Постанова 4856 № 127/26160/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/26160/22 Головуючий у 1-й інстанції: Клапоущак С.Ю. Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю. 16 лютого 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. за участю секретаря судового засідання Заквадської І.А. представника позивача - Кислова Ю.А. представника відповідача - Ковальчука Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та інспектора 2-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бездітного Павла Анатолійовича про скасування постанови серії ЕАР №6116883 від 03.11.2022 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та інспектора 2-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бездітного Павла Анатолійовича про скасування постанови серії ЕАР №6116883 від 03.11.2022 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано дії інспектора 2-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Бездітного Павла Анатолійовича протиправними та скасувано постанову серії ЕАР №6116883 від 03.11.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 340 гривень. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 496 гривень 20 копійок та 4000 гривень витрат пов`язаних з наданням йому правничої допомоги адвоката. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в цій частині скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог, в тому рахунку щодо стягнення на користь ОСОБА_1 4000 гривень витрат на правничу допомогу. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги. Представник позивача в судовому засідання заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірно висновку щодо задоволення позовних вимог позивача, при цьому частково не погоджується з розміром відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу. Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕАР №6116883, 03.11.2022 о 13:14:25 в м. Вінниці по вул. Соборній, 45 водій ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 , на посадковому майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 «е» ПДР - порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. З відеозапису, який був наданий до справи встановлено, що 03.11.2022 о 13:14:25 в м. Вінниці по вул. Соборній, 45 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan X-Trail», номерний знак НОМЕР_1 , а не автомобілем марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що факти, вказані в оскаржуваній постанові, не відповідають дійсності. При розгляді відносно нього справи, інспектором поліції були грубо порушені норми ст.ст. 33, 245, 279, 280, 283 КУпАП та протиправно притягнуто його до адміністративної відповідальності. Також вказує, що автомобіль, зазначений в оскаржуваній постанові серії ЕАР №6116883, не перебував у вказаний час 03 листопада 2022 року по вул. Соборній в м. Вінниці. Приймаючи оскаржуване рішення та скасовуючи постанову відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення. При цьому, мотивуючи рішення, суд вказав, що у відомостях про транспортний засіб, яким позивач керував, та на який було зафіксовано правопорушення, існують розбіжності. Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм ст. 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні виходячи з наступного. У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. З оглянутого колегією судів відеозапису підтверджується висновок суду першої інстанції, що 03.11.2022 о 13:14:25 в м. Вінниці по вул. Соборній, 45 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Nissan X-Trail», номерний знак НОМЕР_2 , а не автомобілем марки «Nissan Qashqai», номерний знак НОМЕР_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові. Таким чином, у відомостях про транспортний засіб, яким позивач керував, та на який було зафіксовано правопорушення, існують розбіжності, що свідчить про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення складена з порушенням норм ст. 283 КУпАП. Диспозиція частини 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Тому, при вирішенні даної справи, застосуванню підлягає принцип презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності, будь-який сумнів тлумачиться на її користь. Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, з врахуванням вимог, визначених ч. 3 ст. 286 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування постанови серії ЕАР №6116883 від 03.11.2022 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття справи про адміністративне правопорушення. Щодо стягнення на користь позивача судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а саме, по сплаті судового збору у розмірі 496, 20 грн. та 4000 грн. витрат пов`язаних з наданням йому правничої допомоги адвоката, колегія суддів виходить з наступного. З наявних у матеріалах справи документів вбачається, за подання до суду даної позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 496, 20 грн. та 4000 грн. витрат пов`язаних з наданням йому правничої допомоги адвоката. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначив про неспівмірність витрат. Зокрема, вказав на те, що справу віднесено до справ незначної складності, понесені позивачем витрати є неспівмірними зі складністю справи, а показники часу, витраченого адвокатом на надання юридичних послуг є завищеними, а тому не підлягають задоволенню. Дослідивши надані адвокатом Кисловим Юрієм Анатолійовичем докази понесення позивачем витрат на правову допомогу, а також доводи відповідача щодо не співмірності таких витрат, суд виходить з наступного. Так, згідно договору про надання професійної правничої допомоги №01-11/22-а від 04.11.2022, квитанції №0.0.2734888961.1 від 09.11.202 та опису робіт (наданих послуг) вбачається, що ОСОБА_1 сплачено адвокату Кислову Ю.А. суму гонорару в розмірі 4000 грн. на надання професійної правничої допомоги. Суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість вартості гонорару адвоката Кислова Ю.А. в розмірі 4000 грн. У цій справі, колегія суддів при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідає умовам співмірності в розмірі 4000 грн. Колегія суддів зазначає, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 10.12.2019 у справі № 160/2211/19. Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Так, з розрахунку наданих адвокатом послуг, загальна їх вартість становить 4000 грн., що на думку колегії суддів не є неспівмірним складності справи, витраченого адвокатом часу та об`єму наданих послуг. Позивач та його представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви у даній справі вимагала значного обсягу та за своїми характеристиками була віднесено до обсягу складних справ. Також, слід вказати, що предметом даної справи є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності. Колегія суддів також зважує на те, що відповідач у апеляційній скарзі заперечує розмір відшкодованої позивачу правової допомоги, посилаючись на її неспівмірність зі складністю даної справи. Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 1000 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року змінити, зменшивши суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до 1000 (однієї тисячі) гривень. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.