Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 334/1585/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 липня 2024 року м. Дніпросправа № 334/1585/24 Суддя І інстанції Бредун Д.С. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Сенчак Анастасії Олександрівни, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила: - скасувати постанову серії ЕНА №1423946 від 12 лютого 2024 року поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПА рядового поліції ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 122 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень (Одна тисяча сімсот гривень); - закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Рішенням Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10 травня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано постанову ЕНА №1423946 від 12 лютого 2024 року поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП рядового поліції Сенчак Анастасії Олександрівни про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на ч.4 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст. 122 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені нею витрати на правничу допомоги в розмірі 2000 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок). Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на наявність та доведеність її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.4 ст. 122 КУпАП. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому, позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріали справи підтверджено, що 12 лютого 2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП рядовим поліції Сенчак А.О. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1423946, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 12.02.2024 водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Mitsubishi Outlander НОМЕР_1 на АД М-30 Стрий-Ізварине 288 км. с.Пирогівці в межах населеного пункту рухаючись зі швидкістю 120 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год чим перевищив максимальне обмеження швидкості на 70 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Тru Cam 000682, чим порушив п.12 .4 ПДР-Порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до частини 4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП. А саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона містить посилання на покази вимірювання швидкості за допомогою приладу TruCAM 000682, На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122 КпАП України, відповідачем надано фото, здійснене за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM, а також відеозапис, на яких зафіксовано, що транспортний засіб Mitsubishi Outlander НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 120 км/год. Разом з тим, наданий відповідачем відеозапис не містять фіксації розгляду адміністративної справи відносно позивача, зокрема встановлення особи, яка керувала транспортним засобом, її пояснення відносно події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Таким чином надані відповідачем до суду першої інстанції відеозаписи не підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст. 122 КУпАП. Також, колегія суддів акцентує увагу на тому, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Таким чином, з огляду на те, що належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню. Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Як визначено частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У той же час, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. у суді першої інстанції та 2000 грн. при апеляційному перегляді судового рішення. У ситуації, що розглядається, позивачем було укладено з адвокатом Кузьміновим Д.В. договір про надання правової допомоги від 22 лютого 2024 року. Пунктом 1.3 вказаного Договору передбачено, що предметом даного Договору є надання правової допомоги, представництво (захист) інтересів Клієнта в районних судах міста Запоріжжя, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді України, в органах Державної виконавчої служби по справі про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №1423946. В свою чергу, відповідно до п.6.2. цього Договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 30 днів з моменту отримання Клієнтом рахунку Адвокатського об`єднання. Такий рахунок за вибором Адвокатського об`єднання має бути надіслано поштовою кореспонденцією, нарочно та/або електронним листом на електронну поштову Клієнта. Рахунок вважається отриманим Клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу місця проживання (реєстрації) Клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку Клієнта, або після завершення розгляду справи. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надано копію акту наданих послуг від 23.02.2024 року та рахунок №1 від 23.02.2024 року, відповідно до яких адвокат надав консультацію усну (з вивченням постанови ЕНА №1423946) та склав позовну заяву зазначеної складності окремого провадження. Кількість часу витраченого адвокатом складає 2 години, вартість однієї години 1000 грн., загальна вартість наданих послуг 2000,00 грн. В свою чергу, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копію акту наданих послуг від 17.06.2024 року та рахунок №2 від 17.06.2024 року, відповідно до яких адвокат надав послуги із підготовки відзиву на апеляційну скаргу у справі №334/1585/24 на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції. Кількість часу витраченого адвокатом складає 2 години, вартість однієї години 1000 грн., загальна вартість наданих послуг 2000,00 грн. Разом з тим, зважаючи на відсутність в матеріалах справи ані доказів оплати позивачем послуг з надання правничої допомоги адвокатському об`єднанню у строк, визначений п.6.2. Договору про надання правової допомоги від 22 лютого 2024 року, ані доказів надсилання адвокатським об`єднанням клієнту рахунку, колегія суддів робить висновок про те, що факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу, пов`язаною із оскарженням постанови ЕНА №1423946 у суді першої інстанції є непідтвердженим. При цьому, зважаючи на те, що заявлені до стягнення у суді першої інстанції судові витрати на правничу допомогу фактично не були понесені, у суду апеляційної інстанції існують обґрунтовані сумніви щодо реальності понесення позивачем витрат на правничу допомогу пов`язаних із поданням відзиву на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, а тому заявлені витрати на правничу допомогу також не підлягають стягненню з відповідача у справі. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині стягнення понесених витрат на правничу допомогу. Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10 травня 2024 року змінити в частині стягнення понесених витрат на правничу допомогу, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини наступним змістом. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити. В решті рішення Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 10 травня 2024 року залишити без змін. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з апеляційним переглядом рішення суду першої інстанції відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. В повному обсязі постанову складено 09 липня 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун