Постанова КЦС ВС № 758/14313/16-ц

Постанова Іменем України 01 лютого 2023 року м. Київ справа № 758/14313/16-ц провадження № 61-28св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., учасники справи: позивач - Подільська районна в м. Києві державна адміністрація, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року Подільська районна в м. Києві державна адміністрація (далі - Подільська РДА) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року по цивільній справі № 758/3479/13-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 26 лютого 2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , задоволено зустрічний позов ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 із спірної квартири. Дане рішення суду виконане не було, оскільки ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» у встановленому порядку не пред`явив до виконання виконавчий документ. Враховуючи те, що наразі будинок, у якому знаходиться спірна квартира, не є відомчим, а віднесено до сфери управління Подільської РДА, відповідно і право вимоги щодо виселення з цієї квартири також належить Подільській РДА. З урахуванням того, що відповідачі і до тепер продовжують протиправно займати спірну квартиру, Подільська РДА змушена звернутися із даним позовом про виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що відповідачі підлягають виселенню зі спірною квартири, оскільки вона зайнята ними самовільно, без надання іншого житлового приміщення. Виселення відповідачів не призведе до набуття ними статусу безхатченків, оскільки достеменно встановлено, що всі вони мають зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання за іншою адресою, права на користування яким не позбавленні, а тому вони забезпечені житлом. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. Відповідно до розпорядження від 19 січня 2023 року № 78/0/226-23 призначено повторний автоматизований розподіл вказаної касаційної скарги, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю. Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 січня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд. Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 758/14046/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що посилання судів на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі № 758/3479/13-ц в частині доведеності обставин щодо відсутності правових підстав для вселення та проживання відповідачів у спірній квартирі (відсутність ордеру, спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства), а не обставин самовільного зайняття відповідачами спірної квартири, що є різними за своїм змістом обставинами. Заявник вказує, що саме обставини оформлення особового рахунку, за яким сплачувались житлово-комунальні послуги, обставини тривалого проживання відповідачів у спірній квартирі, спростовують самоправність зайняття квартири відповідачами та дають підстави вважати квартиру належною відповідачам відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому їх виселення є невиправданим втручанням до приватної сфери особи, порушенням прав на повагу до житла. Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від Подільської РДА, у якому вказано, що оскаржувані заявником судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують. Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у цивільній справі № 758/3479/13-ц, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 , та задоволено зустрічний позов ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» із виселенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 із даної спірної квартири. Судом у справі № 758/3479/13-ц встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку у Подільському районі м. Києва з 07 квітня 1994 року, з 11 січня 1995 року встановлена категорія пільги - багатодітна сім`я, а з 18 березня 2002 року встановлена категорія пільги - захворювання ЛКК 42, мешкає сім`єю із п`яти осіб по АДРЕСА_2 , де у гуртожитку займає ліжко-місце. За станом здоров`я вона потребує окремої кімнати, хворіє хронічним психічним захворюванням. Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 569 від 24 травня 2002 року ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вона проживає у гуртожитку з родиною із п`яти осіб та цим складом перебуває на квартирному обліку, надано для тимчасового поліпшення житлових умов на родину із п`яти осіб 2-кімнатну квартиру по АДРЕСА_3 без зняття з квартирного обліку. На підставі зазначеного розпорядження № 569 від 24 травня 2002 року ОСОБА_1 було надано ордер на таке жиле приміщення № 01629 Серія Б від 29 жовтня 2002 року. В свою чергу документи, які б надавали право відповідачам на користування спірною квартирою, у них відсутні. При цьому ордер на спірну квартиру відповідачам не видався. Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 жовтня 2012 року № 1725 відомчий житловий фонд ДП «НДВА «Пуща-Водиця» було прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передано в управління районним в м. Києві державним адміністраціям в залежності від розташування будинків, в результаті чого (згідно з позицією 2 розділу «Подільський район» додатку 1 до вказаного розпорядження), будинок АДРЕСА_4 було передано в управління Подільській РДА. Отже, на підставі даного розпорядження відбулась зміна власника будинку, у якому знаходиться спірна квартира, а також змінився її статус із відомчого житла на державний житловий фонд. Вказане вище рішення суду у цивільній справі № 758/3479/13-ц не було виконане, оскільки ухвалами Подільського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року, 09 березня 2016 року та 16 березня 2016 року було відмовлено в задоволенні заяв ДП «НДВА «Пуща-Водиця» про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчих листів, виданих Подільським районним судом м. Києва 23 вересня 2015 року у цивільній справі № 758/3479/13-ц на виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , що підтверджується електронними копіями даних ухвал, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень. У зв`язку з неможливістю реалізації ДП «НДВА «Пуща-Водиця» права на примусове виселення відповідачів за рішенням суду Подільська РДА звернулась до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 з ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на Подільську РДА як правонаступника. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року заява залишена без задоволення. Згідно паспортів відповідачів та відомостей з органу ДМС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16 листопада 2010 року мають постійне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. У статті 58 ЖК УРСР зазначено, що єдиною підставою для вселення в жиле приміщення є ордер, який у будинках державного та громадського фонду видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування на вільне жиле приміщення. Відповідно до статті 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється за договором найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщення. Статтею 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян. Відповідно до частини третьої статті 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Самоправними визнаються дії, що свідчать про зайняття жилого приміщення особою, яка усвідомлювала, що права на це вона не мала, або зайняла помешкання після відмови відповідного органу в його наданні (без відповідного рішення про надання цього приміщення та ордера на житлове приміщення). Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у цивільній справі № 758/3479/13-ц, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 до ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про визнання права користування квартирою АДРЕСА_1 , та задоволено зустрічний позов ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» із виселенням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 із даної спірної квартири. Судом у справі № 758/3479/13-ц встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на квартирному обліку у Подільському районі м. Києва з 07 квітня 1994 року, з 11 січня 1995 року встановлена категорія пільги - багатодітна сім`я, а з 18 березня 2002 року встановлена категорія пільги - захворювання ЛКК 42, мешкає сім`єю із п`яти осіб по АДРЕСА_2 , де у гуртожитку займає ліжко-місце. За станом здоров`я вона потребує окремої кімнати, хворіє хронічним психічним захворюванням. Розпорядженням Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 569 від 24 травня 2002 року ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що вона проживає у гуртожитку з родиною із п`яти осіб та цим складом перебуває на квартирному обліку, надано для тимчасового поліпшення житлових умов на родину із п`яти осіб 2-кімнатну квартиру по АДРЕСА_3 без зняття з квартирного обліку. На підставі зазначеного розпорядження № 569 від 24 травня 2002 року ОСОБА_1 було надано ордер на таке жиле приміщення № 01629 Серія Б від 29 жовтня 2002 року. В свою чергу документи, які б надавали право відповідачам на користування спірною квартирою у них відсутні. При цьому, ордер на спірну квартиру відповідачам не видався. Згідно ж наданих до суду Листів заступника голови Подільської районної в м. Києві державної адміністрації 26 березня 2013 року та від 19 квітня 2013 року в Подільській районній в м. Києві державній адміністрації не виявлено спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету агрокомбінату «Пуща-Водиця» щодо надання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_5 у відомчому будинку № 72 , у зв`язку з чим ордер на це житло їй не надавався. Крім того, як вбачається з наданої суду довідки ДП «Науково-дослідний виробничий комбінат «Пуща-Водиця» № 496 від 17 травня 2013 року, протокол № 56 спільного засідання Ради підприємства, адміністрації та профспілкового комітету радгоспу - комбінату «Пуща-Водиця» від 18 листопада 1993 року, на рішення якого посилаються позивачі як на підставу правомірного вселення в спірну квартиру, на даний час в архіві агрокомбінату відсутній. Таким чином, під час розгляду справи № 758/3479/13-ц судом встановлено, що відповідачі вселились до спірної квартири без передбачених законом підстав, при цьому під час розгляду справи, яка переглядається, відповідачами також не надано жодного доказу, який би давав підстави стверджувати, що останні вселились до квартири на законних підставах. Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року в справі № 447/454/17 сформувала висновки про основні принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 першого Протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ у справах з приводу користування житловими приміщеннями. Зокрема, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умови, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування. Колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що їх виселення є невиправданим втручанням до приватної сфери особи, порушенням прав на повагу до житла, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачі в законний спосіб забезпечені іншим житлом за адресою: АДРЕСА_3 , тому їх виселення із спірної квартири не позбавить їх права на житло. У зв`язку із тим, що відповідачі забезпечені іншим житлом, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновку, який викладено у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 758/14046/14-ц, оскільки судові рішення у справі, яка переглядається, та у наведеній заявником постанові ухвалено за різних фактичних обставин. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58). Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта