вх. від 08.12.2017 № 37126-0-33-17) про зняття арешту з грошових коштів, до якої додано копію рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/18588/17, яким визнано право власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35 791 346,99 грн, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ "Зв`язоктехсервіс". Відтак суди встановили, що, на момент прийняття 11.12.2017 державним виконавцем постанови про зняття арешту з грошових коштів, у матеріалах ВП № 54339026 знаходились два судових рішення, якими встановлені різні власники на одні й ті самі грошові кошти - подана 29.11.2017 позивачем з клопотанням ухвала Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2017 у справі №757/67651/17-к (в якій судом встановлено, що грошові кошти в ПАТ "АБ "РАДАБАНК" належать ТОВ "Зв`язоктехсервіс") та подане 08.12.2017 боржником рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі № 910/18588/17 (яким визнано право власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35 791 346,99 грн, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ "Зв`язоктехсервіс"). За тим, згідно виписки з рахунку ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в АТ "КБ "Приватбанк" за період з 01.12.2017 по 05.07.2018, яка міститься в матеріалах ВП № 54339026: - 26.12.2017 з рахунків ТОВ "Зв`язоктехсервіс", на яких знаходились звільнені з-під арешту грошові кошти, на рахунок ТОВ "Зв`язоктехсервіс" у АТ "КБ "Приватбанк" зараховані грошові кошти в сумі 952 700,00 грн; - 28.12.2017 з рахунків ТОВ "Зв`язоктехсервіс", на яких знаходились звільнені з-під арешту грошові кошти, на рахунок ТОВ "Зв`язоктехсервіс" у АТ "КБ "Приватбанк" зараховані грошові кошти в сумі 34 630 800,00 грн; - у період з 29.12.2017 по 15.01.2018 з рахунку ТОВ "Зв`язоктехсервіс" у АТ "КБ "Приватбанк" перераховані грошові кошти третім особам за "цінні папери" в загальній сумі 35 610 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17 (за результатами розгляду скарги ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" на дії Відділу ДВС у виконавчому провадженні № 54339026 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі №910/3060/17) постанову Відділу ДВС від 11.12.2017 ВП № 54339026 про зняття арешту з коштів визнано недійсною та скасовано, з огляду на відсутність підстав для зняття арешту. У зазначеній ухвалі судом встановлено, що справа № 910/18588/17 за позовом ТОВ "Варлейт" до ТОВ "Зв`язоктехсервіс" про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у сумі 35 791 346,99 грн, розміщені на поточних рахунках ТОВ "Зв`язоктехсервіс", та зняття арешту не розглядалась; рішення про задоволення позову про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35 791 346,99 грн, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ "Зв`язоктехсервіс", і про зняття арешту Господарським судом міста Києва не приймалось. 24.01.2018 постановою начальника Відділу ДВС у ВП №54339026 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17 скасовано постанову про зняття арешту з майна від 11.12.2017, що видав державний виконавець Сіренко С.В. при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 910/3060/17 від 06.06.2017. 12.01.2018 за заявою ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві порушене кримінальне провадження № 42018101100000014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України, а саме подання невстановленими особами до Департаменту державної виконавчої служби МЮУ заяви про зняття арешту з грошових коштів, до якої додано підроблене рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017, що унеможливило виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017. Вказаний факт підтверджується відповідним витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наданим позивачем. У подальшому, на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, старшим державним виконавцем Відділу ДВС Сіренком С.В. 21.08.2018 було прийнято постанову ВП № 54339026 про повернення виконавчого документа від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17 стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення. Як стверджував позивач, боржник мав на поточних рахунках грошові кошти у розмірі 35791346, 99 грн, однак внаслідок протиправних дій з незаконного зняття арешту з вказаних коштів боржником вжиті заходи щодо перерахування коштів на інші рахунки та, як наслідок, кошти на рахунках ТОВ "Зв`язоктехсервіс" відсутні, в зв`язку з чим державним виконавцем була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.08.2018 у ВП №54339026. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що протиправні дії з прийняття незаконного рішення державним виконавцем Відділу ДВС від 11.12.2017 у ВП №54339026 про безпідставне зняття арешту з грошових коштів боржника за неіснуючим (підробленим) рішенням суду стали причиною завдання позивачу шкоди в розмірі суми, що реально знаходилась на рахунках боржника та була забезпечена арештом у виконавчому провадженні і підлягала перерахуванню позивачу в сумі 35 729 306,27 грн на часткове виконання рішення суду проти юридичної особи приватного права - боржника у виконавчому провадженні. У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з держави в особі Міністерства шляхом списання з Державного бюджету України через Держказначейство на його користь 35 729 306,27 грн шкоди, завданої неправомірним рішенням державного виконавця Відділу ДВС. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою від 15.07.2020 місцевим господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старшого державного виконавця Відділу ДВС - Сіренка С.В. (далі - державний виконавець). За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/14431/18 позов задоволено; стягнуто з держави Україна в особі Міністерства шляхом списання з Державного бюджету України через Держказначейство на користь ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" 35 729 306,27 грн шкоди. Рішення суду мотивовано тим, що державним виконавцем вчинені протиправні дії з прийняття неправомірної постанови про зняття арешту з грошових коштів від 11.12.2017 у ВП № 54339026 під час примусового виконання наказу суду у справі № 910/3060/17; наявний причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями державного виконавця та втратами позивача, які полягали у не стягненні з боржника наявних на його рахунках грошових коштів на часткове примусове виконання рішення суду з причини неправомірного зняття арешту з рахунків останнього, внаслідок протиправних дій державного виконавця, а не якихось інших обставин. При визначенні розміру завданої протиправними діями державного виконавця шкоди судом враховано, що у зведеному ВП №54209375 перебували на виконанні ВП № 52419400, № 54062613, № 53532533, №54962294, № 54339026. Однак, згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі № 910/7545/16 у ВП № 54962294 постановою від 17.04.2018 закінчене виконавче провадження у зв`язку зі скасуванням постановою Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №910/7545/16 рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017. Тому, сума коштів, яка підлягала перерахуванню кожному стягувачу при належному виконанні зведеного ВП №54209375 та надходженні з рахунку боржника суми 35 791 346,99 грн мала становити: у ВП № 52419400 - 59 026,17 грн, у ВП № 54062613 - 3 014,49 грн, у ВП № 54339026 - 35 729 306,27 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оскаржило його в апеляційному порядку. Позивач у справі змінив назву з ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" на ТОВ "Брукхаймер Інвестментс". Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 апеляційну скаргу Міністерства задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/14431/18 в частині стягнення з держави Україна в особі Міністерства шляхом списання з Державного бюджету України через Держказначейство на користь ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" 18 928 913,27 грн шкоди скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/14431/18 залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на користь Міністерства 425 900,54 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Доручено Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням усіх необхідних реквізитів. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність складу цивільного правопорушення, оскільки державним виконавцем допущена неправомірна бездіяльність та вчинені протиправні дії під час примусового виконання наказу суду у справі № 910/3060/17, наявний причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та втратами позивача, які полягали у не стягненні з боржника наявних на його рахунках грошових коштів на часткове примусове виконання рішення суду. Водночас, апеляційний суд не погодився із визначенням розміру завданої позивачу шкоди, оскільки з`ясував, що станом на момент вчинення протиправних дій (бездіяльності) державного виконавця у зведеному ВП № 54209375 перебували на виконанні ВП № 52419400, ВП № 54062613, ВП № 53532533, ВП № 54962294, ВП № 54339026. Тому, з урахуванням вимог пункту 3 частини першої статті 45, статті 46 Закону України "Про виконавче провадження" сума коштів, яка підлягала перерахуванню кожному стягувачу при належному виконанні зведеного ВП № 54209375 та надходженні з рахунку боржника суми 35 791 346,99 грн мала становити: у ВП № 52419400 - 27 754,88 грн, у ВП № 54062613 - 1 417,16 грн, у ВП № 54862294 - 15 708 022,84 грн, у ВП № 54339026 - 16 800 393,00 грн. Таким чином, позивачу завдана шкода у розмірі неотриманих грошових коштів у сумі 16 800 393,00 грн. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про помилкове задоволення судом першої інстанції позовних вимог у повному обсязі, а відтак про необхідність часткового скасування рішення цього суду щодо стягнення 18 928 913,27 грн з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у вказаній сумі. Також, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх покладення на сторін спору пропорційно розміру задоволених вимог, що мало наслідком стягнення з ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на користь Міністерства 425 900,54 грн судового збору за подання апеляційної скарги. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" Не погодившись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення 18 928 913,27 грн шкоди та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у позові, а також в частині стягнення судового збору, ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову у відповідній частині скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у цій справі залишити без змін. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції ухвалено постанову в оскаржуваній частині з неправильним застосуванням норм матеріального права (частини першої статті 1166 ЦК України) та процесуального права (статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)). Підставами касаційного оскарження постанови скаржник вказав обставини, визначені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: - суд апеляційної інстанції застосував норми статті 129 ГПК України без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування, викладеного у постановах від 22.04.2021 у справі № 922/1201/20, від 28.04.2021 у справі № 905/257/19, від 13.05.2021 у справі № 910/4682/20; - відсутній висновок Верховного суду щодо питання застосування частини першої статті 1166 ЦК України у подібних правовідносинах щодо визначення розміру завданої шкоди позивачу в обставинах наявності зведеного ВП, у складі якого перебували і такі ВП, що закінчені у зв`язку із скасуванням рішення, на підставі якого вони відкривались, тобто не підлягали виконанню. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Міністерства Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у цій справі, Міністерство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Касаційну скаргу Міністерство аргументує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (статей 1166, 1173, 1174 ЦК України) та процесуального права, зокрема вказує на порушення вимог статей 254, 316 ГПК України та на неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Скаржник (Міністерство) стверджує, що в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у цій справі необґрунтовано зазначено, що враховуючи положення статті 91 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), статті 254 ГПК України (в редакції з 15.12.2017), державний виконавець не скористався правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі № 910/18588/17. Однак, на переконання скаржника, державний виконавець не міг бути суб`єктом оскарження у справі № 910/18588/17, так як рішення приймалось в порядку позивного провадження однієї юридичної особи до іншої про визнання право власності на кошти, а не скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця. При цьому, ні посадовою інструкцією, ані Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено як права, так і обов`язку державного виконавця подавати апеляційні скарги, а представництвом в судах у Департаменті державної виконавчої служби займається Відділ правового забезпечення. Також скаржник доводить про не дотримання судами, всупереч вимог статті 316 ГПК України, вказівок Верховного Суду у попередньому розгляді цієї справи. Такі порушення, на думку Міністерства, полягають у такому: - в оскаржуваних судових рішеннях суди не провели повну оцінку своєчасності і повноті дій державного виконавця, оскільки на час розгляду заяви боржника про зняття арешту державним виконавцем в матеріалах виконавчого провадження № 54339026 не було клопотання стягувача (вх. від 29.11.2017 № 36164-33-17). Державним виконавцем Сіренко С.В. було отримано зазначене клопотання 21.12.2017 від іншого державного виконавця Відділу ДВС, який вів ВП раніше, що підтверджено відповідними підписами (в матеріалах судової справи наявна копія документа том 1, а.с. 86, 128). Тому, станом на 11.12.2017 (на час прийняття державним виконавцем Сіренко С.В. рішення про зняття арешту з коштів) в матеріалах справи ВП не було двох рішень, де суди встановлювали різних власників грошових коштів боржника, а отже державний виконавець не міг надати ніяких переваг жодному із рішень, а лише діяв в межах закону так, як того вимагає стаття 13 та 59 Закону України "Про виконавче провадження"; - суди попередніх інстанцій не встановили, що державний виконавець проявив розумну обачність при отриманні копії судового рішення від представника боржника про зняття арешту з майна боржника, оскільки здійснив запит від 11.12.2017 № 54339026/20.1/23 до Господарського суду міста Києва з метою підтвердження інформації про наявність відповідного рішення суду від 23.11.2017 у справі № 910/18588/17. Але, будучи обмеженим у строках та в зв`язку з наполегливістю боржника, був вимушений вчинити дії у відповідності до закону; - судами не надано оцінку постанові начальника Відділу ДВС від 24.01.2018 про скасування процесуального документу, як того вимагала постанова Верховного Суду від 27.05.2020, а лише констатовано той факт, що скасування постанови державного виконавця про зняття арешту з коштів підлягає на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17. Скаржник зазначає, що зазначена постанова була прийнята начальником Відділу ДВС не в порядку контролю чи розгляду скарги або ж вищезазначеної ухвали суду, а як наслідок розгляду листа стягувана - ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" від 09.01.2018 №6 (вх. №451-33-18 від 10.01.2018), та не визнавала незаконність чи неправомірність дій державного виконавця, а лише витримувала вимоги статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а отже не доводила та підтверджувала протиправної поведінки державного виконавця, як зазначено в постанові Північного апеляційного Господарського суду від 11.11.2021. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Міністерство з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначило, що позиція судів попередніх інстанцій у цій справі не узгоджується зі усталеною практикою Верховного Суду, згідно якої неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, від 12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17, від 23.12.2020 у справі № 757/63732/18 та від 29.04.2021 у справі № 405/500/18). Короткий зміст відзиву та пояснень ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" подало відзив, у якому просило касаційну скаргу Міністерства залишити без задоволення, а судові рішення у справі в оскаржуваній відповідачем-1 частині - залишити без змін. У своєму відзиві ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" вказує, що оскаржуваними рішеннями у цій справі суди обґрунтовано дійшли висновку, зокрема, про вчинення державним виконавцем протиправних дій з прийняття неправомірної постанови про зняття арешту з грошових коштів, про наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця та втратами позивача, які полягали у не стягненні з боржника наявних на його рахунках грошових коштів на часткове примусове виконання рішення суду з причини неправомірного зняття арешту з рахунків останнього внаслідок протиправних дій державного виконавця, а не якихось інших обставин. Також, ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" подало пояснення, у яких, з посиланням на приписи частини четвертої статті 300 ГПК України, просило касаційний суд врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у прийнятих після подання касаційної скарги постановах від 21.09.2022 у справі № 903/692/21, від 20.09.2022 у справі № 904/7518/21, та викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у цій справі у такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" 35 729 306,27 грн відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.". Короткий зміст відзиву Міністерства Міністерство подало відзив, в якому просило касаційну скаргу ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав. Відзив обґрунтовано доводами, аналогічними викладеним у касаційній скарзі Міністерства. Короткий зміст відзиву державного виконавця Третьою особою - державним виконавцем Сіренком С.В. подано відзив з проханням відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" та задовольнити касаційну скаргу Міністерства. Викладені у відзиві аргументи державного виконавця зводяться до такого: - суди попередніх інстанцій не виконали вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, якою цю справу було направлено на новий розгляд (щодо оцінки дій виконавця в контексті статті 59 Закону України "Про виконавче провадження"; щодо оцінки своєчасності та повноти дій виконавця щодо клопотання позивача від 29.11.2017 (вх. № 36164-01-33-17 від 29.11.2017); щодо дослідження питання, чи проявив державний виконавець розумну обачність при отриманні копії судового рішення від представника боржника та чи вчинив будь-які дії, щоб мінімізувати ризик помилки; щодо оцінки постанови від 24.01.2018 начальника Відділу ДВС про скасування постанови про зняття арешту з майна); - суди не врахували, що державний виконавець Сіренко С.В. не міг проявити будь-якої бездіяльності, пов`язаної з розглядом клопотання стягувача разом із ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2017 (вх. від 29.11.2017 № 36164-33-17), оскільки у період отримання Відділом ДВС цього клопотання вказаний виконавець не вів ВП № 54339026 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17 зазначене виконавче провадження; зазначене клопотання виконавець Сіренко С.В. отримав вже після прийнятого рішення - лише 21.12.2017, після передачі даного документу від Рубель І.В. до Сіренко С.В. ; - судам належало врахувати, що сам факт зняття арешту з коштів боржника не міг завдати збитків позивачу, так як після винесення вищезазначеної постанови кошти не перестали перебувати у розпорядженні боржника. Лише в подальшому з 29.12.2017 по 15.01.2018 з метою ухилення від виконання зобов`язань за рішеннями суддів боржник перерахував зазначені кошти третім особам. Зазначені незаконні дії боржника визнані та не оскаржуються учасниками справи, а отже не підлягають доказуванню. Таким чином, причиною наслідків, які склалися, є суто протиправні, незаконні, злочинні дії посадових осіб юридичної особи боржника - ТОВ "Зв`язоктехсервіс", а не Міністерства чи державного виконавця; - позов був передчасний і міг (може) призвести до подвійного стягнення, оскільки після винесення 21.08.2018 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 54339026 позивачем було повторно пред`явлено даний наказ на примусове виконання до Відділу ДВС, у зв`язку з чим 29.10.2018 - було відкрито ВП № 57548950 з примусового виконання наказу у справі № 910/3060/17. Крім того, за заявою позивача було порушено справу про банкрутство ТОВ "Зв`язоктехсервіс" та пунктом 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 у справі № 910/8115/19 було визнано грошові вимоги ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" до боржника у розмірі 49 818 090,24 грн. Отже, на час подачі позивної заяви та на сьогодні позивачем не втрачена можливість щодо повного виконання рішення суду, оскільки під час пред`явлення позову було відкрите виконавче провадження, а також зараз в процедурі банкрутства відбувається повернення боргу за рішенням суду; - зазначені обставини свідчать про передчасність подання позовної заяви про стягнення збитків та невірного застосування норм матеріального права, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 06.10.2022 у справі № 910/10501/19, згідно якої: "висновки у наведених вище справах, незважаючи на те, що правовідносини в них не є подібними, не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом". Узагальнений виклад позиції ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" щодо відзиву державного виконавця ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" подало пояснення, у яких стверджує, що відзив третьої особи (державного виконавця) поданий поза межами будь-яких розумних строків після відкриття 23.12.2021 касаційного провадження у цій справі, всупереч частин першої, другої статті 295 ГПК України не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційних скарг у цій справі, тому не може бути врахованим при розгляді касаційних скарг позивача і відповідача у цій справі. За своїм змістом вказані пояснення зводяться до помилковості тверджень виконавця про можливість подвійного стягнення, оскільки деліктна і договірна відповідальності є різними за своєю правовою природою та різними за підставами їх виникнення. На переконання позивача, можливість відшкодування шкоди, завданої йому у грудні 2017 року за конкретно визначені неправомірні дії і бездіяльність, незаконне рішення державного виконавця, чинне законодавство жодною нормою не ставить в залежність від наявності формальних можливостей продовжувати очікувати виконання судового рішення. Позивач вказує на помилковість посилання представників відповідача і третьої особи в судовому засіданні 18.01.2023 на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 910/10501/19 (про незастосування норм статей 1173, 1174 ЦК України поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом), оскільки вказане в ухвалі: не є підставою, за якою відкрите у цій справі касаційне провадження згідно пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; не є висновком щодо застосування норми права, оскільки викладене не у постанові Верховного Суду; правовідносини у цій справі не є подібними з правовідносинами у наведеній справі. РОЗГЛЯД КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Касаційне провадження 15.12.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга ТОВ "Брукхаймер Інвестментс". Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 (в оскаржуваній частині) у справі № 910/14431/18; розгляд касаційної скарги призначено на 09.02.2022 о 11:40 год; відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" про зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 (в частині стягнення з ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на користь Міністерства 425 900,54 грн судового збору за подання апеляційної скарги) до закінчення її перегляду в касаційному порядку. До Верховного Суду від ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" повторно надійшло клопотання про часткове зупинення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/14431/18. Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2022 заяву ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" задоволено та зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/14431/18 (в частині стягнення з ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на користь Міністерства юстиції України 425 900,54 грн судового збору) до закінчення її перегляду в касаційному порядку. У той же час, 11.01.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/14431/18. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 касаційну скаргу Міністерства залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2022 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на 16.03.2022 о 11:45 год. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", запроваджено воєнний стан з 5:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 год. 26.03.2022 строком на 30 діб. З огляду на зазначені обставини, судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулося. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2022 призначено розгляд касаційної скарги ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на 25.05.2022 о 11:45 год. Іншою ухвалою Верховного Суду від 01.04.2022, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/14431/18; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" та Міністерства; розгляд справи призначено на 25.05.2022 о 11:45 год; відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 до розгляду справи судом касаційної інстанції. До початку судового засідання 25.05.2022 до суду від Міністерства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/14431/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6355/20 та клопотання про зупинення виконання судового рішення. Ухвалою Верховного Суду від 25.05.2022 у задоволенні клопотань Міністерства про зупинення виконання судового рішення та про відкладення розгляду справи відмовлено; зупинено касаційне провадження у справі № 910/14431/18, відкрите за касаційними скаргами ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" та Міністерства, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/6355/20, виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що: - ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 справу № 910/6355/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю відступити від висновку про те, що неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. Такий висновок було викладено у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі №32/421 та підтриманий у низці постанов Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду (постанови від 25.04.2018 у справі № 909/885/16, від 20.03.2019 у справі №753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, від 12.03.2020 у справі №757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, від 12.08.2020 у справі №761/7165/17, від 23.12.2020 у справі №757/63732/18, від 29.04.2021 у справі №405/500/18); - правовідносини у справах № 910/6355/20 та №910/14431/18 є подібними, оскільки стосуються питання доведення у господарському процесі неправомірності дій/бездіяльності державного виконавця шляхом підтвердження належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. За результатом розгляду справи № 910/6355/20 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 16.11.2022, повний текст якої оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.12.2022. Ухвалою Верховного Суду від 13.12.2022 поновлено касаційне провадження у справі № 910/14431/18 за касаційними скаргами ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" та Міністерства; призначено справу до розгляду на 18.01.2023 о 11:15 год. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 910/14431/18 з розгляду касаційних скарг ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" та Міністерства до 01.02.2023 о 11:30 год. У судове засідання 01.02.2023 з`явилися державний виконавець Сіренко С.В. (особисто) та представники ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" та Міністерства, які надали пояснення у справі, зокрема: - представник ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" Бондаренко О.О. повністю підтримала вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній; просила відмовити у задоволенні касаційної скарги Міністерства та у прийнятті відзиву державного виконавця, заперечуючи також проти викладених у ньому (відзиві) аргументів, зокрема, щодо можливості подвійного стягнення; - державний виконавець Сіренко С.В. надав пояснення, за якими доводив свою позицію про те, що суди попередніх інстанцій: 1) за новим розглядом справи не виконали вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції у цій справі; 2) не врахували, що державний виконавець Сіренко С.В. не міг проявити будь-якої бездіяльності, пов`язаної з розглядом клопотання стягувача від 17.11.2017 (вх. від 29.11.2017 № 36164-33-17), оскільки зазначене клопотання він отримав 21.12.2017 - вже після прийнятого рішення (постанови про зняття арешту); 3) не врахували, що сам факт зняття арешту з коштів боржника не міг завдати збитків позивачу, які спричинено суто протиправними, незаконними та злочинними діями посадових осіб боржника - ТОВ "Зв`язоктехсервіс", а не Міністерства чи державного виконавця; 4) не врахували передчасність подання позовної заяви про стягнення збитків та невірно застосували норми матеріального права, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати, викладеною в ухвалі від 06.10.2022 у справі № 910/10501/19; - представник Міністерства Юлдашев Ю.М. у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги касаційної скарги, а також звернув увагу на обґрунтованість пояснень третьої особи - державного виконавця Сіренка С.В. Верховний Суд врахував обґрунтованість доводів ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" про подання 12.01.2023 відзиву державним виконавцем з порушенням процесуальних строків, з огляду на відкриття 23.12.2021 касаційного провадження у цій справі, однак вирішив за можливе врахувати пояснення виконавця, озвучені ним у судовому засіданні в порядку частини десятої статті 301 ГПК України. Інший учасник справи (відповідач-2) явку повноважних представників не забезпечив, про час та дату судового засідання був сповіщений належним чином. Оскільки явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій Розглянувши касаційну скаргу, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення з держави (Державного бюджету України) майнової шкоди, завданої юридичній особі приватного права протиправними діями з прийняття державним виконавцем незаконного рішення (постанови про зняття арешту з грошових коштів боржника). Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди закріплені в нормах статті 1166 ЦК України, згідно частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина заподіювача шкоди. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів чи їх посадових або службових осіб. Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи місцевого самоврядування, їх посадової або службової особи до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії такої особи чи органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. У пункті 5.30 постанови від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. У пункті 26 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, зазначила, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Водночас у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (до ухвалення якої зупинялось касаційне провадження у цій справі, що розглядається) Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання, чи вимагає закон попереднього ухвалення судового рішення для визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності судового виконавця для стягнення шкоди (збитків)? Так, у пунктах 9.9 - 9.15 зазначеної постанови у справі № 910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що: - ухвалення попереднього судового рішення про визнання протиправними дій (бездіяльності) державного виконавця не є обов`язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про відшкодування збитків (шкоди), завданих такими діяннями, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а господарський суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів; - попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною. - водночас у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421 містяться протилежні висновки - про те, що "збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у такій справі будуть факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіянням ним шкоди. Причому належним доказом неправомірності дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування збитків". - Велика Палата Верховного Суду вважає цей висновок Верховного Суду України таким, що не може бути врахований у цій справі, та не вбачає підстав для відступу від нього, оскільки висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, мають враховуватись іншими судами при застосуванні таких норм права, коли вони висловлені після набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", яким до процесуального законодавства були запроваджені зміни стосовно обов`язковості врахування висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді інших справ (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду у пунктах 29, 33-35 постанови від 01.09.2020 у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20)). Отже, правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.10.2005 у справі № 32/421, хоч і є частиною практики Верховного Суду України, однак не створює для судів процесуального обов`язку щодо її врахування чи необхідності відступу від неї, а тому у Великої Палати Верховного Суду відсутні підстави для вирішення питання відступу; - разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що ця практика Верховного Суду України була поширена і видозмінена у численних постановах КЦС ВС, ухвалених за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень у спорах про відшкодування шкоди, завданої діями (бездіяльністю) державного виконавця. - так, висновки Верховного Суду України, які містяться у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421, були покладені в основу висновків КЦС ВС, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі № 753/19110/15-ц, від 23.12.2019 у справі № 752/4100/17, від 24.12.2019 у справі № 461/3508/17, від 18.03.2020 у справі № 2-7317/11, від 12.03.2020 у справі № 757/74887/17-ц, від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, від 12.08.2020 у справі № 761/7165/17, від 23.12.2020 у справі № 757/63732/18, від 29.04.2021 у справі № 405/500/18, від 01.09.2021 у справі № 554/10055/20, від 10.11.2021 у справі № 760/26905/17 та від 01.12.2021 у справі № 757/64086/19, про те, що неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. - Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цих висновків КЦС ВС, від яких колегія суддів КГС ВС пропонувала відступити в ухвалі від 08.07.2021, оскільки на відміну від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421, вони не визначають надання рішення суду про задоволення скарги на дії судового виконавця як необхідної преюдиційної обставини у доказуванні підстав для задоволення позову про стягнення із судового виконавця збитків, завданих утратою арештованого майна, а зазначають про можливість подання такого доказу поряд з іншими доказами. Ураховуючи викладені у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 правові висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зауважує на помилковості доводів Міністерства про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права через неврахування правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 25.10.2005 у справі № 32/421. При цьому вищезазначена практика Верховного Суду свідчить про те, що господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази, самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення позадоговірної шкоди, завданої органами влади або органами місцевого самоврядування, чи їх посадовими або службовими особами (у цій справі державним виконавцем). Водночас, доказування у таких господарських спорах протиправності (неправомірності) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця не потребує в обов`язковому порядку наявності відповідного судового рішення (вироку) суду, що набрало законної сили. У справі, що розглядається, місцевим та апеляційним господарськими судами була встановлена доведеність неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця Сіренка С.В., що полягали у такому: - клопотання ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" від 29.11.2017 державний виконавець в порушення статей 13, 18 Закону України "Про виконавче провадження" залишив без розгляду, виконання та відповіді, не надіслав платіжні вимоги на примусове списання грошових коштів ТОВ "Зв`язоктехсервіс" в порядку виконання зведеного ВП у встановленому законом порядку після отримання інформації про скасування арешту на наявні на рахунках боржника кошти; - в матеріалах ВП № 54339026 знаходились два судових рішення, якими встановлені різні власники на одні й ті самі грошові кошти - подана 29.11.2017 позивачем з клопотанням ухвала Печерського районного суду міста Києва від 17.11.2017 у справі № 757/67651/17-к, в якій судом встановлено, що грошові кошти в ПАТ "АБ "РАДАБАНК" належать ТОВ "Зв`язоктехсервіс", та подане 08.12.2017 боржником рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 у справі №910/18588/17, яким визнано право власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35 791 346,99 грн, що знаходяться на поточних рахунках ТОВ "Зв`язоктехсервіс"; - державний виконавець залишив поза увагою, що боржником у ВП № 54339026 подане судове рішення про визнання права власності іншої особи - ТОВ "Варлейт" на грошові кошти боржника у ВП, у якому державний виконавець своєю постановою від 04.08.2017 наклав арешт в інтересах ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг". Тобто, позов ТОВ "Варлейт" вирішений без залучення та участі у якості відповідача особи, в інтересах якої накладено арешт на майно - ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" та без участі Відділу ДВС, який мав бути залучений у якості третьої особи, оскільки вирішувалось питання про скасування накладеного ним арешту на грошові кошти. За наведених обставин, державний виконавець не проявив розумну обачність при отриманні копії судового рішення від представника боржника при наявності в матеріалах ВП іншого судового рішення, якими судами встановлені різні власники на ті ж самі грошові кошти, неправомірно надав перевагу судовому рішенню, яким вирішено питання про права і обов`язки органу виконавчої служби, який наклав арешт на кошти боржника та не був залучений до участі у такій справі. Отже, державний виконавець не вчинив будь-якої дії, щоб мінімізувати ризик помилки, приймаючи 11.12.2017 постанову про зняття арешту з грошових коштів, в основу якої покладено неіснуючий доказ; - ураховуючи положення статті 91 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), статті 254 ГПК України (в редакції з 15.12.2017), державний виконавець не скористався правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі №910/18588/17; - державний виконавець передчасно прийняв до виконання та неправомірно виконав "неіснуюче" рішення суду, яким вирішено питання про права і інтереси стягувача у ВП № 54339026 ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг", а також яке вплинуло на права і обов`язки відділу ДВС щодо стягувача і боржника у ВП № 54339026 у вигляді позбавлення можливості здійснити завершальну стадію судового процесу з виконання рішення суду у справі № 910/3060/17; Беручи до уваги зазначені встановлені судами обставини справи, Верховний Суд вбачає обґрунтованими висновки про те, що службовими особами органу державної влади - Відділу ДВС було вчинено неправомірні дії (допущено бездіяльність), зокрема, щодо залишення без розгляду, в порушення вимог закону, клопотання ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" від 29.11.2017(вх. від 29.11.2017 № 36164-33-17). Однак, колегія суддів вважає, що без належної оцінки наявних у справі доказів, а саме: доручення в.о. начальника Відділу ДВС б/н від 05.12.2017 (т. 1, а.с.86), яким згідно пункту 1 передано на виконання старшому державному виконавцю Сіренку С.В. виконавчі провадження, зокрема № 54339026, а згідно пункту 4 контроль за виконанням цього доручення залишено за його підписантом; Реєстраційно-контрольної картки № 36164-0-33-17 (т. 1, а.с.128), що містить відомості щодо дати прийняття до розгляду та подальшої передачі до виконання клопотання ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" від 29.11.2017 (вх. від 29.11.2017 № 36164-33-17), - висновки судів про вчинення неправомірних дій, рішень чи бездіяльності (зокрема залишення вказаного клопотання від 29.11.2017 без розгляду та не проявлення розумної обачності при отриманні копії судового рішення від представника боржника при наявності в матеріалах ВП іншого судового рішення, якими судами встановлені різні власники на ті ж самі грошові кошти) саме державним виконавцем Сіренком С.В. є передчасними. Натомість, судам належало з`ясувати, якою службовою особою Відділу ДВС було допущено вчинення зазначених неправомірних дій чи бездіяльності (державним виконавцем Рубель І.В., на виконанні якої перебувало ВП № 54339026 з дати його відкриття по дату передачі ВП на виконання доручення б/н від 05.12.2017; державним виконавцем Сіренком С.В., на виконання якому за дорученням б/н від 05.12.2017 були передані виконавчі провадження, зокрема № 54339026; начальником Відділу ДВС, за яким залишено контроль за виконанням доручення б/н від 05.12.2017), оскільки без встановлення цих обставин (та, як наслідок, обставин, чи перебувало клопотання від 29.11.2017 (вх. від 29.11.2017 № 36164-33-17) у розпорядженні державного виконавця Сіренка С.В. на час прийняття ним постанови від 11.12.2017 про зняття арешту з коштів боржника) неможливо стверджувати, що державний виконавець Сіренко С.В. не вчинив будь-якої дії, щоб мінімізувати ризик помилки, приймаючи зазначену постанову, в основу якої покладено неіснуючий доказ (рішення суду). Крім того, встановлення вказаних обставин щодо суб`єкта правопорушення у цій справі може мати преюдиційне значення в подальшому у реалізації на підставі вимог частини четвертої статті 1191 ЦК України права держави на регресний позов до службових осіб державного органу, які спричинили шкоду. Отже, без належного з`ясування вищезазначених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про доведеність неправомірних дій (бездіяльності) саме державного виконавця Сіренка С.В., зокрема і у питанні ухвалення ним незаконної постанови від 11.12.2017 про зняття арешту з коштів, є необґрунтованими та передчасними. Таким чином, судами попередніх інстанцій не виконано вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові від 27.05.2020 (якою ця справа направлялась на новий розгляд), стосовно необхідності належної правової оцінки наявних у справі доказів та з`ясування всіх обставин, що стосуються встановлення факту наявності чи відсутності неправомірних дій Відділу ДВС чи його службової особи - державного виконавця. Наведене свідчить про обґрунтованість аналогічних пояснень державного виконавця, озвучених ним у судовому засіданні, та аргументів касаційної скарги Міністерства. Також, з огляду на відсутність відповідного визначеного законом обов`язку, суд погоджується з доводами Міністерства про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що державний виконавець не скористався правом подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі № 910/18588/17. Щодо висновків судів першої та апеляційної інстанції в частині наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для висновку про настання цивільно-правової відповідальності відповідача, Верховний Суд зазначає таке. У цій справі суди встановили наявність шкоди у вигляді втрат позивача, які полягали у не стягненні з боржника наявних на його рахунках грошових коштів на часткове примусове виконання рішення суду (наказу від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17) з причини неправомірного зняття арешту з рахунків цього боржника, а також встановили наявність причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями державного виконавця та цими втратами. З такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вважає, що наслідковий зв`язок є спірним в розрізі підстави позову, якою, як встановили суди, позивачем визначено обставини неможливості часткового виконання судового наказу від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17 (щодо стягнення з ТОВ "Зв`язоктехсервіс" на користь ТОВ "Систем Пауер Інжиніринг" 46 298 506,95 грн основного боргу, 1 065 499,89 грн 17,5 % річних, 509 283,58 грн інфляційних втрат, 1 704 799,82 грн пені та 240 000,00 грн витрат зі сплати судового збору), у зв`язку з винесенням державним виконавцем постанови від 11.12.2017 про зняття арешту з коштів боржника та повернення в подальшому виконавчого документа стягувачу з огляду на відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення. Так, у постанові від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17 (зазначеній у касаційній скарзі Міністерства) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із завданою позивачеві майновою шкодою, оскільки остаточно не втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржників (відомості про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з неможливістю його виконання відсутні). Невиплачені позивачеві кошти на виконання судових рішень, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого відшкодування буде подвійне стягнення коштів. Колегія суддів враховує, що у зазначеній справі № 642/3839/17 позовні вимоги (про стягнення з державного бюджету майнової шкоди в розмірі суми боргу за виконавчими листами на підставі статей 1173, 1174 ЦК України) обґрунтовані тим, що невчинення державними виконавцями всіх необхідних виконавчих дій, зокрема ненакладення арешту на майно боржників, призвело до невиконання судових рішень. Водночас, у цій справі № 910/14431/18, що розглядається, підставою позову про відшкодування з державного бюджету на підставі статей 1173, 1174 ЦК України позивачем визначено неможливість часткового виконання судового наказу з причин неправомірного зняття державним виконавцем арешту з рахунків боржника. З наведеного вбачається, що оскаржувані судові рішення у цій справі № 910/14431/18 та у справі № 642/3839/17 ухвалені у подібних правовідносинах, оскільки в обох справах спір стосується відшкодування шкоди, завданої юридичній особі приватного права незаконними рішеннями чи діями (бездіяльністю) державних виконавців, що призвело до невиконання (часткового невиконання) судових рішень. Отже, в силу вимог частини шостої статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" та частини четвертої статті 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 642/3839/17, мали бути враховані судами при застосуванні таких норм права у цій справі. Поряд з цим, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що вбачаючи необхідність відступу від зазначеної правової позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 642/3839/17, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 31.08.2022 передавав справу № 910/10501/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Втім, повертаючи справу № 910/10501/19 відповідній колегії Касаційного господарського суду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.10.2022 зауважила, що висновки в наведених касаційним судом цивільних і господарських справах (незважаючи на те, що правовідносини в них не є подібними), не є суперечливими, оскільки зводяться до того, що норми статей 1173, 1174 ЦК України не застосовуються поки не втрачена можливість виконання судового рішення за виконавчим документом. Ураховуючи наведене та висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 03.06.2020 у справі № 642/3839/17, судам попередніх інстанцій належало з`ясувати, чи остаточно втрачена можливість стягнення грошових коштів з боржника, що дасть змогу ототожнити часткове невиконання рішення суду із завданою позивачеві майновою шкодою. Однак, дійшовши висновку про те, що неправомірне зняття арешту з рахунків боржника спричинило шкоду у вигляді втрат позивача, які полягали у не стягненні з боржника наявних на його рахунках грошових коштів на часткове примусове виконання рішення суду (наказу від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17), суди не перевірили, чи втрачена позивачем можливість виконання цього наказу. Водночас, суд відхиляє пояснення державного виконавця про те, що позивачем було повторно пред`явлено вказаний вище наказ до виконання та що за заявою позивача було порушено справу про банкрутство боржника з визнанням грошових вимог ініціюючого кредитора у розмірі 49 818 090,24 грн, оскільки вказані обставини не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій. З огляду на зазначене, Верховний Суд за результатом касаційного перегляду справи дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не виконали приписи процесуального законодавства, оскільки не переглянули справу за наявними в ній доказами відповідно до змісту спору, предмета та підстав поданого позову. В контексті наведеного колегія суддів зауважує, що без дослідження вищезазначених обставин справи та належної правової оцінки поданих учасниками справи доказів, твердження судів про доведеність позивачем всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення (неправомірних дій органу державної влади чи його службових осіб, шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою) не можуть вважатися обґрунтованими, що, у свою чергу, свідчить про передчасність висновків про задоволення позовних вимог про відшкодування з державного бюджету шкоди за правилами деліктних зобов`язань на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Окремо суд касаційної інстанції зауважує на обґрунтованості доводів ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" щодо помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм статті 129 ГПК України, що не узгоджується з позицією Верховного Суду щодо застосування цих норм. Так, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. З урахуванням наведеної норми у цій справі за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної юридичній особі приватного права незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади та його службової особи (Відділу ДВС та державного виконавця), справляння судового збору не передбачено. Відповідно до частини третьої статті 129 ГПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення без задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ураховуючи наведене, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні частини позовних вимог, у апеляційного господарського суду були відсутні правові підстави для стягнення з ТОВ "Брукхаймер Інвестментс" на користь Міністерства частини судового збору у розмірі 425 900,54 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги. Натомість судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого Міністерством за подання апеляційної скарги, підлягали компенсації за рахунок держави у розмірі, пропорційному до суми відхилених позовних вимог. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.10.2019у справі № 916/2084/17, та свідчить про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права у питанні розподілу судових витрат. Таким чином, за результатом касаційного перегляду справи Верховний Суд вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржників, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Колегія суддів дійшла висновку, що за повторним розглядом справи, суди попередніх інстанцій не врахували у повній мірі вказівок, що містились у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у цій справі, не забезпечили всебічного, повного і об`єктивного з`ясування усіх обставин, які мали значення для правильного вирішення спору. Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржниками підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене у цій постанові та вищенаведені правові висновки Верховного Суду, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Розподіл судових витрат Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукхаймер Інвестментс" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2021 у справі № 910/14431/18 скасувати.

4. Справу № 910/14431/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя К.М. Огороднік Судді О.О. Банасько С.В. Жуков