Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15526/19

від 16.02.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15526/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом №19-163-0812 від 17.07.2019; - зобов`язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду в цій справі законної сили надати ОСОБА_1 інформацію, зазначену в адвокатському запиті від 17.07.2019 №19-163-0812, а саме повні відповіді на кожне поставлене у адвокатському запиті від 17.07.2019 №19-163-0812 питання. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: Зобов`язано Державне бюро розслідувань повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 від 17.07.2019 №19-163-0812. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Державним бюро розслідувань подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки стосується надання інформації, яка міститься у матеріалах кримінального провадження, а відтак в силу вимог статті 19 КАС України не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 11 січня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Позивач зазначає, що спір є публічно-правовим, відповідач у вказаних правовідносинах здійснює владно-упралінську функцію, відтак, на нього поширюється юрисдикція адміністративного суду, а також посилається на судову практику в аналогічних спорах. 18 січня 2023 року через Електронний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Державного бюро розслідувань, в яких відповідач вказує, що якщо інформація є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, то таку інформацію можна отримати виключно у передбаченому КПК України порядку, посилається на судову практику, а також заперечує релевантність правових позицій, на які у відзиві посилався позивач. 30 січня 2023 року через Електронний суд до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 , в яких позивач наполягає, що твердження відповідача про те, що запитувана інформація є матеріалами досудового провадження № 62019000000000713 є відвертою неправдою, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції Відповідачем не було подано жодного доказу про зворотне. Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є адвокатом та здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об`єднання «Головань і Партнери». Адвокатське об`єднання «Головань і Партнери» на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №0812 від 22.05.2019 здійснює представництво інтересів та захист ОСОБА_2 . В рамках здійснення адвокатської діяльності з метою надання професійної правничої допомоги клієнту 18.07.2019 ОСОБА_1 подав до Державного бюро розслідувань адвокатський запит №19-163-0812 від 17.07.2019, на підставі ст. ст. 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у якому просив надати наступну інформацію:

1. Чи складався службовими особами Державного бюро розслідувань документ (роздрукування додається), фотокопію якого було опубліковано ІНФОРМАЦІЯ_3 на Telegram-каналі ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1)?

2. Якщо так, то ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин було передано фотокопії листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_3 на Telegram-каналі ОСОБА_3 .?

3. Ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин було надано вказівку/дозвіл передати напряму, чи опосередковано ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі фотокопії листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019?

4. Ким, коли, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин напряму, чи опосередковано було передано інформацію про суть заяв/копії відповідних заяв Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» від 14.06.2019 ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі? Кому саме було передано інформацію про суть заяв/копії відповідних заяв Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» від 14.06.2019?

5. Ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин було надано вказівку/дозвіл передати напряму, чи опосередковано ОСОБА_3 або іншій неуповноваженій на це особі інформацію про суть заяв/копії відповідних заяв Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» від 14.06.2019?

6. З якою метою було виготовлено декілька примірників листа № Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, зокрема, фотокопії якого було розміщено за адресою: :ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеграм-каналі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.

7. Де саме зараз зберігається примірник листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, фотографію якого було розміщено за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеграм-каналі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3? Державне бюро розслідувань листом від 23.07.2019 №13215/12-19 відмовився надавати запитувану інформацію, обгрунтувавши відмову тим, що «… 21.05.2019 Державним бюро розслідувань розпочато кримінальне провадження №62019000000000713 за фактом, викладеними у заяві гр. ОСОБА_3 ». Вважаючи бездіяльність Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом, протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що ДБР як державний правоохоронний орган і суб`єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації. При цьому, розглядаючи запит адвоката про надання інформації про підстави передання неуповноваженій на це особі інформації, Державне бюро розслідувань виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов`язки суб`єкта звернення. Викладене свідчить, що спори, пов`язані з розглядом відповідних запитів, мають публічно-правовий характер, адже пов`язані зі здійсненням владно-управлінських функції правоохоронного органу як розпорядника інформації, а тому повинні вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Суд першої інстанції вважав вказані в додаткових поясненнях доводи відповідача, а саме: «у випадку надання відповіді на запит, де зі змісту такої відповіді випливало б розголошення відомостей кримінального провадження, це могло б вплинути на хід досудового розслідування та завдати шкоди повноті й об`єктивності встановлення обставин кримінального правопорушення, чим було б порушено вимоги КПК України.» - недоречними, оскільки в запиті не були поставлені питання щодо кримінального провадження №62019000000000713 розпочатого за фактами, викладеними у заяві гр. ОСОБА_3 .. Підсумовуючи викладене, суд дійшов переконання про те, що Державним бюро розслідувань здійснено неналежний розгляд адвокатського запиту ОСОБА_1 від 17.07.2019 №19-163-0812. Однак, суд наголосив, що Державним бюро розслідувань вчинено дії з розгляду адвокатського запиту №19-163-0812 від 17.07.2019, а відтак відсутня бездіяльність зі сторони бюро. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд звертає увагу, що оскільки основним доводом апеляційної скарги Державного бюро розслідувань є порушення норм процесуального права у зв`язку з неналежністю цього спору до адміністративної юрисдикції, а прохальна частина апелянта стосується закриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для першочергової перевірки вищевказаних доводів, оскільки встановлення їх правомірності буде мати наслідком застосування приписів статті 319 КАС України. Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою ДБР надати інформацію, зазначену в адвокатському запиті адвоката Андрюка Святослава Ярославовича №19-163-0812 від 17.07.2019. У вказаному запиті позивач вимагав надати інформацію:

6. З якою метою було виготовлено декілька примірників листа № Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, зокрема, фотокопії якого було розміщено за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеграм-каналі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3.

7. Де саме зараз зберігається примірник листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, фотографію якого було розміщено за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеграм-каналі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3? Розглянувши запит позивача, ДБР листом від 23.07.2019 №13215/12-19 повідомив позивачеві, що з урахуванням положень статті 222 КПК України підстави для надання запитуваної інформації відсутні, оскільки « 21.05.2019 Державним бюро розслідувань розпочато кримінальне провадження №62019000000000713 за фактом, викладеними у заяві гр. ОСОБА_3 ». Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/7244/18 вже розглядала питання юрисдикції спору щодо ненадання відповіді на адвокатський запит. Так, у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі підкреслила, що пов`язані з розглядом відповідного адвокатського запиту дії або бездіяльність Генеральної прокуратури України випливають із здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також розглядав справу №640/16277/19 за участі цих же сторін, у якій вирішувалося питання юрисдикції спору про ненадання відповіді на адвокатський запит, предметом якого була інформація, що стосувалася ймовірного позапроцесуального передання відомостей кримінального провадження неуповноваженим особам. У справі №640/16277/19 (за участі цих же сторін) адвокат, так само як і в цій справі, звертався до ДБР із адвокатським запитом, у якому вимагав надати йому інформацію про ім`я працівника чи службової особи ДБР, що прямо чи опосередковано передав іншій особі інформацію про ухвалення судом рішень у кримінальному провадженні, а також про осіб, які надали вказівку чи дозвіл передавати такі відомості. У постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №640/16277/19 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що питання адвокатського запиту, що стосуються наявності інформації щодо встановлення обставин позапроцесуального передання даних досудового розслідування третім особам, та наявності права у таких осіб їх розголошувати не належать до відомостей досудового розслідування будь-якого кримінального провадження та не охоплюється поняттям таємниці досудового розслідування. За висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі №640/16277/19 інформація, надати яку вимагав адвокат у вказаному запиті, належить до публічної інформації, а ДБР, як суб`єкт владних повноважень згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», є розпорядником запитуваної інформації, у зв`язку з чим спір між адвокатом і ДБР щодо обов`язку останнього надати відповідь на адвокатський запит підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13, апеляційний суд відхиляє, адже правовідносини, що склалися в цій справі та у справі № 686/23317/13, не є подібними. У справі № 686/23317/13 адвокатський запит був спрямований на те, щоб орган місцевого самоврядування надав відповіді щодо стану виконання судових рішень, якими позивачу передано у приватну власність земельну ділянку, тобто запитувана інформація стосувалась сфери приватно-правових відносин. Колегія суддів також звертає увагу, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі №640/16457/19, де також мали місце абсолютно аналогічні правовідносини. У справі №640/16457/19 касаційний суд відхилив посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №640/16398/19, від 26 червня 2020 року у справі №640/16308/19, зазначивши, що вони ґрунтуються на правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13, яка є незастосовною до спірних правовідносин. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №640/16457/19 також виходив з того, що у разі існування кількох позицій Великої Палати Верховного Суду щодо подібних спорів застосуванню підлягає та, яка була прийнята пізніше. У цьому контексті Суд зазначає, що, вирішуючи спір у справах №640/16398/19, №640/16308/19, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду останніх висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спорів, які стосуються ненадання відомостей на адвокатський запит, викладених у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18, не враховував. У справі №640/16457/19 касаційний суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08 квітня 2020 року в справі №826/7244/18, та, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження розгляду цієї справи в суді першої інстанції в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на численну судову практику Верховного Суду в повністю аналогічних спорах за участі тих самих учасиків справи, підстави для її незастосування відсутні, відтак, доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуального права та наявність підстав для закриття провадження у справі є помилковими. Розглядаючи спірні правовідносини по суті, апеляційний суд зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року № 794-VIII (далі - Закон № 794-VIII), Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції. Згідно частини першої статті 27 Закону № 794-VIII, Державне бюро розслідувань через засоби масової інформації, на своєму офіційному веб-сайті та в інших формах регулярно інформує суспільство про свою діяльність. Положеннями пункту 2 частини другої статті 27 Закону № 794-VIII передбачено, що Державне бюро розслідувань оприлюднює та надає інформацію на запити в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». З огляду на вказане, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.04.2020 у справі №826/7244/18, вбачається, що Державне бюро розслідувань як державний правоохоронний орган і суб`єкт владних повноважень є розпорядником публічної інформації. Згідно частини першої ст. 24 Закону №5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Абзацом першим частини другої вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Частиною третьою ст. 24 Закону №5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон № 2939-VI). Відповідно до статті 1 вказаного Закону публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VI визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. У силу вимог пункту 6 частини першої статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Згідно з частиною першою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Частиною першою статті 20 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відтак, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державного бюро розслідувань із запитом, в якому просив надати наступну інформацію:

7. Де саме зараз зберігається примірник листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, фотографію якого було розміщено за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на телеграм-каналі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3? Таким чином, позивачем в адвокатському запиті були поставлені питання виключно наявності інформації щодо встановлення обставин позапроцесуального передання листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019 третім особам. Тобто, апеляційний суд наголошує, що запитувана інформація не належить до відомостей досудового розслідування будь-якого кримінального провадження та не охоплюється поняттям таємниці досудового розслідування, адвокатський запит не містить жодного номеру кримінального провадження, якого б стосувався цей запит. Листом від 23.07.2019 №13215/12-19 Державне бюро розслідувань повідомило позивачу про відсутність підстав для надання запитуваної інформації, вказавши, зокрема «…21.05.2019 Державним бюро розслідувань розпочато кримінальне провадження №62019000000000713 за фактом, викладеними у заяві гр. ОСОБА_3 … У даному кримінальному провадженні Ви не маєте статусу захисника, представника потерпілого, законного представника, представника юридичної особи, представника іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, у зв`язку з чим, ваше звернення не підлягає розгляду в порядку ст. 202 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надання адвокату інформації під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. За таких обставин та з урахуванням вимог статті 222 КПК України, підстав для надання запитуваної інформації не вбачається.». Згідно пункту 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Частиною першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк. Відповідно до абз.4 частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. У свою чергу, частиною першою статті 221 КПК України закріплено, що слідчий, прокурор зобов`язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. У силу вимог 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. В той же час, як вірно встановив суд першої інстанції та вже було зазначено вище. позивачем в адвокатському запиті були поставлені питання виключно встановлення обставин процесуального передання третім особам фотокопії листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019 та інформації про суть заяв/копії заяв Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» від 14.06.2019. В адвокатському запиті не порушуються питання щодо отримання інформації та копій документів, отриманих під час здійснення будь-якого кримінального провадження, зокрема, в запиті відсутні питання щодо кримінального провадження №62019000000000713, розпочатого за фактами, викладеними у заяві гр. ОСОБА_3 , на яке послався відповідач. Колегія суддів наголошує, що системний аналіз питань, наведених в адвокатському запиті ОСОБА_1 від 17.07.2019 №19-163-0812, свідчить про те, що останній стосується лише обставин позапроцесуального передання листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019 третім особам, і жодним чином не стосується та не пов`язаний ані з кримінальним провадженням №62019000000000713, на яке послався відповідач, ані з жодним іншим кримінальним провадженням. При цьому, адвокатський запит також навіть не містить інформації ані щодо змісту листа №Г-4906/02-2019вих від 21.06.2019, ані щодо змісту заяв Адвокатського об`єднання «Головань і Партнери» від 14.06.2019. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Державним бюро розслідувань здійснено неналежний розгляд адвокатського запиту ОСОБА_1 від 17.07.2019 №19-163-0812, що свідчить про наянвість правових підстав для зобов`язання Державне бюро розслідувань повторно розглянути адвокатський запит ОСОБА_1 від 17.07.2019 №19-163-0812. При цьому, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державного бюро розслідувань по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом №19-163-0812 від 17.07.2019 фактично сторонами не оскаржується, відтак, в силу вимог статті 308 КАС України не підлягає перегляду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15526/19

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше