LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд520/8921/17

від 14.02.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Нечепуренко Ігоря Олеговича, який діє в інтересах Автогаражного кооперативу Шкільний задовольнити частково.

Номер провадження: 22-ц/813/4120/23 Справа № 520/8921/17 Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Лозко Ю.П., Коновалової В.А. за участю секретаря судового засідання Пінькової К.Ю. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Автогаражний кооператив Шкільний, представник відповідача Нечипуренко Ігор Олегович, третя особа - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу адвоката Нечепуренко Ігоря Олеговича, який діє в інтересах Автогаражного кооперативу Шкільний на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Луняченко В.О., в приміщенні того ж суду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Шкільний», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації ринкової вартості побудованого гаражу,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Позивач просив суд стягнути з відповідача грошову компенсацію ринкової вартості побудованого гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в авто гаражному кооперативі «Шкільний» за адресою : м. Одеса, вул. Левітана 126/1, вилученого у позивача рішенням загальних зборів АГК « Шкільний» від 25.12.2016 року, у розмірі 121 360 грн., а також судові витрати. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що ринкова вартість гаражу, вилученого у члена гаражного кооперативу, в якості компенсації його вартості , повинно було бути виплачено внаслідок виключення позивача з членів гаражного кооперативу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2022 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу « Шкільний», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації ринкової вартості побудованого гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в авто гаражному кооперативі «Шкільний» за адресою : м. Одеса, вул. Левітана 126/1, вилученого у позивача рішенням загальних зборів АГК « Шкільний» від 25.12.2016 року. Стягнуто з Автогаражного кооперативу « Шкільний» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 121 360 ( сто двадцять одна тисяча триста шістдесят ) гривень. При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з такого мотивування, що у даному випадку прийнято до уваги що розмір ринкової вартості гаражу кожна сторонам обґрунтовує наступними доказами: позивач висновком експертизи, а відповідач звітом незалежної оцінки. При цьому судом не був прийнятий в якості допустимого доказу наданий звіт, так як даний висновок не відповідає вимогам експертного дослідження , встановленим положеннями ст. 102 ЦПК України. Одночасно із цим судом враховується що дослідження експертизи стосуються вартості на момент дослідження, однак враховуючи відсутність будь-яких доказів яки б спростовували вказане дослідження судом приймається саме даний висновок як єдиний доказ, яким у відповідності до вимог цивільного процесу визначена ринкова вартість спірного гаражу. Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, не спростовані іншою стороною, а тому визнав такими, що підлягають задоволенню. Короткий виклад вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції представник АГК Шкільнийзвернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргоюта просив сксувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що зазначав, що обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Отже, Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. У даному випадку спір виник між колишнім членом Автогаражного кооперативу «Шкільний» ОСОБА_1 та Автогаражним кооперативом «Шкільний» з приводу діяльності кооперативу, а саме - щодо виключення його з членів кооперативу та стягнення коштів у зв?язку із таким виключенням, у зв?язку з чим, даний спір є корпоративним спором, а тому скаржник вважав, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Скаржник вважав, що судом першої інстанції неправильно була визначена ринкова вартість гаража № 877 - ОСОБА_1 виключили із членів кооперативу 25.12.2016р.; Звіт про незалежну оцінку майна від 20.03.2017р. на гараж № НОМЕР_1 був зроблений 20.03.2017р.; висновок експерта Рапач К.В. від 25.06.2021 р. Тому саме ринкова вартість гаражу № НОМЕР_1 , яка вказана в Звіті про незалежну оцінку майна від 20.03.2017р. є актуальною для даної справи, та доводить реальну вартість гаражу № НОМЕР_1 на момент виключення позивача з членів кооперативу. А тому скаржник вважав вищевикладені заперечення з боку Автогаражного кооперативу «Шкільний» буди доведені до суду, але, на превеликий жаль, суд першої інстанції не дослідив всесторонньо висновок експерта, та ґрунтуючись на ньому, визначив ринкову вартість гаражу на зовсім іншу дату, ніж дату виключення позивача з членів кооперативу. Крім того, як зазаначав скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні 06.09.2022р. заявив, що був членом кооперативу з 1989р. Він підтвердив, що пайовий внесок при вступі в кооператив не робив. За хибною логікою суду першої інстанції саме гараж був по факту пайовим внеском ОСОБА_1 . Але, як заявляє позивач, та підтвердили свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , гараж № НОМЕР_1 будувався з 1989 р. на протязі декількох років. То, відповідно, гараж № НОМЕР_1 ніяк не міг бути «пайовим внеском», оскільки є 1989р. його ще не існувало. Те, що ОСОБА_1 пропонувалися певні кошти після виключення його з членів кооперативу, - всього-на-всього добра воля Загальних зборів, які своїм рішенням все ж таки вирішили допомогти та надати кошти на вивезення з гаражу речей ОСОБА_1 та приведення до нормального технічного та санітарного стану гаражу, для подальшої передачі його новому користувачу. Скаржник вважав, що ОСОБА_1 власником гаража не був. Щоб стати ним, позивач повинен був у визначений законодавством спосіб провести державну реєстрацію нерухомості. Але, жодних відомостей про реєстрацію ним гаража в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає. В судовому засіданні 06.09.2022р. ОСОБА_1 підтвердив, що в нього відсутні будь-які правовстановлюючі документи на гараж № НОМЕР_1 . Також в позивача відсутні технічний паспорт на гараж, проект будівництва гаражу, накладні, чеки чи квитанції на матеріали, тощо. На думку скаржника ОСОБА_1 не зміг підтвердити будь-яким матеріальним доказом факт того, що саме він будував спірний гараж. Стосовно показань свідків, то, на думку скаржника, то вони хибно були прийняті судом, адже несуть суперечливий характер. Позиція інших учасників справи Не погодившись з даною апеляційною скаргою представник позивача звернулась до Одеського апеляційного суду з відзивом. В мотивування відзиву представник позивача зазначала, що позов ОСОБА_1 , поданий до Київського районного суду м. Одеси 01 серпня 2017 року, не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, є помилково зазначений скаржником. Так, 1 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про визнання недійсною постанови загальних зборів уповноважених та активу Автогаражного кооперативу «Шкільний» від 25.12.2016 року та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном, у якому просив суд визнати недійсною постанову загальних зборів уповноважених та активу Автогаражного кооперативу «Шкільний» від 25.12.2016 року, тa зобов?язати Автогаражний кооператив «Шкільний» не чинити перешкод ОСОБА_1 у володінні, користуванні, розпорядженні гаражем № НОМЕР_1 на території Автогаражного кооперативу «Шкільний» (позов є в матеріалах справи). 25 вересня 2017 року Київським районним судом м. Одеси було відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою ОСОБА_1 24.10.2017 року відповідач Автогаражний кооператив «Шкільний» надав до суду заперечення проти позову, у яких не посилався на неможливість розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства (є в матеріалах справи). Після виконання експертом судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення ринковій вартості побудованого позивачем гаражу, ОСОБА_5 була надана до суду заява про зміну позовних вимог, у якої позивач просів суд стягнути з відповідача грошову компенсацію ринкової вартості побудованого їм гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в Автогаражному кооперативі «Шкільний» за адресою: м. Одеса, вул. Левітана 126/1, у розмірі, визначеному у висновку судової будівельно-технічної експертизи, а саме 121 360 (сто двадцять одна тисяча триста шістдесят) гривень. Автогаражним кооперативом «Шкільний» було надано до суду відповідь на заяву про зміну позовних вимог, у якій знову відповідач не вказав на неможливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства (є в матеріалах справи). Крім того, у процесі розгляду справи № 520/8921/17 судом першої інстанції відповідач також не звертався до Київського районного суду м. Одеси із заявою про закриття провадження у справі через неможливість її розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, на думку позивача, відповідач зайняв позицію неможливості розгляду даної справи у порядку цивільного судочинства лише після оголошення судом рішення. Крім того, у апеляційний скарзі відповідач також не просить апеляційний суд закрити провадження у справі через порушення підсудності, а просить прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, тобто просить апеляційний суд розглянути справу по суті у порядку цивільного судочинства. Вищевказане підтверджує, що відповідач визнає, що справа № 520/8921/17 за позовом ОСОБА_1 , що був поданий до Київського районного суду м. Одеси 01 серпня 2017 року, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Провадження у справі № 520/8921/17 за позовом ОСОБА_5 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» було відкрито за правилами ЦПК України 2004 року до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України, встановленої Законом України N° 2147-VIII від 03.10.2017 року. За змістом пункту 11 частини 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону N° 2147-VIII від 03.10.2017 року до заяв і скарг, поданих до набрання чинності цією редакцією Кодексу, не може бути прийнято рішення про відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Цивільні відносини поділяються на майнові та не майнові. Вказана справа стосується майнових відносин та зверненням до суду з вимогою щодо зобов?язання Автогаражного кооперативу «Шкільний» не чинити перешкод ОСОБА_1 у володінні, користуванні, розпорядженні гаражем № НОМЕР_1 на території Автогаражного кооперативу «Шкільний». В період подання ОСОБА_1 позову до Київського районного суду 01.08.2017 року (тобто до набрання чинності нової редакції Цивільного процесуального кодексу України, встановленої Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року) та розгляду справи за його позовом Київським районним судом м. Одеси та апеляційним судом Одеської області у порядку цивільного судочинства розглядалися по суті цивільні справи за позовами членів кооперативів до автогаражних кооперативів, а саме: цивільна справа № 520/10570/17 за позовом ОСОБА_6 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про скасування рішення про виключення з членів кооперативу, цивільна справа № 520/11710/18 за позовом ОСОБА_7 до Автогаражного кооперативу «Шкільний» про визнання недійсним рішення загальних зборів та отримання грошової компенсації вартості майна, цивільна справа Мо 520/13878/16-ц за позовом ОСОБА_8 до кооперативу «Кооперативна автостоянка «Школьний (»Б» про зобов`язання розглянути заяву про вступ до членів кооперативу та інш. Представник позивача зазначала, що до розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог, а саме: стягнути з Автогаражного кооперативу «Шкільний» на користь ОСОБА_9 грошову компенсацію вартості побудованого гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в Автогаражному кооперативі «Шкільний» по вулиці Левітана, 126/1 у м. Одесі, у сумі 121 360,00 гривень. Вважаємо, що даний спір є суто майновим спір та має певну ціну. Позивач вважав, що сторонами даної справи є Автогаражний кооператив «Шкільний» та ОСОБА_1 , який у даних правовідносинах виступає як фізична особа. Таким чином, даний спір не відноситься до таких, що розглядається господарським судами виходячи з аналізу статті 12 ГПК України (в редакції станом на 19.07.2017). Також позивач зазначає, що не відповідають дійсності та закону ствердження апелянта, що нібито судом першої інстанції неправильно було визначено ринкову вартість гаражу за №

877. Вважали, що суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку спірного гаражу, що виконаний ТОВ «Маркет» (а.с. 51-70), не може бути прийнятий судом в якості допустимого доказу, тому що даний звіт не відповідає вимогам експертного дослідження, встановленим положеннями статті 102 ЦПК України. Наданий відповідачем звіт про оцінку спірного гаражу виконаний ТОВ «Маркет», яке не є особою, що має кваліфікацію судового експерта, а також у звіті не має відомостей про підставу проведення оцінки, відсутні відомості про дату обстеження об?єкту дослідження, відсутні відомості хто був присутній при проведенні обстеження, відсутні відомості щодо обізнаності особи, яка виконала вказаний висновок, про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, у вказаному звіту про оцінку майна, виконаному ТОВ «Маркет», вказані неправдиві висновки щодо ринковій вартості спірного гаражу - 17 257,00 (сімнадцять тисяч двісті п?ятдесят сім) гривен. Вказана в звіті вартість не відповідає фактичної ринкової вартості побудованого позивачем гаража, є значно заниженою. Позивачем за фактом був побудований кам`яний (з черепашнику) гараж площею 41 кв. м., з залізобетонними фундаментом та перекриттям, металевими воротами, підвалом, в гараж було проведено електропостачання. Крім того, просимо суд прийняти до уваги, що замовлення ТОВ «Маркет» та винагорода за складання звіту про оцінку спірного гаражу, у якому значно занижена ринкова вартість спірного гаражу, була оплачена третьою особою ОСОБА_10 , який був заінтересований в заниженні реальної вартості побудованого позивачем гаражу. Також представник зазначає, що виконавчим комітетом була виділена відповідна земельна ділянка для створення гаражної стоянки, яку відбудовували члени кооперативу - кожен член будував окремий гараж за власний рахунок та власними силами для власних потреб. Автогаражний кооператив «Шкільний» визнавав ОСОБА_1 власником спірного гаражу, визнавав, що позивач побудував спірний гараж № НОМЕР_1 власними силами та за власний рахунок. Так, у своєму листі від 09 грудня 2016 року (А.С. 35) відповідач звертається к позивачу, як к власнику спірного гаражу , в подальшому у ході судового засідання 15 листопада 2017 року відповідач запропонував виплатити позивачу грошову компенсацію вартості побудованого позивачем гаражу, але за значно заниженою ціною. Так, в ході судового засідання 15 листопада 2017 року Голова правління Автогаражного кооперативу «Шкільний» ОСОБА_11 заявив, що кооператив (відповідач) не заперечує компенсувати позивачу вартість побудованого їм гаражу, та повідомив про наявність замовленого кооперативом звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ «Маркет», згідно якої ринкова вартість гаража начебто лише 17 257 (сімнадцять тисяч двісті п?ятдесят сім) гривень, що на час складання оцінки відповідає 642 доларам США за курсом НБУ (звіт є в матеріалах справи). Позивач погодився отримати грошову компенсацію ринкової вартості побудованого їм гаражу. Однак, у зв?язку з тім, що вказана у звіті вартість спірного гаражу була значно занижена, у судовому засіданні 11 грудня 2017 року представником позивача було заявлено клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи що визначення ринкової вартості побудованого позивачем гаражу. Визнання позивача власником спірного гаражу підтверджується також Постановою Загальних зборів уповноважених та активу АГК «Шкільний» від 25 грудня 2016 року, про що вказано у пункті 24 Постанови російською мовою: «. Владельца гаража № НОМЕР_1 ОСОБА_12 из членов АГК «Школьный» исключить, а гараж № НОМЕР_1 предложить желающим иметь гараж, которые погасят все имеющиеся задолженности по членским взносам и другим выплатам, оплатят оценку и оценочную стоимость данного гаража, отремонтируют его, после чего новый владелец будет принят в члены АГК «Школьний» (А.С. 75-76). Але у ході судового засідання 06 вересня 2022 року представником відповідача адвокатом Нечепуренко І.О. на запитання суду: чому відповідач відмовився від своєї пропозиції виплатити ринкову вартість гаражу?- , було надано відповідь, що кооператив вже витратив ці гроші на правову допомогу. За логікою апелянта член кооперативу повинен побудувати гараж за власні кошти та власними силами, а при виключенні він позбавляється і гаражу, і не має права на матеріальну компенсацію вартості побудованого їм об?єкту. В такому випадку не зрозуміло, а навіщо взагалі тоді фізичної особі вступати в кооператив та будувати за власний рахунок гараж, якщо при виході зі складу не можливо отримати навіть грошову компенсацію вартості гаражу, який особа будувала за власні кошти? Представник позивача також зазначає, що будівництво спірного гаражу за власний рахунок та власними силами позивача підтверджено показаннями свідків у судовому засіданні 06 вересня 2022 року. Явка сторін Сторони належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Від представника відповідача надійшла заява про слухання справи без участі представника відповідача та його представника. Від представника позивача адвоката Пятакової І.Д. в судове засідання призначене на 10 годину 30 хвилин 14 лютого 2023 року надійшла заява про припинення представництва, інших заяв від позивача до початку судового розгляду не надходило , судова колегія враховуючи обізнаність сторін про час та місце третього судового розгляду по справі ухвалила слухати справу на підставі наявних достатніх матеріалів справи та правових позицій сторін. Після винесення вступної та резолютивної частини постанови у справі о 10 годині 42 хвилині, через систему Електронного суду о 10 годині 47 хвилині надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши правові позиції представника апелянта, представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Судовою колегією встановлено, що суд першої інстанції вважав, що з 1989 року по 25 грудня 2016 року ОСОБА_1 був членом автогаражного кооперативу « Шкільний» та користувачем гаражу № НОМЕР_1 , що знаходиться в автогаражному кооперативі «Шкільний» за адресою : м. Одеса, вул. Левітана 126/1. Достовірно не встановив, що зазначений гараж було збудовано власними силами та за власний рахунок ОСОБА_1 .. Згідно статуту автогаражного кооперативу « Шкільний» (а/с 19) членами кооперативу можуть бути громадяни України, які внесли вступний внесок та пай, додержуються вимог статуту в користуються правом ухвального голосу ( п. 4.1 Статуту). Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви та внесення вступного внеску у порядку та розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу ( п.4.2 Статуту). Членство у кооперативі може бути припинено, зокрема, при несплаті внесків на протязі 3 років ( п 4.5. Статуту). До компетенції загальних зборів кооперативу , згідно п. 8.2 Статуту входить. зокрема, розгляд питань пов`язаних визначенням розмірів вступного і членського внесків, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства. Загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, або дві третини уповноважених ( п. 8.6 Статуту). Рішення загальних зборів кооперативу приймаються відкритим голосуванням, простою більшістю голосів членів ( уповноважених осіб ) кооперативу , присутніх на загальних зборах ( п.8.8 Статуту ). Згідно витягу з рішення зборів уповноважених кооперативу « Шкільний» від 25.12.2016 року за несплату членських внесків протягом 13,5 років власника гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу, та запропоновано бажаючим отримати гараж, погасити заборгованість, сплатити оцінку та вартість даного гаражу, після чого власник буде прийнято до членів кооперативу ( а/с 28). Постановою від 25.12.2016 року звітних зборів і активу кооперативу « Шкільний» містить відомості про те, що на зборах були присутні 60 вповноважених із загальної кількості 71, та на зборах під п.24 прийнято рішення про виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу за несплату внесків протягом 13,5 років, та пропозиції бажаючим отримати гараж - сплатити борги, оцінку та оціночну вартість гаражу, здійснити ремонт гаражу після чого таку особу приймуть до членів кооперативу ( а/с 75) . За змістом постанови за рішення п.24 проголосувало 100%. Судова колегія погоджується з доводами апелянта що діяльність кооперативу, а саме - щодо виключення позивача з членів кооперативу та стягнення коштів, у зв?язку з чим, даний спір є корпоративним спором, а тому скаржник вважав, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Однак суд першої інстанції прийняв поспішне рішення, яке не відповідає у достатній мірі закону. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів. Згідно з п. 1 ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв?язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та ї учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов?язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. У вказаній справі, ОСОБА_1 як колишній член кооперативу, звернувся до суду із позовом до Автогаражного кооперативу «Шкільний», спочатку про визнання постанови Загальних зборів уповноважених та активу Автогаражного кооперативу «Шкільний» від 25.12.2016р. недійсною та усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні майном; а згодом, позивачем була подана Заява про зміну позовних вимог від 20.11.2021р., якої він змінив позовні вимоги на - стягнення вартості побудованого гаража № НОМЕР_1 , що знаходиться в Автогаражному кооперативі «Шкільний» по вул. Левітана, 126/1 у м. Одесі, усумі 121 360, 00 грн. Зокрема, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц (провадження №14-642цс18) за позовом фізичної особи до кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів про визнання рішення недійсним, яким позивача відсторонено від виконання обов?язків члена правління Кооперативу, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки. Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №759/11487/16-ц, постанові від 14 травня 2020 року у справі №761/22513/15-ц, та інших. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спірні правовідносини регулюються Законом України від 10 липня 2003 року Ne1087-IV «Про кооперацію» (далі - Закон Ne1087-IV), який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні (преамбула цього Закону). Згідно зі статтею 1 Закону №1087-IV кооперація - система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів. Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об?єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону №1087-IV). Підвідомчість господарських справ установлена статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), згідно з пунктами 1, 4 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах: між юридичною особою та ії учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув; між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов?язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв?язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов?язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб?єктами господарювання (частина перша статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час перегляду справи у касаційному порядку). Аналізуючи норми права, можна зробити висновок, що на час звернення з позовом до суду у ГПК України чітко передбачені категорії корпоративних спорів, які мають розглядатися за правилами господарського судочинства. До таких віднесено і справи за спорами колишніх учасників щодо діяльності юридичної особи. Із урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими. Схожі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі N509/577/18 (провадження N14-170цс19), від 18 грудня 2019 року у справі N$640/1029/18 (провадження No14-443цс19) та зазначила, що при визначенні підвідомчості (предметної та суб?єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань. За змістом положень статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб?ектів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізанію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об?єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 ГК України). Кооперативи як добровільні об?єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 ГК України). Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію». За змістом положень статей 2, 6, 9 цього Закону кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі тa споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно. закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об?еднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»). Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов?язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов?язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Отже, Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах. У даному випадку спір виник між колишнім членом Автогаражного кооперативу «Шкільний» ОСОБА_1 та Автогаражним кооперативом «Шкільний» з приводу діяльності кооперативу, а саме - щодо виключення його з членів кооперативу та стягнення коштів у зв?язку із таким виключенням, у зв?язку з чим, даний спір є корпоративним спором, а тому підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Суд першої інстанції, не в повній мірі дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права. Враховуючи викладене, Київський районний суд міста Одеси не є «судом, встановленим законом» для розгляду зазначеного спору, адже спір підвідомчий судам не цивільної, а господарської юрисдикції. Відповідно до статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі відповідно до ч.1 ст.255 ЦПК України. Згідно частини четвертої ст.377 ЦПК України у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Одеського апеляційного суду з заявою про направлення справи до Господарського суду Одеської області. Аналогічні правові позиції щодо застосування норми процесуального права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19), від 17 грудня 2019 року у справі № 904/4887/18 (провадження № 12-92гс19), від 13 жовтня 2020 року у справах № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20), № 695/2665/16-ц (провадження № 14-105цс20). Дослідивши практику прийняття Касаційним цивільним судом Верховного суду постанов, то вищевказані правові позиції неодноразово застосовувались у постановах №369/11429/17 від 03.03.2021 року, №759/2178/17 від 14.04.2021 року, № 362/666/19 від 21.06.2022 року та інших. Виходячи з наведеного судова колегія задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_13 в частині доводів про закриття провадження у справі. Однак відмовляє у вирішенні позову так як така вимога є передчасною і стосується суду господарчої юрисдикції. Оскільки постановою апеляційного суду закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України , то апеляційний суд роз`яснює позивачу право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до суду, який закрив провадження у справі, тобто до Одеського апеляційного суду, з заявою про направлення справи до Господарського суду Одеської області. Керуючись ст. 255, 367, 368, 374, 377 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Нечепуренко Ігоря Олеговича, який діє в інтересах Автогаражного кооперативу Шкільний задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2022 року скасувати. Провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу «Шкільний», третя особа ОСОБА_2 , про стягнення грошової компенсації ринкової вартості побудованого гаражу закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 15 лютого 2023 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді Ю.П. Лозко В.А. Коновалова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»